1. З участю автотрофів і гетеротрофів;

2. З участю тільки гетеротрофів.

Другий тип існує в умовах створення запасу або постійного надходження органічних речовин. Наприклад, у водоймах надзви­чайно забруднених органікою, скупченнях мертвої рослинної маси (листяному опаді), у гнійній купі і т. п.

Сукцесії, в яких змінюється рослинність, поділяються на 2 типи:

1. Первинна сукцесія—починається в місцях, де немає життя (на скелях, сипучих пісках і т. п.). Основне значення цього проце­су — накопичення органічної маси. Поступово формується грунт, створюється особливий мікроклімат. Ці сукцесії називають екогенетичними. Вони призводять до перетворення місця зростання.

2. Вторинна сукцесія — дає зміни відновлення. Вони починають­ся в угрупованнях в тому випадку, коли в уже існуючих угрупован­нях порушуються встановлені зв'язки (наприклад, у результаті пожежі, вирубки і т. п.). Зміни, які ведуть до відновлення старих угруповань, називаються демутаційними. Демутації протікають більш швидкими темпами, ніж екогенні сукцесії і не повторюють їх.

Процес сукцесій за Клементсом складається з кількох етапів:

• виникнення незайнятої життям ділянки;

• міграція щодо неї організмів з сусідніх територій;

• мешкання цих організмів на цій ділянці;

• конкуренція між собою і виникнення окремих видів;

• перетворення живими організмами місцезнаходження, посту­пова стабілізація умов та відносин.

Кінцевий результат формування відносно стійкості стадії назива­ється клімаксовим угрупованням, або клімаксом. Клімаксові екосис­теми здатні до тривалого самопідтримання у відповідному діапазоні умов, тобто в них підтримується збалансований кругообіг біологіч­них речовин. Для клімаксних угруповань характерна видова різноманітність. Це призводить до ускладнення внутрішніх зв'язків у системі, в тому числі ланцюгів живлення, посиленню внутрішніх можливостей саморегулювання. У результаті цих процесів угрупо­ванню надається відносно висока ступінь автономності і незалежності від навколишнього середовища. Такі системи найменше підкоряю­ться негативному впливу людської діяльності. Сукцесії знаходяться в основі біологічного кругообігу на Земній кулі.

В зв'язку з великою різноманітністю органічного світу неможли­ве його вивчення без належної класифікації. Однією з найбільш поширених форм класифікації є тип рослин. Тип рослин — це об'єд­нання різнорідних за походженням рослинних угруповань вищого рангу (формацій або їх класів), які подібні між собою лише за морфологічними ознаками (ліс, чагарник), або одночасно за струк­турними і екологічними (гарига, гілея, маквіс, мангри, парамос, савана, тайга, тундра, і т. п.). В зв'язку з тим, що з рослинними угрупованнями пов'язані комплекси тваринного населення, гриби і інші, а всі організми разом формують грунти і біосередовище, тип рослин одночасно виступає і як тип біогеоценозу.

Різноманітність формацій на території земної кулі нараховує десятки та сотні видів. Назвемо тільки деякі з них: формації арктичної тундри, чагарникової тундри, сосняки північної тайги, ялинники цієї ж зони, березняки, бучини Центральної Європи, діброви, лучні степи, помірно сухі степи, напівчагарникові пустелі, ефемерно-напівчагарникові пустелі, лишайниково-напівчагарникові пустелі, субтропічні листяні ліси, сухі савани, савани, вологі тропічні ліси, гірські вічнозелені тропічні ліси, лісові болота, остепнені солон­цюваті луки, чорносаксаульники, солончаки пустелі, угруповання водоростей на такирах, трав'янисті тугаї, мангрові зарості і ін. Крім того вони відрізняються по частинах світу, окремих регіонах матери­ків (наприклад, вологі тропічні ліси Азії, Африки, Америки відрізня­ються різко між собою).

Типи рослин та відповідні їм тварини складають екосистеми світу. Основні екосистеми світу поділяються на наземні і водні формації.

Наземні формації поділяються на відкриті (тундра, пустелі, степи, савани) і закриті (ліси).

