3. Місце держави в політичній системі суспільства

Серед усіх матеріальних елементів політичної системи лише держава:

а) володіє суверенітетом;

б) виступає офіційним представником усього суспільства;

в) покликана забезпечувати реалізацію і захист прав своїх громадян, а також інших осіб, що на законних підставах перебу­вають на її території;

г) здатна задовольняти загальнолюдські потреби, виконувати соціальну та інші функції;

ґ) має спеціальний апарат управління і примусу, який забез­печує виконання державних функцій;

д) може встановлювати загальнообов'язкові правила поведінки і з їх допомогою регулювати суспільні відносини.

Ці властивості держави зумовлюють її особливе, провідне місце і роль у політичній системі суспільства. Ця роль держави виявляється в тому, що вона:

• визначає перелік суб'єктів, які наділяються правом брати участь в управлінні справами суспільства, тобто визначає пе­релік матеріальних елементів політичної системи суспільства;

• визначає конкретні повноваження кожного з матеріальних елементів політичної системи у сфері політичних відносин;

• контролює, координує і припиняє діяльність будь-яких суб'єктів політики.

Таким чином, держава керує і спрямовує діяльність інших матеріальних суб'єктів політичної системи в тому обсязі, який, на її погляд, необхідний для вирішення загальносоціальних завдань. Досягається це шляхом визначення і закріплення в нормативних актах, і насамперед у законах, що приймаються уповноваженими органами держави, прав і обов'язків інших суб'єктів політичної системи, всіляким сприянням з боку держави розвитку демокра­тичних суспільних відносин, забезпеченням обов'язкового дот­римання всіма учасниками суспільних відносин вимог закону, інших правових актів. Держава здійснює облік і контроль за діяльністю об'єднань громадян, передбачає відповідальність як організацій, так і індивідів за порушення законодавства.

До того ж демократична, правова держава, здійснюючи по­літичні функції, надає можливість і заохочує громадян та їхні об'єднання брати участь у державних справах, вирішувати най­важливіші загальносуспільні проблеми. Враховуючи викладене, треба визнати, що сучасна демократична держава є своєрідним центром тяжіння всіх політичних сил і виразником та реалізато-ром їхніх інтересів.

Лекція 3. Форма держави

1. Поняття та елементи форми держави.

2. Форма державного правління.

3. Форма державного устрою.

4. Державний (державно-правовий) режим.

1. Поняття та елементи форми держави

Визначення поняття держави як особливої політико-терито-ріальної організації, що має суверенітет, спеціальний апарат управління й примусу і здатна надавати своїм велінням загально­обов'язкової сили, має загальний характер і відображає найголов­ніші ознаки держави незалежно від часу її існування, особливостей організації її території, побудови системи органів держави та інших обставин. Але теорія і практика потребують установлення певної сукупності ознак, розкриття яких давало б достатню уяву про ос­новні особливості кожної конкретної держави на тому чи іншому етапі її розвитку. Тому вже за давніх часів у дослідників державно-правових явищ виникла потреба визначення поняття, яке було б достатньо ємним і давало б загальне уявлення про ос­новні характеристики тієї чи іншої держави, про основні шляхи здійснення в ній державної влади. Таким широким поняттям стала категорія "форма держави", але в неї за різних часів різними дослідниками вкладався неоднаковий зміст.

З давніх-давен найбільш відомою класифікацією форм держави була та, яку дав Аристотель. Він розрізняв форми держави за двома ознаками:

а) кількістю тих, хто править (один, кілька, багато);

б) в чиїх інтересах (кого, скількох) здійснюється правління.

Друга ознака була критерієм розподілу форм держави на пра­вильні (правління здійснюється в інтересах усіх) і неправильні (правління здійснюється в інтересах тільки тих, хто править). Правильними формами, на думку Аристотеля, були: монархія, аристократія і політія; неправильними — тиранія, олігархія, де­мократія.

У новий час питання про форму держави пов'язане насамперед з ім'ям Ш. Монтеск'є, який під цим терміном розумів ті чинники, що визначають методи здійснення державної влади. На цій основі він визначав такі конкретні форми держави:

1) республіка як форма держави, в якій організацію і здійснен­ня державної влади визначають такі якості, як доброчесність і рівність;

2) монархія (основа влади — честь);

3) деспотія (основа влади — страх).

Отже, під формою держави Монтеск'є фактично розумів лише те, що в сучасній науці називається державно-правовим режимом.

Ж.-Ж. Руссо розумів форму держави як структурну орга­нізацію вищих державних органів і на цій основі виділяв:

1) монархію — форму держави, в якій владу здійснює одна особа;

2) аристократію — владу здійснює невелика група осіб;

3) демократію — владу здійснюють усі члени суспільства. Як убачається, беручи за основу визначення форм держави ознаку організації вищих органів держави, Ж.-Ж. Руссо як форму дер­жави розглядав ту категорію, яка в сучасному правознавстві на­зивається формою правління.

У сучасній теорії держави категорія "форма держави" є однією з найбільш важливих і ємних понять. Вона має констатувати су­купність певного кола загальних ознак і взаємозв'язків, що харак­теризують державу як суспільний феномен. Найбільш значущі ознаки держав, які у своїй сукупності розкривають найважли­віші характеристики форм держави, об'єднуються в такі групи.

1. Ознаки, що характеризують порядок організації і взаємодії вищих органів державної влади і управління. Сукупність цих ознак називається формою державного правління.

2. Ознаки, що характеризують територіальний устрій держа­ви та відповідну організацію державних органів, насамперед співвідношення держави як цілого з її складовими частинами. Ця сукупність ознак розкриває форму державного устрою.

3. Ознаки, що розкривають форми й методи здійснення держав­ної влади, рівень участі громадян в управлінні справами держави і суспільства. Сукупність цієї групи ознак характеризує державний (державно-правовий) режим.

Отже, будучи складним поняттям, форма держави характеризує державу з погляду існуючих у ній форми правління, державного устрою та державного (державно-правового) режиму. Форма держа­ви завжди має відповідне правове закріплення. Усі її елементи (форма правління, державний устрій, державний режим) мають правову основу — вони фіксуються в конституції, законах і під-законних актах. Але слід мати на увазі, що зміст правових наста­нов не завжди відповідає дійсному характеру наявних відносин.

Як уже зазначалося, в юридичній літературі існують й інші думки щодо змісту категорії "форма держави". Згідно з одними, зміст форми держави зводиться лише до характеристики форми правління (так звана форма держави у вузькому значенні слова). Інші під формою держави розуміють сукупність форми правління та територіальної організації держави без урахування державного режиму. Але ці думки не мають широкої підтримки в дослідників. Слід сказати, що поняття форми держави як певної структури не означає механічної, довільної сукупності елементів, що її утво­рюють. Форма держави відображає єдність, взаємозумовленість об'єднаних у ній елементів, в результаті чого виникає нова якість, яка не властива жодному з цих окремо взятих елементів.