Література для самостійної роботи

1. Плотников П.В. Педагогическая поэзия моего учителя − Виктора Федоровича Шаталова / П.В.Плотников // Педагоги по призванию: [кн. о педагогическом труде] / [ред. и сост. П.В. Плотников]. − Донецк: ДонНУ, 2007.− С.3− 25.

2. Соловейчик С.Л. Час ученичества / С.Л. Соловейчик. − М.: Детская литература, 1972. − С.237−250.

3. Соловейчик С.Л. Вечная радость: Очерки жизни и школы / С.Л. Соловейчик. − М.: Педагогика, 1986. − С.150−178.

4. Шаталов В.Ф. Куда и как исчезли тройки: Из опыта работы школ Донецка / В.Ф. Шаталов. − М.: Педагогика, 1980. − 136 с.

5. Шаталов В.Ф. Точка опоры / В.Ф. Шаталов. − М.: Педагогика, 1987. − 160 с.

6. Шаталов В.Ф. Эксперимент продолжается / В.Ф. Шаталов − М.: Педагогика, 1989. − 334 с.

7. Шаталов В.Ф. Город в облаках. Повесть, эссе, раздумья / В.Ф. Шаталов// Донбасс. – 2008. − 388 с.

1.4. Характеристика моделі фахівця-педагога

Якщо вчитель має тільки любов до

справи, він буде гарний учитель. Якщо

вчитель має тільки любов до учня,

як батько, мати, він краще того вчителя,

який прочитав усі книжки, але не має

любові ні до справи, ні до учнів. Якщо

вчитель поєднує в собі любов до справи

до учнів, він − зразковий учитель.

Лев Толстой

Розроблена на основі гармонійної єдності цілісного й особистісно орієнтованого методологічних підходів модель фахівця-педагога включає його системні та функціональні характеристики.

Основними системними характеристиками фахівця-педагога слід вважати: а) гуманістичну спрямованість особистості учителя (на особистість учня); б) цілісну множину взаємопов’язаних духовно-моральних якостей (віра в учня як особистість, здатну реалізувати свій потенціал; любов до дітей і педагогічної професії, України як Вітчизни; надію на реформування системи освіти в країні на особистісно орієнтованій основі, реалізацію розроблених проектів навчання й виховання розвивального характеру; чесність, правдивість, доброту, милосердне ставлення до вихованця та ін.); в) готовність до педагогічної творчості; г) готовність до професійно-педагогічного вдосконалювання і рефлексії цього процесу; д) готовність до педагогічної праці.

Готовність до педагогічної праці як цілісна властивість особистості має таку структуру: 1) психологічна готовність (наявність в учителя самоцінних знань в області загальнолюдської та професійної культури; сформованість у нього мотивів активності в професійній діяльності, спрямованої на безперервне стимулювання розвитку свідомості й самосвідомості особистості учня, всіх її сфер у процесі засвоєння змісту освіти й виховання; внутрішнє прийняття педагогом установок на гуманізацію й особистісну орієнтацію навчально-виховного процесу, професійну самоосвіту й самовиховання, творчий підхід до виконання всіх професійних функцій); 2) практична готовність (оволодіння системою професійно-педагогічних умінь і якостей різної функціональної спрямованості); 3) готовність до самовдосконалення після закінчення ВНЗ (сформованість смислотвірних мотивів безперервного професійного самовдосконалення і його культури в цілому).

Розкриваючи зміст практичної готовності учителя до професійної діяльності, треба наголошувати на комплексі стрижневих, значущих для виконання ним шести основних функцій, умінь. Їхня сукупність (функцій і вмінь) і становить собою модель фахівця-педагога.

Діагностико-прогностична функція:

1. Здійснювати оперативну діагностику відповідей, вчинків, психічних станів учня.

2. Здійснювати оперативну діагностику рівнів сформованості колективу класу особистісного типу й тенденцій його розвитку.

3. Здійснювати довготривалу психодіагностику:

1) виявляти окремі риси психічної індивідуальності учня, його ціннісні орієнтації, інтелектуальні здібності тощо;

2) знаходити недоліки і відхилення в різних видах діяльності й поведінки дітей;

3) виявляти окремі характерні риси групи учнів (емоційність, згуртованість тощо).

4. Здійснювати цілісну психодіагностику індивідуальності учня в динаміці його вікового розвитку (мотивів навчання, праці, гри; пізнавальних особливостей; моральних і вольових рис характеру).

5. Здійснювати цілісну діагностику інтегральних особливостей колективу учнів класу.

Ціннісно-орієнтаційна функція:

1. Розкривати вихованцям багатство й красу рідного слова, формувати в них усвідомлену потребу у вивченні рідної мови і надавати допомогу їм у цьому процесі.

