7.6. Наступність у роботі спеціалістів у форматі супервізії.

Корекційно-психологічна та психокорекційна робота з аутичними дітьми, як вже вказувалось, набуває на сучасному етапі розвитку дефектологічної науки і практики надзвичайної актуальності. Одним із значущих компонентів цієї роботи виступає готовність корекційного педагога або психолога здійснювати супервізійні функції, що забезпечують підтримку соціальних працівників, батьків, родичів та всіх педагогів, котрі працюють з аутичною дитиною.

Так, останнім часом дуже часто вживається термін «вигорання» відносно психічного стану людей, що працюють із такою складною категорією дітей, як діти з аутистичним спектром порушень. У професійній діяльності таких людей нерідко виникають стани емоційних перевантажень, пов’язаних з інтенсивною взаємодією з аутичними дітьми чи з їхніми батьками протягом досить тривалого часу. Психічні стани аутичних дітей, які проявляються в криках, вокалізаціях, аутистимуляціях, агресії, самоагресії, аутизмі, повному або елективному, симбіотичної залежності від матері, дезадаптації в соціальних стосунках, гіпердинамічному синдромі, надзвичайно сильно впливають не тільки на близьке оточення дитини, й на людей, які коригують аутистичні стани, формують у дітей вміння та навички комунікативної діяльності, систематично вправляючи дитину в необхідних соціальних уміннях, як то привітання, концентрація погляду на обличчї співрозмовника, толерантність до інших людей. Ці зазвичай елементарні вміння в дитини, яка розвивається нормально, спонтанно (довільно) прокладають дитині дорогу до гармонійного ефективного спілкування, від якого вона бере найкраще для формування самосвідомості і, орієнтуючись на інших людей, осягає правила суспільного життя, «примірюючи» соціально-психологічні маски, обираючи типажи для власної самоідентифікації. Що стосується аутичної дитини, то вона не «зчитує» ні емоційний підтекст, ні істинні наміри інших людей і вельми часто потрапляє у скрутні соціального плану ситуації. Але ж і зовсім лишити таку дитину, як це переважно відбувається в сучасній Україні, у стані психологічної депривації не можна, адже в результаті подвоюється в рази і сам аутизм. Виникає абвівалентна ситуація: з одного боку, мікросоціум складно розуміє поведінку, діяльність, когнітивність і мовлення аутичної дитини, а з іншого – вона сама, розуміючи свою небажаність, повністю відмовляється від спілкування.

Супервізія, як допоміжна й підтримуюча діяльність всіх тих, хто наполегливо, із застосуванням корекційних методик і технологій забезпечує «насичену міжособистісну взаємодію, основна мета якої полягає в тому, що одна людина, супервізор, зустрічаючись і спілкуючись з іншою супервізуючою людиною, спробувала зробити діяльність останньої більш ефективною в допомозі людям”[308]. Інакше кажучи, супервізія – це інтенсивні стосунки міжособистісної спрямованості, в яких дефектолог (практичний психолог, корекційний педагог, логопед, соціальний працівник тощо), покликаний сприяти розвиткові професійної компетенції іншої людини, як то: батьків, педагогів, гувернерів, нянь, батьків – супервізує також і самих дефектологів. Отже, супервізійний процес полягає, по суті, у тому, що один фахівець допомагає іншому з тим, щоб запобігти синдрому професійного вигорання, зняти стрес, переконати в правильності й ефективності його дій стосовно аутичної дитини, а батьків і родичів не тільки залучити до співпраці, а й довести, що їхня батьківська допомога полягає в позитивному ставленні до психолого-педагогічної системної корекції, і все це чиниться для того, аби:

- краще розуміти дитину;

- усвідомлювати та коригувати власні реакції на аутичну дитину;

- розуміти її психічний стан, мотиви, потреби й установки;

- визначати динаміку взаємодії та спеціальної роботи з дитиною;

- досліджувати свої шляхи інтервенції та їх послідовність за різного роду ситуацій;

-досліджувати та розробляти альтернативні шляхи (варіанти) за цих чи подібних ситуацій.

Підтримуюча, або тонізуюча, функція роботи дефектолога-супервізора – це спосіб протидії, коли спеціаліст, втягуючись у системну корепекційно-психопедагогічну роботу з аутичною дитиною, неминуче піддає себе впливу дистресу, болі, розгубленості та пригніченості, яких зазнає дитина, і йому, фахівцеві, потрібно навчитися усвідомлювати, як це впливає на нього самого та на інших людей, які забезпечують також корекційний процес, навчитися опановувати себе, справлятися за різних ситуацій і підтримувати, допомагати (здійснювати супервізію) іншим протидіяти будь-яким реакціям. Через емпатійне ставлення до дитини та співчуття її батькам дефектолог-супервізор бере на себе відповідальність за те, що корекційна робота одночасно буде ефективною як для дитини особисто, так і для її родинного оточення. Така підтримуюча корекційно-педагогічна робота дасть можливість родині включитись у процес особистісного розвитку дитини, відвідуючи з нею гуртки, святкові заходи, спортивні майданчики, басейн тощо; а, як відомо, ще до- недавна аутична дитина мала єдиний шанс залишатися на самоті.

ВИСНОВКИ.

У результаті нашого монографічного дослідження ми проаналізували стан проблеми психолого-педагогічної, терапевтичної та соціальної допомоги аутичним дітям, визначили та розробили корекційну стратегію та тактику психологічної допомоги, створили спеціальні умови з метою подолання спектру аутистичних порушень, розробили та вровадили у практику корекційної роботи методи та прийоми роботи спеціаліста з батьками та родиною та дійшли наступних висновків.

1. Аутизм як системна аномалія психічного розвитку дитини, характеризується найбільшою складністю та дизгармонійністю як в клінічній, так і в психологічній структурах порушень:

Поряд із дефіцитом психічної активності дитини, порушеннями сенсомоторних функцій, інстинктивної, моторної сфер та мовлення, спостерігаються різні інтелектуальні порушення (розумова відсталість-55-60%; ЗПР-15-20%;решті-інтелект в нормі). Разом з тим інтелектуальна сфера не коригується загальноприйнятими засобами з причин її блокування негативними афективно-комунікативними факторами.

Історія вітчизняної дефектологічної (корекційної) допомоги хворим на аутизм за досить нетривалий час свого існування (15років) визначається російським періодом клініко-психолого-педагогічних досліджень та напрямків психокорекційної та педагогічної роботи. Разом з тим, українські тенденції допомоги дітям зі спектру аутистичних порушень відзначилися інтенсивним характером методології науково-практичних інноваційних підходів до впровадження експериментальних корекційних методів та прийомів в процес подолання та зниження порогу аутистичних порушень. Ключовими пріоритетами у визначенні напрямів корекційно-виховного процесу є діагностика психічної сфери дитини, спрямована не стільки на виявлення аутистичних проявів, а базове психолого-педагогічне забезпечення корекційного розвитку дитини на основі створення спеціальних комплексних ( медико-психолого-педагогічних) умов для їх абілітації в ранньому та дошкільному віці, освітньої реабілітації та соціальної інтеграції в шкільному та юнацькому віці. Ефективність результатів, отриманих у процесі роботи спеціалістів: корекційних педагогів, спеціальних психологів, логопедів, реабілітологів та майбутніх спеціалістів з інклюзивної освіти дітей зі спектра аутистичних порушень підтверджує пріоритетність їх фахової підготовки для роботи з цією категорією дітей.

2. Психологічні чинники становлення особистості аутичної дитини істотно залежать від минулого досвіду роботи з аутичною дитиною, сформованих негативних тенденцій, стосовно ігрової, мовленнєвої комунікативної, особливо, навчальної та публічних видів діяльності. Усталені давні зв’язки, як вербальні (звернення, прохання, наказ, нарікання тощо), так і невербальні (заперечу вальні жести, скептична міміка, крива посмішка, гнів тощо) можуть чинити гальмівний вплив на формування нових умовних реакцій та диференціювань. Кожна аутична дитина від самого початку свого народження сприймає розмаїтий навколишній світ, як вороже оточення з причин порушення механізму диференціації емоцій, як власних, так і інших людей, яких вона сприймає як систему окремих функцій, що подобаються, або дратують її. Цим пояснюється симбіотичність (надзвичайна прив’язаність до певних людей) і анімізм (сприймання неживих предметів як живих), як форми стосунків аутичної дитини зі світом людей і предметів, як найбільш незмінної зрозумілої і комфортної форми особистого існування. І тому подоланню цього впливу сприяють корекційні процеси, які змінюють умови вироблення тих чи інших зв’язків.

У аутичних дітей механізм словесної регуляції формується на основі розуміння або окремих слів, словосполучень, або цілих текстів, цитат із різних першоджерел, що правлять за основу для позитивних емоцій, установок, бажань та мотивів. Характерний для нормального онтогенезу механізм успадковування не формується у аутичних дітей, тому що спрацьовує механізм заміщення основних дитячих діяльностей на аутистично-індивідуальну діяльність. На основі цих механізмів у аутичних дітей формуються ехолалії, стереотипні дії, нахили до тотожності та педантизму. Одного разу відчуте й пережите задоволення фонетико-фонематичного, психомоторного, психолінгвістичного, нейропсихологічного, когнітивного, творчого змісту, назавжди робить дитину залежною від певного відчуття, почуття або емоції, одночасно викресливши зі свідомості інші дії, враження; зберігши яскравий афект, який досягається систематичним, безглуздим та деконструктивним, на погляд нормальних людей, захоплюючим повторенням. Це має важливе значення для розроблення спеціальної методики дошкільного виховання аутичних дітей.

3. Загальні та специфічні порушення у дітей зі спектром аутистичних розладів в дизонтогенезі являють собою об’єкти, на які мають бути спрямовані діагностико-прогностичні методи, що забезпечуть індивідуальний корекційний розвиток кожної дитини з позицій диференціального діагнозу. Одним із обґрунтованих психолого-педагогічним прийомом діагностики здібностей дітей є вивчення результатів її психічної діяльності, що дає можливість зінтегрувати установки, мотиви, здібності та нахили дитини, врахувавши умови її побуту та виховання. Крім того, аналіз вербалізації аутичних дітей дозволяє за допомогою герменевтичного методу визначити основні особистісні характеристики аутичних людей.

Дані аналізу показали, що людям з аутизмом притаманні ті самі якості характеру, темпераменту, що й іншим здоровим людям. Однак їм надзвичайно тяжко сприймати та розуміти стосунки між людьми, шукати вихід зі складних ситуацій, у них відсутня мотивація до активної позиції в стосунках, налагодження контактів тощо.

4. Незаперечною є нагальна необхідність створення спеціальних умов для першочергового включення дітей, котрі мають порушення психофізичного розвитку, зокрема дітей з аутистичними порушеннями, до шкіл з інклюзивною орієнтацією. Обов’язковою умовою для їх інклюзивної освіти є розроблення спеціальних систем навчання і виховання. Спільне навчання аутичних дітей з їх нормальними однолітками повинно задовольнити не тільки освітні, а й соціальні потреби будь-якої дитини на основі створення соціальних психолого – педагогічних умов, які забезпечують гуманізацію стосунків між дітьми та благополуччя перебування їх у класі. Інклюзивна форма освіти реалізується, виходячи з принципів спеціальної дидактики, та здійснюється спеціалістом – дефектологом (корекційним педагогом або психологом), який, окрім виконання корекційної, прогностичної, інформаційної, консультативної функцій, виконує в моделі роботи з дитиною супровідну функцію (тьютора, адаптора, провідника), а в моделі з учителем класу – супервізора. Для реалізації психокорекційного процесу подолання аутистичних порушень та гармонійного включення аутичної дитини до системи навчання і виховання розроблені принципи інклюзивної складової, методологічними засадами яких є концепції, положення, вчення видатних дефектологів І.Д. Беха, В.І. Бондаря, Л.С. Виготського, Г.М. Дульнєва, І.Г. Єременка, О.М. Леонтьєва, В.М. Синьова. В.В. Тарасун, О.П. Хохліної, М.К. Шеремет. Йдеться насамперед про принципи:

оптимістичні перспективи розвитку особистості аутичної дитини;

раннього комплексного діагностування та психолого – педагогічного прогнозу розвитку особистості аутичної дитини;

корекційного спрямування її особистості, становлення та розвитку мотиваційних, інформаційних та емоційних компонентів комунікативної діяльності аутичних дітей;

креативного розвитку таких дітей;

індивідуального підходу до кожної дитини;

синхронної корекції особистісних проявів і особистісного розвитку дитини.

