Міністерство освіти і науки України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Кафедра географії та природознавства

Реферат на тему:

Історія СМТ Розділ

Підготував:

Студент 1го курсу

Групи ГТБ-13

Верестун Л.С.

Перевірив:

Канд. Іст. Наук

Доц. каф. Історії і Політології

Королько А.З.

Івано-Франківськ

2010

Зміст:

1. Історико-географічні дані смт Розділ (Роздол, Старий Розділ) (ст. 3)

2. Соцiально-економiчний; Розвиток Роздолу (ст. 4-11)

3. Церква в Роздолі (ст. 11-14)

4. Палац Лянскоронських, минуле і сучасне (ст. 14-15)

5. Карта (ст. 16)

6. Список використаної літератури (ст. 17)

1. Історико-географічні дані смт Розділ (Роздол, Старий Розділ)

Герб:

Україна

Львівська область

Миколаївський район

Роздільська селищна рада

Код КОАТУУ: 4623055400

(Південно-західноме Опілля)

Основні дані:

Засноване 1569 як Роздол

Статус СМТ із 1940 року (раніше – місто)

Площа 2,56 км²

Населення 3200

Густота 1179,690 осіб/км²

Поштовий індекс 81650

Телефонний код +380 3241

Географічні координати: 49°27′43″ пн. ш. 24°03′44″ сх. д. (G)

Водойма: р.Колодниця,1 озеро, більше десятка ставів

Відстань:

Найближча залізнична станція: Миколаїв-Дністровський

До станції 10 км

До райцентру: До обл. центру:

- фізична: 10 км - залізницею: 45 км

- автошляхами:59 км

Селищна влада

Адреса 81650, Львівська обл., Миколаївський р-н, вул. Шевченка, 11

2. Соцiально-економiчний; Розвиток Роздолу

2.1

Micто (до 1940р.) Роздiл розташоване на берегах рiчки Колодницi, лiвоi притоки Днiстра. На пiвнiч вiд нього тягнеться до Миколає:ва горбисте, вкрите лiсами, пасмо. В ньому трапляються печери. За народними переказами на ropi Кукуровiй бiля Роздола населення колись ховалося вiд нападiв татар .

Тут була знайдена кам'яна сокира трипiльського типу, виготовлена 4-2,5 тисячi pоків до Н.е. (так звана надбузька культура). Це була неолiтична культура, коли панував Maтpiapxaт . Отже люди селились тут вже в найдавнiшi часи, бо мали добрий зв'язок з навколишнiм cвiтом через piкy Днiстер. Такод неподалік роздолу (в кар’єрі)недавно були знайдені зуби викопного тюленспівробітником державного музею НАН України В.В. Іщенком.

Поле Роздiл, що належало королiвським селам Крупсько та Березина, згадане в королiвськiй rpaмoтi Владислава 11 вiд 5 червня 1462 року . Вже 1469 року Березина та Крупсько належали Миколi Чернiйовському, який мав за право володiння цими селами виставляти в похiд трьох воякiв- одного зi списом та двох лучникiв . У 1569 роцi Микола Чернiйовський (мабуть вже внук попередньо згаданого) отримав привiлей на право заснування Micтa Роздiл "на сирому грунті", тобто на необжитому мiсцi, i про це Є згадки в aктi люстрацiї королiвщин 1570 року.

Сам е слово "роздiл" слiд утотожнювати з поняпям "межа".

Роздiльне поле було межовим мiж двома селами, роздiлювало ix.

В актi люстрацii Micтa 1570 року зазначено, що при заснуваннi Micтa Чернiйовський заглибився у королiвськi лiси. Комiсари, якi проводили люстрацiю, були незадоволенi заснуванням ще одного Micтa, яке зменшувало прибутки вiд торгiвлi У Щирцi . Тодi ж було засноване i Micто Миколаiв.

