1 Питання:експансія вікінгів

Ві́кінги (від стар.сканд.- víkingr, в Західній Європі також нормани, в Візантії та в Східній Європі - варяги) — вояки, купці мореплавці зі Скандинавського регіону Північної Європи. У 8 ст. стали широко відомими в Північно-Західній Європі завдяки грабіжницьким набігам на прибережні землі, що на той час належали англам і франкам. Згодом поширили свою експансію на всю Європу, Північну Атлантику та Близький Схід. У давніх джерелах звалися «піратами Півночі» або «людьми Півночі». У Франції «північні люди» були відомі як нормани, в Англії їх називали данцями, у Візантії — «варангами», на Русі — «варягами». Часто на завойованих землях засновували власні поселення. В Англії, Нормандії та у межиріччі Дніпра та Волхова зрештою змішалися з місцевими племенами.У зв'язку з активною експансією скандинавів у період з 8 по 11 століття, його прийнято називати у європейській медієвістиці «Епохою вікінгів». Загальноприйнятими початком епохи вікінгів в історіографії вважається 793 рік - напад на монастир Св. Кутберта (острів Ліндісфарн). А кінцем - 1066 рік, Битва при Гастінгсі.Епоха вікінгів закінчилася з початком розбудови власної державності, в першу чергу в Данії.Першочинники територіальної експансії, що мала вибуховий характер, досі істориками не з'ясовані. Реконструкція кліматичних умов не дала картини значного погіршення клімату, а значить і різкого зниження врожайності землі, як це мало місце у випажку великого переселення народів. Історики припускають звичайні демографічні чинники - зріст густоти населення внаслідок зростання народжуванності, тобто звичайне перенаселення. Технічною передумовою можливості експансії та дальніх морських походів став винахід кільового вітрільно-весельного човна (знахідки біля Гокстада, Осеберга) з удосконаленою конструкцією для встановлення кіля, щогли та вітрила замість колишнього весельного човна.

Умовно експансію вікінгів прийнято ділити на три періоди:

1) Охоплює кінець 8.-9вв .- характеризувався розрізненими експедиціями вікінгів проти Франкського гос-ва, нападами на береги Англії, Шотландії, Ірландії та їх переселеннями на Оркнейські, Фарерські, Гебридські о-ва.

2) Почалася в кінці 9 ст .- в цей час відбувається напад на Францію, Англію більших загонів вікінгів, які переходять від грабежу і збору данини до заселення завойованій території. Вони засновують герцогство Нормандія, завойовують Англію, засновують Сицилійське королівство.

3) Характеризувався значними географічними відкриттями,-в кон.10 ст. відкриті Ісландія, Гренландія в цей же час вікінги досягли Сев.Амерікі (т.зв Вінланд, Маркланд, Хеллуланд).

Первый период экспансии В. (конце 8—9 вв.) характеризовался разрозненными экспедициями датчан против Франкского государства, нападениями норвежцев на берега Англии, Шотландии, Ирландии и их переселениями на Оркнейские, Фарерские, Гебридские и Шетлендские острова, несколько позднее — в Исландию. Появляются варяжские дружины и поселенцы на Руси. С конца 9 в. на Францию и Англию нападают более крупные отряды В., переходящие от грабежа и сбора дани к заселению завоёванных территорий. В Северной Франции они основывают герцогство Нормандия (911), покоряют северо-восточную Англию. В конце 10 в. исландцы открыли Гренландию, заселив отдельные её районы, откуда совершали далёкие морские рейды на запад, достигли Северной Америки (так называемые Винланд, Маркланд, Хеллуланд). В этот же период начинается процесс формирования королевской власти в скандинавских странах. В начале 11 в. вся Англия была подчинена датским королями. Походы В. прекратились около середины 11 в. Потомки В. — выходцы из Нормандии — подчинили во 2-й половине 11 в. Англию (см. Нормандское завоевание Англии 1066), а также Южную Италию и Сицилию, основав здесь своё королевство (около 1130, см. Сицилийское королевство).

787 року вікінги почали нападати на Англію, здійснюючи свої

розбійницькі набіги на міста і монастирі, увозячи з собою трофеї та

рабів (у 878 році після поразки від англійського короля Альфреда ними

було укладено договір про розподіл території Англії). У 10 столітті

вікінги нападали також і на землі Франції. Так, наприклад, у 886 році

вони навіть обложили Париж, але французький король Карл ІІ Лисий зумів

від них відкупитися. Заселена вікінгами територія здобула назву

Нормандія.

у Заході вони обігнувши Європу доплили до італійських міст

Середземномор'я — Генуї та Венеції. На Сході вони спустилися Волгою

через Каспій до берегів Персії і досить довгий час вели работоргівлю з

персам і арабами. Південно-Східний напрямок експансії вікінгів по рікам

Волхову та Дніпру до Візантії здобув назву «Путь з варяг у греки».

Завдяки морехідним якостям своїх човнів вікінги у 1000 році досягли

ці досягли

берегів Північної Америки, де вони заснували кілька поселень, але згодом

їх було витиснено племенами індіанців. Археологами достовірно

встановлені оселі вікінгів в Канаді. Але аналізуючи тексти саг, вчені

дійшли висновку, що вікінги також досягли узбережжя Америки у районі

сучасного Нью-Йорка.

Іноді вікінгам вдавалося покласти регулярну на населення данину, яка

мала назву «датські гроші» («данегельд»). Ця назва вперше згадується на

початку 11 століття, хоча подібні побори виплачувалися і раніше, вже

починаючи з 9 століття. При виплаті цієї данини, між правителями країн

та проводирями вікінгів складався відповідний договір, згідно з яким

вікінги брали на себе захист узбережжя від інших завойовників. Так,

наприклад, у 1012 році англійський король Етельред Нерішучий виплатив 48

тисяч фунтів срібла проводирю датського флоту Торкелю Високому, який

обіцяв захищати країну від набігів.

Общий характер походов викингов. В походах викингов можно видеть последнюю волну Великого переселения народов. Подобно тому как германские и другие племена и союзы племен в V—VI вв. не ограничивались нападениями на богатую Римскую империю, но переселялись в отвоеванные у нее области, создав там новые государства, так и скандинавы в IX—XI вв., переживавшие распад родоплеменного строя и испытывавшие потребность в землях и добыче, вторгались в страны Европы и во многом изменили ее социальную, политическую и демографическую структуру.

Однако эта вторая и заключительная волна Великого переселе ния отличалась от первой. В V и VI вв. варвары способствовали разрушению уже изжившей себя рабовладельческой системы, тогда как северные варвары (а также нападавшие на Западную Европу венгры и арабы) в IX—XI вв. пришли в столкновение с новым, еще только формировавшимся и укреплявшимся социальным стро ем, разрушить который они были не в состоянии, и в конечном итоге включились в процесс феодализации. В одних частях Европы, например в Англии, скандинавские вторжения несколько замед лили эти процессы, создав новые слои свободного крестьянства, противившегося феодальному подчинению; в других регионах (в Северной Франции и Южной Италии), наоборот, они придали этим процессам большую законченность. В обоих случаях викин ги и их потомки, феодализировавшиеся вожди и рыцари, а вслед за ними и военно-крестьянские колонисты восприняли ту соци альную структуру, которая уже складывалась в захваченных ими областях, видоизменяя ее. Этот новый социальный опыт они пере носили и к себе на родину. Процессы феодализации в Сканди навских странах начались под воздействием импульсов, шедших из более «продвинутых» к феодализму стран Запада, но привели к ощутимым результатам уже после завершения «эпохи викингов».