Психологічна корекція аутичних дітей в умовах організації інклюзивної освіти – це система заходів, спрямованих на запобігання проявам аутистичного спектра порушень засобами навчально – виховного процесу загальноосвітніх шкіл різного типу. Психологічна корекція має на меті послаблення динаміки дизонтогенетичних проявів аутизму та посилення комунікативних, когнітивних та регуляторних механізмів особистісного розвитку аутичної дитини.

Інклюзивна форма освіти дітей із порушеннями у психофізичному розвитку будучи нині інноваційним проектом і моделлю навчання і виховання дітей у національному освітньому просторі, є надзвичайно важливою складовою загальної та соціально – психологічної реабілітації дітей, які страждають від аутизму. На розроблення, впровадження та реалізацію цього проекту спрямовано зусилля педагогів, психологів та інших спеціалістів в галузі медико – психолого-педагогічної корекції, а також їхніх батьків, родичів та іншого оточення.

5. Отримані та проаналізовані нами результати корекційної роботи з аутичними дітьми в закладах освітньо-реабілітаційного спрямування та державних дошкільно-шкільних установах підтвердили нашу гіпотезу про необхідність розроблення проекту підготовки спеціалістів для роботи з цією категорією дітей на базі Інституту корекційної педагогіки та психології.

Розширення й удосконалення змісту освіти студентів-дефектологів корекційної, реабілітаційної та логопедичної спеціалізацій, підготовка їх до науково-дослідної та практичної роботи з дітьми викривленого типу дизонтогенезу забезпечить, у свою чергу, ефективну результативність та завершеність індивідуально-диференційованого та індивідуально-інтегрального підходів у спеціальних закладах державного та соціального спрямування.

Стратегія науково-практичних програм, спрямованих на подолання аутистичних розладів, готовність та професійна компетентність психологів та корекційних педагогів, розроблення змісту та специфіки роботи з батьками забезпечують створення та відкриття спеціальних шкіл, центрів, центрів-студій, клубів, гуртків.

На часі подальшою перспективою нашої наукової діяльності розглядається розробка та впровадження нових, можливих для реалізації в умовах домашньой освіти, прийомів та способів корекційно-педагогічної роботи з даною категорією дітей.

6.Таким чином, для успішної соціальної інтеграції людини, хворої на аутизм, у зовнішнє середовище необхідно запровадити системно-синергетичний підхід до забезпечення безперервної психокорекційної педагогічної роботи з аутичними дітьми на всіх вікових етапах розвитку, з урахуванням особливостей становлення їхньої психічної діяльності. Водночас, нагальним є формування готовності суспільства до сприймання громадян з аутистичним спектром порушень як таких, що мають право на освіту, вибір професії, реалізацію своїх здібностей і духовних потреб. Важливу роль у цій роботі відіграють саме суспільство, фахівці і сім’я аутичної дитини, які створюють соціально-екологічні та психолого-педагогічні умови для досягнення нею успіхів у процесі усього її життя.

Ключові терміни та поняття.

Агресивна дія – навмисна поведінка, спрямована на нанесення фізичного або психологічної шкоди.

Агресивний стимул – об’єкт, який оцінюється з агресивною реакцією скажімо, елементи (страв харчування, одягу).

Альтруїзм – бажання допомогти іншому, навіть якщо це потягне за собою які-небудь витрати для того,хто допомагає.

Амбіфлекторнісь - це характеристика психіки, що вказує на її принципово двоїсто побудовану систему, одиниця організації якої «розуміється як сполучення функціонального «маятника» і «рефлекторного кільця».

Анімізм - це такий вид світосприймання, за якого усі об’єкти розглядаються як живі й одухотворені істоти.

Архівний аналіз – форма методу спостереження, коли дослідник вивчає зібрані документи або архіви (щоденники, романи, журнали, газети);

Аутизм – глибоке порушення розвитку (ГПР), яке характеризується серйозними недоліками соціальних та комунікативних навичок а також стереотипними інтересами та патернами поведінки;

Аутистичний спектральний розлад – порушення психічної сфери людини, при якому паттерни захворювання, рівень здібностей осіб, що страждають від аутизму, зустрічаються в різних комбінаціях і хвороба може мати різні ступені тяжкості, від легкої до глибокої, та різні супутні хвороби, які не відносяться до аутизму: розумову відсталість, епілепсію, шизофренію.

Аутистичтичний розлад – тяжка форма патології психічного розвитку з соціальними, комунікативними, мовленнєвими, регуляторними порушеннями;

Аутичні вундеркінди – діти, які демонструють виняткові здібності, що стосуються таких сфер як рахування, пам’ять, розгадування головоломок , пазли, музика, малювання.

Вестибулярна дія – розхитування аутичною дитиною свого тіла взад-уперед або в сторони.

Виняткова вибірковість стимулів – тенденція фокусувати увагу на тих чи інших характеристиках предметів або навколишнього середовища, ігноруючи водночас інші не менш важливі характеристики.

Візуальна дитина – аутична дитина, яка постійно моргає, дивиться на джерело світла, махає руками, рухає пальцями перед очима.

Вказівний жест – жест, який діти використовують для того, щоб вказати іншим об’єкт свого інтересу або новий для них предмет.

Власна (авторська) аутистична діяльність – діяльність аутичної дитини, спрямована на реалізацію власних нужд, потреб та установок, що виконується нею самостійно і змістовно у відповідності до структури, компонентів та видів діяльності людини.

Войовнича агресія – акт агресії, який виникає у аутичної дитини із почуття гніву.

Діагностичні психологічні маркери - психологічні ознаки, які відносяться до більш точного, повного вірогідного поняття та нового визначення «спектр аутистичних порушень», розуміючи аутистичні порушення як компоненти нормально розвиненої психічної структури дитини, так і дизонтогенетичної спотвореності.

Дефіцит когнітивних навичок – аутистична характеристика, пов’язана з браком недостачею навичок обробки соціально-значущої емоційної інформації (приватного характеру), і когнітивний дефіцит навичок загального характеру, пов’язазаний з нехваткою навичок переробки інформації, планування і концентрації уваги.

Дефіцит мовленнєвого спілкування – порушення, внаслідок якого аутичні діти не використовують мовлення з метою соціальної комунікації.

Експресивні жести – жести, які використовуються для передання своїх почуттів і які аутична дитина не використовує.

Емпатія – здатність поставити себе на місце іншої людини, пережити ті ж самі емоції та події, які дитина ніколи не переживала (наприклад, радіти або сумувати разом).

Ехолалія – порушення мовлення, яке виникає в тих випадках, коли дитина дослівно повторює слова та фрази, які почула. Буває моментальною та відстроченою. Наприклад, аутична дитина, яку питають: «Ти хочеш їсти?», відповідає повторенням питання: «Ти хочеш їсти?».

Загальні психічні порушення розвитку у дітей, до яких входить ранній дитячий аутизм Л.Каннера; аутистичний синдром Д.Аспергера; аутизм при олігофренії; атиповий аутизм; синдром Ретта; дитячий аутизм, обумовлений органічними захворюваннями головного мозку; дитячий аутизм внаслідок інших причин; атиповий аутизм; атиповий аутизм з розумовою відсталістю; атиповий аутизм без розумової відсталості; інші дезінтегративні розлади дитячого віку, гіперактивні розлади, які поєднуються з розумовою відсталістю та стереотипними рухами, тощо.

Індивідуальні відмінності – особистісні якості людей як детермінанти людської поведінки.

Інструментальна агресія – агресія, спрямована на досягнення мети, відмінної від завдання шкоди.

Інструментальні жести – жести , які використовує аутична дитина стосовно до інших людей з метою вимоги негайного виконання своїх бажань чи потреб.

Інвазивні – проникаючі загальні розлади психічного розвитку.

Коморбідність – поняття про поліморфну етиологію виникнення спектру аутистичних порушень у дітей.

МАКАТОН – система знаків та символів, якою користуються аутичні люди з метою комунікації.

Менталізація – розвиток розпізнавання власних і чужих психічних станів, який характеризується дефіцитарністю у дітей зі спектром аутистичних порушень. Іншими словами, вони страждають «психічною сліпотою» і не розуміють сенс соціально-значущої інформації.

Метод заміщающого онтогенезу - (МЗО) — нейропсихологічна технологія, яка містить інваріантний комплекс етапів (діагностика-профілактика-корекція-абілітація-прогноз) психолого-педагогічного супроводу дітей із різними типами розвитку: від варіантів нормативного і грубих форм патологічного.

Мовленнєва персеверація –аутистичні форми мовлення, що виражають прагнення дитини спілкуватися через спосіб постійного повторення бессзглуздих слів або фраз, а також безперервного розпитування, яке виконує для аутичної дитини цілу низку комунікативних функцій і сприяє індивідуальному розвитку.

Моделювання неагресивної поведінки – метод, який дає змогу, наприклад аутичній дитині,побачити ситуації, коли людей провокують на виникнення агресивної ситуації, виражають свої почуття в стриманій , розумній і приємній манері. Діти самі можуть пережити стан формируюшейся агресії, коли їх самих спровокували, то вони реже відповідали агресією, ніж ті, що не бачили неагресивних форм поведінки.

Нюхальна ознака аутистичного розладу – ознака «сенсорного голоду», коли аутична дитина нюхає різні предмети та обнюхує людей.

Особистісні конструали – мотиви, на основі яких люди формують своє соціальне оточення: потреба зберегти гарне враження про себе (підхід з урахуванням самооцінки), потреба сприймати картину світу (соціально-когнітивний підхід), потреба у контролі, мотив людини відчувати, що здійснюється певний контроль за оточуючим середовищем.

Портедж – програма корекції аутистичних порушень в домашніх умовах.

Послаблення негативних емоцій – стан, коли люди допомагають іншим людям з тим, щоб полегшити власні сумні почуття та душевні страждання.

Продекларативні жести – жести або вокалізації, які слугують для привертання візуальної уваги інших людей до об’єктів загального інтересу і які аутична дитина не використовує.

Просоціальна поведінка – дії, здійснені з метою принести користь іншій людині.

Протоімперативні жести – жести або вокалізації, які виконуютьсяз метою повідомлення про свої нужди та потреби.

Первазивні – багатосторонні загальні розлади психічного розвитку.

Ранній інфантильний аутизм – вроджена нездатність дітей співвідносити себе звичайним способом з людьми і ситуаціями та встановлювати близькі стосунки з іншими людьми (Л.Каннер,1943).

Реверсія займенників – порушення мовлення, при якому аутична дитина вимовляє особовіі займенники так, як чує, не змінюючи їх відповідно до контексту. Наприклад, коли дитину питають: «Як тебе звати?», вона відповідає: «Тебе звати Петро» замість «Мене звати Петро».

Рівень інтелектуальних здібностей – диференційований показник, що вказує на інтелектуальні особливості аутичних дітей - від тяжкого ступеня розумової відсталості до високого рівня функціонування інтелекту.

Розширений фенотип аутизму – соціальні відхилення родини, де є аутичні діти: дефіцит комунікативних та мовленнєвих навичок, а також специфічні риси особистості: відчуженість, нав’язлива поведінка; проблеми прагматичного використання та розуміння мовлення; гіпер чи гіпокомунікативність.

