4.4. Технології формування комунікації

Навчання адекватних комунікативних навичкок

Розроблена низка технік, які допомагають дітям, страждаючим від аутизму, розвинути навички адекватного використання мови. Метод мовленнєвого оперантного обслуговування (Operant speech training) є покроковою («крок за кроком») технікою, спрямована на розвиток у хворих дітей вокалізу; спочатку їх слід навчити імітувати вимовлення звуків і слів, розуміти значення слів, використовувати експресивну мову для позначення (label) предметів і для вираження прохань і бажань. Основним завданням цього підходу є навчання дітей, страждаючих від аутизму, більш спонтанно і більш функціонально використовувати мовлення в повсякденних життєвих ситуаціях з тим, щоб вони навчилися впливати на поведінку інших і ефективніше повідомляти про свої потреби (Koegel & Koegel, 1996; Newsom, 1998).

Разом із перерахованими методами для розвитку комунікативних навичок у аутичних дітей можна використовуватися також навчання мові жестів, оскільки багатьом з них легше спілкуватися за допомогою невербальних засобів. Але оскільки нормативним є мовне спілкування, для більшості дітей насамперед рекомендується мовний тренінг. Якщо у дитини не спостерігається прогресу при навчанні тільки вербальних засобів спілкування, доцільно застосовувати симультанний комунікативний тренінг, який поєднує мовне навчання і мову жестів. Дітей, які практично не здатні імітувати мову, як правило, навчають використовувати симультанний комунікативний тренінг або тільки мову жестів.

Основою порозуміння є прочитування поведінки дітей в категоріях комунікату. Завжди доступними є фізіологічні сигнали, різні прояви невербальної експресії. Треба бути уважним спостерігачем, розпізнавати реакції дитини в різних ситуаціях, особливо звертати увагу на найтривожнішу поведінку – коли дитина кричить. Цей крик не з'являється без причини, і завдання дорослого полягає дістатися до джерела плачу. Комунікація на такому рівні має конкретний зміст: мені добре, хочу пити, йдемо гуляти, і інше. Діти з аутистичними порушеннями можуть виражати свій стан, потреби, почуття через різні види поведінки: фізіологічні реакції, які є відповіддю людського організму на певні подразники; афективні реакції – це складніша відповідь дитини на зміни в оточенні; міміка – емоції найчастіше відбиваються на обличчі; біомеханіка – це постава тіла, рух, жести (наприклад, багато інформації несуть жести, трапляється, що діти затуляють вуха, очі, чим обмежують надмірне надходження подразників); парамова – охоплює голосові, але не вербальні способи порозуміння, можливі завдяки таким якостям голосу, як напруга, висота, зміни темпу і ритму мовлення.

Характерні рухи долонь або пальців, вкладання їх в уста, волосся можуть свідчити про нетипову поведінку, яка має комунікативну функцію. Нетипова поведінка має свої цілі: 1. привертання уваги – важливо пам'ятати, що деякі діти з порушеною комунікативною функцією дуже хочуть вашої уваги, навіть негативної, такої, як докір або крик; 2. уникнення чогось – поведінка повідомляє про прагнення втекти або уникнути певних дій, осіб; 3. бажання чогось; 4. саморегуляція – не всі нетипові прояви поведінки є способом комунікації. Особливо це стосується таких виявів, як махання рукою, ритмічне стукання, обертання предмета, биття, кусання, дряпання. Така поведінка часто окреслюється як "автостимуляція". Дитина може таким чином регулювати рівень своєї енергії. Деякі діти поводяться так, коли навколо них відбувається забагато подій. Така саморегуляція не завжди відвертає увагу дитини від процесу навчання, іноді навіть допомагають зосередитись.

Але без подальшого удосконалення можливість переказати інформацію залишається стислою і надто бідною, щоб вважатися повноцінною.

Оскільки мовлення виступає головним засобом пізнання інформації, засобом передачі досвіду та засобом мислення, то для дітей з аутичними порушеннями, досить важливим виступає використання допоміжних засобів спілкування: жест, міміка, піктограма, що інколи виступають єдиним способом порозуміння з оточенням, тим більше, якщо інтелектуальні можливості дитини дозволяють справжнє альтернативне спілкування. Діти навчаються на конкретному матеріалі, він слугує стимуляцією до когнітивної діяльності.

О. Лурія вважав, що слово, як одиниця мовлення стає на лише носієм значення, а й основною клітиною свідомості, що відбиває зовнішній світ. І графічні символи (піктограми) виступають, як засіб формування звуковимови та мовлення, організації сприймання та пам’яті, вчать дітей ідентифікувати зображення (символ) з реальністю.

