2. Поняття та елементи політичної системи суспільства

Політична система суспільства — це система матеріаль­них і нематеріальних елементів, які функціонують і взаємодіють у сфері управління справами суспільства, тобто при здійсненні політичної влади.

Такий підхід до розуміння політичної системи охоплює всю систему функціонуючих у суспільстві інститутів, організацій, установ, громадян (осіб), а також механізми керівництва й управ­ління, з допомогою яких здійснюється політична влада. Саме таке широке розуміння політичної системи суспільства є більш змістовним І тому дозволяє повніше розуміти и аналізувати її сутність, призначення тощо.

До складу політичної системи суспільства включають ма­теріальні та нематеріальні елементи.

Матеріальними елементами (суб'єктами) політичної системи виступають:

1) народ, населення певної частини території держави, класи, нації, соціальні прошарки, які виступають суб'єктами політичної системи тоді, коли беруть участь у вирішенні питань, що мають суспільне значення (участь у загальнодержавних і місцевих рефе­рендумах), утворюють громадські об'єднання, що мають політичну спрямованість, тощо;

2) держава, яка функціонує як елемент політичної системи суспільства в особі своїх органів та їхніх посадових осіб;

3) об'єднання громадян —добровільні громадські формування, створені на основі єдності інтересів їхніх членів для спільної реалізації й захисту своїх прав і свобод. У сучасних демократичних державах, до яких належить і Україна, створюється і функціо­нує значна кількість об'єднань громадян. Але слід мати на увазі, що до політичної системи суспільства входять лише ті з них, які:

а) мають на меті забезпечити своїм членам участь в управлінні суспільними справами, тобто головною метою їх створення є участь у політичній діяльності.

Сюди насамперед можна віднести політичні партії, тобто зареєстровані згідно із законом добровільні об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що мають своєю метою сприяння формуванню і виражен­ню політичної волі громадян, беруть участь у виборах та інших політичних заходах. Порядок утворення й діяльності політич­них партій в Україні регламентується Законом України "Про політичні в партії в Україні" від 5 квітня 2001 року;

б) створюються не для участі в політичній діяльності, а для забезпечення інших соціальних (інтелектуальних, економічних, побутових тощо) потреб та інтересів громадян, але, відповідно до законодавства, можуть брати участь у політичній діяльності для досягнення своїх неполітичних цілей. Таким чином, до цієї кате­горії громадських об'єднань, політична (управлінська в масштабах суспільства) діяльність яких не є основною метою їх утворення і функціонування, а виступає лише одним із засобів забезпечення задоволення інтересів і потреб їхніх членів, можна віднести про­фесійні спілки. Вони створюються передусім для забезпечення задоволення економічних інтересів і потреб трудящих. У той самий час, особливо під час виборчих кампаній, вони займаються різними формами політичної діяльності, яка спрямована на забезпечення удосконалення умов праці, відпочинку, соціальних потреб тру­дящих тощо.

Порядок утворення і функціонування об'єднань громадян ре­гулюється Законом України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р. Згідно з цим Законом громадські об'єднання визначаються як добровільні формування людей, що виникли на основі спільності інтересів стосовно реалізації прав і свобод в результаті свідомого волевиявлення, їх розрізняють:

• за порядком утворення та формами діяльності — громадські організації, органи громадської самодіяльності, політичні партії, громадські рухи;

• за критеріями членства — з формально фіксованим членст­вом, з нефіксованим членством;

• за внутрішньою структурою — централізовані та нецен-тралізовані;

• за соціальною сферою діяльності — політичні, економічні, наукові, екологічні, творчі, національно-культурні, вікові та ін.;

• за територією діяльності — місцеві, загальнодержавні, міждержавні, міжнародні;

• за соціально-правовим статусом — легальні, нелегальні;

• за соціальною спрямованістю з погляду потреб подальшого розвитку суспільства — прогресивні, консервативні, реакційні;

4) людина політична — особа (індивід), що є громадянином даної держави і бере участь у політичному житті суспільства. Для оцінки громадянина як "людини політичної" зовсім не обов'яз­ково, щоб він займався політичною діяльністю активно, професійно, тобто був депутатом, посадовою особою, партійним лідером тощо. Для цього достатньо того, що громадянин раз у кілька років бере участь у виборах як виборець і тим самим бере участь в управ­лінні суспільством.

