Структура освітнього модуля у вимірах компонентів змісту освіти

№	Компоненти змісту освіти	Зміст структурних компонентів освітнього модуля
1.	Знання (загальнокультурні )	Змістовий модуль
2.	Способи діяльності (уміння і навички )	Модуль формування способів діяльності
3.	Досвід творчої й науково-дослідної діяльності	Евристичний модуль
4.	Досвід емоційно-вольового ставлення до дидактичних і духовних цінностей, світу в цілому	Афективно-розвивальний модуль
5.	Досвід саморегуляції засвоєння змісту освіти і духовно-морального саморозвитку	Модуль формування досвіду саморегуляції засвоєння змісту освіти й духовно-морального саморозвитку
6.	Досвід гуманної взаємодії з людьми	Комунікативно-розвивальний модуль

У табл. 5.1 відображено шість різновидів модулів, які становлять цілісну сукупність взаємопов’язаних компонентів (систему “освітній модуль”); особистісно-розвивальний характер модулів локального плану визначається спрямованістю їх змісту на розвиток когнітивної, потребнісно-мотиваційної, афективної й соціально-психологічної сфер особистості учня.

Змістовий модуль – суспільно та особистісно значуща, адаптована й індивідуалізована система загальнонаукових знань (наукові теорії, закони і закономірності, правила, класифікації, моделі, категорії, поняття, факти, ознаки тощо), моральних та інших норм (програми, алгоритми, кодекси, статути, інструкції, технології), відносин і оцінних суджень, яка визначається відбитими в державних стандартах і програмах цілями навчання та виховання учнів, рівнями їх загального та морального розвитку й готовності до засвоєння нового навчального матеріалу і будується у формі підпорядкованих загальній меті пояснювально-ілюстративних або проблемно-пошукових структурних одиниць різної цільової спрямованості.

Різновиди змістовних модулів – інформаційно-змістові, проблемно-змістові й пошуково-змістові – залежать від особливостей засвоєння учнями певних знань, норм, ставлень і оцінних суджень, тобто від характеру їх пізнавальної діяльності. Крім характеру викладу, сприйняття й осмислення навчальної інформації критерієм класифікації змістових модулів виступає і дедуктивна логіка структурування та засвоєння знань як цінностей. Згідно із цією логікою змістові модулі можуть ділитися на наукознавчі, модулі теоретичного змісту ( моновалентні, узагальнювальні) й полівалентні.

Під модулем формування способів діяльності треба розуміти сукупність взаємопов’язаних моральних або пізнавальних завдань різної функціональної приналежності, яка орієнтована на оволодіння учнем психологічною, моральною і практичною готовністю до застосування набутих знань у процесі аналізу різних змодельованих ситуацій.

Стрижнем евристичного модуля є навчально і методично забезпечена програма оволодіння учнем досвідом творчої діяльності з такою структурою: цілі самооволодіння елементами знань педагогіки й психології творчості; завдання в сфері вивчення змісту, особливостей, принципів і методів наукового дослідження; система творчих завдань; міні-довідник з основ організації творчої роботи і науково-дослідної діяльності.

Афективно-розвивальним модулем називається система завдань і емоційно збагачених ситуацій, важливих для розвитку емоційно-вольового простору особистості учня (спонукань, емоцій, почуттів, волі) за рахунок виникнення в нього актів переживань цінностей національної й загальнолюдської культури, формування стійкого й узагальненого позитивного ставлення до них, а також вольових якостей.

Модуль формування досвіду саморегуляції засвоєння змісту освіти і духовно-морального саморозвитку треба визначати як комплекс зразків ефективно здійснених процесів самоосвіти, самовиховання, міні-довідників і методичних матеріалів з питань їх самоорганізації, установок учням на самооцінку, самоусвідомлення образу “Я” і на проектування завдань-самозобов’язань у сфері досягнення ідеального образу, на розробку особистого плану їх реалізації.

Комунікативно-розвивальний модуль (або модуль формування культури громадянського спілкування і поведінки) – це засіб особистісної й соціально цінної підготовки учня до виконання в суспільстві управлінсько-комунікативної функції в ролі трудівника, дидактичний блок завдань, змодельованих комунікативних ситуацій і виховних задач, спрямованих на засвоєння ним знань і вмінь у сфері психології й педагогіки спілкування, набуття досвіду гуманної взаємодії з людьми.

