3.1. Індивідуальні показники аутистичного спектра розладів у дітей

Патрік Сансон, осмислюючи свою діяльність у Центрі для аутичних дітей, писав: «…ми, в першу чергу, працюємо просто з дитиною, а потім уже з аутичною дитиною. І це фундаментальний принцип» [259].

Індивідуальна взаємодія аутичної дитини із навколишнім світом характеризується суттєвою індиферентністю до нього, власною «авторською» аутистичною діяльністю і особливою поведінкою, яка відображає не зовнішнє середовище, а складний багатовимірний, зазвичай незрозумілий для оточення внутрішній світ дитини.

Із позицій теорії інтегральної індивідуальності [112] і також для сутнісного розуміння індивідуальних особливостей дітей, що страждають на аутизм, вважаємо вкрай необхідне визначити систему багатовимірних і багаторівневих зв’язків, які охоплюють усю сукупність умов й стійких факторів індивідуального розвитку людини. Спеціальна теорія індивідуальності покликана пояснити закономірності спричинення, становлення та розвитку далеко не всіх, а лише тільки тих типів індивідуально-психологічних неоднаковостей, які виникають і формуються внаслідок впливів стійких, генетично детермінованих біологічних факторів розвитку людини.

Логічним видається припущення, що труднощі організації спеціальних класів і шкіл для аутичних дітей полягають у невизначеності типологій їх індивідуальних неоднаковостей, що призвело, зрештою, до виникнення єдиної якісної психолого-педагогічної корекції – індивідуальної форми втручання (інтервенції) в ранньому віці і яке продовжено за такої самої форми вже в дошкільному та шкільному віці. Це означає, що ефект корекційного впливу, застосований до аутичної дитини в ранньому віці, зумовлюватиме й надалі вибір індивідуальної форми взаємодії з дорослим.

Що знаємо ми про аутичну людину загалом і зокрема – як про індивідуальність? Скажімо, ми знаємо про типові риси аутистичного спектра порушень, які, утім, на нашу думку, не можуть бути прив’язаними до індивідуальних психологічних характеристик конкретної дитини, бо тоді відкритим залишається прогноз її особистісного розвитку. І тут на передній план виступає педагогічна діагностика можливостей дитини, зумовлених її когнітивними та креативними стилями.

Як відомо, соціальне середовище не готове до взаємодії з особистістю, яка не бажає спілкуватися з дітьми та дорослими, гратися з однолітками, уникає колективних заходів; яка не здатна «заразитися» колективними емоціями на кшталт, скажімо, сміху, радощів, гарного настрою тощо. А це означає, що діти з аутистичним спектром порушень стають соціально відчуженими від інших людей аутистичним стилем діяльності, за нашим визначенням, авторською, аутистичною поведінкою та індивідуально-інтегральним стилем спілкування з соціумом.

Пошук шляхів подолання аутистичного спектра порушень у дітей набуває на сучасному етапі розвитку дефектології (спеціальної психології, корекційної педагогіки) величезної значущості не тільки з причин відсутності спеціального змісту освіти для такої категорії дітей, але й із нагальної необхідності визначення засад, напрямів, способів організації, методів та прийомів навчання та корекційного виховання. Предметом нашої наукової уваги є процеси психічної сфери аутичної дитини, їх перебіг та прогностичні можливості для розвитку її особистості.

Досвід фахівців різних країн, набутий у повсякденній роботі з аутичними дітьми, показує, що позитивну динаміку для їхнього розвитку дає системна корекційна робота. Фахівці, як і члени сім’ї з аутичною дитиною, повинні уявляти собі як біологічні причини дитячого аутизму, так і логіку розвитку цього порушення, почережність виникнення проблем, чинники тих чи інших проявів конкретної дитини. Саме розуміння медико-психологічної картини, в цілому допомагає педагогам і всім членам означених сімей найбільш успішно сплановувати свою роботу для ефективного розвитку, навчання та соціалізації аутичної дитини.

Аутизм є спектральним порушенням, і це означає, що патерни симптомів захворювання, рівень здібностей дітей, а також інші характеристики при аутизмі трапляються у найрізноманітніших комбінаціях, а хвороба може мати різні ступені тяжкості. На одному кінці спектра ми маємо мутичну дитину з польовою поведінкою, з розумовою відсталістю та агресією до оточуючих її людей, а на другому – університетського вченого, менеджера, який виконує роботу, яка не вимагає спілкування з людьми.

За результатами проведеного дослідження були розроблені показники аутистичних порушень у дітей. З метою визначення аутистичних форм був зроблений математичний аналіз за результатами якого було визначено глибину та масштаб маніфестації ( стрімкого утворення психічних порушень у дітей), що і визначило форму аутизму у дітей.

