2 Політична система

<=Система влади у варварських племен

Найвищим органом влади в германців були народні збори. У них брали участь усі дорослі чоловіки, за винятком тих, хто в бою показав себе боягузом. Народні збори обирали раду старійшин, яка самостійно вирішувала тільки незначні питання. Були в германців також конунги (вожді) та військові ватажки. Конунгами ставали завдяки походженню, ватажків же обирали воїни «за хоробрість». Ватажки набирали з усіляких гульвіс військові загони (дружини) й здійснювали з ними розбійницькі напади на сусідів. Награбоване майно дружинники розтринькували. Поступово дружинники перетворювалися на постійне військо, яке було опорою вождеві. З дружинників-ветераиів згодом утворилася службова знать, впродовж V—VI ст. роль народних зборів і ради старійшин у германців зменшилася. Натомість зросла влада конунгів. Вони почали виділятися від простого люду навіть своєю зовнішністю. Так, конунги з роду Меровінгів носили на голові довге волосся, тому в народі їх назвали «патлатими королями».

Таким чином, на час загибелі Римської імперії в германців уже були соціальна нерівність та зародки держави, тож вони були готові поєднатися з римським світом.

Вищим органом влади в германців були народні збори. У них брали участь усі повнолітні вільні чоловіки, за винятком тих, хто боягузтвом зганьбив себе в битві. Народні збори розглядали питання війни і миру, судили злочинців, обирали з числа найзнатніших одноплемінників старійшин і вождів. Племінні вожді, або конунги, очолювали військо і представляли інтереси племені в міжнародних справах. Рада старійшин вирішувала поточні, насамперед судові, справи. Германці не знали писемності, тому свої звичаї і закони передавали наступним поколінням усно - від батька до сина.

Король зосередив у своїх руках усі функції держав­

ного управління, центром якого став королівський двір. Влада короля ґрунтувалася передусім на тому, що він був найбільшим землевласником у державі, очолював численну, особисто віддану йому дружину.

• Державою король управляв як особистим господарством: дарував своїм наближеним у приватну власність ті землі, що раніше становили всенародну, племінну власність, довільно розпоряджався державними прибутками, що надходили до нього у вигляді податків, штрафів і торгового мита.

• Королівська влада спиралася на підтримку класу великих землевласників. З моменту виникнення держава всіляко захищала інтереси цього класу феодалів і сприяла своєю політикою розоренню і закабаленню вільних общинників, зростанню великої земельної власності, організовувала нові завоювання.

• У центральному управлінні Франкської держави збереглися лише слабі залишки минулої первіснообщинної організації у вигляді щорічних військових оглядів — "березневих полів".

• Вимушені рахуватися з великими землевласниками, франкські королі періодично скликали збори найзначніших магнатів, де обговорювали загальнодержавні питання.

• Управління графством — більшою територіальною одиницею — цілком перебувало в руках королівської посадової особи — графа, який був головним суддею и графстві й стягував на користь короля третину всіх судових штрафів.

• Найповніше збереглося самоврядування в сільській общині, яка на сільському сході обирала своїх посадових осіб, творила суд за дрібними правопорушеннями і стежила, щоб дотримувалися звичаї марки