Наступного року король Зигмунд-Август видав розпорядження, щоб спецiально призначенi комiсари розiбрались на основi якого привiлею Чернiйовський "гвалтом" заснував Micто i наробив шкод у королiвських борах на 20000 гривен. Комiсари справи не вирiшили, бо 1576 року король Стефан Баторiй повторив розпорядження . Чернiйовський протягом цього часу не дармував, Micто росло i багатiло ... Мiсцевi купцi сплавляли по Днiстру збiжжя та iншi продукти з панських фiльваркiв.

у податковому peєcтpi 1578 року зазначено, що в Роздолi було 6 пекарiв, 2 ткачi, 2 ковалi. Micького податку на будинки , Micто платило 6 зол. За весь piк мicто платило 25,5 зол податкiв .

У молодому містіi рiзко виявились протирiччя мiж мiщанами та мiською верхiвкою. У судових книгах Львова 1609 року : скарги роздільських панів на міщан за побиття та вбивства .Місто росло, а разом з ним і податки. У 1630 році лише місяці з Роздола було вибрано 20 зол чопового- податку виготовлення та продажу горілки.

У першій половині 17 ст в місті було вjд 7 до 1О різних спеціальностей ремісників .

у 1647 році 'граф С.Жевуський заснував тут укріплений монастир Ордену кармелітів . Цей монастир мав бути закри тий австрійською владою у 1780-х роках, але щоб цього не сталось, то при монастирі було засновано шпиталь для невиліков хворих .

Восени 1648 року місто облягали татари, тимчасові союзники Б.Хмельницького. Після короткої облоги міста міщани дом вились з татарами і здали їм місто з оборонним замком.

Коли на початку січня 1649 року сюди повернулась з Комарина дружина львівського підкоморія зі своїми слугами, ксьондзами та майном, то на заклик рогатинських міщан знавколишн' сіл до Роздола прибули до 170 селян (з Острова, Руди та Берездівців), які під проводом Кручкових, колишніх підданих пана Цетнера, побили тут багато шляхти та орендарів, забрали Їхнє майно. На прохання міщан вони вбили ненависного пана Козяровського. Пізніше два організатори нападу були засуджені шляхтою і страчені у Роздолі У 1650 році .

Другий напад на місто вчинили міщани Рогатина разом з селянами навколишніх сіл 7 квітня 1649 року.

Як свідчить присяга роздільських міщан Прокопа і Федора Дег¬тярів, місто у 1649 році не могло заплатити жодного податку, "бо лише стільки людей залишилось, що при монастирі оборонились і в полі в землянках жили" . Подібне заявили міщани Ілько Утчин та Петро Сугайов, Михайло Вовків з Крупська та Стець Манав'ят з Березини в лютому 1650 року: "через спустошення містечка Розділ, села Крупська та Березини разом з церквами і на попіл спалення ворогами християнства і свавіллям козацтва не могли поборів вибрати до скарбу Речі Посполитої" .

Пізніше місто не раз грабувало польське військо. Перед підписанням Зборівської угоди тут була розквартирована хоругва яворівського старости Якуба Собєського- батька майбутнього короля Яна ІІІ. В кожну хату ставили по двох жовнірів, які забирали продукти.

Від родини Чернійовських біля 1650 року місто отримав як посаг дружини львівський земський суддя Станіслав Жевуський . Родина Жевуських володіла Роздолом до кінця XVIII ст.

Як видно з реєстру поголовного податку у 1676 році в місті з чужинецького населення проживали тільки 3 жидівські родини та 8 осіб шляхти . Після остаточного припинення боротьби на українських землях (завершення періоду Руїни) сюди прибуває все більше чужинців.

З інвентаря 1711 року Розділ виглядає невеликим містечком. В центрі проживали 59 родин, майже половину з яких становили жиди (21 родина). На 5 вулицях- Лісній, Пекарській, Крупській, Ковальській та Збирку проживали 134 сім'ї. В місті був перевіз через Дністер, який разом з корчмами приносив Жевуським 8500 зол. Від жидів вони отримували 400 зол, а чиншу "ставчизни та пухарського"- 1600 зол . Пухар польською мовою означає кухоль або бокал, а ставчизною міг називатись чинш, який мали платити мешканці при прибутті пана до міста для його привітання (stawic sie).

