Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького

Навчально-науковий інститут фізики, математики

та комп’ютерно-інформаційних систем

Зраєв Дмитро Олександрович Урок з фізики (7 клас)

спеціальність 6.040203 – фізика

Робота

студента 3-Б курсу

ННІ ФМ КІС

денної форми навчання

Черкаси – 2011

Урок № 8(1)

Тема уроку: Оптичні явища в природі. Джерела світла.

Дата проведення: 10.11.11.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Мета уроку: Сформувати в учнів поняття про природу світла його джерела та розглянути основні оптичні явища в природі, використовуючи положення про прямолінійне положення та закони світла, розвивати пізнавальні здібності учнів.

Обладнання та засоби навчання: комп’ютер, проектор, навчальна програма „Фізика 7 клас”.

Хід уроку

І. Організація класу

Добрий день, я - Зраєв Дмитро Олександрович, буду проводити у вас урок.

ІІ. Відвідування.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Тема уроку: Оптичні явища в природі. Джерела світла.

Сьогодні ми повинні з'ясувати природу світла розглянути його джерела та означити основні оптичні явища в природі, використовуючи положення про прямолінійне положення та закони світла.

Мета уроку: Сформувати в учнів поняття світло, його джерела та оптичні явища світла в природі.

ІV. Питання для розгляду

1. Світло;

2. Оптичні явища в природі;

3. Джерела світла;

4. Приймачі світла;

5. Висновки.

V. Виклад нового матеріалу Що таке світло?

• Світло – випромінювання, яке сприймає людське око і яке поширюється зі швидкістю 300000 км/с.

• Оптика (optike – наука про зорові відчуття) – розділ фізики, що вивчає світлові явища.

Поширення світла

• Пучок світла – це циліндричний або конічний канал, усередині якого поширюється світло.

• Світловий промінь – лінія, вздовж якої поширюється світло.

• Промінь – це вісь пучка.

  • В однорідному середовищі світло поширюється прямолінійно

Оптичні явища в природі. Веселка

Веселка (також райдуга) — оптичне явище в атмосфері, що являє собою одну, дві чи декілька різнокольорових дуг, що спостерігаються на тлі хмари, якщо вона розташована проти Сонця. Червоний колір бачимо із зовнішнього боку веселки, а фіолетовий — з її центральної частини.

Веселка - це красиве небесне явище - завжди привертала увагу людини. У колишні часи, коли люди ще мало знали про навколишній світ, веселку вважали “небесним знаменням”. Так, стародавні греки думали, що веселка - це усмішка богині Іріди.

Веселка спостерігається осторонь, протилежною Сонцю, на тлі дощових хмар або дощу. Різноколірна дуга зазвичай знаходиться від спостерігача на відстані 1-2 км., а іноді її можна спостерігати на відстані 2-3 м на тлі водяних крапель, утворених фонтанами або розпилювачами води.

Центр веселки знаходиться на продовженні прямої, що сполучає Сонце і око спостерігача, - на проти сонячній лінії. Кут між напрямом на головну веселку і проти сонячну лінією складає 41-42е.

У веселки розрізняють сім основних кольорів, що плавно переходять один в іншій.

Вид дуги, яскравість квітів, ширина смуг залежать від розмірів крапельок води і їх кількості. Великі краплі створюють вужчу веселку, з кольорами, що різко виділяються, малі - дугу розпливчату, бляклу і навіть білу. От чому яскрава вузька веселка видно влітку після грозового дощу, під час якого падають крупні краплі.

Вперше теорія веселки була дана в 1637 році Рене Декартом. Він пояснив веселку, як явище, пов'язане з віддзеркаленням і заломленням світла в дощових краплях. Утворення квітів і їх послідовність були пояснені пізніше, після розгадки складної природи білого світу і його дисперсії в середовищі. Дифракційна теорія веселки розроблена Ері і Партнером.