Самоефективність – установка людини вірити у свою здатність діяти так, щоб його вчинки приводили до бажаного результату.

Самостимулюючі дії – повторювальні рухи тіла або маніпуляції з предметами, коли дитина постійно розхитується або щось крутить в руках; такі рухи можуть зберігатись і в дорослому віці. Такі типові форми самостимуляцій характерні для дітей, хворих на аутизм.

Самотравмуюча поведінка – вимушені дії дитини, навмисно спрямовані на завдання собі тілесних ушкоджень, з метою привернути до себе увагу, всупереч вимогам, які ставить до дитини дорослий.

Сенсорна домінантність – тенденція фокусувати увагу на стимулах певного типу на шкоду сприймання інших стимулів - наприклад, перевага зорових стимулів над слуховими.

Слухова ознака –аутистичний прояв, який характеризує зовнішні прояви аутизму у дитини, коли вона постійно ляскає пальцями, видає голосові звуки, стукає по вухах.

Смакова ознака – аутистичний прояв, який характеризує смакові прояви аутизму у дитини, коли вона засовує частини свого тіла або предмети до рота та лиже їх.

Соціальна екологія – це сутнісна властивість оточення аутичної людини, від якої значною мірою залежать можливості її соцільно-психологічної реабілітації, особистісної життєвої компетентності та власних досягнень і успіхів.

Соціальна нейтралізація – стан аутичної дитини, внаслідок чого відбувається спонтанна та латентна відмова аутичної дитини від контактів і формується установка на усамітнення й позиціонування себе як виокремленого від суспільства об’єкта.

Соціальне пізнання – думки людей про себе і соціальний світ, зокрема про те як люди думають, інтерпретують, запам’ятовують та використовують соціальну інформацію.

Співспрямована соціальна увага – здатність спрямовувати увагу іншої людини на об’єкт загального інтересу.

Супервізія – процес, спрямований на фахову допомогу психолога, психотерапевта, корекційного педагога, реабілітолога, логопеда, соціального педагога всім тим людям, які виховують аутичну дитину. Особливість супервізії полягає в тому, що фахівці отримують допомогу один від одного з метою попередження процессів професійного вигорання.

Супервізор – фахівець зі спеціальною дефектологічною освітою ( корекційний педагог-олігофренопедагог, практичний психолог, логопед, тьютор), компетентність якого дає можливість здійснювати професійне консультування, психологічний супровід, інформаційне забезпечення, особистісну підтримку та корекцію психологічного стану інших спеціалістів та батьків, які працюють та виховують дітей з аутистичним спектром порушень.

Тактильна залежність – систематична увага аутичної дитини до власних відчуттів у стані тривоги, коли вона шкребе або тре шкіру руками або якимось предметом.

ТЕАССН – система навчання та виховання дітей зі спектром аутистичних порушень.

Теорія катарсису – ідея про те, що реалізація агресивної дії чи спостереження за агресивною поведінкою інших людей є дієвим способом звільнитися від агресивного імпульсу.

Теорія розпізнавання психічних станів – низка гіпотез про психічні феномен (намір, бажання, емоції), яка, намагаючись пояснити феномен аутизму, висловлює припущення, що в його основі лежить здатність визначати почуття, бажання та наміри людей за зовнішніми проявами і що ця здатність має еволюційну цінність для людства, з погляду можливостей адаптації до умов навколишнього середовища. (Baron – Cohen, S., 2000, Tager- Flusberg, H.& Cohen, D.2000).

Теорія соціального научіння – теорія про те, що ми вчимося агресивної поведінки, спостерігаючи за іншими і наслідуючи іхні агресивні дії.

Тест Селлі Енн – експериментальне дослідження вміння аутичних дітей розуміти психічні стани інших людей, у результаті чого встановлено, що діти зі спектром аутизму не здатні до металізації (феномен уявлень).

Тьютор – спеціаліст з інклюзії, який виконує функції супроводу аутичної дитини з метою отримання нею освіти в загальноосвітній школі.

Фрагментальні здібності, острівки здібностей – характеристика пізнавальної сфери аутичної дитини, яка відрізняє її з поміж інших розвитком однієї специфічної когнітивної здібності до рівня, що перевищує середній для населення загалом, а також значно перевищує їхній власний рівень інтелектуального розвитку.

Фундаментальні помилки атрибуції – тенденції пояснювати власну поведінку і поведінку інших людей їхніми особистісними якостями, недооцінюючи, таким чином, силу соціального впливу.

Хибне уявлення – психологічний стан при якому аутичні діти приписують іншим людям різні не ті, що є в реальності, психічні стани.

Центральна когерентність – яскраво виражена тенденція людей інтерпретувати стимули в узагальненій формі, що дає змогу розширяти аналізуючий контекст (Frith,1993). Здатність до центральної когерентності надзвичайно слабо виражена в аутичних дітей, яким властиво опрацьовувати інформацію, аналізуючи її елементи та деталі, навіть не намагаючись скласти загальну картину.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Аврамченко С. М. К вопросу о методах подготовки психологов к профессиональной деятельности // Психотерапия в системе медицинских наук в период становления доказательной медицины: Сб. тез. конф. с междунар. участ. 15–17 февраля 2006 г. – СПб., 2006. – С. 6–7.

2. Акошина А. Я., Беспалов Г. Н., Гончарова Е. Л. Дидактическое пособие для наглядного моделирования в начальных классах школы для слепоглухонемых детей. №5, 1989, с. 69 –72.

3. Аксенова Л. И. Маленькие ступеньки, ведущие в большую жизнь // Дефектология. – 1999. – № 3. – С. 10-18.

4. Актуальні проблеми до- та післядипломної підготовки фахівців з медичної психології та психотерапії / Б. В. Михайлов, С. І. Табачников, О. К. Напреєнко, І. А. Бабюк // Проблеми екстремальної психіатрії: Матер. наук. конф. (доп. до журн. «Проблеми медичної науки та освіти»). – Х., 2000. – С. 73–74.

5. Алвин Дж., Уорик Э. Музыкальная терапия для детей с аутизмом / Пер. с англ. Ю. В.Князькиной.—М. : Теревинф, 2004. – 208 с. – (Особый ребенок).

6. Александровский Ю. А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация. – М.: Наука, 1976. – 272 с.

7. Ананьев Б. Г. Очерки истории русской психологии XVIII и XIX веков. – М. : Госполитиздат, 1947. – 168 с.

8. Ананьєв Б. Г . О проблемах современного человекознания. М., 1977.

9. Андрос О. Я. Самостоятельный выбор стиля как фактор развития интегральной индивидуальности (на материале лонгитюдного исследования студентов). Афтореф. дис…канд. психол. наук. Пермь, 1994. – 23с.

10. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту : Статті, нариси, інтерв’ю : 2-ге вид., допов. – К. : Знання України, 2008. – 819 с., [80] с. іл.

11. Анохин П. К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. – М. : Медицина, 1968. – 547 с.

12. Анохин П. К. Очерки по физиологии функциональных систем / предисл. К. В. Судакова и др. – М. : Медицина, 1975. – 447 с.

13. Аппе, Франческа. Введение в психологическую теорию аутизма / Франческа Аппе; [пер.с англ.Д. В. Ермолаева]. – М. : Теревинф, 2006. – 216 с.

14. Арготерапия как метод двигательной и психолого-педагогической реабилитации детей и подростков с некоторыми инвалидизирующими заболеваниями: методические рекомендации / сост. С. Я. Султанова, О. В. Степанова. – М., 2005. – 21 с.

15. Артпедагогика и арттерапия в специальном образовании / Е. А. Медведева, И. Ю. Левченко, Л. Н. Комиссарова, Т. А. Добровольская. – М., 2001.

16. Аршатская О. С. Психологическая помощь ребенку раннего возраста с тенденцией формирования детского аутизма: совместная работа специалистов и родителей // Дефектология. – 2005. – № 2.

17. Ахмедов Т. И. Психологические проблемы тревожности // Международный медицинский журнал. – 2005. – Т. 11. – № 1. – С.23–30.

18. Ахмедов Т. И. Тревога и страх в структуре личности психосоматического человека // Архив психиатрии. – 2002. – № 4 (31). – С. 151–157.

19. Багрій Я. Т. Дитячий аутизм: монографія /Я. Т. Багрій. – К. : Вид – УкрІНТЕІ. – 2009. – 200 с.: іл.

20. Баенская Е. Р. Особенности раннего аффективного развития аутичного ребенка в возрасте от 0 до 1,5 лет // Альманах ИКП РАО. – 2001. – № 3.

21. Баенская Е. Р. Особенности раннего аффективного развития аутичного ребенка в возрасте от 0 до 1,5 лет // Дефектология. – 1995. – № 5. – С. 76-83.

22. Баенская, Е. Р. Помощь в воспитании детей с особым эмоциональным развитием (ранний возраст) / Е.Р. Баенская. – М. : Теревинф, 2007. – (Особый ребенок). – 112 с.

23. Баенская Е.Р., Никольская О.С., Либлинг М.М. Аутичный ребенок. Пути помощи. – М. : Центр традиционного и совместного образования «Теревинф». – 1997.

24. Бардишевская М.К. Возрастная динамика симптомов, сходнях с аутистическими, в поведении эмоционально-депривированных младенцев первых двух лет жизни // Международная конференция памяти А.Р. Лурия, 24-26 сентября 1997г. Тезисы докладов. –С.8-9.

25. Батаршев А. В. Психология индивидуальных различий : От темперамента к характеру и типологии личности. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2000. – 256 с.

26. Баум Хайке. Крокодилопопугай. Игры в помещении для развития и отдыха / пер. с нем. О. Ю. Поповой. – М. : Теревинф, 2003. – 144 с.

27. Башина В. М. Аутизм в детстве. – М.: Медицина, 1999. – 236 с.

28. Башина В. М. Ранний детский аутизм // Исцеление. – М., 1993. – С. 154-165.

29. Башина В. М., Тиганов А. С. Современные подходы к пониманию аутизма в детстве // Журнал неврологии и психиатрии. – 2005. – № 8. – М.,С.4 -13

30. Белкин А. С. Ситуация успеха. Как ее создать ? – М.,1991.

31. Белов Н. А. Физиология типов (опыт исследования психофизических особенностей личности в зависимости от эргоногенеза) / под ред. и с предисл. В. М. Бехтерева. – Орел: Красная книга, 1924. – 246 с.

32. Белоус В. В., Щебетенко А. И. Человек как интегральная индивидуальность. Пятигорск, 1996.

33. Белопольская Н.А. Коррекция эмоциональных реакций на неуспех у детей со сниженным интеллектом // Вопросы психологии. - 1992.№1-2.

34. Белухин Д. А. Личностно ориентированная педагогика в вопросах и ответах: учеб. пособие. – М .: Моск. психолого-социальный ин – т, 2006. – 312с.

35. Берн Э. (Berne E.) Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: пер. с англ. – М.: Прогресс, 1988. – 400 с.

36. Бернштейн Н. А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. – М., 1966.

37. Бертынь Г. П., Лукашова И. Д., Певзнер М. С. Происхождение сложных дефектов у детей: причины возникновения и пути профилактики аномального развития у детей. – М.,1985.

38. Беттельхейм Б. Пустая крепость. Детский аутизм и рождение Я / пер. с англ. – М.: Акад. Проект: Традиция, 2004. – 784 с.

39. Бех І. Д. Виховання особистості: сходження до духовності: – К .: Либідь, 2006. – 272 с.

40. Бех І. Д. Принципи організації виховного процесу у спеціальних школах // Початкова школа. – 1995. – № 2. – С. 6-8.

