9.2. Класифікація педагогічних ситуацій і задач

Високий професіоналізм розв’язання педагогічних

задач різного класу й ступеня складності ґрунтується на знанні психології дітей і законів

колективного життя, врахуванні вікових та індивідуальних особливостей вихованців.

Віталій Сластьонін²⁶

Класифікація педагогічних ситуацій і задач за Л. Спіріним

Першим в історії педагогіки зробив спробу класифікувати педагогічні ситуації й задачі Л. Спірін. Він назвав п’ять критеріїв, у відповідності з якими можна класифікувати педагогічні ситуації. Перший – за місцем виникнення й протікання педагогічної ситуації: у дитячому садку, у школі, у сім’ї, на вулиці й таке інше. Другий – за сутністю педагогічного процесу як зміни стану педагогічної системи. Цей підхід зорієнтовує на розподіл ситуацій на виховні, дидактичні й навчально-виховні. Третій – за закладеними у кожній конкретній ситуації виховними перспективами. Розрізняються ситуації стратегічного, тактичного й оперативного характеру. Четвертий – за взаємодіючими у педагогічній ситуації об’єктами і суб’єктами виховання. Такими „зв’язками” суб’єкта й об’єкта виховання можуть виступати: „учитель – учень”, „учитель – клас”, „батьки – діти”, „тренер – команда” й таке інше. П’ятий – за можливістю проектування різних видів задач професійного навчання. За цим критерієм ситуації поділяються на значущі для:

а) накопичення конкретної інформації;

б) формування теоретичних знань і розвитку творчого мислення;

в) формування й розвитку вмінь і якостей, важливих для представника конкретної професії (наприклад, учителя).

Навчально-педагогічні задачі своєю чергою класифікуються відповідно до встановленого характеру педагогічної ситуації, яка аналізується.

У процесі підготовки вчителя виділяють комплекси задач, які виконують такі основні функції:

1) формування методологічної культури й оволодіння теоретичними знаннями;

2) оволодіння знаннями практичного характеру, нормами й правилами педагогічної техніки;

3) оволодіння досвідом творчої педагогічної діяльності;

4) розвитку професійної самосвідомості майбутнього педагога;

5) розвитку оперативного педагогічного мислення;

6) формування вмінь і якостей, значущих для педагогічної діяльності.

Існують й інші підходи до класифікації педагогічних задач і ситуацій. Укажемо лише на відповідну цікаву розробку українського вченого-педагога О. Дубасенюк.

Трактовка педагогічних ситуацій та їх класифікація в особистісно розвивальній виховній системі

З позиції особистісно орієнтованого методологічного підходу широке визначення педагогічної ситуації Л. Спіріним вимагає уточнення.

У цьому плані педагогічна ситуація − це така сукупність умов і обставин, за яких вихователі (вчителі, батьки та ін.) виконують з різним ступенем успішності професійні функції на основі відповідної (достатньої чи ні) готовності спонукати дітей до емоційного переживання знань про систему людських цінностей, а діти проявляють певні рівні самоцінного ставлення до цих знань у відповідних вчинках і висловлюваннях.

Під педагогічною задачею, яка виникає саме в педагогічній ситуації, слід розуміти результат усвідомлення педагогом необхідності здійснення конкретних професійних дій, активності в напрямку виконання певних особистісних-розвивальних професійних функцій.

У вищій школі педагогічну ситуацію можна визначити як тимчасовий об’єктивний стан динамічної системи процесу управління професійною підготовкою студентів, у якому шляхом цілеспрямованої педагогічної взаємодії викладачі певною мірою забезпечують емоційне переживання й внутрішнє прийняття майбутніми педагогами як особистісно значущих конкретних професійних цінностей (знань, умінь і якостей, важливих для виконання професійно-педагогічних функцій і самовдосконалення), формування в кожного з них узагальненого образу „Я” як фахівця й „Я” – концепції особистості, а студенти демонструють різні ступені готовності до педагогічної діяльності й активності в напрямку професійного самопізнання і самостановлення.

В аспекті самопідготовки до професійної діяльності (самоорганізації професійного самовиховання) майбутньому педагогові доцільно оволодіти вмінням діагностувати педагогічну ситуацію на основі показників системного плану. До системних показників приналежності конкретної ситуації до якої-небудь групи собі подібних слід віднести:

1) характер потенційних можливостей ситуації для організації студентом процесу самоформування педагогічних умінь, які необхідні фахівцям для здійснення різних професійних функцій (ситуації діагностико-прогностичного, ціннісно-орієнтаційного, організаційно-развивального, професійно-творчого, управлінсько-комунікативного й соціально-педагогічного планів);

2) спрямованість педагогічних дій на забезпечення розвитку свідомості й самосвідомості особистості дитини як цілісності (цілісно-розвивальні: ситуації, у яких педагогічні дії „спираються” на єдність механізмів свідомості й самосвідомості особистості дитини, спонукують її до самопізнання і саморозвитку; локально-розвивальні: а) ситуації, що орієнтовані на розвиток емоційного компонента свідомості його учасників, на їхнє самоцінне ставлення до конкретних цінностей; б) ситуації, спрямовані на розвиток лише раціонального компонента свідомості особистості кожної дитини; 3) ступінь повноти й конкретності відтворення в ситуації педагогічного досвіду й пошуку (науково-педагогічні, які безпосередньо пов’язані з потребою розв’язання певної наукової проблеми й орієнтують студентів на її дослідження на основі ґрунтовних методологічних і теоретичних знань; технолого-педагогічні, об’єктивний аналіз яких залежить від рівня сформованості в майбутнього педагога загальних і специфічних знань про методи, прийоми, форми і засоби навчання та виховання дітей різного віку, технології діагностики й розв’язання певних педагогічних задач; оперативно-педагогічні, які вимагають від студента швидкого реагування на віддзеркалені в них певні дії дітей або педагогів, розвиненого педагогічного мислення й сформованості загальнопедагогічних знань і вмінь);

4) спрямованість ситуації на дидактичні або виховні проблеми педагогічної дійсності (навчально-розвивальні, дидактичні, виховні, розвивально-виховні).

Питання і завдання

1. Розкрийте сутність різних підходів до класифікації педагогічних ситуацій і завдань (діяльнісного й особистісно орієнтованого).

2. Охарактеризуйте класифікацію аналізу педагогічних ситуацій і розв’язання педагогічних задач, запропоновану Л.Спіріним.

3. Дайте визначення педагогічної ситуації у вищій школі в особистісно орієнтованому аспекті.

4. Назвіть системні показники діагностики педагогічної ситуації у вищій школі.

5. Класифікуйте наведену нижче ситуацію за характером її можливостей для організації майбутнім педагогом процесу самоформування професійних умінь, а також за ступенем повноти й конкретності відтворення в ній педагогічного досвіду і пошуку.

Спостерігаючи за Григорієм К., учнем 2-го класу, на перервах, його вчителька помітила, що він постійно випрошує щось їстівне в однокласників: то половинку пиріжка, то шматочок булки. Вона встановила, що хлопчик дуже рідко ходить до їдальні, а коли ходить, то, роблячи замовлення, як правило, обмежується чаєм і пиріжком.