- •Обов’язкові:
- •Додаткові
- •Постановка діагнозу атд можлива лише за наявності не менш ніж 3 з переліку основних «великих» та 3 «малих» чи додаткових критеріїв.
- •Діагностика
- •Обстеження
- •Кропив′янка (urticaria
- •Класифікація кропив′янки (s.Fineman, 1984)
- •Середньої
- •Діагностика
- •Обстеження.
- •Додаткові інструментальні дослідження.
- •Симптоматична терепія
- •Клінічні відмінності між «чхальниками» та «блокадникам
- •Цитологічні критерії (за даними дослідження виділень з носа):
Атопічний дерматит (АтД) – генетично зумовлене хронічне алергічне запалення шкіри, яке має характерну клінічну картину, супроводжується свербінням і часто поєднується з респіраторними проявами негайної алергії: алергічним ринокн’юнктивітом, атопічною бронхіальною астмою.
Діагностичні критерії атопічного дерматиту
Обов’язкові:
-
Свербіння;
-
Типова морфологія і локалізація уражень: згинальні поверхні кінцівок, посилення шкірного малюнку;
-
а) у ранньому дитячому віці – обличчя, шия, волосиста частина голови;
-
б) у дитячому віці – згинальні поверхні кінцівок, кисті, стопи;
-
в) у підлітків і дорослих – розгинальні поверхні.
-
Ліхенізація шкіри на згинальних поверхнях кінцівок, посилення шкірного малюнку;
-
Хронічний рецидивуючий перебіг;
-
Атопія в анамнезі і в родині.
Додаткові
-
Сухість шкіри;
-
Іхтіоз, посилення шкірного малюнку долонь, фолікулярний кератоз;
-
Позитивна шкірна реакція гіперчутливості негайного типу з харчовими та іншими алергенами;
-
Підвищений рівень загального сироваткового IgE;
-
Виникнення захворювання в ранньому віці (до 2 років);
-
Схильність до інфекції шкіри переважно стафілококової та герметичної етіології;
-
Неспецифічний дерматит кистей та стоп;
-
Екзема сосків;
-
Хейліт;
-
Рецидивуючий кон’юнктивіт;
-
Лінії Дені (складка Дені – Моргана на нижніх повіках);
-
Білий дермографізм;
-
Темні кола навкруг очей;
-
Блідість або еритема обличчя;
-
Складка на передній поверхні шиї;
-
Свербіння при потінні;
-
Алергія до вовни і розчинних жирів;
-
Залежність клінічного перебігу від факторів зовнішнього середовища та емоцій.
Постановка діагнозу атд можлива лише за наявності не менш ніж 3 з переліку основних «великих» та 3 «малих» чи додаткових критеріїв.
Лабораторні тести
-
Позитивні шкірні тести з харчовими, побутовими або грибковими алергенами;
-
Окрім загального сироваткового, підвищення рівнів специфічних IgE-антитіл;
-
Клітинні реакції гіперчутливості уповільненого типу in vitro;
-
Еозинофілія;
-
Порушення показників функціонального стану шлунково-кишкового тракту;
-
Дисбактеріоз.
Локалізація шкірних уражень залежно від віку:
-
ранній дитячий вік – обличчя, волосиста частина голови, шия;
-
дитячий вік старший за 4 роки – згинальні поверхні кінцівок (ліктьові, підколінні ямки), кисті, щиколотки, зменшення уражень обличчя;
-
дорослий вік – обличчя (перорально та перорбітально), шия.
За Ю.К. Скрипкіним та ін. (2000), у перебігу АТД виділяють 3 вікові періоди.
Перший віковий період (0-2 роки). Ознаки АТД у 63-82% виникають на першому році життя, зазвичай у 3-4-місячному віці, являють собою вогнища яскравої еритеми і мокнуття на щоках, в подальшому процес поширюється на лоб, завушну область, комірцеву зону, волосисту частину голови, тулуб. Характерною є рання локалізація висипу на зовнішній поверхні гомілок.
У ранньому дитячому віці в клінічній картині переважають процеси ексудації: яскраво вираженою є гіперемія, набряк, мокнуття, настоювання серозних кірок, з’являється так званий молочний струп (молочні кірки). Еритематозні вогнища мають блискучу поверхню, гарячі на дотик. Поступово процеси ексудації стають менш вираженими і на другому році життя переважають ділянки інфільтрації, шелушіння.
Другий віковий період (2-10 років). Захворювання має характер хронічного запалення, переважно еритематозно-сквамозного, інколи – з ліхеніфікацією. Висип, як правило, локалізований у ліктьових і підколінних складках, на задній поверхні шиї, на згинальних поверхнях гомілково-стопних та променезап’ястних суглобів, у завушній області. Шкіра суха, без природного блиску (тьмяна), інфільтрована, вкрита висівкоподібним шелушінням, ескоріаціями. У цей період спостерігається зменшення підвищеної чутливості до харчових АГ. Відзначено схильність до хвилеподібного перебігу АТД.
Для третього вікового періоду (діти старшого віку та дорослі) характерним є переважання екскоріацій, ліхеноїдних папул, вогнищ інфільтрації шкіри, інколи – пруригінозних змін. Характерним є ураження шкіри обличчя, шиї, верхньої частини тулуба.
Таким чином, залежно від віку, шкірні прояви
- до 2 років – переважно ексудативні,
- з 2 до 15 років – переважно еритематозно-сквамозні,
- у дорослих – ліхеноїдні та пруригінозні.
Ступінь тяжкості АтД визначається поширеністю шкірного процесу, локалізацією, наявністю вторинної шкірної інфекції і респіраторних проявів атопії.