7.2.2. Прогностична функція практичного психолога (спеціального)

Важливим критерієм прогнозу розвитку дитини вважаються умови її корекційного навчання та виховання (Т. О. Власова, Н. І. Захаров, К. С. Лебединська, В. І. Лубовський, Н. А. Нікашина, В. М. Синьов та ін). Своєчасне звернення до лікаря, психолога сприяє ранній діагностиці аутистичних розладів, вчасній індивідуально-корекційній роботі та розвиненню дитини. Стимуляція та реконструкція психічного розвитку, активація здібностей, адекватні умови домашнього та корекційного виховання запобігають виникненню вторинних порушень, таких як агресивна поведінка, негативізм, страхи, фобії, тривога тощо.

Корекційне навчання та виховання дітей зі спектром аутистичних розладів потребує чималих системних зусиль спеціалістів для реалізації корекційно-прогностичного процесу. Окрім корекційної функції дефектолог, а це може бути і психолог і логопед, і тьютор повинен забезпечити виконання прогностичної функціі своєї діяльності з метою реалізації важливих для подальшої долі кожної аутичної дитини завдань, а саме:

1. На початку та в процесі корекційної роботи систематично вивчати особистість дитини з метою розуміння її нужд, установок, мотивів та її здібностей.

2. Залучити до цього процесу не тільки батьків, а всіх хто оточує аутичну дитину.

3. Створити для дитини товаристську емоційно-привабливу атмосферу легкого спілкування.

4. Зафіксувати тенденції маніфестації аутизму зі «знаком мінус» та особистісні, позитивні тенденції зі «знаком плюс». Занести дані в таблицю (додаток 3).

5. За Денвер-тестом визначте показники або їх відсутність психічного розвитку дитини ( додаток 4).

6. Разом з родичами дитини необхідно встановити спонтанні позитивні та негативні ознаки в поведінці дитини. З іншими фахівцями проведсти фахове обговорення та аналіз стану психічних функцій дитини.

7. За даними нашого дослідження визначити: а) аутистичну форму до якої належить дитина; б) категорію; в) тип особистісного спрямування.

8. Провести обговорення з батьками отриманих результатів запропонувати їм принципи реалізації позитивного прогнозу, в залежності від індивідуально-інтегральних особливостей дитини та її оточення: а) індивідуальні властивості організму дитини, індивідуальні психологічні особливості дитини, в) соціально-психологічні властивості оточення та спілкування дитини. Останнє є першим прогностичним критерієм. Відмова батьків та родичів від індивідуальної співпраці зі спеціалістом з аутизму корелюється з несприятливим прогнозом корекції аутистичних порушень.

9. Визначити форму і методи медичної допомоги з метою забезпечення комплексності корекційного процесу. Разом з тим з медичними працівниками, які проводять терапію необхідно узгодити форми та методи лікування з метою визначення реалістичності позитивного прогнозу розвитку дитини.

10. Визначити організаційні, цільові, змістові, процесуальні, виконавчі та документознавчі аспекти співпраці з батьками.

11. Розробити та впровадити навчання батьків методам та прийомам подолання аутистичних проявів у їхньої дитини та з метою психологічної допомоги їм в процесі корекційного навчання та виховання сина або доні.

12. Визначити та проінформувати батьків про сутність та зміст виконання ними корекційних психокорекційних, реабілітаційних, комунікативних та педагогічних заходів з метою забезпечення систематичної цілодобової роботи з їхньою дитиною на основі принципа наступності в роботі фахівця і батьків або рідних дитини.

13. Забезпечити корекційно-педагогічним та психологічним інструментарієм прогностичний, а по суті абілітаційниі процес становлення особистості дитини.

Таким чином, рання діагностика, вчасне лікування та адекватні корекційні методи навчання та виховання аутичних дітей є не тільки умовами для більш сприятливого психічного розвитку, а також можуть вважатися критеріями прогнозу їх успішної освіти та соціальної адаптації.

Як відомо із теоретичних джерел [13,23,24,27,38,50,70,83,90,91,115,119,121,124,147,158,180,226], прогноз розвитку дітей зі спектром аутистичних порушень є досить невтішним, і в основному цю тезу підтримують представники старої психіатричної школи. Разом з тим розуміння корекційного навчання та виховання як умови подолання аутизму ґрунтується на методологічних засадах дефектології, які забезпечують ефективність новообраного шляху спеціальної допомоги дітям.

