3. Підбір літератури і планування

Практика підготовки робіт показує, що процесу вибору теми у багатьох випадках передує вивчення спеціальної літератури.

Підбір літератури доцільно починати з вивчення тих книг і періодичних видань, які рекомендовані за темами, які вивчаються конкретними спеціальностями. Студентам слід проаналізувати, до яких із вже вивчених тем або тем, що плануються до вивчення найбільш близькою є тема обраної наукової роботи. За виданими кафедрами списками рекомендованої літератури з різних дисциплін можна підібрати основні джерела.

Знайомитися з літературою доцільно у наступній послідовності: керівні документи (спочатку закони, потім законодавчі акти), наукові видання (спочатку книги, потім періодичні видання), статистичні дані. Знайомитися з джерелами необхідно в порядку оберненому до хронологічного, тобто спочатку доцільно вивчити найбільш свіжі публікації, потім – минулого року, потім – дворічної давнини і т.д.

При підборі нормативно-правових актів доцільно використовувати можливості тематичного пошуку документів у довідковій правовій літературі та певних електронних системах, які, як правило, дають коментарі та посилання на інші нормативні акти. Отримавши первинну інформацію за допомогою довідково-інформаційних систем, достовірність цієї інформації слід перевірити за офіційними джерелами.

Підбір книг і статей необхідно проводити з використанням систематичних вказівників літератури в міських бібліотеках, читальних залах вузу і методичних кабінетах кафедр. При вивченні періодичних видань краще використовувати останні в даному році номера журналів, де розміщується вказівник статей, які опубліковані за рік.

Статистичний матеріал, пов’язаний з процесами, які протікають в економіці, можна отримати при аналізі даних, опублікованих у щорічних статистичних збірках, офіційних виданнях Національного банку України («Вісник НБУ», «Банківська справа»). Поточну інформацію можна отримати на сайтах в Інтернеті, зокрема: http://kmu.gov.ua (Урядовий портал), http://www.ukrstat. gov.ua (Державний комітет статистики), http://mlsp.gov.ua (Міністерство праці та соціальної політики України), http://www.in.gov.ua, http://budget.rada.gov.ua/, http://НБУ.gov.ua, http://www.refine.org.ua, http://news.finance.ua, http://www.zn.ua. та інші.

Для підбору видань з обраної теми можуть бути використані списки літератури, які знаходяться у вже перевірених дослідженнях на здобування вчених ступенів.

Практика показує, що більшість студентів, маючи непогані навички роботи з першоджерелами, все ж не можуть у стислий термін вилучити необхідну інформацію із великого об’єму. Можна рекомендувати наступну послідовність дій, яка допоможе виділити головне в будь-якому виданні, не читаючи його повністю. У виданні вивчається: заголовок; прізвище автора; найменування видання (або установи, яка випустила книгу); час видання; кількість видань; анотація; зміст; введення; довідково-бібліографічний апарат (список літератури, вказівки і т.д.), ілюстративний матеріал і перші положення абзаців в главах, які представляють інтерес.

За наявності достатнього часу матеріал, який викликав інтерес, вивчається більш ретельно. За необхідності дані можуть бути виписані або ксерокопіюванні.

При підборі літератури слід одразу складати бібліографічний опис відібраних видань, який проводиться відповідно до порядку, встановленому для бібліографічного опису творів друку. Записане правильно джерело інформації дозволить зберегти години роботи.

Початкове ознайомлення з літературою дасть можливість розібратися у важливих питаннях теми і розпочати планування своєї діяльності по написанню роботи.

Зміст наукової роботи є обов’язковим документом і повинен складатися із вступу, основної частини, висновків, додатків і списку використаної літератури. Він може бути як простим, так і складним. Приклад оформлення плану наведено в додатку В.

В залежності від характеру теми і наявності фактичного матеріалу в плані можуть переважати теоретичні або практичні проблеми. Але у будь-якій роботі має бути викладена теорія досліджуваної проблеми, проаналізована практика економічної діяльності, обґрунтовані конкретні пропозиції щодо підвищення економічної діяльності.

Кількість підрозділів у розділах може коливатися від двох до чотирьох.

При складанні плану наукової роботи необхідно звернути увагу на той факт, що в підрозділах не мають розглядатися однакові проблеми. Наприклад, розділ «Облік операцій з формування прибутку комерційного банку» передбачає три підрозділи: «Облік доходів комерційного банку», «Облік витрат комерційного банку», «Облік процентних доходів і витрат». Такий підхід заздалегідь передбачає наявність в роботі повторів: у першому і другому підрозділах буде розкриватися порядок урахування всіх доходів і витрат, а в третьому підрозділі – окремих видів доходів і витрат (процентних доходів і витрат).

В творчій роботі план носить динамічний характер. Зміни, внесені до наукової роботи, вимагають узгодження з науковим керівником.

РОЗДІЛ ІІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

Більшість студентів вважають, що оформлення – підсумковий етап підготовки роботи. Але, з метою економії працевитрат доцільно до початку написання самого першого фрагменту вивчити порядок оформлення роботи.

Наукова робота студента має виконуватися державною мовою.

Текст роботи повинен викладатися сучасною літературною мовою з використанням загальноприйнятої економічної та математичної термінології; не мати граматичних та стилістичних помилок.

Робота оформлюється як рукопис, надрукований за допомогою комп’ютеру на одній стороні аркушу білого паперу формату А4 (297х210мм), абзацний відступ 10мм, міжрядковий інтервал – 1,5 (до 40 рядків на сторінці) і набирається шрифтом Times New Roman Cyr, 14 кеглем. Формули набираються в Microsoft Equation. Можна також використати формат паперу А3 для оформлення таблиць та ілюстрацій.