Наприкінці 1728 року в місцевому костьолі о. кармелітів був похований колишній великий коронний гетьман Станіслав Же¬вуський. Він після важкої і довгої хвороби помер у Львові у своєму будинку на ринку 4 листопада. Протягом 6 тижнів його тіло лежало у тій кам'яниці, а біля нього було влаштовано 6 вівтарів, при яких постійно відбувались поминальні богослуження. Після цього тіло з процесією було відправлене на галицьке передмістя. Вкриті кармазиновим оксамитом коні везли пишну труну, побіч якої жовніри гусарської та панцирної хоругов несли гетьманські регалії. За труною йшло кілька хоругов війська, яке давало залпи з рушниць, а на міських валах 24 рази вдарили гармати. Били дзвони львівських костьолів . Мабуть не менш пишно везли Жевуського до Роздолу.

У 1730 році М.Жевуський заснував при монастирі заклад для утримування 12 убогих з маєтком 17000 зол . Дя його функціонування був виділений невеликий маєток, який у 1870 році принdсив 120 зол. Ця сума була мізерною для утримування 12 осіб. Михайло Жевуський помер 11 січня 1770 року і був похований в гробівці під роздільським костелом ОО.кармелітів. Його дружина Францішка Жевуська померла в Роздолі 31 березня 1783 року. Оскільки вона допомогла збудувати багато українських церков, то 20 квітня 1784 року львівський єпископ наказав парафіянам в маєтках Жевуських та Цетнерів молитись за упокій її душі .

В середині XVIII ст. Жевуські створили в Роздолі цілий комплекс господарських будівель для переробки зерна на горілку.Зерно довозилося сюди у великих кількостях навіть з володінь Жевуських на Поділлі. У занепадаючій шляхетській Польщі не було достатнього ринку для споживання великої маси хліба, ні достатньо налагоджених шляхів його транспорту за кордон.Вироблена з зерна горілка силою нав'язувалась селянам через мережу корчм. У 1740 році оренда корчм у Роздолі приносила Жевуським 11200 зол в рік, в Берездівцях-7400 зол, в Ходорові- 8200 зол . Гарнець горілки в середньому коштував 3 зол 6 гр . Насильне розпиячення селян дало пагубні далекосяжні наслідки, які ще й тепер відчуваються серед нашого народу.

У Роздолі відбувались три річних ярмарки- два тижневих і один триденний. У 1811 році вже відбувалось два щорічні ярмарки- один тривав протягом 2 тижнів, другий- протягом 8 днів.

З середини XVIII ст місто почало занепадати, часто терпіло від пожеж. У 1757 році Розділ разом з Берездівцями був звільнений на два роки від сплати податків, а в березні 1759 року сейм продовжив це звільнення ще на 3 роки, приймаючи до уваги заслуги Жевуського перед державою . Таке ж звільнення було продовжене на 3 роки і 1762 року .

У 1763 році Жевуський наказав, щоб міська міра була однакова з фільварковою, а також щоб міська колода завжди стояла на ринку і кожного торгу її мали переносити з одного місця на інше. Це було зроблено мабуть на скарги міщан, яких обманювали несовісні купці.

17 вересня 1768 року в Роздолі було страчено 7 гайдамаків учасників повстання на Східній Україні. Ще двом іншим було відрубано праві руки та ліві ноги. Такими кроками шляхта намагалась залякати населення, щоб не допустити такого ж спалаху повстання у Галичині . Того року восени шляхетський сеймик ухвалив брати з міста 46 зол шележного та 33 зол чопового податку . Від продажу 100 кварт горілки до шележного йшло 3 зол, а до чопового 2 зол, від горілчаних котлів- відповідно 30 та 20 зол, від продажу 60-гарнцьової бочки пива- по 1 зол 10 гр та 1 зол .