Піктограма – це простий графічний знак який символізує певний предмет, емоції. В залежності від рівня розумових здібностей піктограми можна використовувати як поодинці, так і для побудови з них речень, тематичних таблиць, розкладу дня, планів виконаної роботи, щоденники чи книжки.

Застосовуючи графічні символи (піктограми), жести, діти з комунікативними порушеннями вчаться розуміти емоції і міміку, упорядковують інформацію в певну систему, готуються до життя в суспільстві, до засвоєння загальнолюдського досвіду.

До основних одиниць комунікаційних систем (систем знаків) відносять наступні:

1. Знаки мануальні. До них відноситься мова жестів глухих людей, а також інші знаки, що передаються за допомогою рук.

В більшості країн розрізняють 2 типи мануальних знаків. Перший – це група мовних жестів, які вживають глухі люди. Ці мови не походять з мови усної, мають власну граматику і синтаксис, мають діалектичні різновиди. Мови жестів розвиваються і змінюються під впливом інших мов жестів так само, як мови усні і писемні.

Другий тип – це системи мануальних знаків, сконструйовані для того, щоб слово в слово відтворювати усну мову певного народу. Такі системи ніколи не використовуються широко глухими людьми, тому що відмінювання і синтаксис мов усних не пристосовані на належному рівні до мов візуальних і мануальних.

В процесі навчання осіб, які чують та мають проблеми з комунікацією широко використовуються системи мануальних знаків з одночасною вимовою слів.

2. Знаки графічні. Використання системи графічних знаків тісно пов'язане з використанням комунікаційної допомоги – починаючи від звичайних таблиць для вказування на щось, закінчуючи високотехнологічними комп'ютерними пристроями.

Однією з перших почали використовувати систему Блісса. Символи Блісса – це форма письма логографічного і ідеографічного, тобто коли записані знаки не спираються на комбінацію літер. Зразком для цієї міжнародної системи є китайська мова. Спочатку ця система мала бути використана для дипломатичних потреб, але ніколи з такою метою не використовувалася. Вперше була використана в Торонто як система комунікації для дітей з руховими пошкодженнями, які мали труднощі в навчанні читання і письма.

Система Блісса складається із 100 основних знаків (коренів), які можна поєднувати, щоб творити слова, які не мають відповідників серед основних знаків. Таблиці складаються як з основних знаків, так і з їх комбінацій, які часто використовує користувач. Символи Блісса – це елементи семантичні. їх комбінації творять нове значення. Наприклад, слон в цій системі складається із символів звір + довгий + ніс; щасливий – це почуття + вгору (додаток). Крім символів, що означають цілі слова, існує група символів на позначення граматичних закінчень, частин мови, числа. Без сумніву, ця система є найбільш розвиненою системою графічних знаків, доступною для осіб, що не володіють мовою, але вона вимагає відповідних методів навчання. Символи Блісса були першою графічною системою, яка використовувалася в багатьох країнах, але зараз спостерігається зниження зацікавленості цією системою.

Як приклад наведемо сполучення символів Блісса:

будинок + почуття = батьківський дім

крісло + вода = туалет

Велику популярність в скандинавських країнах та в Канаді здобула система РІС (Рісtоgгаm Ісіеоgrаm Соmmunісаtіоn). РІС складається з шаблонних малюнків, які представляють білий силует на чорному тлі. Слово написане білими літерами над малюнком. На даний час доступними є 1300 знаків РІС. Батьки і вчителі оцінюють знаки РІС як простіші, ніж знаки Блісса.

Для порівняння:

КІНЬ СПАТИ ТЕПЛИЙ

Система Rebus складається з 950 графічних знаків, більшість з яких має характер піктографічний, а деякі - ідеографічний. Система походить з США. Знаки Rebus можуть поєднуватися простим способом, наприклад: вулиця + світло = світла вулиця. Початкова система Rebus повстала як допомога особам, що мають легкі або середні труднощі при навчанні читання.

Лексиграми не творять складної графічної системи. Це набір 9 елементів, які можуть поєднуватися різними способами, утворюючи слова. Кожен знак має своє умовне значення, яке надається користувачем і його оточенням. Вживаються в США експериментально.