Текст роботи необхідно розміщувати на сторінці, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 30мм, праве – 10мм, верхнє та нижнє – по 20мм.

Текст роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ» та ін. друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (окрім першої) з абзацу. Крапку в кінці заголовку не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень їх розділяють крапками. Заголовки пунктів – маленькими літерами (окрім перших великих) з абзацу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовку, надрукованого в підбір до тексту ставиться крапка.

Відстань між заголовками (за виключенням заголовку пункту) та тексту повинна дорівнювати 2 інтервалам. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знаку №.

Першою сторінкою наукової роботи є титульний аркуш, який включається до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. Приклад титульного листа надається у додатку Г. На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Після номеру крапку не ставлять, потім друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприклад: «2.3» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. Наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку іде заголовок пункту. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами як пункти. Ілюстрації (креслення, схеми, графіки) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом «Рисунок» і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій,

поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номеру розділу і порядкового номеру ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: рисунок 2.2 ( другий рисунок другого розділу). Номер

ілюстрації, її назва і пояснювальні п ідписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Рисунок 2.1 – Динаміка обсягу виробництва товарної продукції ВАТ «Мотор Січ» за 2002-2005 роки

У якості ілюстративного матеріалу в роботах часто використовують графіки. Графік доцільно використовувати для характеристики і прогнозування динаміки зміни показника, який постійно змінюється за наявності функціонального зв’язку між фактором і показником. Осі абсцис і ординат повинні мати умовні позначення і розмірність величин, що використовуються. Надписи, які відносяться до кривих і точок, здійснюють лише у тих випадках, коли їх небагато і вони є кратними. Багатомовні надписи замінюються цифрами, розшифрування яких наводиться у пояснювальних даних. На одному графіку не слід наводити більше ніж три криві. Якщо одна крива значно відрізняється від інших, то кількість кривих може бути і більше трьох. Приклад оформлення графіку наведено на рисунку 2.2.

Приклад: Типовий импульс енергії, генерований електромагнітною ударною хвилею показаний на рисунку 2.2.

Рисунок 2.2 – Типова форма ударної хвилі літотриптора.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. Номер таблиці повинен складатися з номеру розділу і порядкового номеру таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 2.1» (перша таблиця другого розділу). При переносі частини таблиці на іншу сторінку слово «Таблиця» і номер її вказують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 2.2». Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Заголовки граф таблиці повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, - якщо вони є самостійними. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи, або поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблиця 2.1 – Показники діяльності ВАТ «Мотор Січ» у 2005р.

Показник	Значення
Кількість акціонерів, осіб	13 544
Чисельність працівників, осіб	24 815
Активи, млн. грн.	2 057,4
Капітал, млн. грн.	1 353,5
Статутний фонд, млн. грн.	280,5
Чистий доход від реалізації за 2005 рік, млн. грн.	1 090,4
Фінансовий результат, млн. грн.	49,4

Продовження таблиці 2.2

Орієнтація на потребу ринку

1.Нееластичність попиту на продукцію. 2.Відсутність труднощів для «входу» і «виходу» з галузі. 3.Кількість конкурентів на ринку невелика. 4.Нестабільність ринку.

1.Одержання надприбутку за рахунок високої ціни на дефіцитну продукцію. 2.Висока зацікавленість споживачів у придбанні товару. 3.Невелика кількість товарів-замінників. 4.Можливість створення іміджу фірми, готової пожертвувати всім для негайного задоволення потреб покупців, що змінилися.

Формули в роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номеру розділу і порядкового номеру формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркушу на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (2.1) (перша формула другого розділу).

Перший рядок розшифрування формули повинен починатися зі слова «де» без двокрапки після нього, наприклад:

, і=1,2,…,n (2.1)

де I_нп – груповий показник за нормативними параметрами;

q_пi – одиничний показник за і-м нормативним параметром;

п – кількість нормативних параметрів, що підлягає оцінці.

Під час написання роботи автор повинен давати посилання на літературні джерела, звідки запозичений матеріал або окремі результати. У випадку виявлення запозиченого матеріалу (тексту, таблиць, розрахунків, графіків тощо) без посилання на автора та джерело робота знімається із захисту. Посилання в тексті роботи на джерела слід розпочати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, з визначенням використаної сторінки, наприклад: [7, с.25].

Список використаних джерел слід розміщувати у порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією. Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць (див. додаток Д).

Література групується у списку наступним чином:

а) нормативно-правові акти органів законодавчої та виконавчої влади: Конституція, закони, укази Президента України, постанови Уряду – в хронологічній послідовності;

б) відомчі правові акти в хронологічній послідовності;

в) джерела статистичних даних в хронологічній послідовності;

г) документи і матеріали державних архівних установ – в хронологічній послідовності;

д) книги і статті на українській мові – в алфавітному порядку;

е) книги і статті іноземними мовами – в алфавітному порядку.

Включення до списку використаної літератури нумерується в суцільному порядку від першої до останньої назви.

Додатки слід позначати великими літерами української абетки, наприклад: Додаток А, Додаток Б. і т. д.

При написанні тексту роботи не можна використовувати:

а) звороти побутового мовлення, самовільні словотворення, професіоналізми;

б) наукові терміни, які є близькими за змістом, для одного і того ж поняття;

в) іноземні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові;

г) скорочення визначень одиниць фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за виключенням одиниць фізичних величин в назвах і боковинах таблиць і в розшифруваннях буквених позначок, які входять до складу формул.

Після ознайомлення з вимогами до оформлення роботи можна починати підготовку окремих фрагментів роботи.

РОЗДІЛ IІІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ РОБОТИ