41. Бехтерев В. М. О психо-рефлекторной терапии // Обозрение психиатрии, неврологии и рефлексологии. – 1914–1915. – № 10. – С. 555–557.

42. Бехтерев В. М. Объективная психология. – М.: Наука, 1991. – 480 с.

43. Бехтерева Н. П., Бундзен П. В. Нейрофизиологическая организация психической деятельности человека // Нейрофизиологические механизмы психической деятельности человека: Тр. междунар. симпоз. 2–5 июля 1972 г. – Л.: Наука. Ленинградское отд., 1972. – С. 42–60.

44. Бєлєнька Г. І. На шляху до подолання раннього дитячого аутизму / Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: наук. – метод. Зб. – К., 2000.

45. Бин Дж., Оулдфилд А. Волшебная дудочка. 78 развивающих музыкальных игр / Пер. с англ. О. Ю. Поповой.—М.: Теревинф, 2000.

46. Блейлер Е. Аутистическое мышление // Хрестоматия по общей психологии. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – С.112-125.

47. Блейхер В. М., Крук И. В. Патопсихологическая диагностика. – К.: Здоровья, 1986. – 280 с.

48. Блейхер В. М., Крук И. В., Боков С. Н. Практическая патопсихология: Руководство для врачей и медицинских психологов. – Ростов-н/Д.: Феникс, 1996. – 448 с.

49. Блонский П. П. Введение в дошкольное воспитание. – М., 1917.

50. Богдашина О. Б. Аутизм: определение и диагностика. – Донецк, 1999.

51. Божович Л. И. Личность и её формирование в детском возрасте. – М., 1968.

52. Большая энциклопедия психологических тестов. – М.: Эксмо, 2006. – 416 с.

53. Бондар В.І. Партнерство науки і недержавних організацій як умова гуманізації освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку// Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. Зб. – Вип.. 6 / За ред.. В.І.Бондаря, В.В.Засенка. – К., 2005. – 440с.

54. Бондар В. І. Стан спеціальної освіти та динаміка її змін // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: наук-метод. зб./ ред.кол.: Н. Софій (голова), І. Єрмаков. – К.: Контекст, 2000.

55. Борисенко М. Г., Камышникова О. Е., Кирьянова Т. Ф., Рачковская Н. Н. Руководство для практических психологов и других специалистов, работающих с детьми раннего дошкольного возраста: метод. пособие. – СПб.: Паритет, 2002. – 180 с.

56. Браудо Т. Е., Фрумкина Р. М. Детский аутизм, или странность разума // Человек. – 2002. – № 1.

57. Браун Н. Психологические факторы принятия себя родителями слепоглухонемых детей // Дефетология. – 1997. – № 6.

58. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психологической диагностике / Отв. ред. С. Б. Крымский. – К.: Наук. думка, 1989. – 200 с.

59. Бычкова Е. Дети дождя: все об аутизме // Няня. – 2001. –№ 12.

60. Вайзман Н. П. Психотерапия в дефектологии. – М., 1992.

61. Валлон А. Психическое развитие ребенка. – М. : Просвещение. 1967.

62. Вебер Д., Ремшмидт Х., Аутизм // Психотерапия детей и подростков. – М., 2000.

63. Веденина М. Ю. Использование поведенческой терапии аутичных детей для формирования навыков бытовой адаптации: сообщение I // Дефектология. – 1997. – № 2. – С. 31-40.

64. Великий тлумачний словник сучасної української мови /укл, і гол. ред. В. Т. Бусел. – К.: ВТФ «Перун» , 2003. – 1440 с.

65. Вельяминова М. В. Воспитание детей. – М., 1986. – 178 с.

66. Венгер Л. А., Пилюгина Э. Г., Венгер Н. Б. Воспитание сенсорной культуры ребёнка от рождения до 6 лет: кн. для воспитателей детского сада. – М.: Просвещение, 1998. – 144 с.: ил.

67. Венгер Л. А., Мухина В. С. Психология. – М. Просвещение, 1988.

68. Вербенко Н. В. Этнокультуральные аспекты реабилитации больных шизофренией // Архів психіатрії. – 2006. – Т. 12. – № 1–4(44–47). – С. 269–275.

69. Вимоги до програмно-цільового обслуговування дітей з розладами зі спектра аутизму (методичні рекомендації). Установа – розробник : НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України / укл.: І. А. Марценковський,Я. Б. Бікшаєва, О. В. Ткачова. – К., 2009. – 31 с.

70. Винарская Е. М. Раннее речевое развитие ребенка и проблемы дефектологии. – М., 1987.

71. Внешняя середа и психическое развитие ребенка / Под ред.. Р.В.Тонковой-Ямпольской. – М.:1984. -152с.

72. Вольпер И. Е. Психотерапия. – Л., 1972.

73. Воспитание и обучение детей и подростков с тяжелыми и множественными нарушениями развития: [программно-методические материалы / [Бгажнокова И. М.,Ульянцева М. Б., Комарова С. В. и др.]; под ред. И.М. Бражноковой. – М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2007. – 239 с.: ил. – (Коррекционная педагогика).

74. Вопросы диагностики и лечения психических и поведенческих расстройств: клиническое руководство / под ред. В. Н. Краснова, И. Я. Гуровича. – М., 2000. – 223 с.

75. Вплив соціально-економічних умов на розвиток і динаміку психічних розладів / І. Й. Влох, Л. В. Животовська, Н. Ю. Петрина, Б. М. Гульчій // Архів психіатрії. – 2001. – № 4(27). – С. 231.

76. Выготский Л. С. Избранные произведения — М., 1984. — Т. 5. — 368 с.

77. Выготский Л. С. Вопросы детской психологии. – СПб.: СОЮЗ, 1997. – 224 с.

78. Выготский Л. С. Лекции по психологии. – СПб.: СОЮЗ, 1997. – 144 с.

79. Выготский Л. С. Игра и её роль в психическом развитии ребенка // Вопросы психологии. – 1996. – № 6.

80. Гальперин П. Я. Введение в психологию. – М.: Изд.-во Моск. ун-та, 1976.

81. Ганзин И. В. Интервальный (многомерный) подход как методология новой парадигмы в психиатрии и психотерапии // Таврический журнал психиатрии. – 2004. – Т. 8. – № 1(26). – С. 82–84.

82. Гансен К. А., Кауфман Р. К., Сейфер С. Освіта та культура демократії / Перекл. з англ. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2001. – 152 с.

83. Гилберт К., Питерс Т. Аутизм: Медицинское и педагогическое воздействие: Книга для педагогов-дефектологов / пер. с англ. О. В. Деряевой; под науч. ред. Л. М. Шипицыной; Д. Н. Исаева. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 144 с.

84. Гордеева А. В. Реабилитационная педагогика: учеб. пособие для студентов педагогических вузов и колледжей – М.: Акад. проект, Королев: Парадигма, 2005. – 320 с.- («Gaudeamus»)

85. Грэндин Т., Скариано М. М. Отворяя двери надежды. Мой опыт преодоления аутизма / Пер. с англ. Н. Л. Холмогоровой.—М. : Центр лечебной педагогики, 1999.

86. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения. М., 1986

87. Даян Дж. Чарнов і Керолін Ратш. Як досягти змін: посібник для батьків з обстоювання інтересів і громадської діяльності / Перекл. з англ. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2002. – 115 с.

88. Дворников В. В. Специфика защитных механизмов у больных с тревожно-фобическими расстройствами // Архів психіатрії. – 2006. – Т. 12. – № 1–4(44–47). – С. 265–268.

89. Демьянов Ю. Г. Психопатология детского возраста. – Л., 1988.

90. Дети с нарушениями общения / под ред. К. С. Лебединской, О. С. Никольской, Е. Р. Баенской. – М.: Просвещение, 1989.

91. Дети с синдромом Ретта / [пер. с фр. Н. Ливандовской, Ю. Пузырей, В. Архангельской; под общей ред. Н. Ливандовской]. – М.: Теревинф, 2009. – 264 с.

92. Дети со сложными нарушениями развития. Психофизиологические исследования / под ред. Л. П. Григорьевой. – М. : Экзамен, 2006. – 352 с. (Серия «Коррекционная педагогика»)

93. Детский аутизм. Хрестоматия: учеб. пособие для студентов высших и средних педагогических, психологических и медицинских учебных заведений. / сос. Л. М. Шипицына. Изд 2-е, перераб. и доп. – СПб. : Дидактика плюс, 2001. – 368 с.

94. Детская логопсихология: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Спец. дошк. педагогика и психология» / [О. А. Денисова и др.]; под ред. В. И. Селиверстова. – М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2008. – 175 с. – (Коррекционная педагогика).

95. Дольто Ф. На стороне ребенка. – СПб.: Петербург – ХХ1 век, 1997. – 245с.

96. Дошкольное воспитание аномальных детей / под ред. Л. П. Носковой. – М., 1993.

97. Єременко І. Г. До питання про стандартизацію освіти дітей з порушеннями інтелектуального розвитку // Дефектологія. – 2000. – № 6. – С. 4-8.

98. Ежов А. В. Анализ вербальных реакций при изучении экспериментального манипулятивного поведения // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. – 2004. – № 1(5). – С. 44–46.

99. Елен Р. Даніелс і Кей Стаффорд. Залучення дітей з особливими потребами до системи загальноосвітніх класів. – Львів: Тов – тво "Надія", 2000. – 256 с.: табл., рис.

100. Ершова-Бабенко И. В. Методология исследования психики как синергетического объекта и психосинергетические стратегии человеческой деятельности (концептуальная модель) // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. – 2006. – № 1(9). – С. 50–53.

101. Жуков Д. Е. Особенности картины мира детей с аутизмом // Психосоциальные проблемы психотерапии, коррекционной педагогики, спец. психологии: мат-лы III съезда РПА и науч.-практ. конф., Курск, 20-23 октября 2003 г. - Курск: Изд-во Курск. гос. ун-та, 2003. – 271 с.

102. Жуков Д. Е. Центральные личностные функции у родителей детей с синдромом РДА // Биопсихосоц. парадигма медицины и её влияние на развитие психоневрологич. науки и практики: мат-лы науч.-практ. конф. молодых ученых, Санкт-Петербург, 28 февраля - 3 марта 2002 г. – СПб.: Изд. НИПНИ им. В.М. Бехтерева, 2004. – 244 с.

103. Завгородний А. А. Психогигиена речевого режима в восстановлении речевых нарушений // Журнал психиатрии и медицинской психологии. – 2004. – № 4 (14). – С. 194–195.

104. Завражин С. А., Фортова Л. К. Адаптация детей с ограниченными возможностями: Учеб. пособие для студентов педагог. учеб. заведений. – М.: Академический Проект: Трикста, 2005. – 400 с. – («Gaudeamus»).

105. Задорожный В. З. Клинико-психопатологическая и психологическая характеристика подростков с агрессивными формами поведения в структуре истерического расстройства личности // Архів психіатрії. – 2005. – Т. 11. – № 1(40). – С. 76–79.

106. Запорожец А. В. Некоторые психологические вопросы сенсорного воспитания в раннем и дошкольном возрасте // Сенсорное воспитание дошкольников. – М., 1963.

107. Зеер Э. Ф. Психологические особенности кризисов профессионального становления личности // Ежегодник Российского психологического общества. – Т. 1. – Вып. 2. – М., 1995. – С. 183 – 186.

108. Зиглер Э., Ходапп Р. Понимание умственной отсталости. – К., 2001.- 360с.

109. Зинкевич-Евстигнева Т. Д. Практикум по сказкотерапии. – СПб.: ООО "Речь", 2000. – 310 с.

110. Иванов Е. С. Спорные вопросы диагностики раннего детского аутизма // Детский аутизм: хрестоматия. – СПб.: МУСиР им. Р. Валленберга, 1997.

