2. Спростування, його різновиди

Спростування є, власне, доведенням хибності або необґрунтованості тези.

Складовими спростування є теза спростування, контраргументи (аргументи спростування) і відповідна демонстрація.

Знаючи правила і види доведення, нескладно підмітити різновиди спростування:

1. Спростування тези (пряме і непряме);

2. Критика аргументів;

3. Виявлення вад демонстрації.

Спростування тези є прямим у разі демонстрації фактів, які суперечать тезі спростування.

Непряме спростування тези може відбуватися шляхом доведення до абсурду – демонстрацією хибності або неможливості наслідків, які випливають з тези спростування. Іншим різновидом непрямого спростування є доведення істинності антитези.

Критика аргументів відбувається шляхом демонстрації співрозмовникові того, що: вони не істинні, суперечать один одному, не доводять дану тезу, або їх недостатньо для доведення тези.

Виявлення вад демонстрації як правило, відбувається шляхом показання її непереконливості. Співрозмовникові ілюструються вади наведених ним аргументів – їх непослідовність тощо.

3. Суперечка і дискусія як різновиди аргументації

Пошук істини найчастіше відбувається у боротьбі мислення з хибними судженнями, умовиводами. І спростування і доведення можуть приймати різні форми. Найтиповішими є суперечка і дискусія. Розглянемо їх докладніше.

Важливою вимогою до демонстрації є, безумовно, сумлінність, чесність і об’єктивність подання аргументів. Зокрема це заторкує готовність людей відмовитися від упереджено негативного ставлення до чужих думок і симпатій до своїх. Доведення і спростування, яке ведеться співрозмовниками (опонентом і пропонентом), здавна і традиційно формується у вигляді діалогу.

Суперечка і дискусія – два близькі види складного вербального аргументаційного процесу. Вони поділяються за метою і манерою проведення.

У залежності від мети суперечки бувають, зокрема, заради істини, заради перемоги над співрозмовником і заради самої суперечки.

Дискусія є, власне, науковою суперечкою – в її процесі заздалегідь готується науковий матеріал (тези і аргументи до них), який подається пропонентом опонентові для критичного погляду. Манера проведення дискусії відрізняється (в ідеалі) високою культурою поведінки, неупередженістю і вимагає від сторін високого рівня компетентності щодо предмету суперечки, галузі відповідного знання.

4. Логічні пастки, способи їх подолання

Перш ніж перейти до пасток, які з різним ступенем усвідомлення застосовуються людьми, слабко спроможними до логічного обґрунтування, наведемо деякі з типових логічних помилок, які трапляються у доказах.

Помилки у аргументах

1. Хибність основ (аргументів) – основна помилка, яка полягає у тому, що у якості аргументів беруться не істинні, а хибні судження, які видають або намагаються видати за істинні. Класичний приклад такої помилки – хибність аргументів Птоломея, який вважав вірною геоцентричну будову Сонячної системи тому, що Сонце обертається навколо Землі.

2. «Передбачення аргументів» – теза спирається на недоведені аргументи, які лише можуть бути істинними.

3. «Хибне коло» – теза доводиться аргументами, а істинність аргументів базується на цій же тезі. Прикладом цього може бути таке «доведення»: «Вартість товарів на ринку визначається вартістю праці, а вартість праці повинна залежати від вартості товарів на ринку».

Помилки у демострації

4. Уявне слідування – людина поєднує непоєднувані аргументи словами «значить», «слідує», «отже», «таким чином», «у підсумку маємо» тощо. Тоді складається видимість того, що теза аргументами підтверджується.

5. Аргумент приймається безумовно істинним – він може бути істинним лише з урахуванням певного часу, відношення, місця і ніколи не є істинним безумовно. Так їжею, отрутою і ліками часто є одна і таж речовина, але її властивості залежать від дози, часу прийняття тощо.