6. Визначення сірко-вмісних сполук

Реакція Фоля: Якщо досліджувана сполука містить меркапто- або дисульфідні групи, сірка в такій сполуці зв’язана досить слабко, і може бути перетворена у сульфід-аніон шляхом обробки лугом. Останній легко відкрити за реакціями з ацетатом свинцю або нітропрусидом натрію.

R-SH + 2NaOH = R-OH + Na₂S + H₂O

Na₂S + Pb(CH₃CO₂)₂ = 2 CH₃CO₂Na + PbS↓

Na₂S + Na₂[Fe(CN)₅(NO)] = Na₄[Fe(CN)₅(NO)S]

Виконання реакції: до 1 мл 1% розчину досліджуваної сполуки (цистеїн, яєчний білок, уреаза, тощо) додають 4-5 крапель 6М NaOH та обережно нагрівають 2 хв. Після охолодження до частини розчину додають 1 краплину 5% розчину ацетату свинцю. Утворюється сполука жовто-коричневого кольору. До другої частини додають 1-2 краплини 1% розчину нітропрусиду натрію і спостерігають зміну кольору суміші.

Сполуки, що містять сірку у складі диалкілсульфідних (метіонін), сульфокислотних та інших функціональних груп в реакцію Фоля вступають, оскільки ці групи при дії лугу не руйнуються. Для визначення сірки в таких сполуках їх руйнують шляхом стоплення з металічним натрієм.

7. Визначення галогенів

7.1. Проба Бейльштейна: Для визначення галогенів дуже часто користуються пробою на забарвлення полум’я, що була запропонована Ф.Ф.Бейльштейном. Спіраль, зроблену з тонкої мідної проволоки, прожарюють в окислювальному полум’ї пальника до зникнення забарвлення полум’я і утворення на її поверхні оксидної плівки. Після охолодження спіраль змочують невеликою кількістю досліджуваної речовини, що містить галоген, и знову вносять в полум’я пальника. Спочатку згорає речовина, при цьому полум’я стає коптящим, а потім, при наявності галогену, полум’я забарвлюється в яскраво-зелений або синювато-зелений колір за рахунок парів галогенідів міді, що утворилися.

Реакція може застосовуватися для усіх класів сполук, що містять хлор, бром або йод. Фториди у пробі Бельштейна не активні. Деякі органічні сполуки, що не містять галогенів – речовини ряду хіноліну, піридину, сечовини забарвлюють полум’я подібним чином, що пояснюється можливістю утворення ціаніду міді.

Виконання реакції: Мідну проволоку, що тримають за допомогою металевих щипців, обережно прожарюють в полум’ї пальника 5 хвилин. Після чого проволоку змочують в досліджувану речовину або в її концентрований розчин і знов вносять в полум’я пальника і витримують 1 хвилину. Спостерігають забарвлення полум’я в зелений колір.

7.2. Реакція з AgNO₃: Ця реакція дозволяє віднести галоген-вмісну сполуку до певного класу. Декілька краплин водного або спиртового розчину досліджуваної сполуки змішують з 2 мл 2% спиртового AgNO₃. Якщо протягом 5 хв осад не утворюється, нагрівають до кипіння. Якщо осад утворився, перевіряють його на розчинність в HNO₃, та методами, описаними для якісного аналізу неорганічних сполук, визначають, який саме галоген він містить.

Розчинні у воді сполуки, що дають осад при кімнатній температурі: солі амінів, галогенангідриди нижчих аліфатичних кислот.

Сполуки, що нерозчинні в воді.

Осад при кімнатній температурі: RCOHal, R₃CHal, R-CHBr₂, R-CHHal-OR, H₂C=CH-CH₂Cl, R-I.

Осад при нагріванні: первинні та вторинні алкілхлориди, динітрохлорбензоли, BrCH₂-CH₂Br.

Осад не утворюється: арилгалогеніди, вінілгалогеніди, CCl₄.

Номери реакцій, що мають бути виконані в хімічній лабораторії: