Профілактичні заходи стосовно ризику зараження, пов’язаного з медичною допомогою населенню

Вид ризику	Групи населення
	Загальне населення	Медичні працівники
Донорська справа	Ретельний відбір добровільних донорів	Тестування на ВІЛ кожного донора двічі – до й після 6 місячної карантинізації крові. Заборона переливань нетестованої крові. Одноразові системи для взяття й переливання крові. Переливання крові і препаратів за принципом: “від одного донора-одному реципієнту.
Медична допомога, забір крові і біологічних рідин на аналізи, проведення аналізів	Ставитися до всіх пацієнтів як потенційно ВІЛ-позитивним особам, санепідрежим в лікувальних установах	Індивідуальні засоби захисту ( рукавички, маски, окуляри); взяття хірургічних інструментів з “нейтрального поля”, а не з “рук у руки”; правильна дезінфекція й стерилізація інструментарію; максимально можливе використання одноразового інструментарію. Проводиться постконтактна профілактика.
Парамедична допомога при кровотечах, хронічних виразках, тощо.	Передбачати можливість контакту із кров’ю ВІЛ-позитивні особи в побуті.	Латексні одноразові рукавички. Проводиться постконтактна профілактика.

Постконтактна профілактика віл-інфікування

Медичні працівники хірургічного профілю, інтенсивісти, лікарі швидкої допомоги, станцій переливання крові, відділень реанімації та хроніодіалізу, стоматологи, маніпуляційні медсестри, лаборанти, прозектори, санітарки - під час професійної діяльності можуть мати небезпечний контакт із біологічним матеріалом, що супроводжується ризиком зараження ВІЛ.

Запобігання заражень у медичних закладах полягає в проведенні універсальних методів захисту, застосуванні індивідуальних засобів захисту (ці заходи можна визначити як передконтактна профілактика) і постконтактної профілактики (ПКП). Профілактика внутрішньолікарняного та професійного зараження на ВІЛ-інфекцію регламентована Наказом МОЗ України 25.05.2000 р., №120 та “Клінічним протоколом антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків” МОЗ, 2004 р.

До універсальних методів захисту відносяться: пильність і настороженість персоналу стосовно будь-якого контакту з потенційно небезпечним біологічним матеріалом, дотримування санітарно-протиепідемічного режиму, правильна організація заходів із дезінфекції, обробки та стерилізації медінструментарію, максимально-можливе впровадження одноразових інструментів, правильне користування ріжучо-колючими інструментами (“із нейтрального поля”), регулярний інструктаж із техніки безпеки для всього медичного й немедичного персоналу, обов’язкове медичне страхування на випадок професійного зараження на ВІЛ. Засоби й правила дезінфекції та стерилізації викладені в розділі “ВІЛ-інфекція в стоматологічній практиці”.

Індивідуальні засоби захисту: рукавички латексні, кольчужні (для хірургів), непромокальні медичні халати, маски, окуляри, захисні прозорі екрани для очей і обличчя. Відповідальність за забезпечення індивідуальними засобами захисту несе роботодавець. У кожному відділенні, операційній, кабінеті амбулаторного прийому, маніпуляційних, машинах швидкої допомоги повинна бути “Аптечка для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам і технічному персоналу лікувально-профілактичних закладів”. Склад аптечки: напальчники з розрахунку 1-2 на кожного працівника, лейкопластир - 1 котушка, ножиці - 1 шт., перманганат калію в наважках по 0,05 - 3 шт., ємність для приготування розчину перманганату калію з маркуванням на 1 літр, спирт етиловий 70% - 50 мл, тюбик-крапельниця із 30% розчином альбуциду - 1-2 шт., 5% спиртовий розчин йоду, 3% розчин перекису водню, латексні рукавички - 3 пари, наважки деззасобів (хлорамін 30,0, хлорцин 30,0) по 3 шт. кожної (зберігати окремо), ємність для розведення деззасобів - 1 шт.

Постконтактна профілактика здійснюється в тому разі, якщо контакт із потенційно небезпечною біологічною рідиною вже відбувся. Сюди відносяться: пошкодження, отримані забрудненим інструментарієм чи осколком скла (порізи, поранення, уколи), потрапляння біорідин на ушкоджену, або неушкоджену шкіру й слизові оболонки (потрапляння бризок крові, промокання кров’ю халату, одягу, тощо), укус медпрацівника пацієнтом.

До потенційно небезпечних біологічних рідин відносяться: кров, будь-які рідини з видимою домішкою крові, слина із кров’ю, вагінальні та цервікальні виділення, сперма, грудне молоко, спинномозкова рідина, гній, виділення з ран; асцитична, перикардіальна, плевральна чи амніотична рідина. Не відноситься до потенційно небезпечного контакт із каловими масами, виділеннями з носа, харкотинням, потом, сльозами, сечею, блювотними масами, слиною (крім стоматологічних маніпуляцій).

При небезпечному контакті з біологічними рідинами необхідно відразу промити забруднену шкіру водою з милом, а слизові оболонки - чистою водою (зняти рукавичку, якщо відбувся поріз чи прокол, або затікання крові за манжету). Кон’юнктиву або ніс промивають 30% розчином альбуциду. Якщо є рана, її обробляють 3% розчином перекису водню або розчином перманганату калію, і потім 5% настойкою йоду, заклеюють пластиром. Одягають напальчник чи рукавичку (якщо операцію слід продовжувати). Неушкоджене забруднене місце після промивання обробляють 70% спиртом (3% хлораміном чи 3% перекисом водню). Необхідно оцінити ступінь ризику зараження, врахувавши вид біологічної рідини та інтенсивність контакту (площа забруднених зовнішніх покривів, наявність там травм чи дефектів). Після контакту крові з відкритою раною ступінь ризику становить 0,3%, з неушкодженими слизовою й шкірою - 0,09%. Однак існують чинники, що збільшують даний ризик. Про випадок контакту робиться запис у “Журнал реєстрації аварій при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим і роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом” (Форма № 108-о 1/0). До 72 годин від контакту необхідно розпочати хіміопрофілактику антиретровірусними препаратами. До 5-го дня від контакту за поінформованою згодою потерпілого слід провести йому тест на ВІЛ. Якщо результат тестування виявиться позитивним, хіміопрофілактика припиняється, а потерпілого, при збереженні конфіденційності, направляють для обстеження в регіональний ЦБПВС. Якщо тест на ВІЛ-негативний хіміопрофілактику продовжують до 4-х тижнів. Після отримання поінформованої згоди пацієнт, як потенційне джерело інфекції, проходить тестування на ВІЛ.

Після завершення курсу хіміопрофілактики й тоді, коли її не отримував, потерпілий проходить тести на ВІЛ через 1, 3, 6, 12 місяців від контакту. У разі виявлення позитивного результату, підтвердженого в реакції імуноблоту, встановлюється факт професійного захворювання на ВІЛ. У разі відсутності антитіл - ВІЛ-інфекції в потерпілого немає.

Постконтактну профілактику на загальних засадах здійснюють також не медикам: міліціонерам, парамедикам, усім, хто мали контакт із небезпечними біологічними рідинами або забрудненими кров’ю предметами (голки, шприци), дорослим і дітям, жертвам сексуального насильства чи спокушання. У разі випадкового статевого контакту немає достатніх підстав до хіміопрофілактики.