Восени 1772 року Галичина ввійшла до складу Австрії. У 1778 році австрійці розквартирували в місті загін кавалерії, почали будувати стайні для коней. Населення терпіло від них різні кривди . 12 лютого 1779 року під Роздолом стояла угорська військова частина, яка проводила рекрутський набір. Молодих парубків ловили, щоб віддати на багаторічну цісарську службу. "Плач стояв"- коротко відмітив хтось з дяків або священиків на обкладинці церковної книги .

У 1777 році в місті було 45 шевців, 17 ткачів, по 11 боднарів та різників, 8 стельмахів, 6 ковалів, по 4 кравці та столярі, 2 шклярі та 2 малярі- Якуб Адамовський та Микола Урбанович . Весна того року була "з примхами" . 29 березня тут випало снігу "по коліна". Про це зазначив у церковній книзі малехівський парох о.Д.Ференсович .

У 1779 році сума річного прибутку Жевуських з Роздола становила 11835 зл. З тієї суми 9364 зр (або 79,12%) Надходило з оренди корчм жидам. Такою вражаючою є ціна пияцтва мовою сухих цифр. А скільки за ними стоїть жіночих та материнських сліз, поламаних доль, каліцтв духовних та фізичних?. Пани ж видерті таким чином селянські гроші часто-густо програвали в карти у місцевих та закордонних кав'ярнях. Земельний чинш становив 1086 зр, прибуток з ставів 116 зр. У ставках розводили пстругів (форель) і возили на продаж до Львова.

У 1780 році в Роздолі був засновний ще один монастир- сес¬тер милосердя, в якому перебували 10 монашок. Вони доглядали за сиротами та хворими. У 1829 році Людвіка Лянцкоронська заснувала при ньому лікарню на 20 ліжок, для утрима!",ня якої виділила маєток з річним прибутком 3000 зр .

У 1797 році граф Казимир Жевуський отримував з міста 9337 зр ( з корчм та млинів). Грошові чинші з населення становили у цій сумі 1844 зр. Мешканці передмістя Вільхівець відробляли в рік 324 дні панщини, які оцінювалися у 108 зр. Десята частина від усіх прибутків передавалася монастиреві сес¬тер милосердя .

Казимир Жевуський помер 7 липня 1820 року. У 1864 році в Березині в його честь був встановлений пам'ятний знак.

На початку ХІХ ст Розділ перейшов в руки Лянцкоронських, які поріднились з Жевуськими. Цікаво, що у 1820-х роках економом місцевого Їхнього маєтку був Іван Мох, син якого Рудольф (1816-1892) закінчив тут 3 класи початкової школи у оо. кармелітів, а згодом став священиком. Був близьким до членів відомої "Руської трійці", У 1841 році випустив збірку віршів "Мотиль" (через 4 роки після "Русалки Дністрової", яка провістила початок українського національного відродження у Галичині!). У 1870-х роках О.Р.Мох був палким проповідником тверезості, брав участь у десятках антиалкогольних місій на Івано-Франківщині та Тернопільщині . Згодом У витвережених селах засновувались читальні.

У 1825-28 роках в місті була збудована аптека . 1821 року в Роздолі і Березині проживали 1109 греко-като¬ликів ( в тому числі 280 дітей, не здатних до сповіді). Парохом був О.Василь Шведзицький, який отримував по 161 зр щорічної доплати з спеціального релігійного фонду . В австрійсь¬кій державі урядово був встановлений мінімальний рівень дохо¬дів для священиків. Якщо парафія належних прибутків не дава¬ла, то різницю священикам компенсувала держава у вигляді конг¬руального додатку.

у середині 1840 років в місті широко розгортався рух твере¬зості, який стихійно виник в Галичині. Селяни масово відмовлялися купувати поміщицьку горілку. В 1845 році цей рух дош¬кульно вдарив по орендарях, які за 7000 зр взяли в річну оренду корчми Роздільського ключа. Давши поміщикові 600 зр авансу, вони відмовилися від оренди. Наступного року рух тверезості під впливом відлуння селянського повстання на Перемишильщильні переріс у Роздолі в селянські заворушеннр проти кріпосницької системи.

