Показники використання основних виробничих фондів

Показники використання основних фондів поділяються на вартісні та натуральні.

Вартісні показники поділяються на такі групи:

1. Показники руху та технічного стану основних фондів.

2. Показники озброєності підприємства.

3. Показники ефективності використання основних фондів.

Для характеристики руху та технічного стану основних фондів на підприємстві використовують показники руху та технічного стану основних фондів:

1. Для характеристики руху основних фондів використовують:

- коефіцієнт вибуття (характеризує зменшення виробничої потужності підприємства):

де В_виб – вартість вибувших основних фондів за певний період (рік), грн.; В_п.п – вартість основних фондів на початок періоду, грн.

• коефіцієнт оновлення (характеризує зростання виробничої потужності підприємства):

де В_введ – вартість введених основних фондів за певний період (рік), грн.; В_к.п – вартість основних фондів на кінець періоду, грн..

2. Для характеристики технічного стану основних фондів використовують:

• коефіцієнт зносу (характеризує ступінь зносу основних фондів і показує, яка частина вартості основних фондів перенесена на вартість виготовленої продукції чи наданих послуг):

де В_зносу – вартість зносу основних фондів, грн.

- коефіцієнт придатності (характеризує ступінь придатності основних фондів і показує, яку долю складає залишкова вартість основних фондів від їх первісної вартості):

де В_зал – залишкова вартість основних фондів, грн.

Коефіцієнт зносу та коефіцієнт придатності пов’язані такою залежністю:

3. Для визначення ступеню забезпеченості підприємства основними виробничими фондами використовують показники озброєності підприємства:

- фондоозброєність (характеризує забезпеченість підприємства основними фондами):

де В_с.р – середньорічна вартість основних фондів, грн.; N_спис – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

- енергоозброєність (потенційна і фактична):

- потенційна енергоозброєність :

де W_дв – потужність електродвигуні і електроапаратів в майстернях, кВт; N_роб – кількість робітників, зайнятих в найбільш завантажену зміну, чол.

• фактична енергоозброєність :

де Е_спож – спожита енергія, кВт;

4. Показники ефективності використання основних фондів

Ефективність використання основних фондів характеризується системою показників, що поділяються на узагальнюючі і часткові.

Узагальнюючі показники залежать від багатьох техніко-економічних факторів і виражають кінцевий результат використання всіх груп основних фондів.

До узагальнюючих показників відносяться:

Фондовіддача (Фв) – показує, яка віддача від використання кожної грн., витраченої на основні фонди, наскільки ефективно вони використовуються на підприємстві.

де В – вартість зробленої за рік продукції, грн..

ОФ– середньорічна вартість основних фондів, грн.

де ОФп – вартість основних фондів на початок року, грн.; ОФв – вартість основних фондів, що вводяться на протязі року, грн.; ОФвив – вартість виведених основних фондів протягом року, грн.; Нв – кількість місяців до кінця року, протягом яких будуть функціонувати введені основні фонди ; Нвив – кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

Зворотним показником фондовіддачі є фондоємність (Фє) продукції:

Фондоємність показує частку витрат на основні фонди, що приходиться на випуск однієї грошової одиниці продукції. Під випуском продукції мають на увазі товарну, валову, чисту, реалізовану продукцію.

Фондоозброєність праці (Фо) характеризує технічний рівень виробництва на підприємстві:

де Ч – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Фондорентабельність (Фр) – прибуток на 1 грн., вкладену в основні фонди:

де Пр – прибуток, грн.

Взаємозв'язок основних показників, що характеризують ефективність використання ресурсів можна показати, якщо чисельник і знаменник формули фондовіддачі розділити на середньооблікову чисельність.

Ідеальним варіантом вважається варіант, коли продуктивність праці на підприємстві росте більш швидкими темпами, чим фондоозброєність праці, тому що в цьому випадку досягається максимальна ефективність виробництва.

До системи взаємозалежних показників, що безпосередньо характеризують рівень використання активної частини основних виробничих фондів відносяться частні показники, що розкривають резерви можливого поліпшення використання активної частини основних фондів.

До часткових показників використання основних фондів належать:

- коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (К_екст):

- по групі обладнання цеху:

де Ф_н і Ф_д – номінальний і дійсний фонд часу роботи обладнання за певний період, год.

де Ф_к – календарний фонд часу, дні; В, С – вихідні і святкові дні; _зм – тривалість зміни, год.; п_зм – кількість змін роботи обладнання на добу.

• на робочому місці:

де т – кількість видів деталей, що обробляються на робочому місці; t_шт.і – норма часу на одну деталь і-го виду, н-год.; N_і – обсяг випуску деталей і-го виду, шт.

- коефіцієнт інтенсивного завантаження (К_інт):

- по групі обладнання цеху:

де t_факт – фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год.; t_норм – технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.;

• на робочому місці:

де t_маш.і – машинний час обробки однієї деталі і – го виду, н-год.;

- коефіцієнт інтегрального використання основних фондів (К_інтегр):

- коефіцієнт змінності роботи обладнання (К_зм):

або

де В_зм – кількість відпрацьованих верстато-змін; В_д – кількість відпрацьованих верстато-днів; Ф_д – дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год.; Ф_д1 – дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі, год.

Крім показників екстенсивного і інтенсивного використання устаткування важливе значення мають показники використання виробничих площ і споруд. Найважливішими серед них є: коефіцієнт завантаження виробничих площ цеху; показник зняття продукції з 1 м² виробничої площі; пропускна здатність резервуарів, водонапірних башт, тощо.