ЗМІСТ

РОЗДІЛ 10 РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА: СУЧАСНІ МОДЕЛІ, ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ

10.1. Поняття структуризації потенціалу підприємства……………….2

10.2. Характеристика ресурсних складових потенціалу

підприємства……………………………………………………………...8

10.3. Завдання оптимізації структури потенціалу підприємства……17

РОЗДІЛ 11 ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ТА АНТИКРИЗОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

11.1. Організаційно-економічні передумови антикризового

управління……………………………………………………………….23

11.2. Суперечності та розбіжності у розвитку підприємства, що призводять до кризових явищ і процесів………………………………27

11.3. Економічні механізми протидії кризовим явищам і процесам...36

Розділ 10

Розвиток підприємства: сучасні моделі, трансформація та реструктуризація

10.1. Поняття структуризації потенціалу підприємства

Підвищення ефективності використання потенціалу під­приємства потребує його структуризації, тобто розкладання на окремі елементи, встановлення їх функцій і зв’язків. Як об­ґрунтовано зазначає Н.С. Краснокутська, сьогодні не сформо­вано чіткого та однозначного уявлення про структуру потен­ціалу. Це зумовлено тим, що увага науковців спрямована на дослідження вияву складових потенціалу, методологію та інст­рументарій оцінки впливу на загальні результати присутності підприємства на ринку, а ефект використання його сукупного потенціалу залишається поза увагою.

Є декілька підходів до структуризації потенціалу підпри­ємства. Зупинимося на двох з них, що мають найбільш широке трактування в економічній літературі.

Перший підхід представляє блочно-модульна структура по­тенціалу підприємства:

а) блок системи управління:

• планування;

• реалізація;

• контроль;

б) блок діяльності персоналу:

• аналітична сфера;

• виробництво;

• комунікаційні зв’язки.

Другий підхід представляє функціональна структуризація згідно з якою ресурсними складовими потенціалу підприємст­ва є:

• технічні ресурси — сюди належать обладнання, інвентар, сировина, основні та допоміжні матеріали;

• кадрові ресурси — склад усіх працівників підприємства;

• фінансові ресурси — це ресурс-посередник, представле­ний грошима та цінними паперами;

• організаційні ресурси — форми організації виробництва на підприємстві та системи управління ним (системи менедж­менту);

• технологічні ресурси, застосовувані на підприємстві, та перспективні технології;

• просторові ресурси — виробничі приміщення, земель­ні ділянки (територія підприємства), можливості їх розши­рення;

• інформаційні ресурси;

• ділова репутація підприємства.

Структура потенціалу не є статичною (незмінною) величи­ною і залежить від динаміки (еволюції) внутрішнього і зовніш­нього середовища підприємства, де здійснюється його діяль­ність.

Часто використовуваною категорією сьогодні є страте­гічний потенціал підприємства. В економічній літературі стратегічний потенціал розглядається як сукупність наявних ресурсів, що забезпечують виживання підприємства у кон­курентному середовищі у певній перспективі. Про стратегіч­ний потенціал згадується найчастіше при формуванні моделі стратегії підприємства (моделі його стратегічної поведінки на ринку).

Варто зауважити, що потенціал підприємства формують не лише наявні ресурси, але й ті ресурси, які підприємство може придбати на ринку. Тому до основних джерел забезпечення ними підприємства слід віднести:

• залучення зовнішніх інвестицій;

• залучення банківських кредитів;

• перепідготовку та підвищення кваліфікації персоналу

підприємства;

• додаткове залучення персоналу за його окремими кате­горіями на вакансії чи новостворені робочі місця;

• зміну організаційної структури підприємства;

• зміну структури управління;

• залучення додаткових інформаційних ресурсів тощо.

З метою оптимізації структури потенціалу підприємства не­обхідно здійснювати його оцінку. Найчастіше у світовій прак­тиці оцінка потенціалу підприємства здійснюється на стадії формування моделі його стратегічної поведінки на ринку. Така оцінка дається за результатами аналізу (його часто називають стратегічним аналізом), алгоритм якого запропонований Гар­вардською школою бізнесу (СІЛА). В економічній літературі цей алгоритм відомий як Гарвардська модель стратегічного аналізу. Його основні етапи:

1. діагностика підприємства:

• переваги;

• недоліки;

• компетенції;

• конкуренти;

2. аналіз зовнішнього середовища з метою ідентифікації можливостей та загроз;

3. пошук та оцінка можливих дій:

• слабкі сторони;

• результати;

• сумісність;

4. інтеграція організаційної (корпоративної) культури та соціальної відповідальності підприємства перед суспільством;

5. інтеграція цілей — власника, менеджерів та завальних цілей підприємства;

6. формування стратегії:

• вибір видів діяльності;

• шляхи і засоби досягнення цілей;

• досягнуті результати.