111. Игры и занятия с детьми раннего возраста с психофизическими нарушениями: метод. пособие / под ред. Е. А. Стребелевой, Г. А. Мишиной. – 2-е изд. – М.: Экзамен, 2004. – 160 с.

112. Интегральная индивидуальность человека и ее развитие/ Под ред. Б. А. Вяткина – М.: Институт психологии РАН, 1999. – 328 с.

113. Інтеграційний літній табір: простір розвитку дітей з аутизмом: навч.-метод. посіб. / Т. В, Скрипник, Г. М. Хворова, Г. Г. Смоляр, К. Ю. Абрамченко /за наук. ред.. канд. психол. наук Т. В. Скрипник – К.: ПВП «Задруга», 2007. – 96. : іл.

114. Иппотерапия (лечебная верховая езда): метод. реком. / сост. Е. А. Соловьёва. – М., 2005. – 22 с.

115. Исаев Д. Н., Каган В. Е. Аутистические синдромы у детей и подростков: механизмы расстройств поведения // Патологические нарушения поведения у подростков. – Л.: Ленингр. педиатрический мед. ин-т, 1973.

116. Исаев Д. Н., Каган В. Е. Психогигиена пола у детей. (руководство для врачей). – Л.: Медицина. Лениградск. отд., 1986. – 336 с.

117. Исследование изменений вегетативных показателей при переживании эмоций разной интенсивности / В. М. Звоников, А. В. Киренская, В. Ю. Новотоцкий-Власов и др. // Психотерапия в системе медицинских наук в период становления доказательной медицины: сб. тез. конф. с междунар. участием, 15–17 февраля 2006 г. – СПб., 2006. – С. 227–228.

118. Кабанов М. М. Реабилитация и психотерапия // Психотерапия в системе медицинских наук в период становления доказательной медицины: сб. тез. конф. с междунар. участием, 15–17 февраля 2006 г. – СПб., 2006. – С. 30–31.

119. Каган В. Е. Аутизм у детей. – Л.: Медицина, 1981. - 190 с.

120. Каган В.Е. Преодоление. Неконтактный ребенок в семье. – СПб., 1997. – 215с.

121. Каган В. Е., Исаев Д. Н. Диагностика и лечение аутизма у детей. – Л.: Ленингр. педиатрический мед. ин-т, 1976.

122. Каленская Г. Ю. Оценка показателя качества жизни и иерархии ценностей у больных с эмоционально лабильными расстройствами органического генеза и неврастенией // Журнал психиатрии и медицинской психологии. – 2004. – № 4(14). – С. 166–168.

123. Кандиба Т. О. Синдром вигоряння // Форум психіатрії і психотерапії. – 2003. – Т. 4. – С. 59–60.

124. Карвасарская И.Б. В стороне. Из опыта работы с аутичными детьми. – М., 2003. – 68 с.

125. Карвасарская И. Б. Психологическая помощь аутичной семье // Психосоциальные проблемы психотерапии, коррекционной педагогики, спец. психологии: мат-лы III съезда РПА и науч.-практ. конф. Курск, 20-23 октября 2003 г. – Курск: Изд-во Курск. гос. ун-та, 2003. - 271 с.

126. Карвасарский Б. Д. Медицинская психология. – Л.: Медицина. Ленинградск. отд., 1982. – 272 с.

127. Карвасарский Б. Д. Психотерапия. – М. : Медицина, 1985. – 304 с.

128. Карсон Р., Батчер Д., Минека С. Аномальная психология. – 11 изд. – СПб.: Питер, 2004. – 409 с.

129. Катаева А. А., Стребелева Е. А. Дошкольная олигофрено-педагогика. -М. : Просвещение. 1988. – 144с.

130. Кениг К. Лечебно-педагогическая диагностика. Перевод с нем. Виктора Гончарова. – Чебоксары: Антропософский центр социальной терапии, 2001. – 192с.

131. Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. – Казань, 1969.

132. Климов Е. А. Об амбифлекторной природе психического // Вестник Моск. ун – та. Серия 14. Психология. – 1992. – № 1. – С. 51- 56.

133. Климась Д. Г. Теоретические подходы к решению проблемы аутизма // Аутизм и нарушения развития. – 2005. – № 3. – С. 1-6.

134. Ковалев В. В. Психиатрия детского возраста. – М., 1995.

135. Ковальчук В. А. Специальная методика дошкольного воспитания. – Славянск., 2002.

136. Коломінський Н. Л. Розвиток особистості учнів допоміжної школи. — К. : Рад. шк., 1978. – 88 с.

137. Колупаєва А.А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітні навчальні заклади: Монографія. – К.: Педагогічна думка, 2007. – 458с.

138. Кольцова М. М. Двигательная активность и развитие функций мозга ребёнка. – М., 1973. – 158 с

139. Комісарова О. Ю., Депутат В. В.,Смульсон М. Л., Цап В. Й. Психологічні передумови ефективного застосування технологій дистанційного навчання.// Психолого-педагогічні засади розвитку особистості в освітньому просторі: матеріали методологічного семінару АПН України, 19 березня 2008 р., - К., 2008. – С. 514-526.

140. Кононова И. М. Семинарские и практические занятия по дошкольной педагогике. – М., 1989. – 146 с.

141. Концептуальні основи і стратегія розвитку психотерапії в Україні / Б. В. Михайлов, Н. О. Марута, С. І. Табачніков та ін. // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т. 10. – вип. 2(31). – С. 17–20.

142. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К., 1989.

143. Корнетов Г. Б. Цивилизационный подход к изучению всемирного историко-педагогического процесса. – М., 1994.

144. Коррекционное обучение как основа личностного развития аномальных дошкольников / под ред. Л. П. Носковой. – М., 1989.

145. Красноперова М. Г. Клинические особенности раннего манифестного зндогенного психоза, приводящего к формированию детского аутизма // Психиатрия. – 2003. – № 5. – С. 29-35.

146. Краткий словарь иностранных слов. – М.,1985.

147. Кревелен В. К проблеме аутизма // Детский аутизм: хрестоматия. – СПб., 1997. – С. 17 -24 .

148. Кремень В.Г. Трансформації особистості в освітньому просторі сучасної цивілізації // Психолого-педагогічні засади розвитку особистості в освітньому просторі: матеріали методологічного семінару АПН України 19 березня 2008 р., – К., 2008. - С. 11-18.

149. Крет Я. В. Рання діагностика та корекція психомоторики дітей з аутизмом: Монографія. – Запоріжжя : З Н У, 2007.- 608 с.

150. Кудрявцев И. А. О диагностическом и прогностическом значении некоторых патопсихологических симптомокомплексов // Восстановительная терапия и реабилитация больных нервными и психическими заболеваниями. – Л.: ЛНИИНП им. В. М. Бехтерева, 1982. – С. 46–52.

151. Кузьмин В. П. Принципы системности в теории и методологии. – М., 1976.

152. Кузьмина М. Аутизм // Школьный психолог. - 2000. - № 47-48.

153. Куприянова Н. Б., Федосеева Т. Н. Игры и занятия с детьми до 3 лет. – Л.: Медицина, 1974. – 164 с.

154. Курьянович Е. Н. Особенности психодиагностики личностных характеристик // Актуальные проблемы клинической, социальной и военной психиатрии: Всерос. науч.-практ. конф. с междунар. участием, 16–17 июня 2005 г. – СПб., 2005. – С. 58–59.

155. Лебединская К. С. Медикаментозная терапия раннего детского аутизма // Дефектология. – 1994. – № 2. – С. 3-8.

156. Лебединская К. С. Ранний детский аутизм // Нарушения эмоционального развития как клинико-дефектологическая проблема. – М.: НИИ дефектологии РАО, 1992.

157. Лебединская К. С., Никольская О. С. Диагностика раннего детского аутизма. – М. : Просвещение, 1991.- 217с.

158. Лебединская К.С. Терапия раннего детского аутизма. Психология аномального развития ребенка.: Хрестоматия в 2 т. Под ред В.В. Лебединского, М.К. Бардышевской. –М.: ЧЕРО, 2002. – С. 474-486.

159. Лебединская К.С., Никольская О.С. Особенности взаимодействия матери с ребенком, больным ранним детским аутизмом ( РДА ) // Материалы международной научно-практической конференции, посвященной памяти К.С. Лебединской. – М., 1995. – С. 100-102.

160. Лебединский В.В. Аутизм как модель эмоционального дизонтогенеза. Психология аномального развития ребенка.: Хрестоматия в 2-х томах / Под ред. В.В. Лебединского и М.К. Бардышевской, 1976. – С. 486-493.

161. Лебединский В.В. Детский аутизм как модель психического дизонтогенеза // Весник МГУ Сер.14. «Психология». – 1996.- № 2.

162. Лебединский В. В. Искаженное психическое развитие. Нарушения психического развития у детей. – М. : МГУ, 1985. – С. 27-38.

163. Леонгард Карл. Акцентуированные личности: Пер. с нем. – Выща шк. Головное изд-во, 1989 - 375с.

164. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. – М., 1972.

165. Либлинг М. М. Холдинг-терапия как форма психологической помощи семье, имеющей аутичного ребенка // Дефектология. – 1996. – № 3. – С. 56-66.

166. Лисина М. И. Проблемы онтогенеза общения. – М. : Педагогика. 1986.

167. Лубовский В.И. Психологические проблемы диагностики аномального развития детей. – М.: Педагогика, 1989. – 100с.

168. Луговой В. І. Інформаційно-компетентнісний підхід до розвитку особистості в освіті (теоретико-методологічний аспект) // Психолого-педагогічні засади розвитку особистості в освітньому просторі: матеріали методологічного семінару АПН України, 19 березня 2008 р. – К., 2008. – С. 64 – 72.

169. Лурия А. Р. Основы нейропсихологии. – М.: Изд-во МГУ, 1973. – 374 с.

170. Лютова Е. К., Монина Г. Б. Тренинг эффективного взаимодействия с детьми. – СПб. : Речь, 2001. – 190 с.

171. Лютова Е. К., Монина Г. Б. Шпаргалка для взрослых: Психокоррекционная работа с гиперактивными, агрессивными, тревожными и аутичными детьми. – М.: Генезис, 2000. – 192 с., илл.

172. Макаров В. В. Психотерапия нового века. – М.: Акад. проект, 2001. – 496 с.

173. Макаров В. В. Становление российской мультимодальной психотерапии // Форум психіатрії і психотерапії. – 2004. – Т. 5. – С. 20–23.

174. Максименко С. Д. Психологічні механізми розвитку і саморозвитку особистості // Психолого-педагогічні засади розвитку особистості в освітньому просторі: матеріали методологічного семінару АПН України, 19 березня 2008 р., - К., 2008. – С. 28-37.

175. Максименко С. Д. Загальна психологія: навч. посіб. вид. 3-тє, перероблене і доп. Навчальний посібник. – К.: Центр навч. літ-ри, 2008. – 272 с.

176. Максимова Н. Ю., Малютина Е. Л., Пискун В. М. Основы детской патопсихологии: учеб. пособие. – К.: НПЦ Перспектива, 1999. – 432 с.

177. Макхольд Р., Макхольд П. Наш опыт в области аутизма. Пер. с англ. // Социокультурные и социально-психологические аспекты интеграции в общество лиц с тяжелыми и множественными нарушениями. / Под ред. Н.Н. Соловьева. – Псков, 2004.

178. Маланчук И. Г. Психология речи и психолингвистика в психотерапии // Психотерапия в системе медицинских наук в период становления доказательной медицины: сб. тез. конф. с междунар. участием, 15–17 февраля 2006 г. – СПб., 2006. – С. 40–41.

179. Малышева К. П., Лукьянов В. В. Особенности проявлений синдрома «эмоционального выгорания» у педагогов общеобразовательной и специальной (коррекционной) школы VIII вида // Психотерапия в системе медицинских наук в период становления доказательной медицины: сб. тез. конф. с междунар. участием, 15–17 февраля 2006 г. – СПб., 2006. – С. 235–236.

