Організаційно-методичні принципи навчання

Принцип наочності навчання

Згідно ще з Я. Коменським, застосування наочності на уроці − одна з провідних методичних вимог до організації навчання, „золоте правило” дидактики. Розрізняють два види наочності − предметну (вона розрахована на сприйняття, а потім і осмислення учнем цінностей навчального матеріалу на основі роботи його зорового аналізатора) і словесну (формування в учня конкретних уявлень − результат впливу вчителя переважно на його слуховий аналізатор).

Роль цього принципу дуже істотна в умовах організації особистісно орієнтованого навчального процесу. Одна з провідних його вимог до педагога − яскрава, емоційно насичена ілюстрація за допомогою різних видів мистецтва, і, зокрема, засобами літературної творчості правил, визначень, закономірних зв’язків та інших дидактичних цінностей.

У діалектичній єдності словесна і предметна ілюстрації конкретного образу дидактичної цінності сприяють її емоційному переживанню учнем, підготовці цілісного осмислення ним якогось явища або процесу. Особистісно орієнтована траєкторія реалізації принципу наочності забезпечує рух процесу перетворення об’єкта пізнання учня в самоцінну логіку „від його емоційного переживання до розуміння”. Така логіка зазначеного руху у свідомості особистості учня характерна й для процесу виконання педагогом ще однієї провідної методологічної вимоги до організації навчання − принципу усвідомленості й творчої активності.

Принцип усвідомленості й творчої активності

Обґрунтування даного принципу пов’язане з опорою вчителя на психологічний механізм процесу навчання − єдність свідомості й самосвідомості особистості учня, з урахуванням ним таких структурних компонентів свідомості, як емоційний (емоційне переживання цінностей) і раціональний (розуміння сутності конкретної цінності). Успішна реалізація принципу залежить від створення вчителем умов для емоційного переживання учнями знань, способів діяльності та інших компонентів змісту освіти у ролі самоцінних, а також від рівня глибини й самостійності їх осмислення.

Ефективність створення першої умови − результат готовності вчителя до використання засобів різних видів мистецтва (літературного, образотворчого, музичного, декоративно-прикладного та ін.) з метою образного зображення цінностей. Насамперед йдеться про зображення понять, правил, визначень і законів навколишнього світу.

Успішність створення другої умови визначається, з одного боку, ступенем оволодіння учнями аналізом, синтезом, умовиводом, іншими розумовими операціями, а з іншого − рівнем цілісності застосування вчителем спеціальних методів і прийомів пізнавальної активізації вихованців на етапі осмислення знань, комплексністю врахування ним характеру пізнавальної активності та індивідуально-типологічних особливостей кожного учня.

Забезпечення сплаву емоційного переживання й осмислення учнем конкретної дидактичної цінності вимагає розв’язання завдання щодо формування у нього смислотвірних мотивів навчання. Їхня наявність − джерело активності учнів на уроці зокрема творчої, а також умова повороту свідомості особистості кожного учня на самосвідомість, тобто на своє „Я”. Необхідними умовами формування у нього смислотвірних мотивів слід вважати наявність особистісного сенсу засвоєння конкретного навчального матеріалу й акту цілепокладання в напрямку оволодіння ним як особистісно значущим.

До основних детермінантів безпосередньо творчої активності учнів належать такі фактори, як наявність у них психологічної установки на творчу роботу, знань основ педагогіки й психології творчості, методів і засобів дослідницької діяльності, систематичне використання вчителем творчих і науково-дослідних завдань, групової та індивідуальної форм організації їх розв’язання. Творча активність учня − це ще й результат усвідомлення ним свого образу „Я” як людини творчої, протиріччя між ідеальним і реальним образами „Я” як учня, готового до якісного засвоєння всього змісту освіти.

Питання і завдання

1. Назвіть провідні методологічні засади для вивчення закономірностей навчання.

2. Розкрийте закономірний характер основних зовнішніх і внутрішніх зв’язків процесу навчання, які встановлюються на основі цілісного й особистісно орієнтованого підходів.

3. З’ясувавши, чим зумовлене виникнення принципів навчання, дайте характеристику основних з них.

4. Які закономірності навчання лежать в основі принципів, які знаходяться у відповідності з його завданнями та змістом?

5. У чому на практиці проявляється взаємодія принципів навчання (покажіть, як конкретні, наприклад змістовні, принципи доповнюють і підсилюють один одного )?

6. Що слід розуміти під системою принципів навчання?