Цілі розвитку пізнавальних процесів

Цілі виховання і розвитку духовно-моральних якостей

Цілі формування і розвитку мотивів учіння, праці, самовиховання і творчості

Цілі розвитку афективной сфери

Цілі виховання і розвитку комунікативних умінь і якостей

Цілі розвитку фізичних якостей

Рис.4.4. Таксономія стратегічних (розвивальних і виховних) цілей уроку

Зазначені на схемі развивально-виховні цілі − це система супідрядних потребам особистості учня в розвитку об’єктів (своєрідних таксонів вищого порядку). Кожна із цілей як особлива таксономічна категорія робить свій неповторний внесок у загальний вектор спрямованості процесу навчання на розвиток особистості. Система развивально-виховних цілей уроку описується в такий спосіб на об'єктивній основі з урахуванням реальної структури особистості в її філософському і психологічному планах. Центральне місце в ієрархії представлених цілей посідають ті з них, які спрямовані на стимулювання розвитку духовно-моральної сфери особистості, формування в неї наукового світогляду, ціннісних орієнтацій духовно-морального плану, активної позиції як у процесі навчання в загальноосвітньому навчальному закладі, так і після його закінчення.

На жодному уроці практично не обійтися без реалізації цілей формування й розвитку мотивів навчання: мотиви − невід’ємний компонент структури навчання. Звідси − їх правильне формулювання на етапі проектування навчального заняття лише тоді забезпечує ефективне його функціонування, коли воно пов’язане з особистісним смислом оволодіння конкретними цінностями змісту навчального матеріалу і народженням в учнів акту цілепокладання в напрямку внутрішнього прийняття цих цінностей як значущих.

Цілісний підхід до навчання вимагає „не забути” при цьому, що особистість − це особлива цілісність, кожна складова якої потребує розвитку. Враховуючи величезну роль емоцій і волі особистості учня в оволодінні ним конкретними якостями, знаннями та способами діяльності на рівні самоцінних, наступний крок розробки проекту стратегічних цілей бажано починати із цілей розвитку його афективної сфери (звичайно після врахування потреб у розвитку сфер духовно-моральної й потребнісно-мотиваційної). Інакше кажучи, у представленій ієрархії вони повинні посідати одне з провідних місць. Варіантами формулювань таких цілей можуть служити: 1) стимулювати розвиток в учнів інтелектуальних (світоглядних, естетичних та ін.) почуттів; 2) створити умови для емоційного переживання учнями знань про…; 3) стимулювати формування (або розвиток) в учнів вольових якостей особистості − цілеспрямованості, відповідальності, ретельності, рішучості тощо; 4) педагогічно забезпечити формування у вихованців умінь регулювати свій емоційний стан у процесі виконання завдань учителя або вмінь радіти кожній маленькій навчальній перемозі на уроці.

Необхідно завжди планувати і цілі розвитку в учнів певних пізнавальних процесів − уяви, мислення, пам’яті, уваги і сприйняття. Тим більше, що якісне засвоєння учнями нового матеріалу на будь-якому уроці просто неможливе без установок педагога на концентрацію уваги, запам’ятовування конкретної інформації або її образу, видобування і, як результат, формулювання навчальної проблеми, генерацію ідей у напрямку її розв’язання і т.п. Уже проектуючи мету такого роду, важливо „побачити в зародку” засоби її реалізації − сукупність певних знань, які спираються на психологічні механізми певних пізнавальних процесів. От деякі із прикладів цілей цього плану: 1) стимулювати розвиток мислення учнів у ході засвоєння ними змісту теми уроку; 2) створити умови для розвитку уяви вихованців у процесі закріплення ними отриманих знань; 3) забезпечити розвиток образної пам’яті старшокласників на етапі пояснення нового матеріалу; 4) сприяти розвитку здатності учнів до концентрації уваги на „вузлових” питаннях теми в ході її проблемного викладу вчителем; 5) сприяти цілісності сприйняття учнями основних цінностей нового матеріалу (бажано вказати яких).

Проектування освітніх цілей

Освітній (дидактичній) меті особистісно орієнтованого уроку притаманна така властивість, як функціональний дуалізм. У педагогічному процесі вона одночасно виконує як функцію тактичного, так і функцію стратегічного планів. Її тактична функція − чітка орієнтація вчителя й учнів на досягнення конкретного результату уроку (він пов’язаний із засвоєнням учнями певних знань і способів діяльності, дидактичних цінностей інших найважливіших компонентів змісту освіти). Функція стратегічного характеру освітньої мети − виступати в ролі способу безперервного задоволення потреб особистості кожного учня в розвитку. Інакше кажучи, ця функція безпосередньо пов’язана з розвивально-виховною метою уроку й системи уроків з предмета. Йдеться про можливості педагогічного стимулювання розвитку всіх сфер особистості учня саме в процесі формування в нього знань, умінь і навичок, а також інших елементів змісту освіти.

Вектори освітніх цілей безпосередньо спрямовані на засвоєння учнями всіх елементів змісту освіти і, як результат, підвищення рівня їх освіченості. Таксономія системи освітніх цілей, представлених на рис. 4.5, дає про них повне уявлення.

Цілі Цілі

формування формування

досвіду досвіду

гуманного творчої

спілкування Потреби діяльності