,

де

А – аутизм;

Х – психологічні ознаки;

Y- дизонтогенетичні аутистичні порушення;

АФ – аутистична форма;

t – час;

K – корекція;

Z – кінцевий результат.

Y1 – порушення комунікації з навколишнім середовищем

Y2 – порушення соціальної інтеграції

Y3 – порушення поведінки

Y4 – шизофренія дитячого віку

Y5 – мовленнєві порушення: алалія

Y6 – розумова відсталість

Х1 – наявність мовлення

Х2 – установка на спілкування

Х3 – мотивація спілкуватися

Х4 – пізнавальна активність

Х5 – наявність вокалізацій

Х6 – аутостимуляція

Х7 – агресія

Х8 – самоагресія

Х9 – відсутність візуального контакту

Х10 – убогість інтелектуального розвитку

Х11 – ігнорування контактів з дітьми

Х12 – наявність психологічного захисту

Х13 – анімізм

Х14 – низький психічний тонус

Х15 – гіперостезія

Х16 – регрес набутих навичок мовлення

Х17 – психопатоподібні та невроподібні розлади

Х18 – відсутність наслідування

Х19 – індиферентність до дитячих ігор

Х20 – симптоми тотожності

Х21 – мовлення штампами

Х22 – порушення інтонаційного компоненту мовлення

Х23 – високий інтелектуальний потенціал (високо функціональні аутисти)

Х24 – абстрактні форми впізнання сполучається з примітивними

Х25 – негативістична реакція на взаємодію

Х26 – специфічні моторні розлади

Х27 – явища диспраксії

Х28 – протопатичні форми гри

Х29 – втрата мовлення

Х30 – тривожність

Х31 – страхи

Х32 – фобії

Х33 – депресії

Х34 – манії.

Х35 – усамітнена та примітивна ігрова діяльність

Х36 – застрягання на певних діях

Х37 – відмова від занять

Х38 – уникнення близьких і оточуючих дитину людей

Х39 – розлади сну

Х40 – порушення становлення свідомого – Я

Х41 – тенденції до ізоляції

Х42 – ігнорування іграшкового матеріалу

Х43 – аутодіалоги

Х44 – застрягання на великій кількості простих та подібних дій

Х45 – особиста аутистична діяльність

Х46 – відтерміновані ехолалії

Х47 – збудження

Х48 – вибух емоцій

Х49 – ігнорування соціальних норм

Х50 – схильність до резонерства

Х51 – виключення із реальної ситуації

Х52 – убогість фантастичних тенденцій

Х53 – недостатність психічного напруження

Х54 – залежність поведінки від випадкових зовнішніх подразників

Х55 – відсутність прихильності

Х56 – вільне поводження у незвичній ситуації

Х57 – необґрунтована фамільярність

Х58 – порушення мислення

Х59 – труднощі під час оволодіння елементарними навичками: читанням, письмом, рахуванням

Х60 – дезорієнтація в сторонах свого тіла

Х61 – сформованість навчальних навичок

Х62 – здібності до точних наук

Х63 – здібності до творчої діяльності

Х64 – симбіотична належність від матері

Х65 – напруженість у стосунках з дорослими і однолітками

Х66 – вербальний інтелект

Х67 – невербальний інтелект

Х68 – схильність до складних та вітієватих формулювань

Х69 – байдужість до дитячих розваг

Х70 – маніпуляція не ігровими предметами

Х71 – монотонна активність

Х72 – рухливість у плесканні та підстрибуванні

Х73 – зниження або відсутність відчуття небезпеки

Х74 – нездатність до емоційних контактів з іншими людьми

Х75 – спотворення апетиту

Х76 – використання складних мовленнєвих шаблонів при недостатньому запасі понять

Х77 – заміщення відповідей на питання шаблонними відповідями

Х78 – використання уривків почутого і побаченного

Х79 – незграбна та своєрідна моторика з труднощами засвоєння простих навичок

Х80 – порушення комплексу пожвавлення

Х81 – відсутність вміння зчитування емоцій людей

Х82 – порушення імпресивного мовлення

Х83 – порушення експресивного мовлення

Х84 – відсутність займенника (я) у мові

Х85 – парціальне інтелектуальне прискорення

Х86 – розпад мовлення

Х87 – розпад пізнавальної діяльності.

