Ографія первісного розселення

Первісний ареал розселення племен «вікінгів» — Балтійське узбережжя Норвегії, Швеції та Данії.Оскільки географічна експансія вікінгів здійснювалась головним чином водними шляхами, в європейській історіографії панує точка зору, що експансія ця стала можливою лише завдяки винаходу "транспортного засобу" — вікінгського човна дракара (норв. Drakkar).

Уклад життя та господарство

Землі, заселені вікінгами, були гористі та лісисті — і мало придатні для хліборобства. Общини вікінгів мешкали малими оселями, керували якими так звані «ярли» — найбагатші землевласники. Деякі вікінги мали рабів («тралів»), але у більшості своїй всі вони були вільними («карлами»). За ментальністю вікінги мали жорстокий норов, були міцними тілом, звиклими до труднощів.З початку 700-х років у зв'язку з ростом населення (демографічний вибух) кількість вільної придатної для господарювання землі почала зменшуватися. До того ж, у вікінгів існувала традиція, згідно з якою наслідування землі і всього майна переходило тільки до першого сина, інші ж — другі і треті сини — не одержавши нічого, відправлялися на пошуки нових родючих земель. Були це воїни-пірати, чия зброя складалася із важкого меча й сокири, якими вікінги володіли майстерно: вони грабували кораблі, мирні поселення, монастирі й навіть окремі міста. Зазвичай вікінги зганяли на берег і забивали худобу, вели людей у рабство, а тих, хто пручався, вбивали.«Епоха вікінгів» — це час морського і річкового піратства і работоргівлі.

Питання 4:релігія

Религия. Вначале викинги поклонялись языческим богам и богиням. Самыми главными из них были Тор, Óдин, Фрей и богиня Фрейя, меньшее значение имели Ньорд, Улл, Балдер и несколько других домашних божков. Богам поклонялись в храмах или в священных лесах, рощах и у родников. Викинги верили также в множество сверхъестественных существ: троллей, эльфов, великанов, водяных и волшебных обитателей лесов, холмов и рек.

 

Часто совершались кровавые жертвоприношения. Жертвенных животных обычно съедали жрец и его окружение на пиршествах, которые устраивали в храмах. Случались и человеческие жертвоприношения, даже ритуальные убийства королей ради обеспечения благосостояния страны. Помимо жрецов и жриц, существовали колдуны, занимавшиеся черной магией.

 

Люди эпохи викингов придавали важное значение везению как типу духовной силы, присущей любому человеку, но особенно предводителям и королям. Тем не менее для той эпохи был характерен пессимистический и фаталистический настрой. Судьба представлялась как независимый фактор, стоящий над богами и людьми. По мнению некоторых поэтов и философов, люди и боги были обречены пройти через мощную борьбу и катаклизм, известный под названием Ragnarök (исл. — "конец света").

 

Христианство медленно распространялось к северу и представляло привлекательную альтернативу язычеству. В Дании и Норвегии христианство установилось в 10 в., исландские вожди приняли новую религию в 1000, а Швеция — в 11 в., однако на севере этой страны языческие верования сохранялись вплоть до начала 12 в.

Боги викингов были жестокими и беспощадными. Один, бог войны, правил Валгаллой, чертогом избранных. Он мчался в небесах на восьминогой лошади, сопровождаемый волками. Воинов, погибших в бою, забирали в Валгаллу валькирии (девы-воительницы). В этом раю викингов они сражались весь день и пировали всю ночь. Один также был богом мудрости и прародителем письменности и поэзии. Ему нельзя было безоговорочно доверять.

Тор, бог грома, был самым любимым из всех богов. Простые люди носили на счастье амулеты в форме его молота. Тор покровительствовал закону и справедливости, поэтому исландские сходы (альтинги) всегда созывались по четвергам (в день Тора).

Фрей, бог урожая, и его сестра Фрейя, богиня любви, делали урожаи обильными, а семьи большими. Их отец, Ньорд, был богом богатства, рыболовства и мореплавания.

