Функції національного аспекту змісту процесу виховання

Формування в учнів досвіду національного культуротворення як фактора развитку суспільства

Стимулювання развитку національної свідомості та самосвідомості особистості учня

8.1. Функції національної складової змісту виховання

В особистісно орієнтованому аспекті нас найбільше цікавлять чинники, що забезпечують якісне виконання змістом сучасного українського виховання другої функції, і в цьому плані є сенс говорити як про об'єктивні, так і про суб'єктивні чинники. Комплекси відповідних чинників представлені в наведеній нижче таблиці. 8.1.

Т а б л и ц я 8.1

Основні чинники стимулювання розвитку національної свідомості й самосвідомості особистості учня

Об'єктивні чинники

Суб'єктивні чинники

● Комплекс суспільно-історичних реалій, пов’язаних з певним способом життя народу ● Цінності духовної й матеріальної культури нації: а) етнічні стереотипи; б) народні святині; в) державна символіка; г) продукти різних видів творчості представників нації ● Система національних ідеалів: виховання; громадського устрою; мети історичного розвитку народу; ідеальна модель взаємодії з іншими народами і націями тощо ● Успішний розвиток національної науки, економіки, соціальної та інших сфер життєдіяльності народу

● Наявність науково обґрунтованої концепції національного виховання на державному рівні ● Наявність і ефективна реалізація програм національного виховання на регіональних рівнях ● Цілісність і особистісна спрямованість усіх ланок управління процесом національного виховання ● Адекватність зусиль сім'ї та загальноосвітньої школи у напрямі опанування учнями цінностями національної культури ● Компетентність і активність педагогів у стимулюванні розвитку національної свідомості й самосвідомості особистості кожного учня ●Активність учня в самоформуванні образу „Я” як національно свідомого громадянина

У системі об'єктивних чинників вкажемо лише на складові етнічних стереотипів. До них належать такі національні цінності, як мова народу, його релігія, етнофілософія, національна ідеологія, історична пам'ять, звичаї, обряди, традиції, національна психологія, народна педагогіка, національний характер і темперамент, народна мораль, народна естетика, народна правосвідомість та ін. Якість засвоєння вихованцями зазначених та інших національних цінностей інтегративного плану залежить від оптимальності управління виховним процесом.

Управління процесом сучасного українського виховання носить різнорівневий циклічний характер. До основних функцій управління доцільно віднести функції цілепокладання і планування, організаційну, стимулювальну і контрольну. Ці функції виконують суб'єкти виховного процесу на всіх рівнях управління ним − інституціональному, макрорівні, мезорівні, мікрорівні та операціональному рівні. Відповідність між рівнями управління процесом національного виховання і суб'єктами виховного процесу відбито в табл. 8.2.

Т а б л и ц я 8.2

Відповідність між рівнями управління процессом

національного виховання і його суб'єктами

№ з/п	Рівні управління процесом національного виховання	Основні суб'єкти виховного процесу
1	Інституціональний	Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, НАПН України, засоби масової інформації, керівні органи громадських організацій
2	Макрорівень	Обласні управління освітою
3	Мезорівень	Загальноосвітні навчальні заклади
4	Мікрорівень	Педагог, батьки учня
5	Операціональний	Учень як особистість

Між рівнями управління національним вихованням і його суб'єктами існує така ізоморфна залежність, яка визначає його специфіку на кожному з них. Беручи до уваги узагальнену ієрархію рівнів управління в системі освіти, лінійно-функціональний і особистісно орієнтований характер освітнього менеджменту, є сенс говорити про необхідність виділення трьох напрямів управління процесом національного виховання: модельно-концептуального, організаційно-діяльнісного і самоуправлінського. Відповідні зв'язки між рівнями управління, напрямами процесу управління національним вихованням в країні та рівнями реалізації його функцій показані в табл. 8.3.

Т а б л и ц я 8.3

Залежність між рівнями управління, його спрямованістю і рівнями реалізації функцій управління національним вихованням у країні

№ з/п	Рівні управління	Напрямки управління	Рівні реалізації функцій управління
1	Інституціональний, макрорівень, мезорівень	Модельно-концептуальний	Системно-ціннісний
2	Мікрорівень	Організаційно-діяльнісний	Ціннісно-синергетичний
3.	Операціональний	Самоуправлінський	Особистісно-розвивальний

На трьох перших рівнях (інституціональному, макрорівні та мезорівні) функції управління мають переважно системно-цілісний характер. В їх змісті враховується універсалізм структури системи національного виховання, специфічність наповнення її компонентів, процесуальні характеристики, які забезпечують динамічність цього цілісного утворення.

Розглядаючи структуру процесу виховання, ми робили акцент на її універсалізмі (для всіх виховних систем структурними компонентами виховного процесу: педагогічна взаємодія, особистість педагога, особистість учня, виховний ідеал, ідеологія, психологічний механізм виховання і поведінка учня в різних сферах життя). До основних ознак цілісності компонентів системи виховання належать: їх спрямованість на безперервний розвиток особистості учня; якісна повнота (опора педагогів на психологічний механізм виховання і на його принципи); спрямованість на оволодіння учнями духовно-моральними, національними, естетичними та іншими цінностями; адекватність між виховними цілями, можливостями їх досягнення і такою організацією виховного процесу, яка дозволяє максимально розкрити і використовувати наявні можливості.

Функції управління національним вихованням системно-цілісного плану у своїй єдності повинні забезпечувати ідеологічний зв'язок між кожним учнем і виховним ідеалом українця з високим рівнем розвитку національної свідомості, готовим бути активним в процесі українського культуротворення. До цих функцій доцільно віднести цілепокладальну, планувальну, мотиваційну, організаційну, стимулювальну і контрольну. Визначення вектора спрямованості вказаних функцій з боку Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, НАПН України, засобів масової інформації, керівних органів громадських організацій, обласних управлінь освітою, дирекцій і педагогічних рад загальноосвітніх навчальних закладів − результат аналізу науково обґрунтованої моделі і концепції управління національним вихованням учнів на інституціональному рівні, макрорівні й мезорівні.

Затверджена на державному рівні модель і розроблена на її основі концепція виконують роль нормативних матеріалів, носіїв стратегічних цілей, змісту та інтегральних принципів управління національним вихованням в регіонах і загальноосвітніх навчальних закладах. Разом з тим на основі державної моделі й концепції управління національним вихованням з урахуванням регіональних (етнічних, соціально-економічних, географічних) та інших умов, результатів діагностики рівня розвитку в учнів національної самосвідомості розробляються відповідні моделі і концепції локального характеру.

Питання і завдання

1. Наведіть перелік провідних національних цінностей і вкажіть основний шлях педагогічного забезпечення їх засвоєння вихованцями як самоцінних.

2. Обґрунтуйте поділ функції національної складової змісту виховання на суспільно-розвивальну й особистісно-розвивальну.

3. Доповніть наведений у параграфі комплекс основних чинників стимулювання розвитку національної свідомості й самосвідомості особистості учня іншими.

4. У чому полягає сенс модельно-концептуального, організаційно-діяльнісного й самоуправлінського напрямів управління процесом національного виховання?

5. Які проблеми залучення дітей до цінностей національної культури ви можете назвати?