Література для самостійної роботи

1. Бутенко В.Г. Художньо-естетична освіта молоді та шляхи її модернізації / В.Г. Бутенко // Науковий вісник Миколаїв. держ. ун. Педагогічні науки: [зб. наук. праць] . − Миколаїв: МДУ, 2006. − С.45−49. − (Вип. 12).

2. Волкова Н.П. Педагогика: [навч.посіб.] / Н.П.Волкова. − К.: Академвидав, 2009.− С.126−129.

3. Капська А.Й. Основні закономірності художньо-естетичного виховання учнівської молоді / А.Й.Капська // Нові технології виховання: [зб. наук. статей].− К., 1995.− С.95 − 105.

4. Комплексна програма художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах / [Л.М. Масол (наук.керівник), Н.І. Ганнусенко, О.А. Комаровська та ін.]; упоряд. С.Г. Мельничук // Зб. державних документів, що регламентують роботу закладів освіти України.− Кіровоград: КДПУ, 2004.− С.141− 168.

5. Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах / Л.М. Масол; упоряд С.Г. Мельничук // Зб. державних документаів, що регламентують роботу закладів освіти України.− Кіровоград: КДПУ, 2004. − С.134−140.

6. Лещенко М.П. Зарубіжні технології підготовки учителів до естетичного виховання / М.П. Лещенко; АПН України, Ін-т педагогіки і психології проф. освіти. − К.: 1996. − 192 с.

7. Мистецтво у розвитку особистості: [монографія] / заг. ред., передм. та післям. Н.Г. Ничкало. − Чернівці: Зелена Буковина, 2006. − С.93 − 156.

8. Олексюк О.М. Духовний потенціал мистецтва / О.М. Олексюк // Мистецтво та освіта. − 1996. − №2.− С.2−6.

9. Рудницька О. Мистецтво у розвитку культури студентів / О. Рудницька // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Мистецтво і освіта: Зб. наук. праць − Л.: Каменяр, 1998. − Вип.3. − С.82−88.

10. Шевченко Г.П. Эстетическое воспитание в школе / Г.П. Шевченко.− К.: Рад.школа, 1985. − 144 с.

8.4. Зміст виховання громадянської культури як системної властивості особистості

Не может сын глядеть спокойно

На горе матери родной,

Не будет гражданин достойный

К отчизне холоден душой…

Микола Некрасов²¹

Громадянське виховання в історичній ретроспективі

Організація громадянського виховання дітей відповідає потребам України в розвитку державності на основі принципів демократизації, гуманізації та соціальної справедливості всіх процесів громадського життя.

Основні цілі, завдання і принципи громадянського виховання та освіти містяться в Конституції України, Законах України „Про освіту”, „Про громадянство України”, Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті, Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності та інших нормативних документах.

Створюючи сьогодні систему громадянського виховання в країні, важливо при цьому спиратися як на досвід українського народу у вирішенні відповідних питань, так і на теоретичні положення відомих педагогів і результати сучасних науково-педагогічних досліджень.

Результати розгляду життєдіяльності українського народу в історичній ретроспективі свідчать про його традиційну прихильність до таких громадянських цінностей, як громадське самоврядування (загальний сільський схід і збори, демократична організація Запорізької Січі і т.п.), правові норми, що забороняють рабство і смерть (носії таких норм: „Російська правда”, кодекс „Права, за якими судитися”, Конституція Орлика й ін.), співпрацю і взаєморозуміння в різних формах організації громадянського життя: артілях, чумацьких обозах, колективній разовій допомозі (всім світом) погорільцям та інших.

Коріння сучасної теорії громадянського виховання слід шукати в античній філософії Платона та Арістотеля, один з аспектів якої був пов'язаний з формуванням у молоді пошани до держави, законослухняності.

Сенс і мета громадянського виховання в педагогічній концепції Ж.-Ж. Руссо − створення умов для вільного розвитку особистості, її самовираження в громадській діяльності.

Творцем теорії громадянського виховання в зарубіжній педагогіці вважається професор Мюнхенського університету Георг Кершенштайнер (1854–1932). Основні положення цієї теорії: соціальна необхідність цілеспрямованого формування школою в учнів громадянськості; наявність у випускників школи цієї якості покликана згладити класові протиріччя; трудове виховання − найважливіша складова громадянського.

