Процесуально-енергетичний компонент

(процесуальний аспект характеристики окремих, які змінюють

один одного, станів системи роботи із книгою)

Самоосвітня робота найчастіше носить вербальний характер: усю інформацію людина отримує при читанні (зоровий канал) або прослуховуванні (звуковий канал).

Застосування принципу оптимізації і, зокрема, такого критерію оптимальної роботи із книгою, яким є досягнення максимально можливих результатів за мінімальний відрізок часу, дозволило А. Громцевій виділити такі елементи-дії системи роботи з навчальною і художньою літературою: побіжний перегляд важких місць, викладок і доказів; самоконтроль правильності засвоєння ідей автора; запис основної ідеї книги в зошиті; спеціальне закріплення засвоєного через певний час. Поступова зміна цих елементів і становить сутність процесу оволодіння змістом джерела інформації.

Охарактеризуємо кожний із цих елементів-дій учня в більшому ступені з позиції розгляду рекомендацій, значущих для їх здійснення.

Побіжний перегляд змісту

(швидке читання)

Результати найпростішого аналізу представленої системи показують, що учневі рекомендуються два способи читання книги: побіжне („швидке”) і докладне. Швидке читання допомагає за мінімальний проміжок часу (30–40 хв.) переглянути матеріал обсягом у 200–300 сторінок, усвідомити, наскільки він потрібний у плані розв’язання поставлених завдань (перегляд рекомендується робити з олівцем).

Під „швидким читанням” розуміється „швидке сприйняття” інформації тексту з оптимальним коефіцієнтом її осмислення і засвоєння. В останні десятиліття величезний внесок у розробку проблеми швидкого читання зробили О. Кузнєцов, Л. Хромов, В. Кабін, І. Постоловський, В. Бородіна, Л. Доблаєв, Ю. Гіппенрейтер, М. Жинкін та ін. Методика раціонального читання цих та інших авторів заснована на положенні, що читання як пошук, прийом і вивчення текстової інформації є складним комплексом фізіологічних і психологічних процесів, у якому безпосередньо беруть участь органи зору, мовлення та слуху, а керівним органом є головний мозок. Спеціальні дослідження показали, що головним гальмом продуктивності й швидкості читання є внутрішнє промовляння складів і слів та слухове сприйняття. Як свідчить статистика, більшість людей читають із низькою швидкістю: близько 18–22 слів за хвилину. Їхні очі при цьому, як правило, роблять 18–20 зупинок на одному рядку і рухаються зліва направо (причина зупинок – промовляння складів і слів). За умови, що око людини здатне сприймати й передавати в мозок інформацію в 10 000 разів швидше, ніж вухо, людина, яка читає традиційно, більшою мірою чує текст, ніж бачить. Більше того, її увага концентрується, в основному, на читанні слів, а не суті думок, що не сприяє активному мисленню.

Головна ідея оволодіння методикою швидкого читання полягає в нейтралізації (або заглушенні) „посередників”, через які людина пропускає текст: мовленнєворухового й слухового каналів; у розширенні можливостей зорового сприйняття тексту; у його прямому виході ( без „посередників”) на головний мозок з метою осмислення прочитаного.

Існує багато методів, розроблених для заглушення зовнішньої й внутрішньої артикуляції в процесі читання. Так, зовнішню артикуляцію в ході читання можна нейтралізувати, стиснувши зубами олівець, якого не повинні торкатися язик і губи, або якщо увесь час тримати палець руки на губах, чи у випадку простого притулення язика до зубів.

Найбільш ефективним методом боротьби з інерційною артикуляцією вважається метод вистукування ритму в процесі читання, запропонований М. Жинкіним. Читаючи (йдеться про читання мовчки) важливо вистукувати кистю руки (активним рухом усієї руки) або тупою стороною олівця спеціальний ритм, який відповідає ритміці українського або російського мовлення, руйнування його стає надійною перешкодою для промовляння складів і слів.

Ритм містить у собі тритактне постукування із чотирма ударними елементами в першому такті й двома в другому і третьому зі значним посиленням удару на першому елементі кожного із трьох тактів ( рис 6.2).

2/4

________♫ ♫____________________

Удари 1 2 3 4 5 6 7 8 1 2 3 4 5 6 7 8

Такти 1 2 3

________________________________

Нотний запис ритму

Рис. 6.2. Ритм вистукування для боротьби з інерційною артикуляцією

У ході читання нескладних текстів (найкраще газетних) слід стукати в середньому темпі щодня протягом 1–1,5 годин (важливо починати читати з одночасним вистукуванням ритму близько 20 хвилин), потім доцільно вистукувати ритм один раз на тиждень (по півгодини).

