Важливість ранньої діагностики аутизму

Дослідження оцінки ефективності застосування програм ранньої корекції підтвердили значні досягнення в поліпшенні поведінки і когнітивного функціонування дітей з аутизмом. Як результат ранньої ідентифікації і раннього втручання відмічається скорочення аутистичної симптоматики, поліпшення загального розвитку, академічного й інтелектуального функціонування, спілкування з однолітками.

В умовах своєчасного розпочинання корекції більшість аутичних дітей можуть навчатись у загальноосвітній школі, нерідко виявляти обдарованість в окремих галузях науки і мистецтва.

І навпаки, за відсутності своєчасної діагностики й адекватної психологічної корекції значна частина таких дітей стають ненавчаними і неадаптованими до життя у суспільстві. На жаль, корекційна робота рідко започатковується до трирічнрго віку, оскільки зазвичай, аутизм рідко діагностується раніше трьох років. Це зрештою призводить до втрати часу і зменшує шанси вирівнювання стану здоров’я дитини.

Труднощі ранньої діагностики аутизму полягають у такому:

1. Найяскравіша картина порушення спостерігається після 2,5 року. До цього віку симптоматика незначно виражена, перебуваючи у прихованій формі.

2. Нерідко педіатри, дитячі психіатри, не знаючи суті проблеми , не можуть розгледіти в ранніх симптомах аномалії розвитку; їхня непоінформованість досить часто заважає батькам, які помічають незвичність своєї дитини, отримати адекватну допомогу фахівців.

3. Самі батьки іноді не помічають або не хочуть помічати ранні прояви патології, особливо, якщо. це перша дитина.

Дослідники намагаються допомогти лікарям і батькам у ранній діагностиці аутизму, з тим, щоб надати можливість розпочати корекційну роботу з дитиною за кілька місяців або навіть років до прояву яскравої аутистичної симптоматики і тим самим зменшити кількість «ненавчаних», «неконтактних» дітей.

Останнім часом проводяться інтенсивні дослідження з розробки діагностичних карт обстеження дітей раннього віку, які сприяють не тільки ранній діагностиці, але й вибору методів психолого - педагогічної корекції. Нами розроблена індивідуальна програма вивчення дитини, яку заповнюють автономно та незалежно одне від одного спеціаліст та батьки. ( Додаток 1).

Одна з найзручніших у застосуванні діагностик аутизму – це діагностика психоедьюкативного (психоосвітнього) профілю дитини.

Методика: РЕР-R - Психоедьюкативний профіль, автор Ерік Шоплер [318].

Донедавна існувало переконання, що аутичні діти не піддаються тестуванню, оскільки на відміну від дітей з нормальним розвитком вони не реагують на завдання тестового дослідження, що призводить до істотного спотворення висновків дослідників, які проводять експеримент. Труднощі у тестуванні вказаної групи дітей пояснювалися недостатністю мотивації таких дітей щодо участі у дослідженні, що, в свою чергу, приводило до заперечення можливостей аутистів до потенційного інтелектуального розвитку. Багаторічний досвід колективу, керованого E. Schopler, показав, що можливості аутичних дітей можуть бути адекватно оцінені, якщо завдання тесту пристосовані до рівня розвитку дитини. Це дозволило в 1972 р. заснувати групу з питань лікування і навчання дітей з аутизмом із порушеннями комунікації (TEACCH). Цією ж групою у 1979 році був розроблений PEP-тест, що дав змогу оцінити рівень функціонування аутичних дітей і дітей з порушеннями комунікації. Окрім цього, неоцінимою заслугою розробників профілю PEP-тесту є те, що його результати покладені в основу створення індивідуалізованих навчальних програм, відповідних основним положенням біхевіоральної психотерапії, яка спирається на теорію навчання. Навчальна програма стає безцінною підмогою у процесі налагодженні співпраці між лікарями і батьками таких дітей. Урахування результатів тесту при складанні індивідуальної навчальної програми і залучення до її реалізації батьків і вчителів дозволяє досягти кількох важливих цілей навчання, наведених нижче.

• Програму сконцентровано на завданнях, відповідних прояву індивідуальних можливостей дитини до навчання.

• Завдяки тому, що робота починається з відповідного рівня, підвищується можливість досягнення певного успіху. При цьому ставляться завдання, які є не дуже простими і не дуже складними.

