3. Референдум як форма прямого народовладдя

Референдум — це голосування населення всієї держави (за­гальнодержавний референдум) або певної частини її населення (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших пи­тань державного та суспільного життя.

Слід мати на увазі, що референдум і вибори мають спільний метод здійснення — голосування, але відрізняються за своїм предметом. Мета виборів — визначити осіб, які, на думку біль­шості виборців, найдостойніші займати виборні посади. Завдання референдуму — вирішити важливі питання, не пов'язані з надан­ням юридичної сили мандатам якихось осіб. Це можуть бути затвердження, зміна чи відміна законів, вирішення проблем територіального устрою в межах держави тощо.

У науковій літературі й законотворчій практиці поряд з тер­міном "референдум" інколи застосовується термін "плебісцит". У багатьох випадках їхній зміст рівнозначний. Але між ними вбачають і різницю. Вона полягає в тому, що референдум регла­ментується нормами конституційного права певної держави і його предметом може бути досить широке коло питань. Підстави й по­рядок проведення плебісциту врегульовуються в основному міжна­родно-правовими актами, і його предметом у більшості випадків є вирішення територіальних спорів між державами.

Референдум може проводитись для затвердження, зміни чи скасування конституції, законів, міжнародних договорів, для вирішення питань, пов'язаних з територіальним поділом держави тощо.

Залежно від тих чи інших ознак референдуми поділяються на певні види.

1. За юридичною силою результатів розрізняють імператив­ний і консультативний референдуми.

Імперативний референдум — це референдум, результати яко­го набувають найвищої юридичної сили й не потребують затверд­ження якимись іншими суб'єктами.

Консультативний референдум — це референдум, результати якого не мають ніякої юридичної сили й покликані лише вияви­ти позицію населення з того чи іншого питання. Тому цей вид ре­ферендумів ще називають всенародним (місцевим) опитуванням.

2. За предметом голосування референдуми поділяють на кон­ституційні й законодавчі.

Конституційний референдум проводиться з приводу прий­няття конституції або внесення до неї змін.

Шляхом законодавчого референдуму приймаються або зміню­ються закони, що регулюють найважливіші аспекти державного й суспільного життя.

3. За територіальною ознакою, як ми вже зазначали, розріз­няють загальнодержавний і місцевий референдуми.

Загальнодержавний референдум проводиться для вирішення питань, що мають значення для всієї країни, і тому в ньому беруть участь всі громадяни, що мають право голосу.

У нашій країні загальнодержавний (всеукраїнський) рефе­рендум може призначатись Верховною Радою або Президентом України. Якщо вимогу щодо проведення референдуму для ви­рішення якогось питання підпишуть не менше трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, і якщо ці підписи зібрано не менш як у двох третинах областей України і не менше як по сто тисяч підписів у кожній області, то Президент України зобов'язаний проголосити всеукраїнський референдум за народ­ною ініціативою.

Слід зазначити, що в Україні, як і в багатьох інших країнах, не допускається проведення референдумів для затвердження законопроектів, які стосуються податків, бюджету та амністії.

Місцевий референдум проводиться для вирішення питань, що мають виключно місцеве значення, і тому в ньому беруть участь громадяни, що мають право голосу і проживають на певній час­тині території держави (міста, району, області тощо).

Представницьке (непряме) народовладдя виявляє себе у формі повсякденної діяльності органів держави, які утворені (обрані) громадянами держави. Таким чином, вибори Верховної Ради України або Президента України є формами прояву безпосеред­нього народовладдя, діяльність Верховної Ради України або Пре­зидента України — формою представницького народовладдя.

Форми здійснення народовладдя

А) пряме народовладдя

Б) представницьке народовладдя

Лекція 7. Основні сучасні концепції держави

1. Причини багатоманіття концепцій держави.

2. Основні сучасні концепції держави.