Провідні базові категорії модульно-розвивального навчання: його принципи, методи і форми організації в загальноосвітній школі. Зміст методологічної моделі орієнтує поставити ці категорії в залежність від основних компонентів модульно-розвивальної навчальної системи. Результати розв’язання цього завдання відображені в змісті табл. 5.2.

Т а б л и ц я 5.2

Співвідношення принципів модульно-розвивального навчання з основними компонентами навчального процесу

№	Основні компоненти навчального процесу	Принципи модульно-розвивального навчання
1.	Загальна спрямованість і цілі модульного навчання	Принципи ментальності, духовності і розвитку особистості в системі навчання
2.	Зміст модульно-розвивального навчання	Принципи: науковості; модульності; спрямованості навчання на реалізацію потреб суспільства в культуротворенні й особистості учня в розвитку; гармонійного співвідношення особистісної орієнтованості й цілісності навчання; зв’язку навчання із практикою; інтеграції змісту освіти; систематичності й послідовності навчання; виховного характеру навчання
3.	Технологія організації модульно-розвивального навчання (методи і засоби, які їм відповідають)	Принципи: виділення зі змісту навчання відособлених елементів; динамічності; дієвості й оперативності знань та їх системи; гнучкості; усвідомленої перспективи; різнобічності методичного консультування; паритетності; використання методів і засобів навчання залежно від його змісту і завдань
4.	Форми організації модульно-розвивального навчання	Принцип оптимального сполучення фронтальної, групової та індивідуальної форм навчання залежно від його завдань, змісту й методів
5.	Умови організації модульного навчання	Принцип створення необхідних і достатніх (зовнішніх і внутрішніх) умов для навчання.
6.	Результати модульно-развивального навчання	Принцип міцності, усвідомленості й дієвості результатів освіти, духовного і морального виховання, загального розвитку

Обґрунтовані А. Фурманом принципи ментальності, духовності й розвитку особистості в системі навчання (вони становлять першу групу) слід назвати принципами системного плану.

Реалізація принципу модульності у великій мірі працює на засвоєння учнем змісту освіти. Тому даний принцип треба віднести до системи загальнодидактичних принципів (до другої групи), в “сім’ї” яких провідне місце повинні посідати і принципи гармонійного співвідношення особистісної орієнтованості та цілісності навчання, його спрямованості на реалізацію потреб суспільства в культуротворенні й особистості учня в розвитку.

Комплекс принципів третьої групи, розроблених П. Юцявічене, має потужний технологічний потенціал. Спиратися на них треба при безпосередньому пошуку методів і засобів проектування модульної навчальної програми, змістового модуля, способів організації засвоєння його змісту учнями.

Сукупність принципів, зафіксованих у четвертій, п’ятій і шостій групах, добре відома в дидактиці. Кожна із цих груп принципів адекватна одному з компонентів навчального процесу – формам, умовам або результатам його організації.

Потужним методологічним регулятивом процесу конструювання системи методів модульно-розвивального навчання служить положення про провідний критерій (основу) її класифікації – цільової спрямованості на структурні компоненти змісту освіти і розвиток усіх сфер особистості учня.

Опора на такий інтегративний критерій приводить до наступної структури методів навчання: 1) методи формування і стимулювання розвитку мотивів навчання; 2) методи формування знань і способів діяльності, розвитку пізнавальних процесів (меншою мірою уяви й мислення); 3) методи формування досвіду творчої діяльності, стимулювання розвитку пізнавальних процесів (переважно уяви і творчого мислення); 4) методи формування досвіду емоційно-вольового та емоційно-морального ставлення до світу і себе; 5) методи формування досвіду саморегуляції навчальної роботи й поведінки; 6) методи формування досвіду гуманних міжособистісних відносин у навчальній роботі.

Модульно-розвивальна система навчання передбачає використання форм організації навчальної роботи учнів як таких зовнішніх проявів співвідношення діяльності вчителя і діяльності учня, у яких концентрується характер їх комунікації – багатобічний або однобічний – фронтальної, групової та індивідуальної. Кожна з них має свій коефіцієнт корисної дії в процесі засвоєння учнями конкретних компонентів освітнього модуля. Зміст наступної табл. 5.3 орієнтує на оптимальний вибір певної форми організації навчальної роботи учнів залежно від цілей засвоєння певного модуля, його змісту й обраних методів навчання.