И Один и Фрей требовали время от времени жертвоприношений, человеческих жертв. Взятого в плен врага превращали в "ширококрылого орла". Вдоль позвоночника делался разрез, грудная клетка раздвигалась и легкие разворачивали, как орлиные крылья.

Немецкий автор XI века Адам Бременский узнал от одного христианина о празднестве в Уппсале, в Швеции, которое устраивалось каждый девятый год и продолжалось девять дней. Если верить его словам, то готи (жрецы) закалывали девять самцов разных видов живых существ, включая человека, и вешали их на священное дерево. Обмакнув березовые прутья в кровь, они окропляли всех присутствующих. Викинги верили, что Фрей особенно рад, когда ему в жертву приносят лошадей.

Величайшей жертвой считалось отдать своего сына. Когда во время войны с соседями-викингами дела шли плохо, Хакон, норвежский правитель в 965-995 годах, пообещал принести в жертву своего юного сына Эрлинга. Положение тут же изменилось к лучшему, и Хакон отдал мальчика слуге, чтобы предать его смерти.

Питання 5 :експансія угорців

Венгры(мадяры),принадлежавшие к финно-угорской группе народов,первоначально обитали в предгорьях Южного Урала,позже,объединяясь в союз племен,кочевали в причерноморских степях. Под натиском печенегов в конце 9ст. венгры двинулись на запад и завоевали дунайскую равнину,заселенную славянами и другими этническими группами – остатками восточногерманских племен и аваров. В течении 10ст. они заселили территорию современной Венрии и перешли к оседлому земледельческому и скотоводческому хозяйству. В первой половине 10ст. венгры совершали грабительские походы в соседние страны – Германию,Северную Италию,Восточную Францию. Только после поражения на Лехе в 955г. Их набеги повсеместно прекратились

Питання 8:норманське завоювання

Едуард Праведний правив, не маючи дітей, і герцог Нормандський хотів

бути наступником англійського престолу. Нормандське герцогство –

феодальне володіння на півночі Франції. У 1066 р. помер Едуард і

Вільгельм Нормандський послав своїх представників, щоб вони прийняли

присягу від англійців.

Папа римський, вважаючи, що католицтво в Англії ще не зміцніло, дав

згоду на організацію хрестового походу, і Вільгельм Нормандський

організував його, зібравши до 7 тис. чол. війська. До 2 тис. чол.

складала важкоозброєна кіннота, інші – піхота. На невеликих кораблях

Вільгельм відправив їх в Англію.

Гарольд теж збирав військо, але перед висадкою Вільгельма на півночі

Англії висадились данці, разом з ними був брат Гарольда, який теж

претендував на престол. Гарольд кинувся до Йорка (на північ) і там 25

вересня 1066 р. відбулася битва.

Через 3 дні на півдні висадився Вільгельм. Гарольд не встиг зібрати нове

військо. Не всі феодали його підтримали. 14 жовтня – битва між

англійцями і Вільгельмом Нормандським. Спочатку перемагали англійці, але

Вільгельм вдав, що утікає, а потім із засідки вдарив (при Гастінгсі).

Битва біля Гастінгса закінчилась перемогою Вільгельма. Нормандці зайняли

Лондон, Тауер. Вільгельм почав роздавати землі і посади своїм

сторонникам. Повстання придушувалися. Землі приходили у запустіння. Але

відразу забрати землі у всіх Вільгельм не міг.

НОРМАНДСЬКЕ ЗАВОЮВАННЯ АНГЛІЇ 1066

— вторгнення в Англію французько-нормандських феодалів на чолі з герцогом Нормандії Вільгельмом. Приводом до вторгнення були претензії Вільгельма на англ. престол, основані на родинних зв'язках з англо-саксон. королем Едуарлом Сповідником, який помер на поч. 1066. Форсувавши на вітрильних кораблях Ла-Манш, військо Вільгельма завдало поразки новому англосаксонському королю Гарольду в битві поблизу м. Гастінгса. Гарольд загинув у бою. 14.X 1066 Вільгельм став королем Англії (був коронований 25.XII 1066; див. Вільгельм 1 Завойовник). В Англії було встановлено сильну королівську владу, яка спиралася на централізовану військ.-феод. систему. Землеволодіння англосаксонської знаті було конфісковано й поділено серед наближених нового короля. Нові феодали покріпачили значні маси селян, які раніше мали особисту свободу. Н. з. А. сприяло завершенню процесу феодалізації країни.

