Перевір себе!

1. Що таке працездатність?

2. Які фактори впливають на рівень працездатності?

3. Які функціональні стани формують в організмі працівника, які їх характеристики?

4. Які функціональні системи активізуються в процесі праці, в яких співвідношеннях вони знаходяться?

5. Що таке ефект Сєченова?

6. Які показники використовуються для оцінки працездатності?

7. Які методи застосовуються для вивчення динаміки працездатності?

8. Як проводиться стандартизація показників динаміки працездатності?

9. У чому полягає суть методу непараметричної статистики при визначенні інтегрального показника працездатності?

10. Охарактеризуйте основні фази динаміки працездатності?

11. Які бувають типи динаміки працездатності?

12. Як змінюється працездатність протягом доби і як використовується ця закономірність при організації праці?

13. Обгрунтуйте систему заходів, спрямованих на підтримання високого рівня працездатності працівників на виробництві?

Література

1. Косилов С.А. Психофизиологические основы научной организации труда-М.: Экономика, 1979, с. 176

2. Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці: навчальний посібник.-К.:КНЕУ, 2000, с. 118-136.

3. Крушельницкая Я.В. Физиология и психология труда: учебное пособие. - К.:УМКВО 1989, с. 57-72.

4. Методические рекомендации: Интегральная оценка работоспособности при умственном и физическом труде- М.: Экономика, 1990, с. 108.

5. Саноян Г. Г. Создание условий оптимальной работоспособости на производстве (психофизиологический аспект). – М.: Экономика, 1978, с. 168.

Тема 7. Виробнича втома і заходи щодо запобігання перевтоми працівників

7.1. Суть, причини і загальний механізм розвитку втоми.

7.2. Показники і стадії втоми.

7.3. Заходи щодо запобігання перевтоми.

Література: см. т. 6.1. – 6.11.

Зверни увагу!

При вивченні цієї теми необхідно звернути увагу на сутність і механізм розвитку втоми, показники і заходи запобігання перевтоми працівників на виробництві.

Вивчи!

7.1 Проблема втоми належить до найскладніших у фізіології і психології праці. Систематичне вивчення процесів втоми началось з середини XIX ст. і триває досі.

Відомо понад 100 визначень поняття “втома”. Спільним із них є констатація таких сторін втоми як:

• Зниження працездатності людини;

• Вплив на розвиток втоми виконуваної роботи;

• Тимчасовий, зворотний характер працездатності.

Тому найбільш загальним є визначення втоми як тимчасового зниження працездатності внаслідок інтенсивної або тривалої роботи, яке виявляється в зниженні кількісних і якісних показників роботи і погіршення координації робочих функцій.

Фактори втоми пов’язані як з трудовою, так і з виробничою діяльністю людини. Втома, яка розвивається під впливом трудової діяльності, характеризується як професійна або виробнича, на відміну від загальної втоми, зумовленої життєдіяльністю людини.

Стомлення працівника і величина втоми певною мірою залежать від таких індивідуальних особливостей людини, як фізичний розвиток, стан здоров’я, вік, інтерес до роботи і мотивації, вольових рис характеру, типа нервової системи.

Сучасні уявлення про втому базуються на центрально-нервовій концепції. Обгрунтування її дав М. І. Сєченов. Вона розроблялась в працях І. П. Павлова, М.Є Введенського, О.О.Ухтомського, М.І. Виноградова, П.К. Анохіна, С. О. Косилова та інші.

Суть її зводиться до таких висновків:

• Основна вага в механізмі втоми належить корковим центрам, які мають найменший рівень працездатності, несуть велике навантаження, пов’язане з переробкою різної інформації і регулюванням роботи всіх органів і систем організму.

• Зрушення в стані периферійних апаратів є вторинними і залежать від зміни в нервових центрах (робота м’язів змінюється під впливом розумової втоми).

• У цілісному організмі людини втоми не знаходиться в прямій залежності від накопичення метаболітів. Людина втомлюється і при виконанні легкої і розумової роботи, коли відсутнє накопичення в м’язах молочної кислоти.

• Причиною втоми є критична величина затрат функціональних ресурсів і формування нейрофізіологічного конфлікту між діяльністю і відновлювальними процесами. Загострення якого супроводжується дискоординацією і дефіцитом тонізуючої нервової імпульсації.

Залежно від характеру роботи, вихідного функціонального стану працівника втома може досягати різної глибини, переходити у хронічну втому або перевтому.

7.2.Втома характеризується суб’єктивною і об’єктивними показниками.