2. Забезпечувати осмислення, внутрішнє прийняття кожним учнем таких цінностей, як духовність, моральність, знання, праця й людина праці.

3. Викликати у дітей почуття поваги і поклоніння Матері, забезпечувати усвідомлення ними обов’язків перед нею.

4. Виховувати і зміцнювати в кожному учні любов до рідного дому, землі, на якій він народився, національної культури, Вітчизни як нетлінним цінностям людства.

5. Формувати в учнів стійкий інтерес до книги як берегині усної народної та літературної творчості, таємниць природи і суспільства.

6. Забезпечувати усвідомлення вихованцями значення творчості, самоосвіти й самовиховання для власного розвитку.

Організаційно-розвивальні функції:

1. Функція організації навчально-пізнавальної діяльності учнів:

1) створювати умови для оволодіння учнями загальнонавчальними способами пізнавальної діяльності;

2) навчати дітей слухати, запам’ятовувати, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, класифікувати навчальну інформацію, спираючись на ступінь розвитку в них пізнавальних процесів;

3) навчати учнів старших класів видобувати, формулювати й вирішувати навчальні проблеми;

4) організовувати процес створення учнями за допомогою різних видів мистецтва образів законів, правил, визначень та ін.;

5) оптимально використовувати методи мотивації, організації, стимулювання, контролю й самоконтролю навчально-пізнавальної діяльності для розв’язання розвивальних, освітніх і виховних завдань уроку;

6) оптимально вибирати форми організації навчальної роботи учнів.

2. Функція організації трудової діяльності учнів:

1) формувати в учнів потребу в праці як у засобі саморозвитку та принесення користі собі й суспільству;

2) розкривати й реалізовувати можливості кожного конкретного виду трудової діяльності вихованців для їхнього фізичного, морального, інтелектуального, емоційного і вольового розвитку;

3) організовувати посильну працю учнів (з урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей) як випробовування їхніх сил і здібностей, забезпечувати постійно наростаючий ступінь самостійності кожного вихованця в праці, творчий і систематичний характер трудової діяльності.

3. Функція організації ігрової діяльності учнів:

1) бачити й розкривати можливості сюжетно-рольових, рухливих та інших ігор для засвоєння учнями національних звичаїв і традицій, історії і культури українського народу;

2) використовувати потенціал ігрової діяльності учнів, її засобів (народної іграшки, народних традицій і т.п.) для розвитку їх мовлення, моральної й національної свідомості, пізнавальних процесів, опорно-рухового апарату, емоцій і волі;

3) залучати вихованців до процесу створення як елементів гри, так і всієї гри в цілому;

4) знаходити і реалізовувати можливості конкретного виду ігрової діяльності з метою активізації процесу засвоєння учнями змісту освіти, оптимально поєднувати навчання як провідний вид діяльності з ігровими елементами на уроці;

5) визначати конкретні цілі й завдання ігрової діяльності вихованців, оптимально відбирати зміст, методи і форми її організації.

Професійно-творчі функції:

1.У сфері професійного самовиховання (удосконалювати процес самопізнання; розробляти і реалізовувати завдання-самозобов’язання й особистий план професійного самовиховання; комплексно використовувати засоби і методи самовиховної діяльності з метою виконання прийнятих самозобов’язань; стимулювати та коригувати самовиховну роботу тощо).

2.У сфері теоретико-творчої діяльності (проводити дослідження певної науково-педагогічної проблеми, розробляти теоретичні положення на основі результатів проведеного наукового пошуку).

3.У сфері системного проектування і системного аналізу педагогічної діяльності (аналізувати педагогічні ситуації й задачі з системних позицій, створювати навчальні програми, педагогічні задачі, комплекси планів-конспектів уроків, спираючись на цілісний та особистісно орієнтований підходи і т.п.).

4. У технологічній і методичній сферах педагогічної творчості (використовувати психолого-педагогічні знання для створення нових технологій, методичних систем, методів, прийомів, засобів і форм виховання, навчання й розвитку учнів; розробляти сценарії проведення різноманітних дитячих свят, театралізованих спектаклів; створювати для дітей казки, пісні, оповідання, музику тощо з метою виконання певного розвивального завдання; з дидактичною метою виготовляти продукти образотворчого, декоративно-прикладного й інших видів мистецтва).

Управлінсько-комунікативна функція:

1. Виховні, гуманістично спрямовані вміння (поважати учня як особистість; бути чуйним у спілкуванні з дітьми; співпереживати успіхам і невдачам вихованців; бачити світ очима дітей; розпізнавати емоційні стани учня за їхніми зовнішніми проявами; слухати учня; визнавати свої помилки; стати для дітей старшим товаришем тощо).