Як показали дослідження Ю. Гіппенрейтера, при навчанні техніці швидкого читання бажано здійснювати тренінг очей у режимах сприйняття інформації по горизонталі й вертикалі, розвивати панорамний зір. Ідеальний результат – читання не зліва направо, а зверху вниз.

Не ставлячи завдання, та й не маючи можливості докладно зупинитися на системі вправ, які сприяють розширенню поля видимого тексту по горизонталі й вертикалі, його панорамному сприйняттю (Кузнецов О.Н. Быстрое чтение: [учеб. пособие] / О.Н. Кузнецов. – М.: Профиздат, 1983; Мельник В.Н. Искусство быстрого и интенсивного чтения / В.Н. Мельник. – Киев.: Об-во „Знание” УССР, 1990. – Ч.1 – 48 с.), опишемо лише деякі з них: навіть їх використання дає позитивний результат.

Насамперед це вправи із цифровими пірамідами, розташованими в горизонтальній і вертикальній площинах:

1

2

16 1 2 6 4

11

3

Суть цих вправ полягає в тому, щоб, дивлячись на число, що стоїть в середині рядка, побачити бічним зором цифри ліворуч і праворуч, угорі й унизу.

Дуже корисною є вправа з використанням таблиць-квадратів різних розмірів (сторона першого квадрата дорівнює довжині рядка газетного стовпчика, другого – журнального, а третього – довжині рядка сторінки книги, яка становить близько 60 знаків).

Треба кожний із трьох квадратів розкреслити на 25 малих і вписати в них у випадковому порядку цифри від 1 до 25 (можна букви абетки), як показано нижче:

7 9 16 5 17 Спочатку треба швидко без пропусків

10 11 4 6 12 знайти всі цифри в зростаючій послідовності,

15 1 18 25 13 тренуючись на найменшому квадраті.

2 22 19 20 8 Лише виконавши це завдання,

21 24 3 23 14 слід переходити до роботи із іншими

таблицями.

Початок роботи з таблицею-квадратом – фіксація погляду в її центрі з наступним розширенням поля зору на всю таблицю (треба постаратися побачити, прочитати й запам’ятати всі цифри). Час експозиції (фіксації погляду) індивідуальний для кожної людини (він коливається від 3 до 12 секунд). Ще одна вправа вимагає заготовки на картках декількох вертикальних стовпчиків цифр і слів ( від 3 до 20), які слід прочитати за одну фіксацію очей. Наприклад:

6 2 5 СІЛЬ КЕЛИХ

9 10 3 КОРА СЛОВО

3 7 6 СЛОН МОРЯК

8 4 СОКІЛ

4 8 БУТОН

1

2

Функція цієї вправи – розширення оперативного поля зору по вертикалі. Вправи різної спрямованості можна розробити й самому за аналогією з наведеними. Їхнє систематичне застосування допомагає вийти на візуальне читання.

Вдумливе безперервне читання та наступні дії

Зрозумівши при швидкому (побіжному) читанні, які глави (параграфи), сторінки вимагають читання вдумливого (безперервного), бажано перейти до нього, керуючись такими рекомендаціями:

1) основний зміст вдумливого безперервного читання зводиться до оволодіння новими ідеями, появи власних думок у руслі ідей автора, а не до „озброєння” себе фактами і прикладами;

2) потрібна позначка основних ідей автора олівцем;

3) у ході спостереження за розвитком ідей автора дуже важлива „підкладка” свого матеріалу, який підтверджує або спростовує їх;

4) нумерація опорних пунктів – „ідей” автора, установлення зв’язку між „одиницями” тексту, думками автора, виділення серед них головних і другорядних – найважливіші прийоми осмислення інформації в процесі безперервного читання;

5) закінчується безперервне читання самозвітом про реалізацію автором і читачем провідної ідеї, висловленням свого ставлення до неї.

Під час вторинного перегляду важких місць, викладок, доказів, визначених у процесі безперервного читання застосовують найефективніші прийоми:

а) з’ясовують, чому цей доказ виявився важким (він може спиратися на незнайомі терміни, теорії тощо); б) пропонують свій доказ.

Наступний крок-дія пов’язаний із самоконтролем правильності засвоєння ідей, що припускає: розв’язання різних вправ, пізнавальних завдань; викладення ідей компетентній особі, фахівцеві тощо.

Записуючи основні ідеї, їх бажано фіксувати в окремому зошиті. Ще краще розробити і відобразити в цьому зошиті „дерево” ідей; вичленувати головні й ті, що „працюють” на їхню реалізацію (ідеї першого, другого, третього та інших рівнів).

Через певний час потрібна самоорганізація закріплення засвоєних ідей. Гарним прийомом на цьому етапі є запис ідей („дерева” ідей) на окремому аркуші паперу з наступною самоперевіркою правильності їх фіксації.