Базовий конспект лекцій з дисципліни

“ Засоби оргтехніки ”

Модуль 1

Тема 1. Методи та засоби документування інформації

Сукупність доступних користувачеві характеристик ДП називається зовнішньою архітектурою. В це поняття входить та інформація, яку можна отримати з опису, а інколи і з зовнішнього огляду ДП. Складові зовнішньої архітектури відображені на рисунку 2.4.

Характеристики ДП можна поділити на дві групи. До першої відносяться характеристики, що залежать від особливостей, а до другої -від зовнішньо! архітектури ДП.

Зовнішня архітектура ДП включає:

1. Спосіб підключення до джерела інформації.

2. Кодову таблицю (або кодові таблиці).

3. Керувальиі команди.

4. Число і вид виконавчих елементів (наприклад, голок в ударних ДП).

5. Структуру органів керування і індикації.

Як видно з приведеної структури зовнішньої архітектури, вона вміщує характеристики, що відносяться як до чисто внутрішніх особливостей ДП, наприклад його кодова таблиця, так і зовнішніх - спосіб під'єднання ДП до джерела інформації (до ПЕОМ), а також ті, які одночасно відносяться як до зовнішніх, так і до внутрішніх - набір Його керувальних команд.

Зовнішня архітектура ДП визначає як апаратну, так і програмну сумісність з ПЕОМ. В основному сумісність визначається першими двома факторами, що складають зовнішню архітектуру. Перший фактор - це тип змінного інтерфейсу. В сучасних принтерах ПЕОМ в якості інтерфейсів, як правило використовують паралельні та послідовні.

Структуру ДП можна представити у вигляді декількох укрупнених блоків:

- блоку, що приймає інформацію та передає повідомлення в джерело; • блоку обробки прийнятих даних, що записує їх у вхідний буфер,

готує буфер стрічки та параметри для керування двигуном головки, паперу та голками;

- блоку керування всіма двигунами (каретки та паперу).

Рисунок 2.4 - Архітектура ДП

Розглянемо призначення окремих блоків ДП приведених на рисунку 2.5.

Блок приймання інформації та передачі повідомлень в ЕОМ. Ця частина ДП відповідає за приймання даних із джерела по інтерфейсу у відповідності з протоколом обміну, на який орієнтовано інтерфейс. В деяких пристроях одночасово встановлено декілька інтерфейсних карт (апаратних компонентів, які здійснюють електричну стиковку ДП і джерела інформації). Крім того, в функції цього блоку входить передача повідомлень про стан пристрою (готовності, кінець паперу і т. і.).

Блок обробки прийнятих даних і запису їx у вхідний буфер. Призначення цього блоку - перегляд прийнятих даних, проведення їх первинної обробки у відповідності з тими командами, які знайдені в потоці вхідної інформації та розміщення їх у вхідний буфер.

Блок підготовки буфера стрічки і параметрів для управління друкувальною головкою, двигунами каретки і паперу, обслуговування органів індикації та керування. Тут відбувається сортування вхідного буфера, виділення з нього керувальних команд, перетворення даних і запис їх у буфер стрічки, з якого в подальшому буде відбуватись друкування Інформації. Паралельно з цим здійснюється підготовка параметрів для керування двигунами.

Блок керування двигунами. У відповідності з підготовленими завчасно параметрами відбувається керування двигунами.

Складова частина зовнішньої архітектури ДП - органи керування та індикації. В існуючих ДП вони реалізуються різноманітними способами.

Рисунок 2.5 - Структурна схема ДП

Кнопки та мікроперемикачі є органами керування ДП. З їх допомогою оператор може змінити деякі установки без передачі команди від джерела інформації. Кожна кнопка використовується як автономно, так і сумісно з іншими. Опитування кнопок ДП відбувається постійно на протязі всього процесу роботи ДП.

У всіх пристроях вибір режиму роботи відбувається з допомогою кнопок. Існують, наприклад, автономний і неавтономний режими роботи, режим самотестування В деяких ДП з допомогою кнопок можна здійснювати перехід на будь який набір вбудованих, а також зовнішніх (касетних) ЗГ. Касетні ЗГ виконують у вигляді невеликих блоків, які користувач може встановити в пристрій. Ці блоки мають додаткові ПЗП, що зберігають опис шрифту (або шрифтів).

Мікроперемикачі відрізняються від кнопок тим, що їх стан опитується лише в момент включення живлення ДП або апаратного скидання від ПЕОМ. З допомогою набору мікроперемикачів може бути активізовано ряд команд і змінений шрифт, що використовується в початковий момент. В деяких пристроях з допомогою мікроперемикачів вибирають кодову таблицю або набір керувальних команд. Аналіз стану перемикачів користувачем ускладнений у зв'язку з їх важкодоступністю та складністю сприйняття інформації.

