3.2 Тіньова економіка та приховування доходів

Значний удар дохідній частині держави наносить тіньова економіка. Трансформація правового регулювання суспільно-економічних відносин та значних зловживань у цій галузі стали основою для первинного накопичення капіталів злочинного походження, які в свою чергу стали причинами руйнації фінасової ситеми виробничого сектора держави. Їх концентраціє зосередилась у напрямках: кредитно-фінасовій, приватизаційній та зовнішньоекономічній сферах як основний шлях подальшого завуальовано-протиправного перерозподілу національного валового продукту на користь елітарно-кримінальних верств суспільства; у підприємництві - створення та використання фіктивних фірм, малих підприємств, довірчих товариств та ін. Стало засобом доступу до легітимних фінансово-господарських інструментів з метою здійснення псевдопідприємницької діяльності.[8,c.401]

Проблема наявності тіньової економіки є надзвичайно актуальною для української економіки, адже через ухилення від сплати податків з’являється надвисокий дефіцит коштів у державному бюджеті, що призводить до урізання соціальних програм, зменшення видатків на потреби суспільства. Формування ефективної конкурентоспроможної економіки європейського зразка неможливе без зниження рівня тінізації української економіки.

В умовах сьогодення тіньовим сектором економіки України щорічно через кореспондентські рахунки перераховується за межі нашої держави понад 63 млн. гривень. А суми щорічного ухилення від оподаткування досягають майже 5,7 млрд. гривень [3, с. 352]. За даними опитувань, у середньому підприємства в Україні приховують близько 20% свого доходу [2, с. 168]. За оцінками експертів, загальне податкове навантаження в Україні майже вдвічі перевищує цей показник в інших країнах та становить 70–80% від отриманого доходу . Це стимулює приховування реальних обсягів економічної діяльності, виведення її у “тінь”. [1].

Надзвичайно високий рівень тіньової економіки в Україні негативно впливає на становище у системі світових господарських зв’язків, суттєво знижує її конкурентоздатність на світових ринках капіталів через високу вірогідність потрапляння іноземних інвестицій у тіньовий сегмент економічного простору [3, с. 352].

Характерною для тіньового сектора України є проблема неведення або подвійне ведення бухгалтерського обліку, фальсифікація бухгалтерських та звітних документів, що вирішується шляхом унормування, усунення суперечностей податкового та бухгалтерського обліку зі спрощенням механізму розрахунку податкових зобов’язань. Існуючі форми тінізації економічних процесів обумовлюють наявність в Україні значних обсягів тіньової зайнятості. Поширеними видами тіньової зайнятості є вулична торгівля, послуги населенню з будівництва, ремонтні роботи, посередницька діяльність. Ці види діяльності здійснюються зазвичай без патентів та ліцензій і не декларуються у податкових органах [3, с. 352].

На нашу думку, неправильним є твердження про те, що високий рівень податкових ставок є вирішальним чинником, який зумовлює приховування доходів від оподаткування. Численні дослідження показали, що більшість українського населення ставиться негативно не до системи оподаткування, а до того, як використаються кошти, отримані від оподаткування. Тому ухилення від сплати податків спричинено не розміром податкових ставок, а насамперед слабкістю податкової системи України і державного апарату.

До головних причин існування тіньової економіки належать: криза системи управління, дисбаланс між розвитком продуктивних сил та виробничими відносинами, великий розрив між багатими та бідними прошарками населення, відсутність середнього класу як стабілізаційного чинника у суспільстві, високі податки та нерівномірний їх розподіл, надмірне регулювання підприємницької діяльності, високий рівень корупції. Зменшення тінізації економіки пропонуємо досягти шляхом: покращення інвестиційного клімату для зростання притоку закордонних та внутрішніх капіталів через спрощення державного регулювання підприємництва, прозорість надання податкових пільг; підвищення контролю за використанням коштів державного та місцевого бюджетів;  деполітизація економіки, введення підконтрольності та відповідальності влади; встановлення сприятливого економіко-правового клімату для розвитку національного підприємництва та відновлення економічного зростання; укладення міжнародних угод про обмін податковою інформацією із країнами, які належать до офшорних зон.

На нашу думку, ефективна боротьба з тіньовою економікою не має розпочинатися з другорядних напрямів боротьби, що усувають лише „симптоми, коли „хвороба прогресує“, а саме надання пільг та скорочення податкових надходжень. Звичайно, можна погодитись з тим, що скорочення податкового навантаження є однією з передумов виходу з економічної кризи, підвищення ділової активності, детінізації економіки й активізації інвестиційної діяльності. Проте Україна є винятком, адже зменшення ставок податків за незмінності її соціально-економічного становища, без забезпечення стабільності і передбачуваності суспільних процесів призведе лише до втрат бюджетних коштів.

Розпочати процес зниження тінізації необхідно із спрямування податкових коштів на потреби населення, а не чиновників; здійснити заходи, необхідні для позитивного сприйняття податків платниками, а не пошуку можливостей ухилитись від них. Адже в розвинених країнах світу сплата податків вважається благородною справою, а несплата – ганьбою. Податкові надходження мають бути спрямовані на розвиток економіки, соціальної сфери. Звичайно, що влада, чиновники і можновладці „не мають змоги“ спрямовувати кошти на державні цілі, передбачені низкою потреб населення, проте, як відомо, чесність народу має бути наслідком чесності уряду.

Реалізація вищезазначених напрямів проведення політики детінізації національної економіки може бути успішною лише у випадку, коли особи чи групи осіб, які ініціюють реформи, мають чітке усвідомлення, осмислення та бачення своїх кінцевих результатів з обов’язковим поєднанням політичної волі та рішучості у впровадженні їх у життя.