Згідно з К. Ушинським, виховання, засноване на ідеї народності, покликане забезпечити систематичне, повсякденне (в процесі виконання громадянами суспільного обов'язку) пробудження в них почуттів любові до Батьківщини і обов’язку перед нею, патріотизму, національної гордості.

Громадянський аспект змісту виховання він пов'язував і з філософсько-педагогічною категорією свободи, визнаючи почуття свободи природженим. Відсутність свободи у людини або народу призводить до нещасливої життєдіяльності, заснованої на рабській психології й далекої від опертя на моральні цінності. К. Ушинський робить акцент на потребі людини у свідомій вільній діяльності, на відсутності особистісного сенсу свободи поза діяльністю. Формулюючи положення про єдність „самостійних особистостей” і суспільства, про природну потребу людини бути суспільною істотою, він застерігав проти „розчинності” самобутності, самостійності дитини в колективі.

Проблемам громадянського становлення і виховання підростаючого покоління приділяли увагу І. Огієнко, М. Грушевський, М. Костомаров, С. Русова, Г. Ващенко та ін.

У педагогіці радянського періоду питання громадянського виховання в основному були підпорядковані формуванню суспільної спрямованості особистості. Праця колективу знаходилася в основі громадянської діяльності вихованців О. Макаренка і В. Сухомлинського. Різниця полягала лише в тому, що колективи колоністів і комунарів, створені майстерністю А. Макаренка, − це колективи соціального типу. Створена Василем Олександровичем Сухомлинським співдружність учнів Павлиської середньої школи має риси колективу не лише соціального, але й особистісного типу. Особистісна спрямованість організації різноманітних видів діяльності цього колективу, підпорядкована меті виховання у дітей громадянськості, червоною ниткою проходить крізь багато робіт В.Сухомлинського. Спеціально ж розв’язанню цього складного виховного завдання він присвячує книгу „Народження громадянина” і статтю „З чого починається громадянин”.

З отриманням Україною незалежності відзначається факт підвищення науково-педагогічного інтересу до розвитку теорії громадянського виховання. У першому десятилітті ХХІ ст. на особливу увагу заслуговують дослідження: а) Н. Дерев’янко, предметом наукового пошуку якої виступив цілісний педагогічний процес формування громадянської культури учнів загальноосвітньої школи; б) О. Безпалько, яка обґрунтувала концептуальні основи соціально-педагогічної роботи з дітьми й учнівською молоддю на місцевому територіальному рівні та її структурно-функціональну модель; в) Н. Чернухи, зробившої спробу розкрити особистісно орієнтований характер інтеграції виховних соціальних впливів суспільства в цілях формування громадянськості учнівської молоді; г) О. Бажановської, яка визначила ціннісні аспекти громадянського виховання школярів у Франції і можливості використання французького позитивного досвіду у вітчизняній педагогічній теорії й практиці; д) Н. Самохіної, приділившій увагу педагогічним умовам громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства; е) Л. Момотюк, що окреслила оптимальну сукупність умов підвищення ефективності громадянського виховання учнів молодшого шкільного віку.

Як показують результати аналізу сучасних трактувань громадянського виховання у вітчизняній і зарубіжній науково-педагогічній літературі, вони зводяться до його визначення як соціально-педагогічного процесу формування якостей особистості, що забезпечують усвідомлення нею своїх прав і обов'язків перед суспільством і активну участь в громадському житті.

Найбільш загальними соціально-педагогічними інваріантами громадянського виховання слід вважати: 1) врахування організаторами виховання на різних рівнях потреби в ньому будь-якого людського суспільства; 2) залежність цілей громадянського виховання від ідеологічної й політичної платформи і структури суспільства, його виховного ідеалу, рівня правової та моральної культури; 3) обумовленість якості громадянського виховання мірою інтеграції й гармонізації відповідних впливів на особистість учня різних виховних інститутів (сім'ї, школи, мас-медіа, громадських організацій та ін.); 4) нерозривний зв'язок змісту громадянського виховання зі змістом процесів формування загальнолюдської культури і культури міжнаціональних стосунків; 5) розробленість державної стратегії й тактики громадянського виховання з урахуванням ідей про його організацію великих українських педагогів, результатів відповідних наукових досліджень і досвіду в питаннях виховання миролюбності, демократичної спрямованості особистості, шанобливого ставлення до прав громадянина − національного і міжнародного ( зокрема, досвіду Ради Європи, ЮНЕСКО, Європейського Союзу).