Х88 – гіпозбудження

Х89 – гіперзбудження

Х90 – порушення процесів сприймання

Х91 – порушення пропріоцептивного сприймання

Х92 – ремісії та рецидиви

Х93 – домінуючі спадкові фактори

Х94 – активний відхід від реальності

Х95 – ремісії та рецидиви відсутні

Х96 – наявність марення та галюцинації

Х97 – відсутність марення та галюцинацій

Х98 – затримка в розвитку соціальних стосунків

Х99 – ознаки прогредієнтності

Х100 – збереження розуміння мовлення

Х101 – ускладнене відтворення окремих артикуляційних рухів

Х102 – адекватність реакцій на словесне звернення дорослих

Х103 – виконання доручень

Х104 – стереотипні патерни поведінки

Х105 – мовленнєва ідіосинкразія

Х106 – моторні манеризми

Х107 – відсутність спонтанного бажання поділитися своєю радістю, бажаннями, інтересами або досягненями з іншими людьми

Х108 – невміння розпочинати та підтримувати розмову з іншими людьми

Х109 – відсутність ігор

Х110 – постійний інтерес до окремих деталей і предметів

У результаті обробки психологічних показників (Хn, нами виділено сім аутистичних форм спектра аутистичних порушень за приципом розташування від легкої до складної.

АФ-1. Спектр аутистичних порушень зі збереженим мовленням – легка форма.

АФ-2. Спектр аутистичних порушень з наявністю високого і нормального рівнів інтелекту.

АФ-3. Спектр аутистичних порушень, що виступають вторинними при загальному недорозвиненню мовлення (ЗНР).

АФ-4. Аутистичні порушення, що виступають вторинними при встановлених олігофренії, шизофренії, ДЦП, ЗПР.

АФ-5. Аутистичні порушення, що комбінуються із дисфоричними розладами поведінки.

АФ-6. Аутистичні порушення, що комбінуються із психопатоподібними розладами поведінки.

АФ-7. Аутистичні порушення, що комбінуються із шизофреноподібними розладами поведінки.

Отже, показники психічної сфери дітей, які хворіють на аутизм, визначають та об’єднають у різні аутистичні форми, які диференціюються за рівнем розвитку когнітивних, мовленнєвих та соціальних навичок, а також поєднуються з психопатологічними розладами. Діти, які хворіють на аутизм, можуть володіти різним ступенем інтелектуальних здібностей: від кінцевого ступеня розумової відсталості до рівня, який значно перевищує середній. Діти, які хворіють на аутизм, мають різні за ступенем тяжкості мовленнєві розлади. Аутизм охоплює весь спектр мовленнєвих порушень. З віком, характер мовленнєвої поведінки дітей, які хворіють на аутизм, змінюється. Мовлення деяких дітей зовсім не розвивається, тоді як в інших дітей спостерігається значний прогрес мовленнєвих навичок і вони можуть більше спілкуватися. Значне поліпшенняможе наставати, скоріше за все, в таких дітей, які не є розумово відсталими і оволоділи мовленням у ранньому віці.

Однією з перших ознак порушення мовлення у дітей є неповноцінне використання домовленнєвих засобів комунікації. Наприклад, дитина може показати на чучело тварини, до якого вона хоче доторкнутися, проте не може цього зробити, тим самим демонструючи здатність використовувати протоімперативні жести – жести або вокалізації, якими користуються з метою повідомлення про свої потреби. Проте аутична дитина не використовує продекларативних жестів та вокалізацій, спрямованих на привернення візуальної уваги інших людей до об’єктів загального інтересу. Крім того, в арсеналі їхніх комунікативних засобів відсутній один із важливих декларативних жестів – вказівний жест, яким нормальні діти користуються, показуючи на цікавий, привабливий, або новий для них предмет.

Діти, які хворіють на аутизм, мають проблеми, пов’язані зі спів- спрямованою соціальною здатністю привертати увагу іншої людини до об’єкта загального інтересу. Вони також відрізняються незвичайними способами перепрацювання соціальної інформації. У ранньому віці аутичні діти зазнають чималих труднощі під час імітації рухів тіла, порівняно з імітацією за допомогою іграшок. Розвиток здатності розпізнавати власні та чужі психічні стани називається менталізацією. Основні проблеми дітей, які хворіють на аутизм, виникають внаслідок дефіциту процесів менталізації. Отже, вони страждають «психічною сліпотою», що не дає їм змоги природним чином розпізнавати психічні стани інших людей.

У розробленій нами психологічній класифікації враховані всі базові психопатологічні показники аутистичних порушень у дітей, які складаються і диференціюються за аутистичними формами (АФ) відповідно до додаткових дизонтогенетичних компонентів інших нозологічних групп – таких, як тяжкі порушення мовлення, поведінки, шизофренії.

Загальним психологічним явищем, що стосується всіх означених нами аутистичних форм, є наявність таких аутистичних розладів; як порушення соціальних, комунікативних, мовленнєвих функцій, а також наявність нетипових інтересів та форм поведінки.