1.5. Поняття процесу формування готовності студента до педагогічної діяльності

Шанс обирає того,

хто до цього готовий.

Луї Пастер³

Поняття інтегральної готовності майбутнього педагога до професійної діяльності

Формування готовності студента до педагогічної діяльності − це процес створення викладачами ВНЗ умов для засвоєння ним цінностей змісту фахової освіти, морального і професійного виховання на рівні особистісних.

Процеси професійного навчання, виховання і самовиховання мають один цільовий орієнтир − інтегральну готовність до професійно- педагогічної діяльності. Така готовність є системою, структурними компонентами якої виступають психологічна і практична готовності до виконання майбутнім педагогом професійних функцій, а також його готовність до самовдосконалення після закінчення ВНЗ (її треба вважати культурою професійного самовиховання).

Психологічний компонент цієї складної інтегральної якості містить: а) установку на професіоналізм; б) смислотвірні мотиви якісного виконання фахових функцій; в) спрямованість свідомості особистості студента на цілісне утворення − своє „Я” як майбутнього педагога.

Стрижнем практичної готовності майбутнього вчителя до здійснення педагогічної діяльності є комплекс професійних умінь різної функціональної приналежності − діагностико-прогностичних, ціннісно-орієнтаційних, організаційно-розвивальних, професійно-творчих, управлінсько-комунікативних, соціально-педагогічних (вони відбиті в моделі фахівця-педагога).

Готовність до самовдосконалення (культура самовиховання) у вузькому сенсі складається зі здатності майбутнього бакалавра чи магістра самостійно й творчо розробляти програму професійного самовиховання і здійснювати весь комплекс самовиховних дій, необхідних для її виконання.

В широкому розумінні ця готовність пов’язана з потребами особистості педагога як випускника ВНЗ у творчій самореалізації на робочому місці та потребами суспільства у культуротворенні й неперервному розвитку.

Загальна характеристика підходу до формування готовності особистості до вчительської праці

В умовах відродження України, становлення її як демократичної правової держави зростає актуальність завдань, пов’язаних з формуванням учителя − творця духовного світу юної особистості: від того, якою буде наша молодь, залежить майбутнє народу України.

Саме сьогодні суспільство має гостру потребу в народному вчителі, для якого притаманні педагогічне мислення і яскрава індивідуальність, фундаментальні знання, професійно-педагогічні здібності, якості, уміння й навички самоосвітньої й самовиховної діяльності, досвід творчого розв’язання педагогічних задач, велика душевна щедрість, який безмежно любить дітей і свою професію.

Без цілісного підходу до вирішення цієї складної проблеми, який враховує, зокрема, наступність підготовки учителя у всіх основних ланках системи безперервної освіти й виховання ( „дитячий садок − загальноосвітня школа − педагогічне училище − ВНЗ”), важко розраховувати на одержання запроектованого позитивного результату.

Через те, що процес підготовки майбутнього учителя − це єдиний об’єкт, предметом якого є певні компоненти й зв’язки, дуже важливо виявити його сутнісні характеристики.

З позиції цілісного підходу для виявлення сутності процесу підготовки учителя треба виділити його цілісні властивості. До них можна віднести:

1. Повну адекватність функцій цього процесу меті підготовки учителя.

2. Ступінь відповідності діяльності, до якої залучається майбутній учитель, цілісній сукупності взаємопов’язаних елементів діяльності творчо працюючого вчителя-практика.

3. Єдність наступних чотирьох компонентів, які утворюють цілісне поняття готовності учителя до виконання соціальних функцій:

1) мотиваційного (усвідомлення потреби в роботі з дітьми, бажання сформувати людину, яка відповідає вимогам суспільства, інтерес до літератури психолого-педагогічного змісту, впевненість у подальшому розвитку своїх професійно-педагогічних здібностей, прагнення застосовувати отриману систему знань і вмінь в управлінні становленням особистості);

2) змістовного (розуміння сутності завдань і принципів навчання й виховання учнів, знання комплексу професійно значущих педагогічних умінь і здібностей, індивідуальних і вікових особливостей дітей, основних способів професійної самоосвіти й самовиховання та ін.);

3) діяльнісного (оволодіння достатньо стійкою системою професійно-педагогічних умінь − діагностико-прогностичних, ціннісно-орієнтаційних, організаційно-розвивальних, професійно-творчих, управлінсько-комунікативних і соціально-педагогічних; зокрема такими, як вміння зацікавити учнів предметом, що викладається або заходом, який проводиться, вміння формулювати цілі освіти, виховання і розвитку, планувати, організовувати і коригувати процес їх досягнення, вміння надавати учням допомогу у подоланні різних труднощів тощо);

4) оцінного (уміння адекватно оцінювати свою роботу й поведінку учнів у різних видах діяльності, коригувати процес навчання, виховання й розвитку дітей).

4. Усі педагогічні процеси, які складають готовність учителя до професійної діяльності, становлять одне ціле на базі єдності їх особливих функцій, мети, змісту, методів; зазначена єдність не повинна порушуватися автономністю кожного із процесів − процесів підготовки учителя в дитячому садку, школі, ВНЗ.

5. Динаміка функціонування цілісної системи підготовки майбутніх педагогів розгортається послідовно від дошкільного віку до молодшого й старшого шкільного, а потім до юнацького віку (студентські роки).

Професійна готовність до вчительської праці, яка формується у цілісному процесі, сама є цілісним утворенням. Наявність у процесі її формування відомої поступовості, постадійності визначається перевагою якого-небудь одного із чотирьох компонентів на кожному конкретному етапі. Наприклад, на початку формування цієї готовності ще у молодших школярів на першому плані знаходиться мотиваційний компонент. Підготовку до вчительської професії старших школярів доцільно направити на поглиблене вивчення змісту системи знань, умінь і навичок, необхідних учителеві, своїх здібностей і якостей. Але вже в цей період старшокласники повинні починати оволодівати деякими професійно-педагогічними вміннями. І тільки у вищому навчальному закладі студенти, майбутні вчителі, глибоко опановують діяльнісним й оцінним компонентами готовності. Однак, хоча у ВНЗ й домінують діяльнісний і оцінний компоненти, мотиваційний і змістовий також отримують у ньому подальший розвиток.

Питання і завдання

1. Охарактеризуйте структуру інтегральної готовності майбутнього педагога до професійної діяльності.

2. Чим відрізняються між собою поняття „формування готовності студента до педагогічної діяльності” і „формування в майбутнього педагога інтегральної готовності до професійної діяльності”?

3. Як визначалася готовність до педагогічної діяльності в історії педагогіки?

4. Спираючись на власні уявлення про моральні цінності (якості), спробуйте розробити проект карти-професіограми моральної готовності вчителя до педагогічної праці.

5. Опишіть ситуацію (її потрібно самостійно розробити або „взяти” із власного досвіду шкільного навчання), яка відображає певний (досить високий або низький) рівень сформованості в педагога моральної готовності до педагогічної діяльності.