4. Аналіз результатів роботи. Висновки

1. До агровиробничої групи ґрунтів з показником рН >8,5 відносять сильнолужні ґрунти (содові солонці, солончаки).

2. Для нейтралізації надлишкової кислотності супіщаних ґрунтів з показником сольової витяжки рН = 5,1 необхідно вносити 1,75 т вапна на 1 га, що при даній глибині орного горизонту (29 см) і щільності ґрунту (1,67 г/см³) складає 0,036 % від маси орного горизонту (4843 т).

5 Контрольні запитання

1. Як проявляється реакція ґрунту?

2. Чим визначається реакція ґрунтового розчину?

3. Яким показником виражають величину активної реакції ґрунту?

4. Чому дорівнює добуток концентрацій іонів [H⁺] і [ОН^-] ?

5. Чому дорівнює концентрація іонів [H⁺] і [ОН^-] в ідеально чистій воді?

6. В яких випадках ґрунтовий розчин набуває лужної реакції?

7. В яких випадках ґрунтовий розчин набуває кислої реакції?

8. В яких межах коливається величина рН в ґрунтах?

9. Чим обумовлена і від чого залежить актуальна кислотність ґрунту?

10. Що таке потенціальна кислотність ґрунту?

11. Які є форми потенціальної кислотності?

12. Що таке обмінна кислотність?

13. Як визначають обмінну кислотність ґрунту?

14. Чим зумовлена обмінна кислотність?

15. Яким показником виражають обмінну кислотність?

16. Що таке гідролітична кислотність ґрунту?

17. Яким показником виражають гідролітичну кислотність?

18. Як поділяють ґрунти за величиною рН?

19. Які ґрунти вважають кислими (за величиною рН)?

20. Які ґрунти вважають лужними (за величиноюрН)?

21. Які заходи проводять для нейтралізації надлишкової кислотності?

Лабораторна робота № 10

Тема. Генетико-морфологічна будова і властивості ґрунтів Українського Полісся.

1 Мета роботи. Ознайомлення з генетико-морфологічною будовою профілю і властивостями основних типів ґрунтів зони Українського Полісся.

Вихідні дані:

1. Конспект лекцій з дисципліни.

2. Фізико-географічні області Українського Полісся (таблиця 10.1).

3. Ґрунти Українського Полісся (таблиця 10.1).

Тривалість роботи – 2 год.

2 Теоретичні відомості

Українське Полісся займає північну та північно-західну частини країни і включає майже всю Волинську, Рівненську, Житомирську, Чернігівську, північні райони Львівської, Тернопільської, Київської і Сумської областей. Загальна площа Полісся становить 11,8 млн.га, або 19,5 % території України.

Згідно з агроґрунтовим районуванням, Українське Полісся є зоною мішаних лісів із дерново-підзолистими типовими й оглеєними ґрунтами. Українське Полісся поширене в бореальній (помірно-холодній) ґрунтово-біокліматичній області. Воно поділяється на чотири провінції: Полісся Західне, Полісся Правобережне (Центральне), Полісся Лівобережне високе і Полісся Лівобережне низовинне.

Західне Полісся являє собою своєрідну провінцію зони мішаних лісів Східно-Європейської рівнини. В ньому виділяють дві фізико-географічні області – Волинське Полісся і Мале Полісся.

Правобережне, або Центральне, Полісся розташовано між ріками Случ і Дніпро. Ця провінція охоплює Рокитненський район Рівненської області, північні райони Житомирської та північно-західні райони Київської областей. У Правобережному Поліссі виділяють дві фізико-географічні області- Житомирське Полісся і Київське Полісся.

Провінція Лівобережного високого Полісся представлена однією фізико-географічною областю – Новгород-Сіверським Поліссям. Вона займає значну частину Чернігівського Полісся. На західній та в центральній частині приурочена до Дніпровсько-Донецької западини, а на сході розташована на схилах Воронівського кристалічного масиву.

Лівобережна низовинна провінція розташована на південь від попередньої і приурочена до правого берега річки Десна. У цій провінції виділено одну фізико-географічну область – Чернігівське Полісся, яке розташоване між Київським Поліссям на заході та Новгород-Сіверським – на північному сході.

Місцеві чинники ґрунтоутворення зони Українського Полісся зумовлюють розвиток у цьому регіоні трьох типів ґрунтоутворення: підзолистого, дернового і болотного.

Процес підзолоутворення відбувається на підвищених елементах рельєфу під хвойними і мішаними лісами в умовах промивного водного режиму. Під пологом світло-хвойних і мішаних лісів розвивається трав’яниста рослинність. В цих умовах на підзолистий процес накладається дерновий.

Болотний процес розвивається при надмірному зволоженні. В таких умовах формується торфовий горизонт і відбувається оглеєння мінеральної частини профілю. Залежно від рельєфу, рослинності та інших умов формуються верхові,низинні та перехідні болота.

У межах Українського Полісся поширені такі ґрунти: дерново-підзолисті, дерново-підзолисті оглеєні, дерново-карбонатні, дерново-оглеєні, дерново-борові, дерново-лучні, болотні, сірі лісові і чорноземи опідзолені.

Така строкатість ґрунтового покриву обумовлена вологим і м’яким кліматом, великою різноманітністю хімічного і мінералогічного складу, добре розвиненим мезо- і мікрорельєфом, близьким і дуже нерівномірним заляганням ґрунтових вод, різноманітністю рослинних формацій і різним за інтенсивністю впливом господарської діяльності людини.