З квітня 1846 року уряд змушений був піти селянам на пос¬тупки- в Галичині були скасовані літні допоміжні дні панщини і возова повинність. Селяни отримали право подавати Скарги на панів безпосередньо до окружних управлінь. цe викликало ще більше обурення селян- вони почували себе обдуреними, бо надіялись на повну ліквідацію панщини. Манратор (управитель) Окурніцький писав до Відня К.Лянцкронському "'У, що 'указ зробив і тутешніх српян зухвалими. Не довіряючи ,і йому, ні своєму священикові, вони ходи лт за роз'ясненням указу до австрійського офіцера".

Навесні 1848 року кріпосницво в галичині було скасоване, але становище населення мало змінилося від того. Вже після 1848 року селяни з Роздолу писали з гіркотою "До кого з нашою кривдою зтвертатись? В домінію - тут Юда І 'Kсapioтський, до комісара- то Kaяфa, до старости- то сам Пилат, І всі одним вузлом зв'язані, всі одним голосом кричать: "Бий, забий, дери веди, то гадюка, то РУСИН. І це є тресць нашої справедливости . З цієї скарги видно яка соціальна несправедливість тісноо поєднувалась з несправедливістю націоальною. Українці не могли добитись своїх прав, бо не мали власної інтелігенції , власних керівників. Чужинці їх розуміти і слухати не хотіли.

У 1848 році булп зібрано 90 , підписів у Роздоліта 84 підписи у Беррзині під заявою до уряду про поділ Галичини на українську та польську частини . Польські пани в парламенті не допустили розгляду цього Пи'ання. Того ж pоку В місті були створрні заг они польської (до 110 чоловік) та української грардії (на заклик о Василя Шведзиньського). Під капітаном польської гвардії був колишній міський війт Ян Чеканевський. Кілька чоловіків З української гвардії ходили в Угорщину на rридvшення революції, а що Потім були висміювані в місті полякaими, які співчували угорцям. З їхнім звільненням вони повязували і воє звільнення з пут Австрійської імперії. Поляки обзивали українських гвардійців попівським військом", хотіли віддати як рекрутів на військову службу грабували їхнє майно, на що ті на початку 1851 року жалілись Головній руській раді у Львові. Скаргу підписали Василь Вавжинець, Андрій Мелешко та Максим Костирка, стрільці руського батальйону.

У 1857 році в містечку було 4043 мешканці, переважно поля¬ки та жиди. Українців було 783 особи . У 1860 році в місті проживав 721 греко-католик. Українське населення Роздола зменшувалось шляхом полонізації. А все населення міста становило 4043 особи . У 1866 році тут було 1359 римо-католиків. У 1857 році тут був створений ще один фонд для бідняків Роздільського ключа з річним прибутком 562 3р. Він допомагав засновувати громадські шпихлірі, надавав допомогу потерпілим від повеней та пожеж .

Тут буде доречно зауважити, що Лянцкоронські мали по всій Польщі більше 40 маєтків, але найбільше полюбляли Розділ. При них тут були виявлені поклади сірки та джерела мінеральних вод. При них також була збудована цегельня, тартак, олійня, оранжерея, бровар, кузня. Палац Лянцкоронських в Роздолі потопав у зелені чудового парку, де росли рідкісні породи дерев.

Один з Лянцкоронських був фундатором роздільської церкви. У 1863 році уряд будував дорогу з Миколаєва до Ходорова та Рогатина, яка проходила через Розділ. Це був гостинець, висипаний дрібним камінням.

Відомо, що коли 1862 року погоріло місто. Рава-Руська, то міщани Роздола разом з селянами Крупська та Березини зібрали погорільцям 17 зр допомоги. Пожежі траплялись і в Роздолі. Влітку 1879 року в Роздолі згоріли 18 жидівських будинків. Шкоди становили 57000 зр, а отримана допомога від уряду- тільки 500 зр. Не встигли люди відійти від цього лиха, як їх спіткало нове: наступного року місто знову погоріло. На той час у ньому разом з прилеглим селом Вільховець було 4646 мешканців .