Література для самостійної роботи

1. Алексєєва А.І. Азбука моралі / А.І. Алексєєва. − К.: Молодь, 1978. – 256 с.

2. Богданова О.С. Нравственное воспитание старшеклассников /О.С.Богданова, С.В.Черенкова. − М.: Просвещение, 1988. − 204 с.

3. Болдырев Н.И. Нравственное воспитание школьников: Вопросы теории / Н.И.Болдырев. − М.: Педагогіка, 1979. − 224 с.

4. Бех И.Д. Нравственность личности: стратегия становления / И.Д. Бех. − Ровно: РИО управления по печати, 1991. − 146 с.

5. Бех І.Д. Виховання особистості: [підруч.] / І.Д. Бех. − К.: Либідь, 2008. − С.605−613, 691−696, 751−786.

6. Васянович Г.П. Педагогічна етика: [навч.-пед. посіб.] / Г.П. Васянович. − Львів, Норма, 2005. − С.294−313.

7.Кучерявий О.Г. Самовиховання як шлях морального розвитку і духовної безпеки особистості майбутнього педагога / О.Г.Кучерявий // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: [зб. наук. праць] / [гол. ред..: Г.П.Шевченко]. − Луганськ: Вид-во Східноукраїнського нац. ун-ту ім. В.Даля, 2004. − С.165 − 173. − (Вип.3).

8. Локк Дж. Мысли о воспитании // Сочинения : в 3 т. / Дж.Локк. − М.: Мысль, 1988– Т.3. − С.407− 608.

9. Помиткін Е.О. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти: [наук.-метод.посіб.] / Е.О.Помиткін. − К.: ІЗМН, 1996.− 164 с.

10. Сухомлинська О.В. Моральне виховання учнів: педагогічна наука та практика / О.В.Сухомлинська // Директор школи. − 2006. − №5.− С.6−15.

11. Сухомлинский В.А. Духовный мир школьника // Избр. произведения: в 5 т. / В.А.Сухомлинский. − К.: Рад. школа, 1979.– Т.1. − С.221−424.

11. Шевченко Г.П. Поэтический образ морали в искусстве: опыт нравственного воспитания старшеклассников / Г.П. Шевченко , Л.Л.Бутенко, А.И.Шкурин.− Луганськ: Альма-матер, 2002.− 166 с.

8.2. Зміст виховання: специфіка його національної складової

Незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них

своя особлива національна система виховання, своя особлива мета і свої особливі засоби досягнення цієї мети.

Костянтин Ушинський

Враховуючи самобутність культурно-історичного шляху розвитку кожного народу, зміст виховання носить національний характер: з одного боку, воно спирається на мудрі заповіді української народної педагогіки і закономірності, які відкриті психолого-педагогічною наукою, а з іншого – відбиває історичні, економічні, географічні, психологічні, етнографічні та інші особливості народу в процесі формування у дітей цінностей культури.

„Національне виховання − це виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій виховній традиції, духовності, національне виховання є конкретно-історичним виявом загальнолюдського гуманістичного і демократичного виховання. Воно забезпечує етнізацію дітей як необхідну і невід'ємну складову їх соціалізації. Національне виховання духовно відтворює в дітях рідний народ, увічнює в підростаючих поколіннях як специфічне, самобутнє, що є в кожній нації, так і загальнолюдське, спільне для всіх націй світу”(Основи національного виховання: Концептуальны положення /В.Г. Кузь, Ю.Д. Руденко, З.О. Сергійчук та ін; за заг. ред. В.Г. Кузя. – К.: Інформ.- вид. центр “Київ”, 1993. – С. 88).

„Золотим ключиком”, що відкриває дитині двері в закони життя, в історію рідного народу, в його скарбницю моральних цінностей виступають засоби народного виховання: рідна мова, національна міфологія і символіка, традиції, звичаї й обряди, фольклор, народне мистецтво, ігри та іграшки тощо.

„Стрижнем” народної виховної практики як компонента української етнопедагогіки (інші її компоненти: народне дитинознавство, народна педагогічна деонтологія − наука про головні умови національного виховання) служить батьківська, сімейна педагогіка.

Цілісний підхід до розробки проекту системи національного виховання націлює на розкриття його можливостей в реалізації потреб суспільства і особистості учня в розвитку, прямо вказує на необхідність виділення двох основних функцій змісту цього процесу − соціально-розвивальної та особистісно-розвивальної.

Ефективність виконання виховним процесом першої з вказаних функцій пов'язана з формуванням в учнів вже на шкільній лаві елементів досвіду національного культуротворення, тобто досвіду творчої діяльності, значущого для виконання трудівником завдань суспільного розвитку. Суть другої функції полягає в стимулюванні розвитку національної свідомості й самосвідомості особистості учня.