Слід звернути увагу на те, що в деяких вітчизняних працях, присвячених проблемам політичної системи суспільства, у тому числі в підручниках, до суб'єктів політичної системи України відносять трудові колективи, тобто економічні об'єднання всіх працівників для спільної праці на державних, громадських, приватних підприємствах, в установах, організаціях і коопера­тивних об'єднаннях. Такий підхід був виправданий з позицій останньої Конституції радянського періоду, яка прямо відносила трудові колективи до суб'єктів політичної системи і наділяла їх широкими повноваженнями у сфері політичних відносин.

У сучасних умовах ситуація принципово змінилась. Чинна Конституція України не тільки не говорить про трудові колекти­ви як про учасників політичних відносин, а й взагалі про них не згадує. Натомість ч. З ст. 37 Конституції України містить норму, згідно з якою не допускається створення І діяльність організацій­них структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і в виконавчих органах місцевого самоврядування, військо­вих формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчаль­них закладах та в інших державних установах і організаціях. Конституційна заборона створення організаційних структур політич­них партій в трудових колективах фактично виключає їх із по­літичної діяльності й орієнтує виключно на відповідну службову й виробничу діяльність. Враховуючи це, а також те, що чинне законодавство не наділяє трудові колективи правом висувати кандидатів у депутати, вимагати від них звіту, говорити про них як про суб'єктів політичної системи України немає достатніх підстав.

До нематеріальних елементів політичної системи суспільства відносять правила, у відповідності з якими її матеріальні суб'єкти здійснюють політичну діяльність, тобто діяльність, спрямовану на управління справами суспільства, саму політичну діяльність та деякі інші явища. Сутність основних нематеріальних еле­ментів політичної системи суспільства полягає в такому:

• політичні принципи та норми — це основоположні ідеї та конкретні правила, що регулюють політичні відносини між на­родами, націями, соціальними групами, партіями та іншими учасниками політичних відносин. Складовими політичних норм є відповідні норми права, норми політичних партій і громадських організацій (корпоративні норми), політичні звичаї й традиції, політичні принципи, моральні норми політичного життя тощо;

• політичні відносини — це врегульовані політичними нормами стосунки між суб'єктами політики, у процесі яких ці суб'єкти набувають і реалізують права й обов'язки;

• політичний процес — це сукупна діяльність усіх суб'єктів політичних відносин, що спрямована на формування, функціо­нування або зміну політичної системи суспільства. Основними формами прояву політичного процесу є прийняття й виконання політичних рішень, організація і здійснення контролю за діяль­ністю та розвитком політичної системи в цілому та її елементів;

• політична свідомість — це рівень знання та оцінка особою існуючого політичного буття, які реально впливають на вибір нею варіанта поведінки відповідно до індивідуальних і суспіль­них політичних інтересів;

• політична психологія — це узагальнена система почуттів, звичок, потреб, емоцій, настроїв та уявлень людей стосовно стану та перспектив розвитку політичного життя суспільства;

• політична ідеологія — це систематизований вираз поглядів держави, соціальних прошарків і груп, усього населення країни на політичну організацію суспільства, форму держави, відноси­ни між різними політичними суб'єктами, на їх роль у житті суспільства, відносини з іншими державами і націями. Складо­вими політичної ідеології є відповідні ідеї, теорії, концепції, доктрини тощо;

• політична культура — це рівень втілення в реальну по­ведінку суб'єктів політики принципів і норм, що регламентують політичні відносини в суспільстві;

• політична діяльність — це повсякденна поведінка суб'єктів політики у сфері політики, яка пов'язує і забезпечує взаємодію всіх складових елементів політичної системи.