Наприклад, основні елементи:

1 2 3 4 5 6 7 8 9

утворюють певні поняття –

ванна машина брудний попкорн

Sigsimbol – британська система, створена в 1982 році. Складається з 240 елементів. В її рамках існують 3 типи знаків: ідеографічні, піктографічні і мануальні. Найхарактерніша ознака системи – графічне позначення мануальних знаків:

гратися думати починати боятися по стоп погано

поводитися

Знакові системи є природним розвитком мови жестів. З практики виховання та навчання аутистів у англійських родинах описано дані про те, що дітей з проблемами спілкування часто навчають знакам „Макатон” і „Сигналонг” — системам, в яких вимовне слово супроводжується знаком. Знаки „Макатона” і „Сигналонга” запозичені з Британської мови глухонімих і модифіковані з метою більшої простоти і виразності: в цих системах використовуються широкі, розмашисті рухи рук, доступні і дітям з порушеннями тонкої моторики. Дитина сприймає мову полісенсорним шляхом: одночасно чує слово і бачить відповідний знак. Як „Макатон”, так і „Сигналонг” відтворюють лише ключові слова у висловах.

3. Картинки. Картинки, створені за допомогою малюнків чи фотографій, всюди використовуються як перша допомога в комунікації малим дітям. Потреба вживання чогось, що особа розпізнає і на що реагує, є головним аргументом для використання картинок в процесі комунікації. Вживання картинок особами, які мають комунікативні порушення, повинно бути узгоджено з особистими асоціаціями, які викликають у них конкретні картинки. Називання предметів може полегшити застосування графічної системи знаків.

4. Письмо. Комунікативна допомога при використанні літер часто має вигляд численних комбінацій самих літер, слів і речень і додатково окремих літер. Для користувачів з обмеженим запасом слів такого роду допомога повинна містити декілька варіантів слів.

5. Кубики із словами – це система, яка відносно широко використовується в США та Англії для навчання розумово відсталих осіб та аутистів. Кубики із словами виготовляються з пластику чи дерева різної форми. Користувачі вчаться також спрощеному синтаксису, різним видам речень.

Відповідне використання альтернативного способу порозуміння завжди обумовлене потребами даної особи, її індивідуальною ситуацією, а особливо руховими можливостями, можливістю прослідковування руху, форми і образів. Можна одночасно скористатися декількома системами, але потрібно вибрати основну. Найкращою буде та ситуація, коли однією системою користується якнайбільша кількість осіб. Це полегшує роботу з дітьми та молоддю, які мають проблеми комунікативної сфери.

Спілкування знаками надзвичайно допомагає і дітям-аутистам, і їх батькам в повсякденному житті. Але багато батьків дітей з аутистичними порушеннями побоюються, що, освоївши мову знаків, дитина ніколи не заговорить. Практика свідчить про те, що використовування знаків сприяє розвитку мови. Хоча довести успішність або неуспішність знакових систем неможливо, дослідження показують, що діти використовують знаки лише у міру необхідності і залишають їх, як тільки починають говорити.

Розробниками стратегії навчання ААС пропонуються такі рекомендації стосовно корекції порушень комунікації:

1. Добір словникового запасу для користувача. Потрібно визначити, скільки понять потребує дана особа, скількома зможе користуватися, чи зможе будувати довгі речення, з ким буде розмовляти. Поняття якими буде послуговуватися користувач ААС за допомогою жестів, предметів, малюнків чи слів повинні: мати конкретне значення; бути обраними або зауваженими користувачем ААС; доступні в сенсі фізичному та інтелектуальному; настільки широкі, щоб могли репрезентувати предмети, людей, місця, ситуації і цілі тексти, потрібні користувачеві по мірі розвитку його мовних вмінь; зрозумілі та легкі для інтерпретації для партнера розмови.

2. Комунікаційні допомоги, що презентують словниковий запас. Крім показу окремих предметів з оточення (які користувач ААС може носити при собі з метою вказування на власні потреби, наприклад, автобусний білет чи жетон метро), вживається потрібна лексика у вигляді картинок, літер і слів. Картинки можуть бути прості чи ускладнені, кольорові чи чорно-білі, детальні чи загальні, намальовані чи вирізані з журналу. Вид картинок, які можна запропонувати користувачеві ААС і які він вибере, залежатиме від розуміння ним суті образного представлення поняття і його особистих уподобань.

Спосіб представлення словника повинен відповідати рівню комунікативних вмінь і потребам, повинен якнайповніше висвітлювати особистість користувача та давати можливість результативної комунікації з іншими людьми.

3. Таблиці і книжки для комунікації.

Найпростішою книжкою може бути книжка "Все про мене", яка допоможе зрозуміти чужим, як дитина знаходить порозуміння з оточенням. Дуже потрібною вона буде тоді, коли дитина муситиме на деякий час зостатися під опікою сусідів чи коли, наприклад, знаходиться у лікарні.