Поняття громадянської культури як системної властивості особистості

Зміст сучасного громадянського виховання пов'язаний з демократичними цінностями: рівністю усіх громадян перед законом, правами, свободами і обов'язками людини, верховенством закону, повагою до влади і самої процедури її виборів, самовідповідальністю як громадянина, пошаною до приватної власності, яка нажита чесною працею, та іншими.

Введення вихованця в систему демократичних цінностей − складний соціально-педагогічний і особистісно орієнтований педагогічний процес. Як соціально-педагогічний, він вимагає інтеграції зусиль різних соціальних інститутів у напрямі стимулювання розвитку громадянської свідомості дітей, виконання суспільно-державної функції охорони їх прав і свобод, формування досвіду використання прав і свобод у сім'ї та школі. Як особистісно орієнтований, процес громадянського виховання повинен спиратися на ідею стимулювання розвитку громадянської свідомості й самосвідомості особистості. Центральне місце в громадянській свідомості займає компонент емоційного переживання особистістю громадянських цінностей. У єдності з глибоким знанням цих цінностей, розумінням їх місця і ролі у власному розвитку як особистості та розвитку суспільства (раціональним компонентом свідомості) таке переживання виступає механізмом формування громадянської культури в цілому.

Громадянська культура − це цілісна властивість особистості, що відбиває її спрямованість на процеси громадянського становлення і громадянську поведінку, високу міру всебічної готовності до громадянської діяльності, здатності (на цій основі) до виконання професійно-творчих, інших соціальних функцій і самоудосконалення як громадянина.

Структура громадянської культури відбита на рис.8.2.

● Духовно-моральна

● Емоційно-чуттєва та вольова

● Когнітивна

● Управлінсько-комунікативна

● Операціонально- організа- ційна

Усвідомлення громадянських цінностей та ідеалів, цілей і мотивів громадянської поведінки, установок на неї, значущості самопідготовки до виконання функцій громадянина

Громадянськість

Здатність до виконання професійно-творчих громадянських функцій, удосконалення різних аспектів громадянських стосунків і себе як громадянина

Рис.8.2. Структурні компоненти громадянської культури

Сформованість громадянської культури − результат педагогічно забезпеченого функціонування механізму внутрішньої ціннісно-нормативної та емоційно-вольової регуляції поведінки особистості вихованця в соціумі, моральної, практичної та інших складових готовності до неї.

Відповідна інтегральна готовність передусім проявляється в системі громадянських ставлень особистості до таких цінностей: а) мати і сім'я; б) Батьківщина; в) права та обов'язки громадянина; г) громадянські традиції та обряди; д) основні якості громадянина: патріотизм; громадянські совість, гідність, мужність, сміливість, дисциплінованість, відповідальність, честь, гордість; здатність шанувати права і свободи іншої людини, шанобливо ставитися до цінностей інших народів і націй; підготовленість до участі в діалозі культур і народів; здатність до демократичного стилю спілкування; здатність шанувати державні закони і дотримуватися їх; здатність до участі в демократичних перетвореннях; здатність до співпраці з іншими громадянами та ін.

Громадянськість − це і є перша похідна інтегральної готовності особистості до громадянської діяльності, самостановленню як громадянина. Лише „увібравши” в себе творче начало, це інтеграційне поняття переростає в громадянську культуру як цілісну властивість особистості. Тому більш коректно бачити головну мету громадянського виховання у формуванні в учнів громадянської культури, а не громадянськості − її фундаменту.

Формування компонентів громадянської культури

Особистісно орієнтована парадигма виховання громадянськості в учнів будується на первинній значущості в цьому процесі потреб, мотивів, ідеалів, цілей громадянської поведінки, установок на неї.

Роль чарівної „палички-стукалочки” для педагогів у питаннях формування громадянської спрямованості особистості учня, його готовності до соціальної діяльності як громадянина грає процес виховання почуттів.

В. Сухомлинський тісно пов’язував виховання громадянських і моральних почуттів. „Громадянські почуття, − підкреслював він, − це найвищі й найблагородніші рухи душі, вони звеличують людину, утверджують у ній суспільну свідомість, честь, гордість. Громадянські почуття є головним джерелом моральної чистоти” (Сухомлинський В.О. Народження громадянина // Вибрані твори: в 5 т. / В.О. Сухомлинський. − К.: Рад.школа, 1977. Т.3. – С.520).