2. Організовувати життєдіяльність учнів на принципах співтворчості з ними (зацікавлювати дітей окремими видами творчої й дослідницької діяльності; створювати разом з вихованцями твори у сферах літературного, образотворчого, музичного й інших видів творчості).

3. Професійно-виконавчі (виконувати програми навчання, виховання і розвитку дітей, затверджені відповідними державними органами освіти; творчо виконувати інструкції й директивні вказівки).

Соціально-педагогічна функція:

1. Усвідомлювати власну роль і значення як педагога в справі національного відродження України, співвідносити свою педагогічну працю з державними інтересами.

2. Проявляти соціальну активність, спрямовану на розв’язання проблем захисту дитинства, морального, фізичного і психічного оздоровлення та розвитку дітей (на рівні актуалізації потреб дітей у пресі, на телебаченні й радіо, в органах самоврядування району, міста, регіону, країни).

Управління процесом здобуття студентами знань про вчительську професію й про себе у зв’язку з нею

Із чого починати розв’язання цього завдання? Бажано його конкретизувати. Що входить до змісту знань про вчительську професію? Який зміст матеріалу слід запропонувати першокурсникам, а який − студентам старших курсів? У які види діяльності мають бути включені студенти для оволодіння цими знаннями? Які методи й форми роботи будуть оптимальними для їхньої передачі школярам? Які способи педагогічної діяльності (уміння й навички) можуть формувати самі студенти? Які вправи для цього їм потрібно порекомендувати і таке інше?

Відбираючи матеріал, що дозволяє поглибити знання студентів про професію учителя, важливо обов’язково самому глибоко студіювати насамперед роботи Н. Кузьміної „Нариси психології праці вчителя”, „Методи дослідження педагогічної діяльності”, ознайомитися з навчальними посібниками „Методика виховної роботи” (під ред. Л. Рувинського) і ”Основи професійного самовиховання майбутнього вчителя” (автор − С. Єлканов) та ін. У них не тільки розглянуті актуальні проблеми теоретичної і практичної підготовки вчителів, але й розкрита система знань і вмінь, якою повинен бути озброєний кожний педагог.

У названих книгах та іншій психолого-педагогічній літературі містяться необхідні студентові знання про учителя, виділяються основні групи педагогічних умінь і здібностей. До них відносять насамперед пізнавальні, конструктивні (Н. Кузьміна розрізняє проектувальні вміння й власне конструктивні), комунікативні та інформаційні. Як синтезувати великий обсяг знань, що міститься в них? На нашу думку, за допомогою моделювання.

З одного боку, розробивши карту – інформаційну модель, що відбиває основні знання, уміння і якості, значущі для педагога, наприклад, у сфері організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, можна частково позбутися проблеми, яку літературу порекомендувати студентам для вивчення. А з іншого боку, такі карти (форма організації навчальної роботи з ними − групова) дозволяють поставити студентів у ситуацію не пасивного „споживання” інформації про вчительську професію, а в ситуацію її здобування, осмислювання й привласнення. Організація змагання підгруп студентів на семінарських заняттях на краще засвоєння змісту карт-професіограм (після роботи з картою, яка передбачає обов’язковий взаємоконтроль з боку її членів за якістю запам’ятовування певних відомостей кожна підгрупа виділяє своїх представників, які захищають її „честь” біля дошки) сприяє розумінню і збереженню майбутніми педагогами у пам’яті інформації про специфіку вчительської професії.

Карту краще виконувати у формі концентричних кіл різного радіусу, нанесених на аркуш паперу, або у формі таблиці з трьома колонками. У секторах центрального кола (або в першому стовпчику таблиці) міститься коротка інформація про те, що зобов’язаний знати педагог в одній зі сфер діяльності: пізнавальній, конструктивній, комунікативній та інформаційній. У кільцях, які безпосередньо ідуть за колом, або в другому стовпчику таблиці, − інформація про те, що він повинен уміти. Наступні кільця (або третій стовпчик таблиці) повинні містити перелік основних професійно значущих здібностей і якостей, необхідних для реалізації кожної з вищевказаних сфер педагогічної діяльності.

Через те що процеси навчання спілкуванню, конструктивної, пізнавальної, організаторської діяльності мають свої етапи, кожному з них повинен відповідати особливий зміст карт-професіограм. Проілюструємо це на прикладі навчання спілкуванню.

Мета першого етапу навчання спілкуванню − розвиток здатності студентів до рефлексії, до усвідомлення своєї власної поведінки в ході спілкування з товаришами та іншими людьми, до розрізнення змісту й техніки спілкування, свого внутрішнього стану та його зовнішніх проявів.