Т а б л и ц я 5.3

Схема ефективності форм організації навчальної діяльності в модульно-розвивальному навчанні

Назва компонентів освітнього модуля	Форми організації навчальної роботи
	Фронтальна	Групова	Індивідуальна
Змістовий	+!!	+	+!
Формування способів діяльності	–	+	+!
Евристичний	±	+!	+!
Афективно-розвивальний модуль	±	+!	+
Формування досвіду саморегуляції засвоєння змісту освіти і духовно-морального саморозвитку	±	+	+!
Комунікативно-розвивальний (модуль формування культури спілкування і поведінки)	±	+!!	+

Умовні позначки – знаки “+”, “ – “, “ ±”, “+!”, “+!!” – сигналізують про ефективність і доцільність виконання конкретних відповідних форм взаємодії вчителя з учнями й вихованців між собою в процесі модульно-розвивального навчання. Знак „+!!” означає першочергове обов’язкове застосування конкретної форми організації навчальної роботи в системі всіх форм. Про доцільне використання певної форми на першій стадії засвоєння учнем змісту модуля (на етапі оволодіння первинними знаннями щодо сутності цільового орієнтира “функціонального вузла”) сигналізує знак “ ±”.

Знаки “+!” і “+” свідчать, відповідно, про високу і достатню ефективність опертя педагога на конкретні форми організації навчальної діяльності школярів, а знак “–“ − про низький рівень ефективності форми у справі педагогічного забезпечення засвоєння ними змісту модуля.

Проектування модульно-розвивального навчання: технолого-методичний концепт

Стратегічно значущий методичний принцип проектування освітнього модуля – принцип структурування всіх його компонентів на інваріантну і варіативну складові.

Реалізація цього принципу спирається на такі детермінанти.

Детермінант 1. Роль інваріантів змістових модулів відіграють дидактичні цінності, які безпосередньо є структурними компонентами змісту освіти і прямими цільовими орієнтирами процесу навчання – загальнокультурні, фундаментальні (базові) знання, а також моральні й професійні норми, відношення й оцінні судження.

Детермінант 2. Інваріанти незмістових модулів – це цінності методичного плану, важливі для засвоєння учнями способів діяльності й інших різновидів соціального досвіду (крім знань) в аспекті задоволення потреб особистості учня та українського суспільства в розвитку; сукупність відповідних цінностей утворює опорний методичний матеріал (комплекс), значущий для продуктивного аналізу ситуацій і розв’язання школярами змодельованих задач як дидактичних засобів (компонентів) уже варіативних складових модулів.

Детермінант 3. Варіативна методична складова змістового модуля є сукупністю варіантів викладу навчального матеріалу, яка враховує рівні індивідуальної готовності учнів до його самостійного засвоєння й потенційний характер здійснення цього процесу – репродуктивний, проблемний або пошуковий.

Детермінант 4. Цінностями методичного плану варіативних складових змістового модуля й інваріантних складових усіх інших компонентів освітнього модуля виступають засоби, методи і прийоми засвоєння учнями відображених у цих компонентах фрагментів соціокультурного досвіду.

Детермінант 5. В інваріантних частинах незмістових модулів ефективним є використання проектувальником таких засобів, як програми або комплекси установок учням щодо здійснення самонавчальних дій, схеми алгоритмів самостійної роботи в напрямку розв’язання завдань модуля, педагогічні словники (глосарії), методичні моделі регуляції індивідуальної або групової навчально-пізнавальної діяльності, сукупність показників приналежності змодельованих ситуацій і задач до якоїсь групи собі подібних, зразки завдань-самозобов’язань у сферах самоосвіти і самовиховання, літературні покажчики, методичні путівники тощо.

Детермінант 6. Варіативна дидактична складова незмістових модулів повинна враховувати як рівні актуального (реального) розвитку учнів, так і специфіку цінностей конкретного змістового модуля (структура варіативної дидактичної складової таких модулів – двокомпонентна).

Детермінант 7. Найменша можлива кількість варіативних дидактичних складових незмістових модулів дорівнює загальній кількості змістових модулів у програмі навчальної дисципліни. Їхнє максимальне число залежить від ступеня диференціації вчителем сукупності змодельованих ситуацій і задач на основі результатів діагностики рівнів актуального (реального) розвитку особистості кожного школяра, практичної готовності до їхнього аналізу й розв’язання.