Виховання громадянських почуттів − це дуже складний процес. Батькам і педагогам учнів починати його слід з чіткого уявлення про комплекс таких почуттів, розробки тактики їх пробудження у вихованців. У структурі громадянської свідомості перше місце посідає компонент емоційного переживання громадянських цінностей.

Яскраві складові емоційно-духовного спектра громадянськості особистості − це такі найвищі та найблагородніші рухи її душі, як почуття:

● любові до матері й Батьківщини;

● внутрішньої свободи у виборі мети, змісту, способів і засобів різних видів соціально значущої та іншої діяльності;

● громадянської гордості;

● громадянської гідності;

● громадянської честі;

● громадянської відповідальності за сьогодення і майбутнє Вітчизни;

● поваги до національних цінностей;

● поваги до закону і державної влади;

● пошани до цінностей інших народів і націй;

● громадянської сміливості;

● задоволення від усвідомлення своїх громадянських прав і свобод.

Якою ж має бути виховна тактика пробудження вказаних та інших громадянських почуттів? Мудрою… А це означає, що вихователям (учителям і батькам учнів) важливо зробити стрижнем взаємодії з дітьми створення умов для емоційного переживання ними громадянських цінностей, благородних громадянських вчинків історичних або літературних героїв, громадян, які живуть сьогодні, або власних морально значущих справ.

Що конкретно, наприклад, в цьому плані може емоційно пережити вихованець в контексті створених педагогічних умов? Перелік основних предметів його переживань, значущих для пробудження громадянських почуттів і формування на цій основі громадянськості в цілому як інтегративної якості особистості, відбито в табл. 8.4.

Запропонована в таблиці сукупність педагогічних умов пробудження у вихованців певних громадянських почуттів не претендує на повноту і виступає лише в ролі первинної матриці для проектування вчителями і батьками відповідної програми дій.

Переростання цієї сукупності умов в систему − результат творчого підходу педагогів до організації громадянського виховання учнів на потужній моральній основі як процесу їх „благородного емоційного життя”. Саме до цього закликав учителів В.Сухомлинський : „Багаторічний досвід, − писав він, − привів мене до твердого переконання, що коріння аморальних явищ у середовищі підлітків і юнацтва живиться обмеженістю, убогістю, примітивністю світу почуттів. Зло народжується там, де підліток ненавидить не гноблення людини людиною, не страшний світ, де все можна купити й продати, а свого ровесника, в якого годинник або пальто кращі, ніж у нього”. (Сухомлинський В.О. Народження громадянина // Вибрані твори: 5 т. / В.О.Сухомлинський. − К.: Рад. школа, 1977.– Т. 3. − С. 435).

Т а б л и ц я 8.4

Необхідні умови і предмети переживань особистості вихованця, значущі для пробудження громадянських почуттів

№	Основні педагогічні умови пробудження громадянських почуттів	Предмет переживання особистості вихованця
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10	Включення дітей у суспільно корисну працю. Організація волонтерської діяльності вихованців (закріплення їх за хворими, престарілими й іншими людьми, які потребують допомоги). Формування в учнів досвіду аналізу і розв’язання громадянсько-моральних змодельованих завдань. Яскрава характеристика образу громадянського суспільства за допомогою літературних, образо-творчих та інших засобів. Організація обговорення з громадянських позицій історичної та художньої літератури, зустрічей з гідними громадянами регіону, поетичних конкурсів тощо. Образна характеристика прав усіх громадян нашої країни, правових норм. Участь дітей, підлітків і юнацтва в діяльності громадських організацій і об'єднань. Забезпечення реалізації права вибору вихованцем предметів духовних потреб, цілей, способів і засобів здійснення різних видів діяльності, поведінки в різних ситуаціях. Спеціальна організація тренінгів (уроків) ділового і національного спілкування. Стимулювання розвитку саморегуляції громадянської поведінки учнів	Радість від духовної краси власної праці, значущої для навколишніх людей. Радість від творення краси надання допомоги хворим і людям похилого віку, милосердних громадянських справ. Неповага або навіть презирство до ворогів громадянина-людини, що відрізняється чесністю, справедливістю, добротою, активністю в державному будівництві тощо; захоплення від духовних актів громадянськості, що здійснюються іншими людьми, учасниками змодельованої педагогічної ситуації. Відчуття і сприйняття величі ідеї побудови громадянського суспільства. Відчуття краси, благородства, честі й людської гідності окремих людей: історичних осіб, літературних героїв, громадян-сучасників. Здивування широті спектра своїх правових можливостей як громадянина, суворістю, чіткістю і „відсутністю суперечок” у правових нормах. Радість від спільних творчих справ соціально-моральної спрямованості з іншими членами громадських організацій і об'єднань. Радість від власної внутрішньої свободи як громадянина. Радість від особисто виявлених у спілкуванні комунікативних якостей, шанобливого ставлення до людей інших національностей. Радість від маленьких і великих перемог над собою як особистості, здатної саморегулювати власну громадянську поведінку