180. Мамайчук И. И. Психокоррекционные технологии для детей с проблемами в развитии. – СПб. : Речь. 2003. – 400 с.

181. Мамайчук И. И. Помощь психолога детям с аутизмом. – СПб.: Речь, 2007. – 288 с.

182. Мастюкова Е. М. Лечебная педагогика (ранний и дошкольный возраст): советы педагогам и родителям по подготовке к обучению детей с особыми проблемами в развитии. – М. : Гуманит. изд. центр Владос 1997. – 304 с.

183. Мастюкова Е. М., Московкина А. Г. Основы генетики: Клинико-генетические основы коррекционной педагогики и специальной психологии: учеб. пособие для студ. пед. высш. учеб. заведений / Под ред. В. И. Селиверстова, Б. П. Пузанова. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 368 с. – (Коррекционная педагогика).

184. Матвєєва М. П., Миронова С. П. Корекційна робота в системі освіти дітей з вадами розумового розвитку: навч-метод. посіб. – Кам’янець-Подільський, 2005. – 164 с.

185. Мерлин В. С. Очерк индивидуального исследования интегральности. - М. : Педагогика, 1986.

186. Мерлин В. С. Системный подход к онтогенезу интегральной индивидуальности. // Психология формирования и развития личности. Под ред. Анцыферовой Л. И. М., 1981. – с. 87-105.

187. Методика объективизации эффективности психотерапии соматических больных (метод. реком.) / сост. А. И. Сердюк, Б. В. Михайлов, А. Ф. Короп и др. – Х.: ХИУВ, 1998. – 28 с.

188. Мещеряков А. И. Опыт обучения детей, страдающие множественными дефектами // Дефектология. – 1973. – № 3. – С. 12-16.

189. Михайлов Б. В. Сучасний стан i перспективи розвитку соцiальної психiатрiї, психотерапiї i медичної психологiї в Українi // Український вiсник психоневрологiї. – 1998. – Т. 6. – Вип. 1. – С. 12–14.

190. Михайлов Б. В., Сарвир И. Н. Понятие диагноза в современной психотерапии как условия ее развития на принципах доказательной медицины // Психотерапия в системе медицинских наук в период становления доказательной медицины: сб. тез. конф. с междунар. участием, 15–17 февраля 2006 г. – СПб., 2006. – С. 40–41.

191. Мнухин С. С., Зеленецкая А. Е., Исаев Д. Н. О синдроме "раннего детского аутизма", или синдроме Каннера у детей // Журнал невропатологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. – 1967. – № 10.

192. Монтессори М. Метод научной педагогики, применяемый к детскому воспитанию в домах ребёнка: пер. с итал. – М., 1993.

193. Морозов А. М. Нравственный ателиоз (философские изыскания о нравственности как психиатрической категории, не лишенные научной, практической и социальной ценности) // Архів психіатрії. – 2002. – № 4 (31). – С. 133–136.

194. Морозов С.А., Морозова Т.И. Социальные и правовые аспекты помощи лицам с расстройством аутического спектра (книга для родителей и специалистов). М., - 2008. С.330.

195. Морозова С. С. Аутизм: коррекционная работа при тяжелых и осложненных формах: пособие для учителя-дефектолога /С. С. Морозова. – М. : Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2007. – 176 с.: ил. – (Коррекционная педагогика).

196. Мухамедрахимов Р. Ж. Мать и младенец: психологическое взаимодействие. – СПб., 1999. – 126 с.

197. Мэш Эрик, Вольф Дэвид. Детская патопсихология, Нарушения психики ребенка / Эрик Мэш, Дэвид Вольф. – М.: АСТ; СПб.: ЕВРОЗНАК, 2007. – 511, (1) с. (Большая университетская библиотека).

198. Мюнхенская функциональная диагностика: Беларусская ассоциация помощи детям-инвалидам «Открытые двери». 1-й год жизни – Минск: 1997. – 209с.

199. Навчання дітей з важкими розумовими вадами: посібник для вчителів / переклад з польськ. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2001. – 160 с.

200. Начальный этап коррекционной работы с аутичным ребенком: знакомство, установление контакта // Аутизм и нарушения развития. – 2004. - № 3.

201. Небылицын В. Д. Психофизические исследования индивидуальных различий. – М., 1976. – с. 336.

202. Негели О. Общее учение о конституции. – М.–Л. : Госиздат, 1929. – 155 с.

203. Никольская О. С. Аффективная сфера человека : Взгляд сквозь призму детского аутизма. М. : Центр лечебной педагогики., 2000. - 509 с.

204. Никольская О. С. Особенности психического развития и психологическая коррекция детей, страдающих ранним детским аутизмом: Автореф. канд. дис. – М., 1985.

205. Никольская О. С. Проблемы обучения аутичных детей // Дефектология. – 1995. – № 1.

206. Никольская О. С. Проблемы обучения аутичных детей // Дефектология. – 1995. – № 2. – С. 8-17.

207. Никольская О. С., Баенская Е. Р., Либлинг М. М. Аутичный ребенок: Пути помощи. – М.: Теревинф, 2000. – (Серия «Особый ребенок» 336 с.

208. Никольская О. С., Баенская Е. Р., Либлинг М. М., Костин И. А., Веденина М. Ю., Аршатский А. В., Аршатская О. С. Дети и подростки с аутизмом. Психологическое сопровождение. – М. : Теревинф, 2005. – 224с. – (Особый ребенок).

209. Нуриева Л. Г. Развитие речи у аутичных детей: метод. разработки. – М. : Теревинф, 2003.

210. Нуриева Л. Г. Развитие речи у аутичных детей: метод.разраб./ Л. Г. Нуриева. – Изд. 2-е. – М. : Теревинф, 2006. – 112 с. – (Серия «Особый ребенок».

211. Обучение детей с проблемами в развитии в разных странах мира: хрестоматия / сост. и науч. ред. Л. М. Шипицина. – СПб., 1997. – 168 с.

212. Общая психодиагностика (Основы психодиагностики, немедицинской психотерапии и психологического консультирования): Учеб. пособие / Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина. – М. : Изд-во МГУ, 1987. – 304 с.

213. Обычные семьи, особые дети: пер. с англ. / М. Селигман , Р. Дарлинг – М. : Теревинф, 2007. – 368 с. – (Серия «Особый ребенок»).

214. Огороднійчук З. В. Вікова та педагогічна психологія. – К. : Просвіта., 2004.

215. Основи спеціальної дидактики / Під ред. І. Г. Єременка. – К. : Рад. шк., 1986. – 168 с.

216. Основы специальной психологии : Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений /Под ред. Л. В. Кузнецовой. – «Академия», 2002. – 480 с.

217. Особый ребенок. Исследования и опыт помощи : науч. – практ. сб. Вып. – М .: Теревинф, 2006. – 208 с.

218. Павленок П. Д. Введение в профессию: социальная работа – М. : ИНФРА, 1998. – 174 с.

219. Парк К. Социальное развитие аутиста: глазами родителя // Московский психотерапевтический журнал. – 1994. – № 3. – С. 65-95.

220. Парфенов О. В. Особенности индивидуальности ребенка и адаптация в школе. Автореферат… . канд. псих. наук. М. – 1996.

221. Педагогика, которая лечит : опыт работы с особыми детьми / сост. М. С. Дименштейн. – М. : Теревинф, 2008. – 240 с.

222. Пезешкиан Н. (Peseschkian N.) Позитивная семейная психотерапия: семья как психотерапевт: пер. с англ., нем. / под ред. М. Н. Дымшица, Д. А. Леонтьева; послесл. В. Е. Кагана. – М.: Март, 1996. – 336 с.

223. Петровский А. В. История советской психологии. (Формирование основ психологической науки). – М.: Просвещение, 1967. – 367 с.

224. Печникова Л. С. Материнское отношение к ребенку-аутисту в зависимости от наличия в семье здорового сибса // Социальное и душевное здоровье ребенка и семьи: защита, помощь, возвращение в жизнь: материалы рос. науч.-практ. конф., Москва, 22-25 сент. 1998 г. – М., 1998. - С. 73-74.

225. Пилюшна З. Г. Сенсорные способности малыша. – М.: Просвещение, 1996. – 110 с.

226. Пилягина Г. Я. Аутоагресивна поведінка: патогенетичні механізми та клініко-типологічні аспекти діагностики і лікування. – Автореф. дис. ... д-ра мед. наук. – К.: УНДІССПН, 2004. – 32 с.

227. Питерс Т. Аутизм: От теоретического понимания к педагогическому воздействию: книга для педагогов-дефектологов / пер. с англ. М. М. Щербаковой; под. науч. ред. Л. М. Шипицыной, Д. Н. Исаева.– М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 2002. – 240 с. – (Коррекционная педагогика).

228. Платонов К. К. О системе психологии. – М. – 1972.

229. Попередження ранньої інституалізації дітей із синдромом Дауна віком до п'яти років: метод. реком. для фахівців / під ред. Н. А. Бастун, Р. І. Кравченко, – К., 2002. – 166 с.

230. Полани М. (Polanyi M.) Личностное знание: На пути к посткритической философии: пер. с англ. / Общ. ред. В. А. Лекторского, В. И. Аршинова; Предисл. В. А. Лекторского. – М.: Прогресс, 1985. – 344 с.

231. Посохова І., Конопляста С. Дослідження проблеми дитячого аутизму // Дефектологія. – 1997. – № 4. – ст. 25-26.

232. Практикум по арт-терапии / под. ред. А. И. Копытина. – СПб. : Питер, 2001. – 448 с.

233. Пряжникова Е. Ю., Галкина Т. Э. Роль социальной работы с детьми а ранним детским аутизмом // Психологическая наука и образование – 2003. – № 1.

234. Психологическое время // Психология. Словарь / В. В. Абраменкова, В. С. Аванесов, Н. С. Агамова и др.; под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Политиздат, 1990. – С. 310–311.

235. Психологические особенности детей и подростков с проблемами в развитии. Изучение и психокоррекция / под ред. проф. У. В. Ульенковой. – СПб. : Питер, 2007. – 304 с.: ил. – (Серия «Учебное пособие»).

236. Психология детей со сложными нарушениями развития. // Основы специальной психологии. – М., 2002.

237. Психологічна енциклопедія / автор – упор. О. М. Степанов, - К. : Академвидав, 2006. – 424

238. Психолого-педагогическая диагностика: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / И. Ю. Левченко, С. Д. Забрамная, Т. А. Добровольская и др.; под ред. И. Ю. Левченко, С. Д. Забрамной. – М.: Изд. центр «Академия», 2003. – 320 с.

239. Психотерапевтическая энциклопедия / В. А. Абабков, А. А. Александров, Б. А. Бараш и др.; под ред. Б. Д. Карвасарского. – СПб.: Питер Ком, 1998. – 752 с.

240. Психотерапевтическая энциклопедия / В. А. Абабков, А. А. Александров, Бараш Б.А. и др.; под ред. Б. Д. Карвасарского. – 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2000. – 1019 с.

241. Психотерапия детей и подростков / Под. ред. Х. Ремшмидта. М. : Мир, 2000. – 656 с.

242. Пшук Г. Я. Значення деяких соціально-психологічних факторів в генезі порушення міжособистісної комунікації при невротичних розладах // Архів психіатрії. – 2004. – Т. 10 – № 1(36). – С. 114–117.

243. Пылаева Н. М., Ахутина Т. В. Школа внимания. Методика развития и коррекции внимания у детей 5-7 лет: метод. пособие.— М.: Теревинф, 2004.

244. Пысин Б. Б. Фактор времени в концепции интегральной индивидуальности // VIII Мерлинские чтения. Пермь. – 1993. С. 13-14.