Тематична таблиця стосується певної сфери чи теми. На ній знаходиться слово, потрібне в конкретних ситуаціях, наприклад щоденні заняття, зустрічі, свята. Така таблиця містить небагато слів, розміщених так, щоб можна було створювати прості речення. Таблиці, які повинні служити в багатьох різних ситуаціях, містять загальні слова – те, яке повторюється в тематичних таблицях. Разом з таблицями тематичними основна таблиця творить книжку для комунікації. Разом з розвитком дитини книжка змінюється і розширюється, щоб стати багатофункціональною комунікаційною допомогою.

Якщо дитина, яка працювала із символами, почала розмовляти, то не варто залишати вивчення символів, найкращим способом є продовження збагачення пасивного словника та навчання правильній вимові, написанню слова. Бо раптове відлучення дитини від її "словника" може призвести до замовкання. Це ж те саме що вирвати її з власного світу, позбавити власної мови.

Також вивчення символів на ранніх етапах допоможе знайти дитині потрібне слово для підтримання розмови і виробити вміння та бажання спілкуватися, а також попередити проблеми виховання.

Іншім альтернативним засобом альтернативної комунікації мутичних дітей зі спектру аутистичних порушень є методика «МАКАТОН».

Мова „МАКАТОН” була винайдена британським логопедом Маргарет Уокер 34 роки тому в Центрі для дорослих інвалідів з комбінованими розладами, зокрема зі складними комунікативними проблемами. Ідея М. Уокер полягала в тому, щоб використати одночасно жест і слово, не дотримуючись граматичних правил мови жестів. Крім того, М. Уокер та її колеги (власне МАКАТОН – це абревіатура імен трьох основних розробників методики – Маргарет, Кейта і Тоні), які протягом п'яти років шукали шлях до становлення мови „МАКАТОН”, використали популярну в Великій Британії систему піктограм «Ребус». В своїй мові дослідники вирішили використати деякі з піктограм, зробивши їх більш зрозумілими.

Сутністю мови „МАКАТОН” є використання мовлення, яке супроводиться жестами, що викликає того, до кого воно звернено, певні думки почуття, спогади, та підкріплення усього цього стійким зоровим чином.

Певна незручність застосування цієї методики полягає в тому, що в кожній країні вона потребує особливого адаптування. Вартість навчання за тією методикою, до речі, становить 20000 євро, що пояснюється необхідністю створення належних умов для підготовки спеціаліста в організації, якій доручено навчати цього методу, аде головне – щоб не викривлялась сутність програми та ідея її авторів.

Загалом адаптація, на перший погляд, успішних методик іншиим країнами, ніж тією, де вона розроблена автором, не завжди оцінюється як ефективна. Зокрема, мова „МАКАТОН”, створена М.Уокер для дорослих осіб з аутизмом, потребували окремого докладного вивчення її можливостей застосування у дошкільників з комунікативними порушеннями. Поза тим авторством її створення можна навчати дещо умовно, оскільки ще раніше Глен Доман, американський фізіотерапевт і нейропсихолог, запропонував систему, за якою діти вивчають поняття, ознаки, властивості, дії живих та неживих предметів на базі стимульного матеріалу і комп’ютерних програм.

Аналізуючи цю методику, ми, зрештою, дійшли висновку, що вона є звичайною вдалою компіляцією мови жестів у поєднанні з візуальним рядом і системою підкріплень. При всьому цьому доступитися до неї (методики) практично неможливо – і це для спеціалістів, які працюють з аутичними дітьми, оскільки методика «працює» лише в репрезентації англійських колег М. Уокер. І хоча в Англії мову „МАКАТОН” з користю для себе вивчили пожежні, лікарі швидкої допомоги, поліцейські, найбільше соціальне її надбання – це те, що методика дає змогу особам, для яких була розроблена така мова, не тільки розуміти інших, але й самим бути зрозумілими. Але, як вже вказувалось зміст модуля «жесту», на думку прихильників методу [260], не завжди семантично і ментально доступний впровадженню в інших країнах. До того ж, багато батьків аутичних дітей проти того, щоб їхня дитина використовувала жест, обґрунтовуючи це тим, що вона не глуха і добре чує. Щодо батьків аутичних дітей в Україні то вони, в принципі за жест, який по суті, є природним підтвердженням потреб, бажань, почуттів та емоцій, проте категорично проти, того, щоб дитина виглядала як глуха, хоча дитина, яка має порушення слуху, вочевидь, має менше проблем у розвитку, ніж аутична.

РОЗДІЛ 5. Системна технологія корекційних засобів, спрямованих на подолання аутистичних порушень у дітей