Почуття громадянської відповідальності народжується в учня, коли він за допомогою педагога усвідомлює свою значущість в наданні допомоги людям, які її потребують. Педагог шукає, актуалізує і в образній формі підносить учням ситуації громадянського життя, що мають моральну спрямованість. Ось як це робить, наприклад, класний керівник 8 „А” класу Наталія Олександрівна:

− Мої хлопці й дівчата, люди народжуються зі здібностями до певної професії і якщо вибирають її за покликанням, то по-справжньому щасливі самі й вміють осявати життя тих, хто з ними поруч. Саме така людина наша шкільна медична сестра Надія Федорівна. Живучи одна після смерті чоловіка, усю щедрість своєї душі вона віддає вам, дітям. Зараз Надія Федорівна серйозно хвора і потребує систематичного догляду з боку близьких людей.

Я сподіваюся тільки на вас і вірю, що такими близькими людьми станемо для неї ми. Адже правда?

− Так!!!

− Тоді я доручу Світлані як старості класу скласти графік чергування в квартирі Надії Федорівни. Основні обов'язки чергового будуть простими − подати ліки, принести води, погасити або включити (за бажанням хворої) світло, сходити в аптеку за ліками або в крамницю за продуктами, зробити вологе прибирання в кімнаті. Хто за чергування, прошу підняти руки?

Руки підняли усі.

Ще приклад. Класний керівник 7-го класу Віра Сергіївна напередодні Міжнародного дня боротьби зі СНІДОМ влаштувала обговорення вихованцями казки „Противірусні препарати професора Таракануса і золоте перо журналістки Нектари” (автор – О.Кучерявий). Потім вона „намалювала” учням образи трьох хворих підлітків, які проходять курс соціальної адаптації в обласному центрі для ВІЛ-інфікованих дітей і молоді (Балаклея, Харківська область). У ході її емоційно насиченої розповіді семикласники відчули, як важко їх хворим ровесникам переживати стрес від усвідомлення фактів: „Я маю ВІЛ-позитивний статус”, „Жорстокі люди відгороджуються від таких, як я”. Вона підкреслила, що головна зброя проти такого стресу − усвідомлення хворими допомоги з боку інших людей, готовності суспільства прийняти їх такими, якими вони є. Як результат, семикласники виявили ініціативу, запропонувавши не лише переписуватися з 17 хворими на СНІД дітьми, але й підготувати і переслати їм подарунки − продукти власної образотворчої, літературної, декоративно-прикладної й технічної творчості.

Найважливіший цільовий орієнтир громадянського виховання − громадянське мислення особистості учня. Громадянські думки, які переросли в переконання на основі „сплаву” (єдності) з громадянськими почуттями, в ролі особистісних цінностей разом із самоцінними знаннями змісту системи демократичних пріоритетів держави і суспільства − це основа когнітивної складової громадянськості.

І в досягненні цієї мети сучасним педагогам є чому повчитися у того колективу вчителів Павлиської середньої школи, який очолював В. Сухомлинський. Цей колектив прагнув того, щоб знання, якими оволодівали учні, ставали джерелом народження у них громадянських думок, знаряддям і засобом громадянської активності (передусім у суспільно корисній колективній праці і в діяльності з захисту природи). Перший крок до громадянської активності учні цієї школи робили на шляху збільшення власних зусиль у сфері осмислення соціально значущих цінностей, відкриття для себе особливостей їх духовної краси. Таке привласнення цінностей вихованцями В. Сухомлинського мало місце і в ході обговорення прочитаних ними книг патріотичного змісту, і в процесі аналізу численних оповідань Учителя про людей, які служать зразками моральної чистоти, громадянської мужності, гідності, обов’язку і честі.

