3.Еволюція концептуальних підходів до розуміння логістики як сфери діяльності підприємства.

В період 50-х – 60-х років можна виділити три концепції і відповідно три підходи до створення та функціонування відділів логістики. Відрізняться ці три підходи:

• по-перше, сферою застосування компромісів;

• по-друге, різними критеріями оптимізації.

Перший підхід		Другий підхід		Третій підхід
СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ КОМПРОМІСІВ (ОБЛАСТЬ ДІЇ КОМПРОМІСІВ)
Витрати на окремі логістичні операції		Витрати на логістичні операції + попит		Витрати на логістичні операції + міжфірменні витрати
КРИТЕРІЙ ОПТИМІЗАЦІЇ (ЦІЛЬОВА ФУНКЦІЯ)
Мінімізація загальних витрат на матеріальне розподілення		Отримання максимального прибутку фірми від логістичних операцій		Отримання максимального прибутку від логістичних операцій всіх фірм учасників логістичного процесу

Область дії компромісів при першому підході складали витрати на окремі логістичні операції однієї фірми, а критерієм чи цільовою функцією був мінімум загальних витрат на матеріальне розподілення. При збільшенні витрат на деякі логістичні операції можна отримати значне зниження витрат на інші і в результаті звести до мінімуму витрати на функціонування всієї логістичної системи.

Такий підхід не дає можливості врахувати вплив попиту – цього дуже важливого для будь-якого підприємства фактору. Причому мається на увазі не тільки попит зовнішній, а і попит внутрішній. У результаті такого аналізу поступово відбувається перехід до іншого критерію оптимізації – отримання максимального прибутку фірми від логістичних операцій. Областю дії компромісів при такому підході стали одночасно і витрати, і попит.

Будь-яка фірма не живе на ринку одна і сама по собі. У будь-якої фірми є конкуренти, і є клієнти і постачальники – надійні партнери. Добрі стосунки між контрагентами створюються поступово і надовго. Акцент на внутрішньофірмові функції та внутрішньофірмові переваги і неувага до аналогічних функцій власних контрагентів обмежував інтереси останніх. Тому наприкінці періоду класичної логістики знову відбулися зміни у її концепції. Критерієм оптимізації системи управління розподіленням став максимальний прибуток від логістичних операцій всіх фірм учасників логістичного процесу. Область дії логістичних компромісів розширилася і на міжфірмові стосунки.

Логістичні системи повинні створюватися та управлятися виходячи із загальної цілі – досягнення максимальної ефективності роботи всієї фірми, – таким є нинішній концептуальний підхід до розвитку систем логістики. Тому увага стала фокусуватися на міжфункціональних компромісах фірми, включаючи власне виробничі та інші нелогістичні підрозділи. Критерієм такого підходу стала мінімізація витрат всього підприємства.

Дуже часто спроба максимально знизити витрати за рахунок будь-якого елемента може призвести до більш високих загальних витрат. Наприклад, невисокі витрати на транспортування вантажів можуть виявитися дорогою і невигідною справою для фірми в цілому. Такий стан речей виникає тоді, коли транспортний підрозділ приносить у жертву швидкість та надійність доставки для зменшення витрат. Інтереси різних відділів підприємства завжди відрізняються (вони і не можуть бути однаковими). Спеціалісти відділу логістики, як менеджери по управлінню матеріальними потоками, повинні зайняти компромісну позицію та спробувати знайти і втримати оптимальний баланс витрат, запасів та якості обслуговування.

Підрозділи	Рівень бажаних запасів	Переваги	Недоліки
Фінансовий відділ	Низький	Для підвищення показників обіговості запасів	Зниження рівня надійності роботи підприємства
Відділ зберігання запасів		Зменшення витрат на зберігання
Виробничий відділ	Високий	Для забезпечення рівня поставок	Збільшення витрат на зберігання
Відділ маркетингу		Для збільшення долі ринку
Транспортний відділ	Великі обсяги вантажів	Для зниження витрат транспортування та для знижок за великі обсяги	Збільшення обсягів складських запасів і у постачальника, і у клієнтури