10,31.56,59 Політика держ видатків .Модель Лафера

Державні видатки являють собою витрати, пов'язані з діяльністю держави.

Сукупні державні видатки (G) поділяються на чотири категорії:

– споживання в державному секторі (заробітна плата робіткам державного сектору, платежі за товари, що купуються для поточного споживання) — Сс;

–соціальні трансферти — Тг;

–проценти з державного боргу — i-DG;

–державні інвестиції — IG.

G = Ca+Tr + i-DG+IG

Три перші категорії утворюють поточні видатки, остання категорія— державні капітальні видатки.

Споживання в державному секторі може бути пов'язане з національною обороною, утриманням транспортної системи, освітою, енергетикою, наукою, системою правосуддя та виконанням службових обов'язків іншими гілками влади, охороною здоров'я, житловим будівництвом тощо. Для того, щоб товари і послуги, пов'язані з переліченими видами діяльності, були створені, уряд повинен виступити суб'єктом відносин на ринку факторів виробництва. Урядом «наймаються» працівники державних освітніх закладів, купується обладнання для державних підприємств. Частково держава виступає суб'єктом відносин на ринку благ, коли, наприклад, у приватних фірм купуються створені на державне замовлення будівлі або результати науково-технічних розробок.

Соціальні трансферти окремим особам охоплюють допомогу непрацездатним, пенсіонерам, безробітним, малозабезпеченим тощо.

Процентні платежі пов'язані з позичками (боргом) держави у зв'язку з перевищенням у попередньому періоді витрат над надходженнями. Як і будь-який інший борг, він має повертатися кредиторам з відсотками.

Зміна структури видатків шляхом вибіркового скорочення окремих категорій витрат спричиняє скорочення сукупного попиту і впливає на інші характеристики економічної системи.

Крива лафера

12,29,32 Сукупний попит на гроші. Пастка ліквідності

Сукупний попит на гроші — це загальна кількість грошей, яку економічні аґенти бажають мати для фінансування операцій та у формі активів, Тобто сума трансакційного попиту на гроші і попиту на гроші як на актив.

В неявному вигляді функція сукупного попиту на гроші може бути записана таким чином:

де є незалежними змінними

функції попиту. Змінна доходу (Y)

відображає співвідношення між

грошовою масою і обсягом тих

операцій, які необхідно про-

фінансувати. Змінна процентної

ставки (і) відбиває ступінь пере­

ваги грошових коштів відносно

інших фінансових активів.Проста лінійна функція реального попиту на гроші має вигляд: де коефіцієнти відбивають чутливість (еластичність) попиту на гроші

до доходу та процентної ставки відповідно.Крива сукупного попиту на гроші має назву "кривої переваги ліквідності". “Пастка ліквідності” ( h = нескінченності ) - це крайній випадок, коли еластичність попиту на гроші по проценту є безкінченною. В цьому випадку крива LM стає горизонтальною, а мультиплікатор фіскальної політики повинен бути аналогічний мультиплікатору моделі Кейнса. Поскільки нахил кривої LM рівний k/h, очевидно, що якщо h невизначено великий, то нахил кривої LM повинен бути дуже пологим і майже горизонтальним. При “ліквідній пастці” грошово-кредитна політика не повинна впливати на процентну ставку чи на дохід. Економісти - прибічники Кейнса, раніше рахували, що еластичність попиту на гроші по проценту дуже висока і тому робили висновок, що грошово-кредитна політика не повинна суттєво впливати на економіку.