Цей перелік умінь міститься в кільцях, які йдуть за центральним колом. У його ж секторах повинно бути записане, що студентові важливо знати з теорії спілкування: а) шляхи проектування змісту спілкування; б) техніку спілкування; в) прийоми аналізу своєї поведінки (прийоми самопізнання); г) способи вивчення й розвитку самооцінки і т. д.

Завдання другого етапу навчання спілкуванню − формування у студентів умінь відчувати інтелектуальні, емоційні й морально-вольові стани людей, які оточують, стимулювати їхні бажання. Виходить, і карта-професіограма на цьому етапі набирає іншого виду. У її центрі − записи про необхідність знати методи оволодіння способами сприйняття й розуміння іншої людини, а в останньому кільці − перелік якостей: здатність до співчуття, здатність до співпереживання, здатність до жалю. На найважливішому й відповідальному третьому етапі пропонується розвиток здатності майбутніх педагогів до активного впливу на людей, які їх оточують, оволодіння способами такого впливу. Найважливіший з них − особисте володіння такими якостями, як уважність, доброзичливість, урівноваженість, витримка, самовладання, здатність до „веселого” спілкування (ці записи − у кільцях).

От чому в секторах кола повинен бути вміщений приблизно такий перелік необхідних знань: способи встановлення контактів; методи оцінки думок співрозмовника, зближення точок зору; найбільш оптимальні форми спілкування; особливості розвитку учнів певного віку; індивідуальні особливості своєї особистості; норми педагогічної етики.

Включати в „роботу” з подібними картами можна вже студентів першого курсу (перший етап навчання спілкуванню). Другий етап бажано розпочати, коли студенти будуть вчитися на третьому курсі, а третій − тільки на четвертому-п’ятому році їх навчання у ВНЗ.

Розглянемо й інший приклад: створення карт-професіограм організаторських умінь, здібностей і якостей учителя.

У центральному колі карти розташовані чотири сектори. Що ж зобов’язаний уже знати студент, який обрав професію учителя, про вимоги до педагога у сфері організації праці? Він повинен ознайомитися з досвідом організаторської діяльності кращих педагогів, з науковими основами організації педагогічної праці, засвоїти способи й прийоми психологічного впливу, постійно зберігати в пам’яті перелік спеціальних вправ, необхідних для самовиховання організаторських умінь і якостей.

Він повинен вміти (записи в п’ятьох кільцях, що йдуть послідовно одне за одним після центрального кола): формувати або вибирати мету діяльності, її методи, форми й засоби; планувати свою й чужу діяльність, розробляти її модель і структуру; задавати роботу, розпоряджатися; підсумовувати зроблене й оцінювати це; нормувати, контролювати, діагностувати, враховувати діяльність; знаходити й застосовувати оптимальні рішення в непередбачених і нових ситуаціях; визначати перспективу розвитку, прогнозувати результати діяльності, стимулювати її; застосовувати психолого-педагогічні знання при розв’язанні організаторських проблем; використовувати цілісний підхід до організації складної діяльності, здійснювати її науковими методами.

В останньому кільці фіксуються загальні й спеціальні якості й здібності. Насамперед такі загальні якості, як спрямованість на підготовленість у сфері організації діяльності, активність, товариськість, працездатність, особиста організованість. Далі йдуть якості у вузькому значенні: здатність заражати й заряджати своєю енергією інших, організаторське чуття, здатність дотримуватися педагогічного такту, почуття міри тощо.

Карти-професіограми доцільно розробляти й у формі таблиць. Враховуючи, що в запропонованій раніше моделі фахівця-педагога відбито шість його основних функцій і груп умінь, то й відповідних таблиць має бути стільки ж.

Питання і завдання

1. Яку спрямованість особистості вчителя слід вважати гуманістичною?

2. У якому співвідношенні знаходяться системні й функціональні властивості особистості фахівця-педагога?

3. Який, на ваш погляд, ранг значущості кожного із представлених у моделі діагностико-прогностичних і ценнісно-орієнтаційних умінь для якісного виконання вчителем відповідних функцій (оцінку значущості вмінь здійсніть, будь ласка, за дванадцятибальною шкалою)?

4. Запам’ятайте перелік основних організаційно-розвивальних умінь педагога, поставивши їм у відповідність конкретні асоціативні образи його організаційної діяльності (це можуть бути образи улюблених шкільних учителів, а також педагогів, які є героями кінофільмів і літературних творів).

5. Напишіть самохарактеристику ступеня сформованості власних професійно-творчих, управлінсько-комунікативних і соціально-педагогічних умінь. Працюючи над цими мікротворами, намагайтеся зіставити свій образ „Я” з образом добре відомого вам педагога.