245. Радченко М. І. Соціокультурний статус дітей-аутистів: проблеми реабілітації громадської моралі // Соціальна політика і соціальна робота. -1999, № 3, 4.

246. Развитие базовых познавательных функций с помощью адаптивно-игровых занятий / А. А. Цыганок, А. Л. Виноградова, И. С. Константинова. – М.: Теревинф, 2006. – 72 с. – (Лечебно-педагогические программы).

247. Ранний детский аутизм / под ред. Т. А.Власовой, В. В. Лебединского, К. С.Лебединской. – М., 1981.

248. Роджерс К.Р. (Rogers C.R.) Человеконцентрированный / клиентоцентрированный подход в психотерапии // Вопросы психологии. – 2001. – № 2.

249. Родименко І. М. Обласний психолого-медико-педагогічний центр: наук.-метод. посіб. – Генеза, 2005.- 192 с.

250. Рождественська М. В. Синдром органічного аутизму у дітей із затримкою психічного розвитку // Дефектологія. – 2002 – № 2, – с. 46-49.

251. Рождественська М. В., Конопляста С. Ю. Ранній дитячий аутизм: Навч. посіб. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. – 69 с.

252. Роль мікросоціального оточення як фактора адаптації хворих з коморбідними розладами / В. В. Штенгелов, Г. А. Пріб, Д. Д. Лоза, А. А. Щербакова // Архів психіатрії. – 2003. – Т. 9 – № 3 (34). – С. 16–18.

253. Романчук Олег. Розлади спектру аутизму в запитаннях і відповідях. – Львів: Свічадо, 2001. – 128 с.

254. Рубинштейн С. .Л. Несколько замечаний к психологии слепоглухонемых // Проблемы общей психологии. – М.,1976.

255. Рубинштейн С. .Л. Основы общей психологии. – М.: 1946.

256. Рубинштейн С. .Л. Проблемы общей психологии. – М., 1973.

257. Русалов В. М. Природные предпосылки индивидуального поведения как фактор становления индивидуальности человека // Журнал высшей нервной деятельности, 1989, Т. ХХХIХ, ВЫП. 3. – С. 403-414.

258. Рычкова Н. А. Дезадаптивное поведение детей. Диагностика, коррекция, психопрофилактика. – М.: Гном и Д, 2000.

259. Самсонова Г.О. Музыкальная терапия в коррекции психоэмоционального стресса у молодых людей // Психотерапия в системе медицинских наук в период становления доказательной медицины: сб. тез. конф. с междунар. участ. 15–17 февраля 2006 г. – СПб., 2006. – С. 95–96.

260. Сансон, Патрик. Психопедагогика и аутизм: опыт работы с детьми и взрослыми; изд 2-е / Патрик Сансон. – М.: Теревинф, 2008. – 208 с.

261. Сатмари П. Дети с аутизмом. – СПб.: Питер, 2005. – 224 с.

262. Сара Ньюмен. Игры и занятия с особам ребенком. Руководство для родителей / пер. с англ. Н. Л. Холмогоровой. – М.: Теревинф, 2004. – 240 с. – (Особый ребенок).

263. Прата Д., Сельвини М., Палаццоли, Босколо Л., Чекки Д. Парадокс и контрапарадокс. Новая модель терапии семьи, вовлеченной в шизофреническое взаимодействие. – М., 2002.

264. Семенович А. В. Нейропсихологическая коррекция в детском возрасте. Метод замещающего онтогенеза: учеб. пособие. – 2-е изд. – М.: Генезис, 2008. – 474 с.

265. Симерницкая Э.Г. Мозг и психические процессы в онтогенезе. М., 1985.

266. Синев В. Н. Коррекция интеллектуальных нарушений учащихся вспомогательной школы: автореф. дис. д-ра пед. наук – М., 1988. – 45 с.

267. Синьов В. М. Корекційна психопедагогіка. Олігофренопедагогіка: підручник. – Частина І. Загальні основи корекційної психопедагогіки (олігофренопедагогіки). – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. – 238с.

268. Синьов В. М. Корекційна психопедагогіка. Олігофренопедагогіка: підручник. – Частина 2. Навчання і виховання дітей. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2009. – 224 с.

269. Синьов В. М., Матвєєва М. П., Хохліна О. П. Психологія розумово відсталої дитини: підручник. – К.: Знання, 2008. – 359с.

270. Синьов В. М. Мультидисциплінарний (медико-психолого-педагогічний) характер діагностики і корекції розвитку особистості при порушеннях процесу соціалізації // Психолого-педагогічні засади розвитку особистості в освітньому просторі: матеріали методологічного семінару АПН України 19 березня 2008 р., – К., 2008. – С. 527 – 532.

271. Синьов В. М. Особливості виховання соціально-нормативної поведінки учнів допоміжної школи // Обучение и воспитание детей во вспомогательной школе: пособие для учителей и студентов деф. факультетов пед. ин-тов / под ред., В. В. Воронковой, – М.: Школа-Пресс, 1994.- С. 278-297.

272. Синьов В. М. Розумова відсталість як педагогічна проблема: навч. посіб. – К.: 2007. – 120 с.

273. Синьов В. М. Українська корекційна педагогіка та психологія на шляху до інтеграції у світовий простір // Педагогіка духовності: поступ у третє тисячоліття: матер. між нар. наук. конф.: К., 2005. – С. 175-180.

274. Синьов В. М. , Шевцов А.Г. Нова стратегія розвитку корекційної педагогіки // Дефектологія. - №2, - 2004. – С. 6-11.

275. Сироткин С. А., Шакенова Э. К. О концепции «Искусственного формирования» человеческой психики в тифлосурдопедагогике. – 1988. – №1, с. 16 – 22.

276. Сороков Д. Г. Основы психологии развития. – М., 1997.

277. Сорокова М. Г. Система М. Монтессори: Теория и практика: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Из. центр "Академия", 2003. – 384 с.

278. Сорокова М. Г. Современное дошкольное образование: США, Германия, Япония. – М., 1999.

279. Сошинский С. А. Зажечь свечу. История аутичного ребенка. – М.: РОО «Образование и здоровье», 2006. – 146 с.

280. Спеціальна педагогіка: Понятійно-термінологічний словник / За редакцією академіка В.І. Бондаря. – Луганськ: Альма-матер, 2003. – 436с.

281. Специальная дошкольная педагогика: учеб. пособие / Е. А. Стребелева, А. Л. Венгер, Е. А. Екжанова и др..; под. ред. Е. А. Стребелевой. – М.: Изд. Центр "Академия”, 2001. – 312 с.

282. Специальная педагогика: Учебное пособие для студ. высш. пед.учеб.заведений /Л.И. Аксенова, Б.А. Архипов, Л.И. Белякова и др.; Под ред. Н. М. Назаровой. – 2-е изд., стереотип. М.: Издптельский центр «Академия», 2001. – 400с.

283. Специальная психология /под ред. В. И. Лубовского, Т. В.Розановой, Л. И. Солнцевой. – М.: Академия, 2005, – 464 с.

284. Становление психологии деятельности: ранние работы / под. ред. А. А. Леонтьева, Д. А. Леонтьева, Е. Е. Соколовой. – М.: Смысл, 2003 – 439 с.

285. Строганов А. Е. Действенно-аналитическая коррекция: новый метод индивидуальной психотерапии // Психотерапия в системе медицинских наук в период становления доказательной медицины: сб. тез. конф. с междунар. участ. 15–17 февраля 2006 г. – СПб., 2006. – С. 103.

286. Субботин С. В. Устойчивость к психическому стрессу как характеристика метаиндивидуальности учителя. Автореферат… канд. психол. наук. – Пермь, - 1992. 28с.

287. Тарасун В.В. Етапи формування когнітивних стратегій поведінки у дітей з аутизмом (програмування, контролю, обробки інформації) // Дефектологія. – 2005. - № 1. – С.8-15.

288. Тарасун В.В. Концепція розвитку, навчання і соціалізації дітей з аутизмом: Навч. посіб. для вищих навч. закладів / В.В. Тарасун, Г.М. Хворова; За наук. Ред. Тарасун В.В.- К.: Наук. Світ, 2004. – 100с. – Бібліогр.: с. 92 – 96.

289. Тарасун В.В. Логодидактика. Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. – К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2004. – 348с.

290. Тарасун В. В. Трансверсальні здібності в контексті проблем аутології // Дидактичні та соціально- психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі. Наук.-метод. Зб.: Вип. 6 / За ред.. В.І.Бондаря, В.В.Засенка. – К.: 2005. – 440с.

291. Теплов Б. М. Об изучении типологических свойств нервной системы и их психологических проявлений // Вопросы психологии – 1957. №5. С. 108-130.

292. Технології психічної інтеграції дітей з аутизмом: У двох томах / За ред.. В. Бондаря, В. Засенка, В. Тарасун – том І: Формування передумов навчально- пізнавальної діяльності у дітей з аутизмом. – К.- 2006. – 273 с.

293. Технології психічної інтеграції дітей з аутизмом: У 2-х томах / За ред.В. Бондаря, В. Засенка, В. Тарасун – том 2: напрями психотерапевтичного впливу на особистісний розвиток дітей з аутизмом. – К. – 2006. – 249 с.

294. Тимохин В. В. Международные проблемы заботы о детях с недостатками слуха, осложненными первичными отклонениями в умственном или физическом развитием. №6, 1988, с. 68 – 71.

295. Ткачева, В. В. Технологии психологической помощи семьям детей с отклонениями в развитии: Учеб. пособие /В. В Ткачева. – М.: АСТ; Астрель, 2007. – 318, [2] с. – (Высшая школа).

296. Узнадзе Н. Д. Экспериментальные исследования психологии установки. – Тбилиси. – 210 с.

297. Український дефектологічний словник / За ред. В. І. Бондаря. – К.: Милосердя України, 2001. – 211 с.

298. Ульянова Р. К. Дошкольное воспитание аномальных детей. Коррекция двигательных нарушений у детей дошкольного возраста с ранним детским аутизмом // Дефектология. - 1988., № 4. – С. 66-70.

299. Ульянова Р. К. Проблемы коррекционной работы с аутичными детьми // Педагогический поиск. – 1999. – № 9.

300. Усанова О. Н. Специальная психология. Система психологического изучения аномальных детей. – М., 1990. – 201 с.

301. Финни Н. Р. Ребенок с церебральным параличом: Помощь, уход, развитие: Книга для родителей: Пер. с англ.—М.: Теревинф, 2001. – 708с.

302. Финни Нэнси Р. Уход за ребенком с церебральным параличом: Кн. для родителей / Нэнси Р. Финни; Пер. с англ. И. Титова, М. Володькин. – Мн.: Минск-типпроект, 2003. – 256 с.

303. Фуряева Т. В. Дошкольное воспитание за рубежом. – Красноярск, 1999.

304. Фуряева Т. В. Теория и практика дошкольного воспитания в западноевропейских германоязычных странах: Автореф. дис. … докт. пед. наук. – Челябинск, 1995. – 45 с.

305. Хаустов А.В. Основные направления, принципы и условия эффективного формирования коммуникативных навыков у детей с аутизмом //Аутизм и нарушение развития. – 2005, - №4.

306. Хаустова В. Основные этапы и особенности развития игровой деятельности в норме и при аутистических нарушениях // Аутизм и нарушения развития. – 2004. – №3.

307. Хельмут Кнупфер, Фридрих Вильгельм Ратке. Как помочь ребенку, больному церебральным параличом: Руководство для родителей, педагогов, и физиотерапевтов. Марбург, 1994. – 124с.

308. Ховкинс П., Шохет Р. Супервизия. Индивидуальный, групповой и организационный подходы. СПб.: Речь, 2002. – 352 с.

309. Хольцапфель, Вальтер. Дети, нуждающиеся в особом уходе. К лечебной педагогике Рудольфа Штайнера./ Пер. с нем. – «Духовное познание», Калуга, 1999 – 2-е изд., 304 с.