При здійсненні аналізу внутрішнього стану підприємства необхідно дотримуватися таких принципів:

• обґрунтованого вибору інструментарію діагностики;

• використання об’єктивної, повної та достовірної інфор­мації про стан структурних елементів потенціалу підприємст­ва, його внутрішнього середовища;

• виявлення причин змін внутрішніх чинників;

• комплексного та системного характеру;

• об’єктивності оцінки результатів.

Виживання підприємства у перспективі поті ебує діагности­ки його ресурсного потенціалу. Така діагностика передбачає аналіз використання наявних ресурсів і визначення можли­востей забезпечити реалізацію обраних цілей та своєчасне ви­явлення проблем.

Функціонування підприємства у конкурентному середови­щі суттєво впливає на алгоритм діагностики стану підприємст­ва. Таку діагностику слід здійснювати за такими етапами:

1етап: моніторинг внутрішнього середовища;

2етап збір та систематизація даних;

3етап: аналіз чинників впливу на формування змін силь­них чи слабких сторін діяльності підприємства;

4етап: порівняльна оцінка діяльності підприємства сто­совно конкурентів:

• визначення конкурентних переваг;

• оцінка конкурентних позицій;

• оцінка конкурентоспроможності;

5етап: портфельний аналіз — передбачає аналіз стану ди- версифікованої господарської діяльності з метою визначення найбільш перспективних напрямів;

6етап: узагальнення результатів діагностики:

• загальна оцінка можливостей підприємства;

• оцінка стану потенціалу та його впливу на ефективність діяльності підприємства.

Результати діагностики ресурсного потенціалу та загально­го стану підприємства у конкурентному середовищі вико­ристовуються у процесі визначення можливих перспектив подальшого розвитку підприємства. З метою підвищення об­ґрунтованості визначення перспектив розвитку суб’єктів гос­подарювання та виявлення можливостей впливу на зовнішнє оточення як підставу доцільно використовувати кількісну оцінку взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем.

Питання кількісної оцінки взаємодії підприємства і навко­лишнього середовища ще недостатньо науково опрацьовані, що обумовлено складністю проведення емпіричних досліджень зв’язку навколишнього середовища, стратегії поведінки під­приємства на ринку та обмеженістю необхідної інформації.

Методичний підхід щодо формування раціональної основи визначення альтернатив розвитку підприємства у певній пер­спективі базується на матричній інтерпретації поєднання взає­мопов’язаних кількісних характеристик сильних і слабких сторін підприємства та можливостей і загроз у зовнішньому се­редовищі. Сутність такого підходу полягає у тому, що:

1. узагальнюючи результати дослідження зовнішнього ото­чення та стану підприємства у конкурентному середовищі, пе­редбачається визначення:

• кількісної оцінки впливу (сили, характеру) кожного чин­ника середовища окремо на стан підприємства;

• межі толерантності (від лат. tolerantia — терпіння) під­приємства;

• стратегічних проблем підприємства;

2. на підставі узагальнених результатів визначається мно­жина альтернатив розвитку підприємства у перспективі;

3. для визначення сили та характеру впливу кожного чин­ника середовища окремо на підприємство доцільно використо­вувати оцінку значущості цих чинників;

4. для узагальненої кількісної оцінки впливу (сили та ха­рактеру) зовнішнього оточення та внутрішнього середовища на структуру потенціалу та стан підприємства доцільно ви­окремлювати чинники як сприятливого, так і несприятливого впливу;

5. визначення кількісної оцінки впливу кожного середови ща окремо на підприємство слід здійснювати на підставі під­сумку загальних оцінок ступеня відносної важливості чинни­ків (тобто інтегрального показника) відповідного середовища;

6. зіставлення “сили” (сукупної дії потенціалу) підприємст­ва та “сили” дестабілізуючих чинників зовнішнього оточення надає можливість визначити запас стійкості підприємства, що є важливим у формуванні заходів на перспективу щодо вико­ристання можливостей у зовнішньому оточенні, сприятливих дій підприємства та щодо зворотного впливу підприємства на зовнішнє середовище;

7. на підставі оцінки запасу стійкості підприємства, вста­новлення межі його толерантності робиться висновок про здат­ність суб’єкта господарювання скористатися можливостями, що надає зовнішнє середовище та прийняти адекватне управ­лінське рішення щодо подальшої трансформації потенціалу підприємства;

8. слід визначити проблеми розвитку потенціалу підпри­ємства та ступінь їх важливості для нього.