У 1066 р. до Англії вторглися війська герцога північної французької провінції Нормандії. У битві при Гастінгсі англійські війська зазнали поразки. Англосаксонська знать була перебита, більшість її земель перейшла до королівського домену Вільгельма. Королю належали майже усі ліси, а міста були оголошені «королівськими ленами». Завоювання 1066 р. запобігло розпаду Англії на самостійні уділи. Управління на місцях перейшло від баронів до королівських чиновників - шерифів. Вільгельм І Завойовник (1066-1087) оголосив себе верховним власником землі у королівстві, встановивши, що піддані можуть отримувати землю лише у користування. Тим самим, усе населення Англії було перетворено у васалів і підданих короля, зобов'язаних виконувати на користь корони певні повинності. Королівська влада також зуміла виробити ефективну податкову систему («палата шахової дошки»), позиції фіскального відомства в державі були надзвичайно міцними.

Ще в 1086 р. в країні був проведений перепис населення, землі, знарядь праці. Його матеріали склали т. зв. «Книгу страшного суду». Населення Англії на той час досягло 1,5 млн чол., з них лише 12 відсотків були особисто вільними. 70 відсотків населення становили феодально-залежні тримачі землі, зберігався прошарок рабів-сервів.

На жаль, «Книга страшного суду» не дає точного уявлення про права і обов'язки вільних-сокменів та кріпаків-вілланів. Правове становище останніх є предметом дискусії. Не підлягає, однак, сумніву той факт, що податкове відомство після перепису стало діяти ще більш ефективно.

Того ж, 1086 р. усі вільні громадяни Англії були вимушені присягнути на відданість монархові («бути вірним королю проти усіх людей», тим самим і проти своїх сеньйорів). Якщо у континентальній Європі панував принцип «васал мого васала - не мій васал», то в Англії корона установила прямий зв'язок з васалами (ар'єрвасалами) своїх васалів. Навіть після численних земельних пожалувань нормандським баронам в королівському домені залишалося більше однієї сьомої усіх земель Англії, а жоден з васалів не міг і близько зрівнятися з королем за багатством. Пригадаймо: французькі Капетінги первісно були біднішими за деяких своїх герцогів. Васали англійського короля були зобов'язані йому не тільки військовою службою, ате й грошовими внесками.

Тема 5

Питання 1:християнські держави

Навара-розвивалась відособлено.В ній відчувався сильний французький вплив.Економічний розвиток відбувався повільно.

Королівство Кастилія-займала найбільшу територію, брала найбільшу участь у реконкісті.У зв’язку з боротьбою з арабами-оформлення войовничого дворянства у стан, і пряме спілкування з королем.Великий вплив церкви. Міста об’єднувалися в військові союзи-(ЄРМАНДАДИ).Більшість селян були вільними общинниками(бегетрії), брали участь у реконкісті. У 1188р. виникнення загальностанового представництва кортесів. У 13 ст. королівська влада вела боротьбу з великими феодалами.

Арагон-невелика територія, але численні володіння в середземному морі Сіцилія, Сардинія, Неополітанське королівство, Балеарські острови-велика морська держава.Слабка королівська влада, слабкий розвиток міст, збереження влади у дворянства. Селяни-найтяжча кріпосна залежність. Арагонські кортеси складалися з феодалів, контролювали короля (створили комісью «депутації»). Виборного суддю(великий хустісія), який судив дворянство не міг усунути навіть король.Дворяни могли оголошувати війну королю, і переходити в іноземне підданство.Вільності знаті зафіксовані ужалувальні грамоті «привілеї унії»1287р.