Тундра. Повністю відсутній ліс. РослиP59-60ни тундри переважно спо­рові (мохи, лишайники), чагарники, карликові берези, верби, сфаг­нові і осокові торфовища. З тварин поширені гризуни. Вони не впадають у сплячку, живуть під снігом, розмножуються зимою. Літом багато птахів, безліч комах. На півдні тундри переважають торфи, мохові, зонтична озерела утворює подушки.

Пустеля. Лімітуючий фактор екосистеми — сухість. Рослинність розріджена. Переважають багаторічні рослини, здатні довгий час перебувати у стані спокою або у вигляді насіння. Фауна пустель пристосована до посух. Гризуни живуть під землею і лише вночі виходять на поверхню. Багато плазунів: з комах є жуки прямокрилі і двокрилі, багато термітів. Мало редуцентів, як і в тундрі.

Степ. Переважають злаки. Ліси у степу відсутні. Багато стадних копитних: коні, газелі, бізони, кенгуру, гризуни (живуть у норах). Серед звірів і птахів є свої хижаки.

Савани — тропічний лісостеп. Кліматичні особливості — малі пе­репади температур, сухий і вологий періоди. У рослинному світі панують злаки, серед них групи чагарників і дерев. Фауна дуже багата. Типове царство — ссавці, травоїдні та хижаки, бігаючі птахи. Комахи утворюють значну біомасу: саранові, терміти, мурахи.

Закриті або лісові екосистеми.

Тайга — хвойні ліси. Літо тепліше, ніж у тундрі. Характерні густі ліси, підлісок розвинений слабо. Ріст дерев повільний, багато боліт, Фауна відносно небагата (ведмеді, білки, соболі, мишоподібні). Багато комах: жуків, лускокрилих, кровососних двокрилих).

Листяні і мішані ліси. Клімат помірний, достатнє і високе зволо­ження, рівномірно розподілене по сезонах. Фауна різноманітна: олені, кабани, куниці, вовки, сойки та ін. Дерева скидають листя, яке є багатою підстилкою. В ній зимує багато комах — жуків, двокри­лих, перепончастокрилих. Ліси дуже винищені.

Субтропічні ліси вічнозелені. Види: сосна, дуби, кедри, евкаліпти. Рідколісся і чагарники представляють маквіс, фригана, гарига, чапарель, скреб (в Австралії). В них багато плазунів, комах, дрібних гризунів.

Тропічний ліс. Умови постійного зволоження і високих темпера­тур. Відновлюються ліси дуже повільно. Рослинність багата і різно­манітна — дерева, чагарники, епіфіти, ліани. Поруч важко зустріти дерева одного виду. Фауна теж багата і різноманітна. Це пов'язано з давністю екосистеми, яка досягла високого рівня диференціації. Чимало деревних форм фауни (мавпи і ін.); для тварин, як і для рослин, характерна ярусність видів, серед яких рідкісні реліктові форми (тапіри, окапі). Дуже багато мурашок і термітів.

Водні екосистеми.

Морські екосистеми. Умови життя більш рівні, ніж на суші. Рослинність бідніша — в основному це водорості, бактерії. Тварин­ний світ багатий. Він представлений такими групами.

Бентос — придонні організми (водорості, губки, моховатки), по­взаючі (голкошкірі, ракоподібні), риби, молюски.

Планктон — завислі у воді (діатомові та інші водорості, тваринні організми). Тимчасові компоненти — личинки черв'яків, молюсків, ракоподібних, мальки риб. З постійних компонентів найпростіші, черевоногі молюски, веслоногі рачки (кріль).

Нектон — група активних організмів товщі води. Риби, головоно­гі молюски, китоподібні, ластоногі.

Ці організми створюють угруповання по всій площі океану. Найбагатшими на життя зони світового океану — шельфова (глиби­на до 200 м) (живе тут до 80 % всіх морських організмів), поверх­нева частина, придонна частина океану.

Прісноводні формації добре вивчені, представлені багатьма ви­дами комах, риб і інш.

Стоячі води близькі до морських. Рослинність прибережних зон — водні або водно-сухопутні види, фауна — ракоподібні, кома­хи, кільчасті черв'яки молюски, риби.

Текучі води — це джерела, потоки, мають невисокі температури, чисті, багаті на кисень. У них розселяються прикріплені мохи, водорості, вищі рослини. Фауна — молюски, пуголовки, личинки комах; риби — форель, харіус. У пониззях — багата рослинність, планктон близький до озерного.