2.3. Правове становище римських громадян

На ранньому етапі історії Риму держава захищала ви­ключно інтереси громадян (іноземець міг бути оберне­ний у рабство). Пізніше певний правовий статус був ви­знаний за латинами і перегрінами. Громадянство (civis) набувалося кількома шляхами. По-перше, це народження дитини у законному римському шлюбі, тобто шлюбі, де батько і мати були повноправними громадянами Риму. У разі народження поза шлюбом, дитина поділяла статус матері на момент свого народження (а не зачаття). Дити­на римської громадянки отримувала громадянство Риму. При цьому діяв принцип цивільного права Mater semper est certa - мати завжди достовірно відома - в поєднанні з принципом in dubio mitius - в сумнівних випадках більш м'яке рішення. Приймалася презумпція батьківства римського громадянина.

Повна правоздатність громадянина охоплювала полі­тичну, майнову і сімейну сфери. У політичній сфері вона означала право нести службу у регулярних військах (це дозволяло брати участь у розподілі військової здобичі та розраховувати на наділення землею з державного фонду після завершення служби), право брати участь у народних зборах (ius suffragii) та право висувати свою кандидатуру для обрання на посади магістратів (ius honorum).

Політична правоздатність не залежала від сімейного стану - так, становище «особи чужого права», тобто підвладного pater families, не позбавляло змоги пре­тендувати на керівні посади у війську та державному апараті.

Цивільна правоздатність поєднувала право вступати у законний римський шлюб (ius conubii) та право торгу­вати (ius commercii). Законним римським шлюбом вва­жався шлюб, у якому батько і мати були громадянами Риму, дитина від такого шлюбу автоматично отримувала громадянство, а цивільні відносини подружжя регулюва­лися і гарантувалися чинним законодавством. Право вступати у законний римський шлюб мали всі громадя­ни, незалежно від свого статусу. Право «торгувати» охоп­лювало собою усю сукупність майнових відносин та ци­вільних угод.

2.4. Правове становище рабів

Раб (servus) вважався річчю і не мав жодних прав ні за публічним, ні за цивільним правом. Джерелами рабст­ва служили: полон, народження від рабині, по життєве ув'язнення, зв'язок вільної з рабом. Основна маса рабів перебувала у приватній власності фізичних осіб, але були раби, які належали державі, а також окремим муніципіям. В силу імператорського едикту 52 р. н. є. вільна жінка, яка вступила у зв'язок з рабом, не зважаючи на вимогу пана, ставала рабинею. До 326 р. до н. є. в Римі існувало боргове рабство.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність поняття особи.

2. Розкрийте сутність поняття правоздатності.

3. Обґрунтуйте значення правоздатності.

4. Яке правове становище мали римські громадяни?

5. Яке правове становище мали раби в римській державі?

Питання для самостійного вивчення

1. Яке правове становище мали латини та перегрими?

2. Правове становище вільновідпущеників.

3. Правове становище колонів.

Тема 3. Речове право. Право власності