Суб’єктивною ознакою втоми є відчуття стомленості, яке переживається працівником як своєрідний психічний стан. Його компонентами є:

• відчуття знесилення, коли людина відчуває, що не в змозі належним чином продовжувати роботу;

• нестійкість і відволікання уваги;

• порушення в моторній сфері, рухи стають поспішними, нескоординованими;

• послаблення волі, рішучості, витримки, самоконтролю.

• сонливість.

Слід також мати на увазі, що суб’єктивні оцінки втоми залежать від мотивації, заінтересованості в роботі, рівня домогати і мотивації, емоційного стану.

До об’єктивних критеріїв втоми відносяться:

• показники ефективності роботи;

• зміни в різних фізіологічних системах і психічних функціях.

Залежно від особливостей праці втома може развиватися з різною швидкістю і досягати різного ступеня глибини.

Розрізняють чотири ступені втоми:

• втома першого ступеня (маловиражена), або фаза початкових порушень реакції.

• втома другого ступеня (помірна), характеризується незначним зниженням працездатності та витривалості;

• втома третього ступеня (виражена) характеризується відчутним зменшенням працездатності та витривалості рухового апарату. Мають місце чітко виражені парадоксальні реакції;

• втома четвертого ступеня (сильно виражена) супроводжується ультрадоксальними реакціями, що призводить до помилок, аварій тощо.

Критерії оцінки ступеня втоми за фізіологічними і психологічними показниками.

Ступінь втоми	Зміна показника в кінці робочого дня, %
	СМ3	КП	ПЗМР	СЗМР	ПУ	КЧЗМ
Маловиражена( I )	до 5	до 5	до 3	до 3	до 5	до 2
Помірна( I I )	6-20	6-20	4-15	4-15	6-20	3-8
Виражена ( I I I )	21-35	21-35	16-30	16-30	21-40	9-15
Сильновиражена (IV)	>35	>35	>31	>31	>41	>16

СМ3-стандартно м’язове зусилля;

КП-об’єм короткотривалості пам’яті;

ПЗМР, СЗМР-час простої і складної зорово-моторної реакції;

ПУ-час переключення уваги;

КЧЗМ­-критична частота злиття мерехтінь.

При вираженій та сильно вираженій втомі відновлювальні процеси затягуються до наступного робочого дня, що є ознакою накопичення втоми.

Основною відмінністю втоми від перевтоми є зворотність зрушень при втомі та не повна зворотність їх при перевтомі.

Проявами перевтоми є головний біль, підвищена стомлюваність, порушення сну, а також такі захворювання, як вегето-судинна дистонія, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, інші професійні захворювання.

Відзначимо, що ознаки і прояви втоми при фізичній, розумовій та нервово-напруженій праці мають певні особливості.

Оскільки втома є етапом у динаміці працездатності в момент двох останніх спостережень можна розрахувати показник втоми працівника:

В=Кінт1+Кінт2/2*100, де

Кінт1 і Кінт2 – інтегральні показники функціонального стану в передостанній і останній момент спостереження.

Ступінь адаптованості сукупності працівників до трудових навантажень можна оцінити методом опитування їх щодо стомлення (не стомлюються, стомлюються нормально, сильно стомлюються).

Загальний коефіцієнт стомлення обчислюється:

Кс=Чс- Чн / Ч заг, де

Чс- чисельність сильно стомлених;

Чн- чисельність працівників, які не стомилися;

Ч заг – загальна чисельність працівників.

Кс може змінюватися від +1 до -1. При -1 – навантаження не втомливе; якщо Кс наближається до 0 – свідчить про нормальний стан; якщо дорівнює =1, то має місце сильне стомлення групи працівників.

Методом опитування групи працівників досліджується і відновлення працездатності:

Кв,н= Чн, в / Ч заг, де

Чн, в - чисельність працівників, які приступили до роботи не стомленими.

Відношення загального коефіцієнта стомлення до коефіцієнта відновлення працездатності характеризує ступінь трудового навантаження.

Кс, т, н = Кс / Кв, п

Оптимальною величиною цього відношення є +1. Якщо Кс, т, н > 1 трудове навантаження більше можливого рівня; <1 – менше можливого рівня.

7.3.Заходи щодо боротьби зі втомою спрямовуються на:

• віддалення розвитку втоми у часі;

• недопущення глибоких стадій втоми і перевтоми працівників;

• прискорення відновлення працездатності.

Боротьба з втомою, в першу чергу, зводиться до покращення умов виробничого середовища. Важливе значення має раціоналізація трудових процесів. Особливу роль відіграє ритм і темп роботи. Віддаленню втоми сприяють фактори, які діють на нервово-м’язові системи, емоційний стан. Одним з основних організаційних заходів збереження працездатності є впровадження раціональних режимів праці та відпочинку.