310. Хохліна О. П. Психолого-педагогічні основи корекційної спрямованості трудового навчання учнів із вадами розумового розвитку. — К.: Пед. думка, 2000. — 286 с.

311. Цукерман И. В. Приборы для детей с множественными дефектами – 1971. – № 3 – С. – 73 – 78.

312. Шабельников В. К. Психика как функциональная система. – Алма- Ата: Мектеб, 1986 – 272 с.

313. Шевченко Ю. С., Кириллина Н. К., Захаров Н. П. Элективный мутизм. Красноречивое молчание: клиника, диагностика, терапия, психологическая коррекция. – СПб.: Речь, 2007. – 336 с.

314. Шеремет М. К. Проблеми та перспективи спеціальної освіти: // Зб. наук. Пр. Кам’янець-Подільського державного університету: серія соціально-педагогічна; випуск 7 / За ред.. О. В. Гаврилова, В. І. Співака. – Кам’янець-Подільський: ПП Мошинський В. С., 2007. – С. 101 – 103.

315. Ширли Коэн. Жизнь с аутизмом, перев. с англ. И. Костина. – М.: Ин-т Общегуманитарных исследований, 2008. – 240 с.

316. Шипицына Л. М. Детский аутизм. – М.: Дидактика Плюс, 2001.

317. Шипицына Л. М. Необучаемый ребенок в семье и обществе. Социализация детей с нарушением интеллекта. – 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Речь, 2005. – 477 с.

318. Шипицына Л. М., Хилько А. А., Галлямова Ю. С., Демьянчук Р. В., Яковлева Н. Н. Комплексное сопровождение детей дошкольного возраста / под науч. ред. проф. Л. М. Шипицыной. – СПб.: Речь, 2005. – 240 с.

319. Шоплер Э., Ланзинд М., Ватерс Л. Поддержка аутичных и отстающих в развитии детей. – Минск, - «Открытые двери», 1997.

320. Шульженко Д. І., Ліснічук О. В. Робота гувернера-психопедагога з корекції інтелектуальних та аутистичних порушень у дітей. Електороний навчально-методичний посібник для студентів Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені М.П. Драгоманова. 2005. – 250с.

321. Шульженко Д.І. Діагностико-диференціальні тенденції аутизму: Зб. наук. пр. Кам’янець-Подільского держ. ун-ту: серія соціально-психологічна; випуск 5 / за ред., О. В. Гаврилова, В. І. Співака. – 2007. – С. 333-338.

322. Шульженко Д.І. Формування готовності дітей з аутистичним спектром порушень до навчання у школі. Корекційна педагогіка. Вісник української асоціації корекційних педагогів. – 2008. - №1. С. 9-15.

323. Эльконин Д. Б. Психология игры. – М.: Педагогика, 1978.

324. Эстетотерапия в комплексной реабилитации и социальной адаптации детей-инвалидов: Метод. реком. / сост. Е. А. Зайцева, Ю. А. Кириченко, М. В. Ряхавская, В. М. Бялык. – М., 2005. – 32 с.

325. Юсопов О. Г. Рисунок как возможность изучения и работы с бессознательным // Психотерапия в системе медицинских наук в период становления доказательной медицины: сб. тез. конф. с междунар. участием, 15–17 февраля 2006 г. – СПб., 2006. – С. 111–112.

326. Юхансон Ирис. Особое детство / пер. со швед. О. Б. Рожанской. – М.: Центр лечебной педагогики, 2001. – 168 с.

327. Ян ван Дайк. Подход к обучению и диагностике детей с множественными сенсорными нарушениями. – 1990 – № 1, С. 67 –74.

328. Янушко Е. А. Игры с аутичным ребенком. Установление контакта, способы взаимодействия, развитие речи, психотерапия. – М.: Теревинф, 2004.

329. Янушко Е. А. Помогите малышу заговорить! Развитие речи детей 1,5 – 3 лет: Изд. 3-е, стер. / Елена Янушко. – М.: Теревинф, 2008. – 232 с.

330. Берн Э. (Berne E.) Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: пер. с англ. – М.: Прогресс, 1988. – 400 с.

331. Adrien, J.L., M. Faure, A.Perrot, L. Hameury, B. Garrau, C. Barthelemy, D. Savage (1991). Autism and family home movies: preliminary findings. Journal of Autist and Developmental Disorders, 21, 43-51.

332. Asperger, H. (1944). Die <Autistischen Psychopathen> im Kindesalter. Archw fir Psychiatrie und Neruenkrankheiten 117, 76-136.

333. Asperger, H. Probleme des Autismus im Kindesalter. Sap. J. Child/ Psychiat/ 1966. Vol. 7, P. 1.

334. August, G.J., M.A. Stewart, L. Tsai (1981). The incidence of cognitive disabilities in the siblings of autistic children. British Journal of Psychiatry 138, 416-422.

335. Baron-Cohen S. Autizm and symbolic play // British Journal of developmental psychology, 1987.

336. Baron – Cohen, S., Tager- Flusberg, H.& Cohen, D. (1993) // Understanding other minds: persrectives from autism. Oxford: Oxford University Press.

337. Baron – Cohen, S. (1995). Mindblindness: An essay onautism and theory of mind. Cambridge, MA: MIT Press.

338. Rumsey, J. M. Conceptual problem – solving in highly verbal, nonretarded autistic men. Journal of Autism & Developmental Disorders, 15, 23 – 36.

339. Beyer J., Gammeltoft L. Autizm and play. London: Jessica Kingsley, 2000.

340. Bettelheim, B. (1956). Childhood schizophrenia as a reaction to extreme situations. Journal of Orthopsychiatry 26, 507-518.

341. Bettelheim, B. (1967). The empty fortress: infantile autism and the birth of the self. New York: The Free Press.

342. Blomquist, H. K., M. Bohmna, S. O. Edvinsson, C. Gillberg, K. M. Gustavon, C. Holmgren, J. Wahlstrom (1985). Frequency of the fragile-X syndtome in infantile autism: a Swedish multicentre study. Clinical Genetics 27, 113-17.

343. Bolton, P. & M. Rutter (1990). Genetic influences in autism. International Review of Psychiatry 2, 67-80.

344. Hess A. K. Psyhoterapy Supervision: Teory, Research and Praktice. NewYork: Knop. 1980.

345. Ciadella, P. & N. Mamelle (1989). An epidemiological study of infantile autism in a French department (Rhone): a research note. Journal of Child Psychology and Psychiatry 30, 165-75.

346. Coleman, M. & C. Gillberg (1985). The biolody of the autistic syndromes. New York: Praeger.

347. Cohen J. (1988). Statistical power analysis for the behavioral sciences (2 ^nd ed.). Hillsdale, NJ: Eribaum.

348. Gillberg, C.,& Coleman, M. (1992). The biology of the autistic syndromes (2^nd ed.). London: MacKeith.

349. Gesell A. The Ontogenesis of infant behavior // Manual of Child Psychology / L. Carmichael (Ed.) N. Y., 1954

350. Howlin, P., & Rutter, M. (1987). Treatment of autistic children. New York: Wiley.

351. Fodor, J. A. (1983). Modularity of mind. Cambridge, Mass.: MIT Press.

352. Folstein, S. & M. Rutter (1977). Infantile autism: a genetic study of 21 twin pairs. Journal of Child Psychology and Psychiatry18, 297-321.

353. Freeman, N. H., C. Lewis, M. J.Doherty (1991). Preschoolers’ grasp of the desire for knowledge in false belief prediction: practical intelligence and verbal report. British Journal of Developmental Psychology 9, 139-57.

354. Hikari To Tomori: Vois. 1&2 by Keiko Yobe 2001, 2002 First published in Japan by Akita Shoten Co. Ltd., Tokyo. English translation in the USA and Canada, Yen Press, Hachette Book Group USA.

355. Hobson R. P. Autism and development of mind. Hove/Hillsdale: Laurence Erlbaum Associatio, 1993.

356. Kanner, L. Autistic disturbances of affective contact // Nervous Child. 1943. N 2. P. 217 – 250.

357. Kanner, L. Follow-up study of eleven autistic children originally reported in 1943. J. Autism Child. Schizo., 1: 119- 145, 1971.

358. Kanner, L. (1964). A history of the care and study of the mentally retarded. Springfield, I L: Charles C.Thomas.

359. Kanner, L. (1973). Childhood psychosis: Initial studies and new insights. Washington, DC:V.H. Winston.

360. Kaufman, J.M. (1989). Characteristics ofchildren’s behavior disorders (4^th ed.). Columbus,OH: Merrill.

361. Kitson N. "Please miss Alexander: will you be the robber?" Fantasy play:a case for adult intervention. The excellence of play. Buckingham: Open university press, 1994/

362. Lovaas I.O. ( 1981). The Me Book. Autism. TX: PRO-ED.

363. Leslie A. Pretence and representation: the origins of theory of mind // psychological review, 1987.

364. Lewis V., Boucher J. Spontaneous, instructed and elicited play in relatively able autistic children // British journal of developmantal psychology, 1988.

365. Maurice, C. (1993). Let me hear your voice: A family’s triumph over autism. New York: Fawcett Columbine.

366. Maslow A. Toward a psychology of being. Princeton, 1962.

367. Mesibov G., Troxier M., and Boswell S. Diagnosis and Assesment in autism/ New York: Plenum Press, 1988/

368. Rutter, M., & Rutter, M. (1993). Developing minds: Challenge and continuity across the life span. New York: Basic Books.

369. Schopler, E., Mesibov, G.B.,& Kunce, L.J.(Eds.). (1998). Asperger syndrome or high-functioning autism? New York: Plenum.

370. Sherratt D., Peter M. Developing play and drama in children with autistic spectrum isorders. London: David Fulton publishers, 2002.

371. Seife I,. (1977). Nadia: A case of extraordinary drawing ability in an autistic child. London: Academic Press.

372. Sigman M., Ungerer J.A. Cognitive and language skills in autistic, mentally retarded and normal children // Developmental psychology, 1984.

373. Skutecznie i profesjonalnie poradnik dla organizacji pozarzadwych pracujiacych na rzecr dzieci I doroslych z autyzmem I nie tylko / pod red. Anny Rajner I Michala Wroniszewskiego.- Fundacra Synapsis/Warszwa, 2002. – 485 c.

374. Suemitsu Sh. Study Medical and Educational systems of Autistic people in a small citi in Japan. 12^th International Congress. International assotiation for Child and Adolescent Psychiatry and Allied Professions. July 16-20. 1990. Kyoto, International Conference Hall, Japan.

375. Tilton J. R., Ottinger D. R. Comparison of the toy play behavior of autistic, retarded and normal children // Psychological reports, 1964.

376. Ungerer J. A., Sigman M. Symbolic play and language comprehension in autistic children // Journal of the American academy of child psychiatry. 1981.

377. Van Krevelen, D. (1971). Early infantile autism and autistic psychopathy. Journal of Autism and Childhood Schizophrenia 1, 82-6.

378. Washington, DC : US Departament of Education. United Nations Educational, Scientific, and Cultural Organization. ( 1994 ). The Salamanka Statement and Framework for Action on Special Needs Education, Paris: UNESCO. U. S. Department of Education (1998).

379. Wing L., Gould J. Severe impairments of social interactions and associated abnormalities in children: epidemiology andclassification // Journal of autism and developmental disorders, 1979.

380. Wing L., Gould J., Yeates S., Brierly L. Symbolic play in severely mentally retarded and in autistic children // Journal f child psychology and psychiatry, 1977.

381. Wolf I. et. el. Psychologycal tffects of parental stress on parents of autistic children // Autism and Development Disorders. 1989. 19, 157-166.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1

КАРТКА

психолого-педагогічного вивчення аутичних дітей