3.Предмет і завдання курсу ісс

ІСС – це історична наука,що вивчає закономірності та особливості розвитку людського суспільства в період, що прийшов на зміну античності – в V – першій чверті ХVІІ ст., становлення та розвиток феодальних відносин, утворення та функціонування держав, явища культурного та суспільно-політичного життя.

Термін “середні віки” вперше вжитий італійським гуманістом Флавіо Бьондо, що жив у ХV ст. Свій час гуманісти вважали таким , що істотно відрізняється від періоду після падіння Римської імперії і до середини ХІV ст. Цей період гуманісти бачили як темне царство панування церкви, її заборон на світське життя, увагу до людини тощо. Саме італійські гуманісти створили один із поширених стереотипів у поглядах на середньовіччя – як на час панування забобон, гоніння на вільнодумство і людські радощі. Це, звичайно, спрощений, поверховий погляд на суспільство того часу, оскільки середньовіччя є одночасно і періодом розвитку філософії, теології, мистецтв, поезії, утворення міст з їх багатоманітним суспільно-політичним життям тощо. З кінця 16ст. він прижився в історіографії.

Галузь,що вивчає цей період – медієвістика.

Предмет: розвиток світового історичного процесу з V ст. н.е. до ХVI ст. н.е. і його закономірностей.

Завдання:

1. сформувати у студентів погляд на історію як на єдиний процес взаємодії особистості, соціуму і культури,

2. показати міжнародні зв'язки і стосунки, європейських, азіатських племен, народів і держав.

4. Види джерел:

1. Природно-географічні джерела.це дані про географічне розташування, ландшафт, клімат, грунти, флору і фауну та інші компоненти довкілля,що впливали на розселення та господарську діяльність людей,та,своєю чергою зазнавали змін в процесі освоєння людиною природи.

2. Етнографічні джерела. Це рудименти давніх уявлень,технологій,стереотипів мислення,звичаїв,, традиційні типи житла і транспорту, одяг,їжа.а також фольклор та мовні архаїзми.

3. Речові. Збережені,або добуті археологом залишки стародавньої матеріальної культури.

4. Художньо-зображувальні джерела.Це пам’ятки архітектури, живопису,скульптури,прикладного мистецтва(вітражі,гобелени і тд), що розповідають про епоху в художніх образах.

5. Писемні джерела. Це тексти,написані будь-якими знаками письма(літерами,цифрами,нотами тощо). Середньовічні писемні джерела найчастіше поділяють на 3класи:

• Наративні(оповідні)

• Документальні – фіксують специфічною(актовою) мовою соціально-економічні,суспільно – правові та політичні сторони життя.

• Законодавчі – відрізняються від документальних тим,що фіксують не тільки і не скільки правову практику,скільки спроби законодавців змінити цю практику,упорядкувати суспільні відносини.

Тема 2:

1.Порівняння життя і побуту за Тацитом і Цезарем

за свідотством Тацита й Цезаря германці не представляли собою єдиний землеробський народ. Основні джерела для життя вони отримували за рахунок скотарства. Воно вже носило не кочовий характер,а осідлий. Худоба у германців була головним предметом багатства,заможності,слугувала мірилом вартості.

Землеробство носило допоміжний характер. Проте дані археології говорять,що на значній території Германії та Ютландського п-ова землеробська культура була достатньо розвинена в останньому столітті до нашої ери. Оранка землі проводилася зазвичай легким плугом або сохою двічі перед сівбою. Попри дані Цезаря,що свеби щорічно міняли обробляємі землі,вчені встановили,що германці довгий час користувалися ділянками,які вони оороджували валом з каменю та землі. Присадибні ділянки знаходилися в постійному користуванні окремих господарств. Германці сіяли жито,овес,ячмінь, просо,боби,льон. Використовувалась підсічна та перелогова системи землекористування. У германців ще не було садівництва та луківництва. У більш відсталих племен,що жили в лісах та болотяних місцевостях, зберігся примітивний спосіб життя з переважанням охоти та скотарства. За словами Т.,германці селилися розкиданими селами. Житла будували з дерева й обмазували глиною. Це були довгасті будівлі,декілька десятків метрів довжиною. Частина приміщення відводилася для худоби,вони також викопували приміщення в землі й утепляли їх зверху-там зберігали припаси й рятувалися від холоду. У германців не було поселень міського типу,проте для захисту від нападу вони будували земляні та дерев'яні укріплення.

В господарському житті германців важливе місце також займало рибальство й збиральництво,а в племен,що жили біля моря – морський промисел та збирання бурштину. В цілому економіка носила натуральний характер. Кожна родова община та велика родина виготовляли майже все необхідне для життя-знаряддя праці,одяг,зброю,начиння. Ремесло ще не виділилося окрему галузь економіки. Т. відмічає,що германці давно вже навчились видобувати залізо та виробляти з нього знаряддя праці та зброю,проте заліза в них було мало,й цінувалося воно дуже дорого. За археологічними знахідками,герм. Також видобували срібло,олово.мідь. значного прогресу досягли ткацтво й гончарство. тканини фарбувалися рослинними речовинами. У прибережних племен,що були знайомі з мореплаванням,було розвиненим кораблебудування,про що говорять зображення кораблів в наскальному живописі,що датуються ще кінцем бронзової доби. Відважними море ходами були шведи,фрізи,сакси.

Цезар пише про те,що харчувалися германці в основному молоком,сиром,м’ясом,меншою мірою хлібом;одягалися в звірині шкури,Т. згадує окрім звіриних шкур шкіряні плащі,що прикрашалися прикрасами й хутром,жінки носили одяг з полотна червоного коляру.