6.3. Особливості змісту корекційного виховання аутичних дітей

Академік АПН України І. Д. Бех вважає, що: «Особлива виховна роль належить соціальному пізнанню: розумінню цілей, мотивів намірів, здібностей, емоцій партнера у взаємодії. Це лише один виховний чинник. Другий пов’язаний із прийняттям цілей, мотивів, установок, що дає змогу партнерам не просто узгоджувати дії, а й встановлювати особливі стосунки: близькості, прихильності, що виражаються у почуттях симпатії та приятелювання. А це вже міцна психологічна основа для виховання стійкого почуття корисності для іншого.»[39,c.61].

Оскільки самостійно позбавитися чинників, що впливають на особливості їх особистості аутичні люди не в змозі, їх корекційний розвиток та виховання має здійснюватись за такими спеціально створеними психолого-педагогічними умовами:

1. Урахування індивідуальних особливостей дитини, характеру сімейного виховання, етнопсихологічного стилю родини та її орієнтації на позитивний розвиток аутичної дитини.

2. Розуміння всіма учасниками соціальної комунікації з аутичною дитиною (батьками, родичами, друзями родини, тренарами та іншими людьми, що оточують дитину) про можливості дії негативних факторів їх особистого впливу на світосприймання, виникнення страхів, фобій, агресії та самоагресії дитини.

3. Унеможливлення процесу усамітнення дитини, як такого, що всіх влаштовує і, до речі який пояснює використання аутичною дитиною особливих прийомів впливу – таких, як провокації і маніпуляції в якості основних і свідомих інструментів досягнення бажаної мети.

4. Визначення структури індивідуальної діяльності дитини за основними її компонентами: мотиви, установки, планування, виконання, результат, перевірка (превентивний, біжучий та підсумковий самоконтроль), виправлення помилок.

5. Урахування ступеня значущості особистої діяльності дитини для задовільного психофізичного стану (настрою, тонусу, спілкування, мовлення, поведінки, включення у гру тощо).

6. Супровід, підтримка та розвиток індивідуальної діяльності або дій дитини з метою уникнення афективних проявів та забезпечення спільної ефективної взаємодії з дорослими та однолітками.

7. Визначення та використання вмінь, знань і навичок аутичної дитини в організації та проведенні основних сензитивних видів діяльності.

8. Активізація пізнавальної діяльності дитини під час прогулянок на природі, перегляду телевізійних програм, до яких у дитини сформована мотивація.

9. Вербалізація всіх практичних дій дитини, процесів її життєдіяльності та заохочення до спільної співпраці з іншими людьми.

10. Використання морального досвіду близьких людей, зрозумілого для аутичної дитини в процесі корекційного виховання.

11. Надання можливостей користуватися засобами альтернативної комунікації, не нівелюючи їх при цьому діалогічними засобами мовлення і інтеграція аутичної дитини в усі громадські заходи, які створюються та пропонуються для дітей державою.

12. Створення «екологічного середовища спілкування» з аутичною дитиною, яке відповідало б рівню її розуміння різного типу ситуацій та мотивувало б бажання бути учасником навчального, ігрового, творчого, комунікативного процесів.

13. Забезпечення безперервного, систематичного, узгодженого та скоординованого між спеціалістом та батьками (опікунами) повноцінного емоційно-забарвленого процесу життя аутичної дитини з урахуванням рівня її тривоги, можливостей мовлення та розуміння нею ньюансів ситуацій, в які її включили.

14. Упередження можливих тривог, страхів, неадекватних реакцій аутичної дитини на незнайому ситуацію або на незрозумілу для неї поведінку людей.

15. Стимулювання мовленнєвих, інтелектуальних, творчих, спортивних тенденцій розвитку аутичної дитини та формування її когнітивних і креативних стилів.

16. Розуміння людьми, які оточують дитину, її внутрішнього стану, який завжди екстраполюється на її діяльність (дії), поведінку та спілкування.

Більшість методів корекції аутизму спрямовано на максимальну реалізацію потенціалу кожної дитини, а також на психолого–педагогічну допомогу їй та родині в їх зусиллях у боротьбі з хворобою.

Реалізація завдань корекції особистісного розвитку аутичної дитини можлива за умов урахування закономірностей становлення особистості, її соціальної інтеграції й організації освітнього корекційно-виховного процесу. За результатами нашого дослідження були визначені дві категорії дітей, вік яких є найбільш сприятливим до реабілітаційних та педагогічних заходів корекції аутистичних рис особистості. На підставі даних вивчення дитини розроблені модульні та змістові складові відповідно до вікових можливостей, здібностей; індивідуальних програм корекції з урахуванням зон актуального та найближчого розвитку.

Категорія І. Діти віком від 0 до 4 років життя:

• завчасне (у ранньому віці) виявлення аутистичних ознак розвитку дитини;

• єдність діагностики та прогнозування розвитку аутичної дитини;

• виявлення ознак спотворення розвитку, їх глибини, якості;

• організація процесу модульного – окремо одним фахівцем і комплексного – радою фахівців вивчення особистості дитини;

Модуль 1. Аутистична складова.

Модуль 2. Особистісна складова.

Модуль 3. Прогностична складова.

Модуль 4. Діяльнісна складова.

Модуль 5. Класифікаційна складова.

Модуль 6. Організаційна складова.

Модуль 7. Вікова складова.

Категорія ІІ. Діти віком 4- 6 років (найбільша категорія):

• фактично, за першим зверненням виявлення аутистичних порушень у дітей;

• збирання даних про історію розвитку дитини;

• аналіз психологічних труднощів сім’ї, де виховується аутистична дитина: психічний стан батьків і близьких її родичів, які опікуються дитиною;

• особливості стосунків у родині; заповнення діагностичної картки та картки прогностичного розвитку дитини;

• аналіз даних про аутичну дитину (спільно з батьками).

Розподіл модулів та змісту організаційної роботи у цьому віці має такий вигляд:

Модуль 1. Діагностична складова.

Модуль 2. Вікова складова.

Модуль 3. Прогностична складова.

Модуль 4. Особистісна складова.

Модуль 5. Класифікаційна складова.

Модуль 6. Організаційна складова.

Модуль 7. Корекційно-педагогічна складова.

Узагальнюючи викладений матеріал, можна стверджувати, що дитина, яка страждає від аутизму, розвивається за тими самими законами, що й нормальна дитина; поза тим під час корекційного виховання особистості слід ураховувати типологічні риси спрямованості її особистості – як позитивні на предмет її соціального прогнозу, так і негативні, що пов’язані з порушеннями аутистичного спектра.