• Зменшується ступінь фрустрації дитини, її батьків і вчителів, що сприяє поліпшенню співвідношення процесу навчання і його результатів.

• PEP-R – ефективний інструмент для оцінювання можливостей дитини з розладами розвитку, оскільки:

1. Більшість його тестових завдань не залежать від рівня розвитку мовлення дитини.

2. Гнучкість проведення тестування дає змогу пристосувати його до специфіки поведінки дитини.

3. Виконання тестових завдань не обмежено тимчасовими параметрами.

4. Тестові матеріали конкретизовані і цікаві навіть для дітей із тяжкими розладами.

5. Завдяки широкій шкалі рівнів розвитку, передбаченій у тесті, кожна дитина може отримати позитивну оцінку.

6. Мовленнєві елементи тесту відокремлені від завдань, орієнтованих на визначення вмінь дитини.

Тест призначений для дітей віком від 6 місяців до 7 років. Якщо дитина старша (до 12 років), тест може використовуватись для отримання інформації про ті функції дитини, які мають рівень розвитку нижче від функціонування семирічної дитини.

Концепція розвитку, прийнята за основу тесту, робить можливим опис і розуміння проблем, типових для аутичної дитини і дитини з порушеннями комунікації, які виникають під час навчання.

PEP-R складається зі шкали оцінювання розвитку і шкали оцінювання поведінки.

Шкала оцінювання розвитку дає змогу з'ясувати рівень функціонування дитини порівняно з її ровесниками. Вона містить 131 пробу, яка стосується семи сфер розвитку:

1. Наслідування (К).

2. Перцепція (П).

3. Дрібна моторика (Мм).

4. Загальна моторика (Мк).

5. Зорово-моторна координація (ЗК).

6. Пізнавальні функції (ПФ).

7. Комунікація й експресивне мовлення (КР).

Мета Шкали оцінювання поведінки — розпізнавання нетипових форм (способів) поведінки, характерних для аутистів. 42 завдання шкали поведінки розділено на чотири категорії:

1. Встановлення контактів, емоційні реакції (К).

2. Ігри і зацікавленість предметами (І).

3. Реакція на подразники (Р).

4. Мовлення (М).

За основу шкали поведінки взято програму CARS (1988) E. Schopler, яка була створена для діагностики аутизму.

Цільова група для методики: діти, які звернулися на обстеження і лікування в Київський науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії і наркології, відділ медико-соціальної реабілітації дітей і підлітків із психічними та поведінковими розладами у зв'язку з підозрою на аутизм або з порушеннями нормального розвитку.

В обстеженні брали участь п'ятеро дітей, віком від 4 років 4 місяців до 7 років. Всі діти були хлопчиками, із загальними порушеннями розвитку. Діагнози їх наводяться нижче.

Дитина А. М., 6 р. 6 міс. Діагноз: дитячий аутизм з когнітивною недостатністю, відповідний легкій розумовій відсталості, з якісними порушеннями реципроктної соціальної взаємодії, розладом експресивного мовлення (НР-2 рівня).

За міжнародною класифікацією хвороб МКХ-10

діагноз (шифр) F.84.0; F.80.1

Дитина А. Д., 4 р. 4 міс. Діагноз: гіперактивний розлад, що збігається з когнітивною недостатністю, відповідний легкій розумовій відсталості, із стереотипними формами поведінки, розладом рецептивного мовлення (НР-1 рівня).

Шифр за МКХ-10 F.84.4; F.80.2

Дитина П. А., 5 р. 2 міс. Діагноз: дитячий аутизм з когнітивною недостатністю, відповідний помірній розумовій відсталості, з порушеннями успадкованої діяльності, розладом рецептивного мовлення (НР-1 рівня).

Шифр за МКХ-10 F.84.0; F.80.2

Дитина С. Д., 5 р. 3 міс. Діагноз: гіперактивний розлад, що збігається з помірною розумовою відсталістю, стереотипною руховою активністю, розладом рецептивного мовлення (НР-1 рівня).

Шифр за МКХ-10 F.84.4

Дитина Ч. М., 6 р. 4 міс. Діагноз: атиповий аутизм з помірною розумовою відсталістю і розладом рецептивного мовлення (НР-1 рівня).