Детермінант 8. Інваріантні методичні складові незмістових модулів виступають у ролі незмінних (постійних) функціональних опорних одиниць протягом вивчення учнями всіх змістових модулів, а їх дидактичні варіативні компоненти (вправи, ситуації, задачі) – динамічних утворень, зміна яких відбувається насамперед як результат переходу до вивчення кожного нового змістового модуля в ролі предмета засвоєння.

Між усіма компонентами освітнього модуля існують логіко-когнітивні зв’язки.

Змістові модулі класифікуються на основі двох критеріїв. Перший – дедуктивна логіка структурування і засвоєння знань як цінностей. За цим критерієм проектують наукознавчі модулі (вихідні, базові, моновалентні), модулі теоретичного змісту (моновалентні, узагальнюючі) та полівалентні модулі. Другий критерій – характер викладу, сприйняття й осмислення навчальної інформації. Опора на нього дозволяє поділити всі змістові модулі на інформаційно-змістові, проблемно-змістові й пошуково-змістові. Важливо засвоїти цілий комплекс прийомів, значущий для проектування кожного з різновидів змістового модуля.

Методична алгоритм-схема проектування модуля формування способів діяльності містить такі структурні ланки: 1) актуалізація знань учителем дидактичних закономірностей і принципів модульного навчання; 2) визначення цілей проектування модуля; 3) вибір конкретних умінь і навичок (у ролі дидактичних цінностей), які підлягають засвоєнню учнями; 4) пошук або розробка ситуацій як базових для формулювання навчальних задач; 5) безпосереднє формулювання або відбір навчальних задач, адекватних цілям конструювання модуля.

До основних особливостей методичного забезпечення проекту евристичного модуля належать:

● наявність у модулі спеціального психолого-педагогічного словника щодо сутності основних понять і теоретичних положень психології й педагогіки творчості;

● відображення в інваріантній складовій цього модуля методологічного апарату науково-дослідної роботи, зокрема, варіантів програми дослідження, сутності його поняттєво-категоріальної основи, методів самоорганізації науково-дослідної діяльності;

● вибір учителем як проектантом типу творчих задач для евристичного модуля залежно від цінностей конкретного змістового модуля, рівнів актуальної готовності учнів до творчої діяльності, їх вікових та індивідуально-типологічних особливостей, інтересів та ін.;

● спрямованість методичного забезпечення на весь спектр винахідницьких, науково-дослідних і художніх завдань.

Розробка вчителем афективно-розвивального модуля спирається на цілий комплекс спеціальних регулятивів.

Регулятив 1. Щоб відповідним чином направити емоції учнів, проектувальник модуля повинен, з одного боку, передбачити акти педагогічної взаємодії з ними на уроках і в позаурочний час із конкретною метою: забезпечити опосередковану регуляцію почуттів школярів у певних видах діяльності, а з іншого – створити умови для цілеспрямованої роботи педагогів у напрямку свідомого формування в учнів нових особистісно значущих цінностей.

Регулятив 2. Учителеві як проектувальникові слід моделювати емоційно забарвлені ситуації і завдання, спрямовані на виклик в учнів почуттів різної модальності та різних знаків, народження і розвиток у них предметних (інтелектуальних, естетичних, моральних і світоглядних) почуттів.

Регулятив 3. Спеціальні вправи об’єктивно підпорядковуються змісту емоційно забарвлених навчально-розвивальних ситуацій і задач (їх спрямованість зафіксована в попередньому регулятиві), або вектор їх підпорядкування пов’язується з реальними предметами навколишнього світу і продуктами людської творчості.

Регулятив 4. Особливо значущими для емоційного розвитку учнів є різновиди вправ, зорієнтовані : а) на оцінку рівня достатності певної інформації для досягнення поставленої мети; б) спонукання до усвідомлення нових життєво важливих цілей і завдань.

Регулятив 5. Музичний супровід процесу виконання учнем вправ, опосередкованим цільовим орієнтиром яких виступає розвиток його естетичних і моральних почуттів, значно підвищує рівень результативності діяльності.

