Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Київ 2009.doc
Скачиваний:
99
Добавлен:
16.11.2018
Размер:
559.1 Кб
Скачать

2. Організація соціальної влади в додержавному (первісному) суспільстві

Держава й право — явища історичні. Це означає, що, сформу­вавшись більше як 50 тисяч років тому, людське суспільство довгий час їх не знало. Простота й одноманітність існуючих тоді суспільних відносин не вимагали для свого впорядкування існу­вання спеціальних органів управління. Не були потрібні тоді і складні системи правил поведінки. Однак з часом кількість відносин між людьми суттєво зросла, а їх зміст значно усклад­нився. На цій основі все більш актуальною ставала потреба в існу­ванні особливих інструментів упорядкування суспільних відносин, без яких суспільство вже не було у змозі нормально функціону­вати і розвиватись. Це призвело до виникнення держави і права, які стали відігравати (і відіграють до нашого часу) роль своєрід­ного соціального інструмента і регулятора, що у відповідності з потребами того чи іншого етапу розвитку суспільства впорядко­вують відносини між людьми.

Таким чином, виникнення держави і права на певному етапі розвитку суспільства було об'єктивно обумовлено необхідністю впорядкування відносин між людьми, без чого подальший роз­виток суспільства був би неможливим.

У додержавний період своєї історії людство пройшло три основ­ні етапи розвитку: праобщину (первісне людське стадо), родову та проселянську общини.

У період існування первісного стада завершувався біологіч­ний розвиток людини і почала формуватись цілеспрямована діяльність первісних людей з використанням відповідних засобів праці. Люди почали об'єднуватись у незначні за своєю чисельністю, але досить стабільні праобщини, яким вже була притаманна певна соціальна організованість, що базувалась на владі вожака. На зміну праобщині прийшла родова община, яка будувалась на засадах колективізму у виробництві і споживанні, загальної власності та зрівняльного розподілу засобів до життя. Родова община існувала як материнський рід, пов'язаний спільним походженням за матір'ю.

Спільною власністю роду була земля, а спільною діяльністю — полювання, збирання врожаю, виготовлення примітивних знарядь праці тощо. Низька ефективність виробництва забезпечувала лише необхідні життєві потреби на основі рівного розподілу за­собів до життя між усіма членами роду незалежно від їх участі у спільній трудовій діяльності. Це зумовило й відповідну орга­нізацію влади — первісне народовладдя (первісну демократію). Суспільні справи вирішувалися волевиявленням усіх дорослих членів роду на їх зібраннях. Роди очолювали старійшини — найбільш поважні та досвідчені люди. Усі були рівними, ніхто не мав привілеїв. Старійшини, поряд з іншими членами роду, брали участь у спільній трудовій діяльності, їхня влада заснову­валася на особистому авторитеті, інтелектуальних і емоційних достоїнствах, добровільному виконанні їх рішень іншими членами роду. Влада старійшин спрямовувалася на забезпечення інтересів роду й тому реально підтримувалася діями членів роду. У разі порушення звичаїв суспільний примус застосовувався у виді лайки, фізичного покарання, вигнання з роду. Міра покарання визначалася старійшинами і виконувалася ними самими чи ін­шими членами роду.

З розвитком родових общин та їх об'єднанням у племена змінювалась і організація влади. Замість зібрань усіх членів роду все частіше провадилися збори тільки чоловіків. Запровад­жується принцип представництва: голови господарств (сімей) входять до родових общинних рад, а їхні голови — до рад племен. Кожному рівню влади стає властивою своя сфера компетенції. Орган вищого рівня мав певні повноваження щодо нижчого. Відбувається поділ влади на світську, військову, релігійну.

Таким чином, соціальна влада первісного суспільства:

• обумовлювалась єдністю інтересів його членів, відсутністю антагоністичних (непримиренних) протиріч між особистими інте­ресами та інтересами роду, племені;

• поширювалась за кровно-родинними зв'язками;

• була безпосередньо громадською та самоврядною, демо­кратією;

• забезпечувалася переважно добровільністю виконання владних рішень та спиралася на авторитет старійшин, вождів, зібрань роду;

• керувалася звичаями та релігійними нормами.