В. Сухомлинський і його колеги успішно використовували методи формування моральних зразків та ідеалів, рефлексії громадянського становлення вихованців. З цього приводу Василь Олександрович, зокрема, писав: „Я твердо переконаний у тому, що з думки про себе, про свій вклад у великі справи Батьківщини починається виховний вплив колективу, точніше, замислившись над питанням про мету власного життя, підліток переходить до іншої думки: „Що про мене думають люди? Яким вони бачать мене?” Виховання тільки тоді дасть бажані наслідки, коли людина, яку ви тільки вивели на нелегкий шлях життя, порівнює себе з моральним ідеалом, який її захопив, одухотворив” ( Сухомлинський В.О. Народження громадянина. − С. 325).

Важко не поділити думку цього великого педагога про провідну роль у громадянському становленні людини власних думок з приводу внутрішнього прийняття нею таких найдорожчих святинь, як незалежність, слава, честь і могутність Батьківщини, думок про обов’язок перед Вітчизною і свою відповідальність перед нею.

Чудові способи вираження таких патріотичних думок − літературний твір, дискусія, брейн-ринг з громадянської тематики, записи в особистому щоденнику. Громадянські думки учнів Павлиської середньої школи − це результат функціонування на потужній моральній основі гуманістичної виховної системи, а не разових заходів, проведених педагогами. Завдання щодо формування у вихованців здатності до громадянського бачення (сприйняття й осмислення) навколишнього світу (громадського життя, екологічних, моральних та інших проблем) вирішувалося вчителями в ході викладання усіх навчальних дисциплін. Вінцем розв’язання цього завдання було включення їх на уроках і в позаурочний час в діяльність творчого і науково-дослідного характеру на платформі усвідомлення вихованцями соціальної значущості творчості й наукового пошуку.

Інше завдання, безпосередньо пов'язане з цим, − формування в учнів досвіду самовиховання громадянських якостей − не могло не вирішуватися успішно на фундаменті громадянської спрямованості особистості вихованця, його духовно-моральної, емоційно-вольової, когнітивної й управлінсько-комунікативної готовності до громадянської моральної поведінки.

Наведений приклад організації громадянського виховання у навчально-виховній установі вважається актуальним, як мінімум, з двох причин: 1) нині спостерігається тенденція до декларації цінностей громадянського суспільства, несистемності та раціоналістичності процесу організації громадянського виховання дітей на всіх рівнях, зневажливого ставлення до його головної складової − виховання громадянських почуттів; 2) останніми роками зменшується можливість учителів літератури, історії та інших предметів у вихованні в учнів громадянськості: як правило, у кращому разі учні лише мають уявлення про шедеври світової художньої літератури, що відбивають громадянський обов'язок і громадянський подвиг, − навіть самостійне вивчення більшої частини цієї літератури не передбачене навчальними програмами.

Управлінсько-комунікативна й операціонально-організаційна складові інтегральної готовності особистості учня до громадянської діяльності − в основному результат його участі в суспільно значущих справах і активності в роботі молодіжних організацій, самопідготовки до виконання обов'язків громадянина.

Процес самостановлення учня як громадянина, який функціонує на основі громадянської спрямованості його особистості, вимагає спеціального педагогічного забезпечення її активності в опануванні самоцінними знаннями у сфері теорії та технології громадянського самовиховання, уміннями застосовувати їх на практиці.

Громадянськість як інтегративна якість особистості, цільовий орієнтир самовиховних зусиль підлітків, юнаків і дівчат, виявляється в їх повсякденній поведінці й діяльності: в моральних і патріотичних вчинках, правовій і політичній компетентності, трудовій і соціальній активності. Виступаючи в ролі фундаменту громадянської культури, вона зростає до її рівня за наявності у людини здатності до творчого виконання громадянських функцій і прийнятих завдань-самозобов’язань у сфері становлення як громадянина, генерації й реалізації ідей удосконалення різних аспектів громадянських стосунків.

Контрольні запитання і завдання

1. У чому ви бачите взаємозв’язок між моральним і громадянським вихованням?

2. Розкрийте сутність логіки побудови і зміст моделі громадянської культури в особистісно орієнтованому вимірі.

3. Розробіть та обґрунтуйте власний проект магістральних завдань щодо удосконалення громадяського виховання в Україні.

4. Складіть план виховного заходу за темою: „Шляхи і засоби народження громадянина”.

5.Напишіть самохарактеристику реального образу власного „Я” як громадянина.