Клінічні дані аутистичних розладів розкривають поліморфність етіології та типологію спектра аутизму від психогенних (легких типів) до органічних порушень центральної нервової системи. Ми говоримо про спектр порушень, розуміючи не тільки індивідуальні відмінності дітей, але й характер порушень пізнавальної, мовленнєвої, комунікативної, емоційної структур психічної сфери, що визначає диференціацію психолого-педагогічної корекції.. Використавши у своєму дослідженні клінічні характеристики спектра аутистичних розладів, а також наші авторські методи вивчення дітей, ми визначили наступні критерії прогнозу подальшого психічного розвитку аутичних дітей та їх успішної освіти та соціальної адаптації.

Першим прогностичним критерієм є характер мікросоціально-психологічної атмосфери в родині, де виховується аутична дитина. Для точності й лаконічності ми обрали критерії, які позначили буквою ключового слова:

К – конфлікти у сім’ї;

С – стресові ситуації, систематична напруга, розпач;

М – маніпуляції аутистичним характером дитини;

Головне призначення системи цих прогностичних критеріїв полягає в тому, що завдяки їм ми вперше склали перелік опорних ознак, корисних як для диференціальної діагностики, так і для вирішення питання прогнозу психічного розвитку аутичної дитини, яку ми розглядаємо як людську особистість, формування якої спрямовано на подолання аутистичних розладів, які, на жаль, виникають внаслідок клінічних детермінантів порушень розвитку. Тому при різних клінічних варіантах спектра аутизму кожен із цих критеріїв визначає позитивну або негативну тенденцію прогнозу. Головним у визначених нами критеріях підгрунтям є принцип оптимістичної перспективи розвитку кожної дитини.

ПС – психосоматичні захворювання у батьків або родичів , що виховують психічно хвору дитину у результаті страждань, тривог і переживань;

Р – реакція батьків на маніфестацію аутизму: інтенсивне і стрімке виникнення порушень, які попередньо не фіксувались, і суттєво впливають на поведінку, навчання, мовлення, спілкування, провідну (ігрову, навчальну) діяльність дитини, руйнуючи вже сформовані показники розвитку дитини та її компетентність (знання, вміння, навички). Від глибини і тривалості цієї реакції залежить усвідомлення труднощів, які виникли, та особливостей їх подолання;

Н – наступність у роботі зі спеціалістом (корекційним педагогом і психологом, тьютором, соціальним педагогом, логопедом).

К – адекватність у стосунках з дитиною (відсутність гіпо або гіперопіки).

СК – самокорекція власних установок зі знаком «-» на знак «+». Проведення систематичних консультацій із дефектологом.

У - установка на позитивний прогноз розвитку дитини.

У нашому дослідженні поняття позитивного прогнозу розвитку аутичної дитини ґрунтується на принципах спеціальної дидактики, які є основними положеннями для створення системи корекційної роботи, першим етапом якої є прогностичне визначення можливостей дітей зі спектром аутистичних порушень отримати освіту, інтегруватися в дитячий колектив, здобути професію, стати особистістю, яка здатна розуміти інших людей, долати життєві труднощі, отримувати нові знання, набувати вмінь та навичок, спрямовувати зусилля, щоб стримувати роздратування і гнів, здійснюючи самоконтроль; вчасно звернутися до спеціаліста за допомогою, одним словом, адекватно знати себе, свої негативні та позитивні сторони, щоб комфортно було людям, які знаходяться поруч.

Отже, діти з аутистичною симптоматикою мають іншу природу психічної сфери і формування прогностичної функції останнього залежить від певних психолого-педагогічних стратегій, тож розкриваємо їх докладніше:

• Визначення особистісно-аутистичної форми взаємодії дитини з навколишнім середовищем.

• Вивчення і діагностика індивідуальної психічної системи дитини.

• Аналіз результатів індивідуальної діагностики особливостей структури психічної сфери аутичної дитини.

• Вивчення індивідуальних соціально-психологічних можливостей дитини на основі відношень із оточуючим світом.

• Розроблення змісту індивідуальної програми корекції та розвитку аутичної дитини та інтеграції її у соціальне середовище.

• Розроблення інформаційної програми для оточуючих дитину людей.

• Упровадження в корекційну практику роботи з дитиною доступних елементів соціальної взаємодії та соціальної активності дитини.