Провідними ідеями методичного плану щодо проектування модуля формування досвіду саморегуляції засвоєння змісту освіти і духовно-морального саморозвитку потрібно назвати:

● відображення в модулі системи завдань і установок, спрямованих на організацію самооцінювання та взаємооцінювання учнями готовності до засвоєння змісту освіти, сформованості моральних й інших якостей;

● показ компонентів ідеального образу особистості з досить високими рівнями загального і морального розвитку, перспектив навчання й особистісного розвитку;

● створення ситуацій емоційного переживання й осмислення учнями рівня сформованості компонентів реального образу “Я”, значущих для його зіставлення з ідеальним образом;

●представлення самоосвіти в ореолі провідного засобу самодобування й поглиблення загальнокультурних знань у різних галузях науки;

●емоційно забарвлене представлення самовиховання в ролі найважливішої складової процесу самоформування загальнонавчальних умінь, моральних, естетичних, вольових та інших якостей;

● демонстрація зразків завдань-самозобов’язань і особистих планів у сфері самоосвіти й самовиховання;

● презентація методики комплексного використання засобів самоосвіти і самовиховання (різних варіантів).

Говорячи про основні сутнісні характеристики методики проектування комунікативно-розвивального модуля, треба звернути увагу на такі: 1) ідентичність, органічне злиття стратегічних орієнтирів відповідної методики з головними стратегічними орієнтирами проектування особистісно орієнтованого педагогічного процесу в навчальному закладі; 2) подання первинної інформації про понятійний апарат психології спілкування в спеціальних таблицях і з урахуванням вікових особливостей учнів; 3) забезпечення спрямованості методики на реалізацію гуманістичної виховної позиції – розуміння, визнання й прийняття учня як особистості; 4) орієнтованість методики на оволодіння учнями оригінальними методами, прийомами і засобами гуманного спілкування; 5) прогностичність відповідної методики.

Таким чином, можна зробити загальні висновки щодо розробки проекту модульно-розвивального навчання:

1) шляхом оптимізації процесу побудови проекту на методологічному, теоретичному і методичному рівнях способами моделювання й прогнозування визначаються такі його системні властивості, як поліфункціональність, культуровідповідність, психологічний супровід педагогічної діяльності, особистісна орієнтованість, цілісність та інноваційність;

2) роль своєрідної нормативної моделі модульно-розвивального навчання в загальноосвітній школі відіграє комплекс його інтегральних сутнісних характеристик:

● здатність виступати умовою, джерелом і засобом гармонізації й задоволення потреб суспільства та особистості кожного учня в розвитку;

● спрямованість на формування в школярів суспільно важливих духовно-моральних, національних і загальнолюдських цінностей як особистісних;

● цілісність усіх структурних компонентів цього типу навчання, вимог до його організації, їх адекватність між собою й соціальному замовленню;

● синергетичність процесу засвоєння учнями компонентів освітнього модуля;

● спрямованість на оптимальний вибір компонентів освітнього модуля, методів, форм і засобів організації роботи учнів з їхнім змістом;

3) організація модульно-розвивального навчання вимагає створення його всебічного ресурсного забезпечення (навчально-матеріального, кадрового, методичного та ін.). Вона пов’язана із завершенням комп’ютеризації шкіл, створенням електронних підручників і навчальних посібників, забезпеченням психологічної й практичної готовності вчителів до розробки й реалізації модульної навчальної програми.

Питання і завдання

1. Що виступає в ролі методологічних регулятивів конструювання змісту освіти, принципів і методів модульно-розвивального навчання?

2. Обґрунтуйте структуру освітнього модуля: змістовий модуль; модуль формування способів діяльності; евристичний модуль; афективно-розвивальний модуль; модуль саморегуляції духовно-морального саморозвитку й засвоєння змісту освіти; комунікативно-розвивальний модуль.

3. Розкрийте сутність різних трактувань принципу модульності й перерахуйте всі інші принципи модульно-розвивального навчання, які відповідають до його змісту (змістові принципи).

4. Назвіть провідний критерій класифікації методів модульно-розвивального навчання і розробіть свій варіант схеми їх ефективності в процесі засвоєння учнями змісту всіх компонентів освітнього модуля (зразком може служити відбита в параграфі схема ефективності форм організації навчальної діяльності в модульно-розвивальному навчанні).

5. На які детермінанти спирається реалізація принципу структурування всіх компонентів освітнього модуля на інваріантну й варіативну складові?

6. Складіть таблицю, у якій зафіксуйте основні види змістових модулів, класифікованих на основі двох критеріїв: а) дедуктивна логіка структурування і засвоєння знань; б) характер викладу, сприйняття й осмислення навчальної інформації.

7. У чому полягають особливості методичного забезпечення проектів розробки модулів: а) формування способів діяльності; б) евристичного; в) комунікативно-розвивального; г) афективно-розвивального?

8. Окресліть комплекс методичних ідей щодо проектування модуля формування досвіду гуманного спілкування.