Органами індикації в ДП виступають лампочки та індикаторна панель (якщо вона є). Лампочки відображають інформацію про стан ДП: про готовність до роботи, поточний стан пристрою, наявність паперу.

Інтерфейси друкувальних пристроїв

Для підключення ДП до ПЕОМ використовують інтерфейси периферійних пристроїв. На рисунку 4.1 наведені характеристики інтерфейсів, що найчастіше використовуються у вітчизняних та зарубіжних ДП. Наприклад, фірма Epson для своїх принтерів пропонує інтерфейси від найбільш поширених (Centronics та RS-232), що використовуються в ПЕОМ для підключення ДП, до таких спеціалізованих, як інтерфейс для приладів ІЕЕЕ-488. Це дає можливість користувачеві вибирати необхідну конфігурацію для підключення до конкретного обладнання. У деяких випадках можуть бути вбудовані два інтерфейси, як правило це паралельний та послідовний.

Конструктивно адаптери виконуються або безпосередньо вбудованими в контролер ДП (ЕС7245, ЕР-1201А), або у вигляді окремих модулів, які вбудовуються в контролер принтерів (ДП фірми Epson). Крім того, адаптери можуть поєднуватися зовні у вигляді окремих блоків (D-100MPC, Genicom). Для вибору інтерфейсу в першому випадку замінюється тільки окремий модуль інтерфейсу, що робить значно дешевшим заміну інтерфейсу.

За способом передавання інформації інтерфейси для периферійних пристроїв поділяються на паралельні та послідовні.

Паралельні інтерфейси за один момент часу передають відразу всі біти даних. Для цього в паралельному інтерфейсі для кожного розряду даних є своя фізична лінія.

Формат даних, що передаються для інтерфейсів RS-232 і Стика С2 наведений на рисунку 4.4.

Рисунок 4.4 - Формат даних послідовного інтерфейсу

Інтерфейси RS-232 і Стик С2 допускають використання додаткових сигналів, що не регламентовані цими інтерфейсами. Для керування режимами роботи інтерфейсу в послідовних інтерфейсах типу RS-232 є спеціальні лінії квитирування (handshaking lines).

В інтерфейсах коло може бути у двох станах: лог. 1 (стан MARK); лог. 0 (стан SPACE). Коли по колу немає передавання даних, то лінія знаходиться в стані MARK. Перелік кіл інтерфейсів RS-232 і Отака С2, необхідних для підключення периферійного обладнання, наведено в таблиці 4.8, а призначення кіл інтерфейсів - у таблиці 4.9.

Таблиця 4.8 - Перелік кіл інтерфейсів RS-232 і Стика С2 для підключення периферійного обладнання

Коло	Інтерфейс		Напрямок
	RS-232	СтикС2
Захисна земля	PG	101	–
Сигнальна земля	SG	102	–
Дані, що передаються	TxD	103	Вихід
Дані, що приймаються	RxD	104	Вхід
Запит на передавання	RTS	105	Вихід
Готовність до передачі	CTS	106	Вхід
Готовність комп'ютера	DSR	107	Вхід
Контроль приймання	DCD	109	Вхід
Термінал готовий	DTR	108.2	Вихід
Кільцевий індикатор	Rl	125	Вхід

Таблиця 4.9 - Призначення кіл інтерфейсів RS-232 і Стика С2 для підключення ДП

Інтерфейс		Призначення кола
RS-232	СтикС2
TxD	103	Дані, що передаються ДП
RxD	104	Дані, що приймаються ДП
RTS	105	Запит ДП на передавання даних
CTS	106	Готовність до приймання даних, що передаються ДП
DSR	107	Готовність пристрою передачі даних
DTR	108.2	Готовність ДП
DCD	109	Рівень сигналу, що приймається ДП

На початку пакету (блоку даних, що передається через послідовний інтерфейс за один цикл роботи) знаходиться старт-біт (стартовий біт), який показує про початок передавання пакета через інтерфейс та синхронізацію передавального та приймального пристроїв. В зв'язку з тим, що передавання відбувається в асинхронному режимі, для визначення інтервалів часу передавання одного біта використовується внутрішній тактовий генератор пристрою. Стартовий біт переводить коло із стану MARK в стан SPACE. При знаходженні початку старт-біта тактовий генератор відраховує половину тривалості передачі старт-біта та перевіряє стан кола. Якщо він не змінився, то вважається, що знайдена середина старт-біта. В противному випадку це була завада. Кількість старт-бітів у пакеті буває рівною 1; 1,5 або 2. Після старт-біту йдуть дані, що передаються. Розрядність даних може бути рівною 5, 7, або 8 біт, Далі йде необов'язковий біт парності (Р) і стоп-біт (степовий біт), який сигналізує про кінець пакету. Стоп-біту відповідає стан кола MARK. Стоп-біти встановлюють мінімальний проміжок часу між закінченням передавання поточного байта та початком передавання наступного байта. Кількість стоп-біт найчастіше буває рівним кількості старт-біт.