• Забезпечення безпосередньої участі дитини в усіх дитячих заходах з метою превенції соціально-психологічної деривації.

• Відстежування динаміки подолання аутистичних компонентів у структурі психічного аутичних дітей.

Реалізація цих стратегій у життя забезпечується впровадженням таких принципів формування та роботи прогностичної функції психічної сфери аутичної дитини:

1. Оптимістичність погляду на перспективу особистісного становлення аутичної дитини.

2. Розвиток здібностей дітей із спектром аутистичних порушень.

3. Безпосередня участь батьків та близького оточення дитини в процесі подолання її аутистичних рис.

4. Збереження в системі аутистичного, наприклад анімізму, всіх елементів і на їх основі формування знань, вмінь та навичок соціальних взаємин із людьми.

5. Позитивне підтримування активних соціальних кроків дитини.

6. Блокування психотравмуючих ситуацій під час корекції.

7. Систематичний спеціально-психологічний догляд за дитиною.

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що аутистична природа психічної сфери набуває нового смислу, якщо вона сприяє подоланню порушень, які не детермінують, а блокують довільний соціально-психологічний розвиток дитини, яка не знає і не вміє адекватно поводитись у суспільстві, закони якого не збігаються з її світосприйняттям. Таке становище призводить до унеможливлення реалізації прогностичної функції психіки, сформованість якої не тільки забезпечує дитині відчуття реальності, а й гармонізує її особистісне майбутнє життя.

Таким чином, виконання прогностичної функції є новим для корекційного педагога або психолога форматом професійної діяльності, який з одного боку вимагає більш точного струсостійкого відношення до психічного стану дитини, систематичного уточнення діагнозу, а для цього необхідно розширювати аспекти знань, вміти аналізувати корекційний процес в найдрібніших деталях, креативно розробляти методики подолання аутистичних порушень або осмислено застосовувати ефективні прийоми, вміти диференціювати провокації та маніпуляції, що застосовує з метою впливу на інших людей аутична дитина від правдивої тривожності та переживань, особливо важливим є для роботи вміти розуміти тривогу, страхи, переживання, емоції дитини, відноситися до неї як до звичайної дитини, яка презентує і заохочує до власної, такої важливої та цікавої для неї діяльності і, прогноз її розвитку буде позитивним, якщо спеціаліст і батькі зрозуміють і приймуть цінності та життєві смисли дитини та підтримають її. Фахівцю необхідно екстраполювати своє виняткове позитивне відношення до дитини на всіх людей, що її оточують, вміти пояснити, нівелюючи в очах інших негативні аутистичні прояви, ніяким чином непримушуючі її негайно самостійно змінити свій стан. При цьому аутичній дитині дуже важливо бути при цьому присутньою, тому що пояснення його стану іншим стає для нього адекватним прийомом розуміння самого себе: гнівливих реакцій, криків, вокалізацій, образи тощо. Так само мають чинити і батькі, проявлюючі систематичну незаперечну готовність зрозуміти власну дитину.

Важливою тезою пояснив ставлення до індивідуальної неповторюваності ціннісних орієнтирів людини доктор педагогічних наук, академік АПН України В.І. Луговий, обгрунтовуючі те, що не до всіх людей треба застосовувати ключове в педагогіці поняття «компетентність» особливо, якщо метою освіти, а в нашому контексті, метою оптимістичного прогнозу розвитку особистості аутичної дитини є інтеграція аутичної дитини в соціальне середовище тому, що «Навіть негативні особистісні цінності мають терпимо сприйматися і бути предметом коригування, а не підставою для суспільного відчудження їх носія»[167,с.67]. Зазначимо, що вочевидь, діти зі спектром аутистичних порушень сприймають та опрацьовують інформаційні моделі оточуючого світу цілком інакше ніж діти, що розвиваються нормально.Разом з тим, незважаючи на те, що «Більш менш очевидним є виключно інформаційний характер впливу освіти на становлення людської особистості, менш зрозумілими є функції, складові освітньої інформації, механізми її дії в процесі формування особистості»[там же,c.68]. Таким чином, аутичні діти мають всі можливості отримати позитивний прогноз розвитку особистості, якщо в процесі реалізації прогностичної функції дефектолог визначить і зафіксує в процесі вивчення дитини всі комплексні індивідуально- інтегральні ресурси корекційного навчання та виховання, з огляду на які доля дітей зі спектром аутистичних порушень значно буде кращою.(Додаток 3).