Тема 7. Основи інженерної діяльності, етапи розвитку інженерної діяльності

Інженерна діяльність – це складна творча робота, направлена на створення матеріальних цінностей, на технічний прогрес.

Слово “інженер” – французького походження. Воно має на увазі людину, здатну до винахідництва, до створення нового. Тобто, інженер – творець техніки. Якщо звернутись до англійської мови, то слово “двигун” звучить “інджин”. Отже, це значення також підходить до поняття “інженер”, тобто інженер і є двигун технічного прогресу.

Інженер – це практична професія, він створює те, що не існує, розширює пізнання людей.

Майбутнє виростає із сучасного, але зароджується і починає розвиватись у минулому. Перед тим, як прийняти нинішнє значення і розмах, інженерна справа пройшла непростий, історично довгий шлях розвитку і становлення.

Становлення інженерної професії почалося в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ сторіччя. Однак, перші інженери у своїх проектах ґрунтувалися головним чином на емпіричних знаннях, здоровому глузді і дуже мало на даних науки.

ХХ століття можна з повним правом назвати “століттям інженерії”. Із професії для обраних інженерна діяльність стала масовим видом висококваліфікованої розумової праці. Сформувався інженер нового соціального типу, здатний на високому науковому і технічному рівні вирішувати завдання, що ставляться людством.

Таким чином, суть інженерної праці характеризується такими ознаками, як технічний напрям, практичний характер цілей і завдань, високий ступінь творчості, регулярне застосування наукових знань.

Іі. Загальна структура інженерної професії.

Технічний базис суспільства визначає галузеву структуру інженерних спеціальностей. У наш час існує близько 100 таких галузевих спеціальностей, так як один інженер не може бути однаково компетентним у конструюванні машин і мостів, реактивних двигунів і ткацьких верстатів.

Не зважаючи на різні спеціальності, основна задача для всіх інженерів одна – на основі наукових досягнень створити і експлуатувати системи, енергію, інформацію у найбільш корисних формах.

Інженери-механіки створюють і експлуатують системи, що перетворюють енергію для здійснення корисної механічної роботи. Вони мають справу з двигунами, різними машинами і механізмами.

Усі інженери однієї спеціальності поділяються на 6 груп.

1-а група – інженери-дослідники, або інженери-розробники, які розробляють принцип дії машини, займаються технічним прогнозуванням.

2-га група – інженери - системотехніки, які розробляють структуру технічного об`єкта, встановлюють зв`язок між окремими його вузлами та елементами.

3-я група – інженери-конструктори, які розробляють конструкцію технічного об`єкта, його форму.

4-а група – інженери-технологи, які розробляють спосіб виготовлення технічного об`єкта, вибирають технологічне устаткування, планують раціональну організацію взаємодії людей і техніки в процесі виробництва.

5-а група – інженери-виробничники, які реалізують інженерний проект в металі, організовують і керують виробництвом.

6-а група – інженери-експлуатаційники, які займаються правильною експлуатацією технічних об`єктів, щоб отримати максимальний ефект від функціонування.

У зв`язку з цим пригадується випадок, що стався ще в дореволюційній Росії. У ті роки Росія в плані технічного розвитку була слабко розвиненою країною, технологія на підприємствах була відсталою. На російських заводах працювали не тільки машини, але й інженери з Європи, Америки.

Одного разу господар заводу на Уралі купив дорогу машину у американців. Після установки і пуску машини він відмовився від подальших послуг американців. Через деякий час машина зупинилась. Як не намагались доморощені умільці розгадати секрет заморської техніки, машина стояла. Робити нічого. Господар викликав американського інженера. Мовчки обійшовши машину з усіх сторін, уважно розглядаючи вузли та елементи, він попросив ковадло. Розмахнувся і кудись вдарив. На великий подив присутніх машина запрацювала і вийшла на нормальний режим роботи. Господар похитав головою і запросив американського спеціаліста до себе в кабінет.

- Скільки хочете отримати за роботу?

- 1001 долар, - відповів інженер.

- Чому так багато? Ви ж тільки й зробили, що вдарили один раз!

- За те, що я вдарив, я беру один долар, а за те, що я знаю куди і як ударити, я беру 1000 доларів.

От для того, щоб знати куди і як вдарити, приходиться довго і наполегливо вчитись.

В останні роки технічні ВУЗи робили основний упор на спеціальну, а не професійну підготовку. У результаті випускались спеціалісти, що знали галузь техніки, а не професіонали, що могли б працювати конструктором, технологом, виробничником, експлуатаційником. При такому підході інженер був позбавлений уміння, схильний до дилетантства, тобто поверхневих, верхоглядних суджень із технічних питань.

Реформа вищої школи повинна усунути вказані невідповідності і недоліки.