Шифр за МКХ-10 F.84.11; F.80.2

Обов’язкові умови для проведення даного обстеження дитини, з аутизмом та з іншими загальними порушеннями – це невелика кімната з білими стінами, в якій немає нічого, крім столу і стільця, для того, щоб дитина мінімально відволікалася. Всі необхідні тестові матеріали розміщуються у столі дослідника, який почережно пропонує дитині тестове завдання або ігровий об'єкт, з яким дитина повинна вступить у взаємодію. Такі умови потрібні для того, щоб дослідникові було легко переключати увагу дитини з поточного на наступний тест.

Обстеження проходить переважно у формі гри: матеріали до тесту добирають таким чином, щоб привернути увагу дитини і максимально полегшити встановлення контакту з дослідником.

Процедура обстеження здійснюється у два етапи, кожен з яких розрахований на одну годину і проводиться протягом двох днів. Такі умови обстеження пропонуються через те, що діти із загальними порушеннями розвитку та підозрою на аутизм швидко виснажуються і мають певні порушення активної уваги. Проте це не є детермінованою вимогою, оскільки тривалість виконання тесту залежить від загального рівня розвитку дитини, а також від проблем, пов'язаних із її поведінкою.

Оцінювання кожного із тестів за сферами функціонування має три варіанти:

1. «Зараховано» - «з», якщо дитина без помилок виконала запропоноване завдання.

2. «Можливо» - «в», якщо дитина виконала завдання з помилками або намагалася його виконати.

3. «Не зараховано» - «н», якщо дитина не може виконати запропонований тест або категорично відмовляється це робити.

Всі зараховані тести - «з» в кожній із оцінюваних сфер – підсумовуються. Сума отриманих балів і визначає існуючий рівень функціонування дитини за кожною із сфер.

Усі «можливо» виконані завдання також підсумовуються, і їх сума визначає зону найближчого розвитку дитини, тобто те, чого дитину можна навчити у ході подальшого тренінгу або підвищити рівень вже виконуваних завдань.

Існуючий рівень розвитку дитини на графіці позначається синім, а зона найближчого розвитку – червоним кольорами.

Оскільки аутизм проявляється не тільки затримкою розвитку психічних функцій, й невідповідною поведінкою, додатковою перевагою означеної методики є Шкала оцінки поведінки.

Сукупність проявів нетипової поведінки або поведінки, пов'язаної із розладами розвитку дитини, оцінюється як кількісно, так і якісно і вказує на рівень проблем, пов'язаних із поведінкою дитини. Поведінка оцінюється як «відповідна», «помірно невідповідна» і «значною мірою неадекватна». При складанні графіка її чотири зони, зафарбовуються також синім і червоним кольорами: синій колір означає значні зміни в цій зоні, червоний – помірні. Місця, що залишаються не зафарбованими, на шкалі означають норму.

Результати, одержані за Шкалою оцінювання поведінки, можуть бути використані для відстежування змін у поведінці дитини в динаміці і враховуватися при вирішенні питань, пов'язаних із включенням дитини у групу дитячого саду або в колектив шкільного класу.

Інша методика Денверський скринінг-тест психічного розвитку дитини була розроблена в 1967 poці В. Франкенбургом та Д. Доддсом, співробітниками медичного центру Колорадського університету. Тест використовується для обстеження великої кількості дітей з метою виявлення групп дизонтогенетичного ризику та їx подальшого поглибленого обстеження.

Денверський скринінг-тест дає змогу виявити відповідність параметрів пcиxічноro розвитку аутичної дитини до вікових норм. Методика не розрахована на встановлення остаточного діагнозу, проте, якщо встановлено затримку психічного розвитку вона повинна націлювати психолога на більш глибоке обстеження дитини. Денверський тест ефективний у виявленні психічного недорозвитку різного ступеня, але значно менш ефективний при парціальних порушеннях психічного розвитку, особливо специфічних затримках мовленнєвого розвитку та спектрі аутистичних розладів. Проте, в процесі вивчення аутичної дитини Денвер-тест окреслює збережені, втраченні та передчасно розвинені психічні функції дитини, що забезпечують спеціального психолога та педагога даними для подальшої діагностико-прогностичної та кореційної роботи. Окрім того, процедура його проходження є надзвичайно цікавою для аутичних дітей і є тим інформаційним матеріалом, що мотивує батьків до співпраці зі спеціалістом.