Період неПу та землеустрій до двору.

З введенням непу почався значний розвиток всіх галузей економіки , зокрема сільського господарства. Селянин відчув, що він до деякої міри став господарем землі, та значно збільшив продуктивність своєї праці, а це принесло йому добробут.

Одним з чинників піднесення сільського господарства став землеустрій д0 двору. В кожному селі була утворена земельна громада (у великих селах - дві або більше) Кожна громада мала свою землю, обирала собі форму землекористування (хутори відруби, утворення нових висілків або певну громадську сівозміну), укладала з окружним управлінням землевпорядкування договір на проведення робіт. Землеустрій складався з декількох стадій:

- визначення права окремих господарств (дворів) на землю,

- встановлення меж земель громади,

- прокладання теодолітних ходів,

- зйомка ситуації методом теодолітної зйомки та складання планів.

- оцінка земель та встановлення площі користування окремого господарства ,

- проектування шляхів, полів сівозміни, окремих гонів та ділянок землі кожного господарства,

- перенесення складеного проекту до натури,

- складання остаточного плану землевпорядкування.

Право кожного господарства (двору) на землю визначалося на підставі документів про сплату податку за останній рік.

Межі земель громади закріплювалися межовими знаками - стовпами, з насипанням курганів та оформлювалися відповідними актами, складеними з суміжними землекористувачами. Крім теодолітних ходів, по межах земель громади прокладалися діагональні ходи вздовж шляхів державного та районного значення. Кути округлювалися до 1 хвилини, довжини ліній та координати точок - до 0,1 м. Вихідні румби ліній для орієнтування планів визначалися бусоллю. Врівноваження при обчисленні теодолітних ходів провадили методом порівняння нев’язок. Геодезичні дані (кути та довжини ліній) на межах раніше впорядкованих земельних громад виправленню не підлягали. Плани зйомки складалися в масштабах 1:5000 та 1:10000 на аркушах ватманського паперу. Оцінку якості земель провадили комісії в складі уповноважених земельної громади, землеміра та агронома, яка встановлювала декілька категорій якості землі з різними коефіцієнтами якості К; комісія визначала в натурі межі земель цих категорій. Потім обчислювали площу земель кожної категорії в полях сівозміни та площу землі кожному двору на ділянках різної категорії якості.

Нижче наведено приклад розрахунку.

В землегромаді встановлено 5 категорій якості землі, за одиницю оцінки взято гектар землі III категорії, для кожної категорії визначено коефіцієнт К, найкраща земля - П категорії, найгірша - V категорії.

Відповідно до цього коефіцієнт К за гектар землі І категорії становить 0,75. Всього землі в громаді 2000 га. Для обчислення складено 2 таблиці.

В графах 1-3 табл.І зазначено площі земель різних категорій та коефіцієнти К, в графі 4 площі переведені до ПІ категорії за формулою

Р= площа фактична / К . Обчислюємо коефіцієнт К] за формулою

КІ = 2 площ III кат./ загальна площа.

В графі 5 - виправлений коефіцієнт К2 обчислений за формулою

В таблиці 2 виписані всі землекористувачі, їх площі за правом та в землях III категорії і площа для відведення в кожній категорії. (Площа для відведення дорівнює добутку площі за правом помноженій на Кг >

Таблиця 1

Категорія	Площа фактич­на, га	Коефіцієнт К	Плоша,переведена до III кат., га	Виправлений коефіцієнт К2
1	600	0,75	800	0,919
II	400	0,50	800	0,612
III	450	1,00	450	1,225
IV	250	1,25	200	1,531
V	300	1,50	200	1,238
Разом	2000 -		2450

К,= 2450 /2000 =1,225

Таблиця 2

Землеко­ристувачі	Площа за правом. га	Площа в землях III кат., га	Площа до відведення, га
			І кат.	II кат.	III кат.	IV кат.	VкaT.
1	10	12,25	9,19	6,12	12,25	15,31	12,36
2	16	19,6	14,70	9,79	19,6	24,50	29,41
3	18	22,05	16,54	11,02	22,05	27,56	33,08
Всього	2000	2450

Після проведення землеустрою селянське господарство продавало державі певну кількість продукції пропорційно площі землі (так звану хлібозаготівлю). Проектні роботи починалися з ліквідації так званих недоліків землекористування: вклинювання та ламані межі вирівнювалися, вкраплення та топографічне черезсмужжя ліквідувалися обміном земель, далекоземелля - утворенням висілків (нових населених пунктів).

Проектування полів сівозміни та окремих ділянок виконувалося аналітичним, графічним або механічним методами. Ділянки повинні були мати відношення довжини до ширини не більш 5:1. При значній ширині поля сівозміни ділянки групувалися в гони, з обов'язковою умовою під’їзду до кожної проектованої одиниці. Складений проект землеустрою переносився до натури інструментальне, межі проорювалися плугом. Складені плани фарбувалися (рілля - жовтим кольором, сіножаті - зеленим, води - блакитним тощо).

В більшості випадків роботи землеустрою проводилися 1-2 роки та обов’язково перевірялися в полі інспекторами. В зимовий період, коли польові виміри не провадили, ретельно перевіряли складені плани (це звалося освідченням).