Біографія

Народився в Німеччині, по народженні одержав ім'я Хайнц Альфред (нім. Heinz Alfred Kissinger). Його батько, Луїс Кіссінгер, був викладачем історії і географії в жіночому ліцеї. Сам Хайнц Альфред з дитинства дуже захоплювався футболом.

В 1938 році за наполяганням матері сім'я емігрувала від нацистської диктатури до США. Тринадцять родичів Кіссинджерів, що залишилися в Третьому рейху, загинули від рук нацистів під час Голокосту.

У 1943 році Генрі Кіссинджер одержав громадянство США і того ж року вступив до лав Армії США. В 1945 він повернувся до Німеччини вже у ранзі службовця американської військової контррозвідки «СІС» (англ. Counter Intelligence Corps).

Наукова і політична кар'єра

Після війни вчився в Гарвардському університеті. В 1954 захистив докторську дисертацію (PhD) з історії політики (Тема: «A World Restored: Metternich, Castlereagh and the Problems of Peace 1812–1822»).

Після видатної академічної кар'єри в Гарвардському університеті був призначений радником з національної безпеки при президенті Ніксоні в1969, був державним секретарем у 1973—1977. Його місії в СРСР і Китаї поліпшили відносини США з обома країнами. При його безпосередній активній участі ядерно-політичне протистояння з СРСР ("Холодна війна") набуло пом'якшення і отримало назву «Розрядка» (англ. Détente).

Вузловими пунктами цієї «Розрядки» були Договори США з СРСР про обмеження стратегічних наступальних ядерних озброєнь та обмеження Стратегічних протиракетних систем (1972).

Він брав участь у переговорах про вивід американських військ з В'єтнаму в 1973 і в арабо-ізраїльських мирних переговорах у 1973-1975. Лауреат Нобелівської премії миру за 1973.

Вінцем зовнішньополітичних зусиль Кіссинджера стало створення внаслідок Гельсінських угод 1975 Організації з безпеки і співробітництва в Європі, що призвело до морального та політичного роззброєння СРСР та всього радянського комуністичного блоку.

Ві́ллі Бра́ндт (нім. Willy Brandt, iм'я при народженні Герберт-Ернст-Карл Фрам, нім. Herbert Ernst Karl Frahm; *18 грудня 1913, Любек — †8 жовтня1992, Ункель на Рейні ) — німецький та європейський політик - соціал-демократ, державний діяч, лауреат Нобелівської премії миру (1971) («На знак визнання конкретних ініціатив, що призвели ослаблення напруженості між Сходом і Заходом».).

• бургомістр Західного Берліну (1957-1966),

• міністр закордонних справ та заступник бундесканцлера ФРН (1966-1969),

• бундесканцлер ФРН (1969-1974),

• президент Соціалістичного Інтернаціоналу (1976-1992).

• з 1979 член європейського парламенту

Його політика була спрямована на пом'якшення напруги між країнами східної і західної Європи. За внесок в поліпшення міжнародних відносин удостоєний Нобелівської премії Миру 10 грудня 1971. У 1977-1983 рр. був головою Незалежної комісії «Північ — Південь». Очолював фонд «Мир і розвиток». У 1987 році після відходу у відставку з поста голови СДПН вибраний почесним головою партії.

З серпня 1992 року стан здоров'я Брандта став сильно погіршуватися. Помер 8 жовтня 1992 року в 16:35.

Андрі́й Андрі́йович Громи́ко (*5 (18) липня 1909, Старі Громики, Могильовська губернія  — †2 липня 1989, Москва) — радянський дипломат, міністр закордонних справ СРСР (1957—1985).

Народився в селі Старі Громики Гомельського повіту Могильовської губернії. Походив з збідніло руського шляхетського роду, відомого з початку XVI ст., одна з гілок якого - відомий український старшинський рід Громики, велика частина якого за часів Російської імперії була переведена в податниє стани. У офіційних біографіях указувалося селянське походження і те, що його батько був селянином що працював на заводі. Вчився в профтехшколі, технікумі.

У 1932 закінчив Мінський сільськогосподарський інститут, а в 1936 — аспірантуру Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки сільського господарства в Москві. З 1936 — старший науковий співробітник Інституту економіки АН СРСР.

З 1939 — в Наркоматі закордонних справ (НКИД) СРСР. У 1939 — завідувач Відділом американських країн НКИД. З 1939 до 1943 — радник повпредства СРСР в США. З 1943 до 1946 — посол СРСР в США і одночасно посланник СРСР на Кубі. З 1946 до 1948 — постійний представник СРСР в Раді Безпеки Організації Об'єднаних Націй. З 1946 до 1949 — заступник Міністра закордонних справ СРСР. З 1949 до 1952 — 1-й заступник Міністра закордонних справ СРСР. З червня 1952 до квітня 1953 — посол СРСР у Великобританії. З березня 1953 до лютого 1957 — 1-й заступник Міністра закордонних справ СРСР.

З 15 лютого 1957 до 2 липня 1985 — Міністр закордонних справ СРСР. 28-річне перебування на посаді міністра закордонних справ — найдовше в XX столітті в світі. Одночасно з 24 березня 1983 до 2 липня 1985 — 1-й заступник Голови Ради Міністрів СРСР. З 2 липня 1985 до 1 жовтня 1988 — Голова Президії Верховної Ради СРСР; після кончини К. У. Черненко на цей пост був вибраний Громико, а не новий Генсек ЦК КПРС М. С. Горбачов, всупереч сталій в 1977—1985 традиції суміщати ці посади. З жовтня 1988 — на пенсії.

З 1952 до 1956 — кандидат в члени ЦК КПРС. З 1956 до 1989 — член ЦК КПРС. З 27 квітня 1973 до 30 вересня 1988 — член Політбюро ЦК КПРС. У 1946—1950 і 1958—1989 — депутатВерховної Ради СРСР.

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1979). Лауреат Ленінської (1982) і Державної (1984) премій СРСР. Доктор економічних наук (1956).

Після його смерті в Гомелі був проведений траурний мітинг, в центрі міста встановлений бюст.

ЗАНЯТТЯ 7

3. Мойсей (івр. משֶׁה Моше, староукр. Мусій, серед мусульман - Муса), що означає витягнений, чи врятований, з води^[1]) — біблійний персонаж ізЗакону Мойсея у Старому Заповіті. За Біблією — вождь і законодавець народу єврейського, пророк і перший священний автор. Пророк в іудеїв,християн і мусульман. Мав брата Аарона (у мусульман Гаруна або Гаруна ар-Рашида - Гаруна Правдивого) та сестру Міріам (у мусульман - Маріам).

Коли народився Мойсей, його мати три місяці приховувала його народження через наказ фараона вбивати немовлят-хлопчиків, а потім поклала дитину в кошик і залишила на березі річки. Дитину знайшла дочка фараона і вирішила взяти її собі, а рідна мати вигодувала його. Коли Мойсей виріс, він зрозумів, що євреям в Єгипті живеться дуже тяжко: вони важко працюють і зазнають знущань. Згодом, коли фараон хотів покарати Мойсея за вбивство єгиптянина, той втік в землю Медіамську, де одружився з Сепфорою, і в нього народився син.