Фактори розвитку підструктур особистості

Усі підструктури особистості формуються в умовах виховання і навчання, які реалізуються в процесі її спілкування з іншими людьми

Поняття і структура діяльності

Основними характеристиками діяльності є предметність і суб’єктність, які взаємопов’язані та взаємодоповнюють і зумовлюють одна одну.

Предметність діяльності виявляється у соціальній зумовленості діяльності людини; у її зв’язку зі специфічними знаннями, що зафіксовані в певних схемах дій, закріплених відповідними способами використання знарядь праці; у поняттях мови; у соціальних ролях; у соціальних цінностях та нормах.

Суб’єктність діяльності виражається у наступних аспектах активності суб’єкта: у зумовленості психічного образу попереднім досвідом, потребами, установками, емоціями, цілями і мотивами, що визначають спрямованість та вибірковість діяльності; в особистому сенсі (тобто «значення для мене»), який надається різними подіям, вчинкам та діям мотивами суб’єкта.

Відмінні психологічні риси людської діяльності:

1. Діяльність породжується потребами як джерелом активності, а керується усвідомленою метою як регулятором активності, тобто зміст діяльності людини не визначається тільки потребою, що її викликала. Потреба спонукає до діяльності, стимулює її, а зміст діяльності визначаються метою, яка усвідомлюється суб’єктом і зумовлюється суспільними умовами, вимогами та досвідом суб’єкта.

2. Способи досягнення поставленої мети залежать не від потреб індивіда, а від об’єктивних властивостей речей, які вин використовує в процесі діяльності. Причому успішність досягнення мети зумовлюється тим, як точно і суттєво відображені у психіці людини ці об’єктивні властивості речей, тобто діяльність людини безпосередньо пов’язана з пізнавальними процесами.

3. Діяльність має бути підтримана та стимульована до того моменту, коли буде досягнуто мету, що відбувається завдяки вольовим процесам, які здійснюють регуляцію і корекцію дій відповідно до цієї мети та умов предметної ситуації.

Отже, враховуючи усі визначені особливості, феномен діяльності можна визначити наступним чином.

Діяльність – це внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) форма прояву людської активності), що регулюється усвідомленою метою.

Структура діяльності

Діяльність породжується потребами (П), що виступають як необхідність у певних умовах існування і виражають залежність людини від оточуючого середовища. Загострення тієї чи іншої потреби (відчуття голоду, спрага, пізнавальна зацікавленість тощо) стимулює людину до відповідних дій, що їхньою ціллю є будь-який предмет, явище або стан. Які є результатом (Р) діяльності і сприяють задоволенню потреби. Тому в психології потреби розуміються як джерело активності людини.

Суб’єктивний (тобто своєрідний, індивідуальний) прояв переживання сильно загостреної потреби є мотивом (М), який у свою чергу безпосередньо спонукає до здійснення діяльності. Саме мотив є внутрішньою умовою, що визначає формування тієї чи іншої цілі діяльності.

Ціль (Ц) – це ідеальний (уявний) образ результату діяльності.

Способом досягнення результату і відповідно реалізації мотиву та задоволення потреби є операційні компоненти діяльності: дії (Д) та (О).

Таким чином, психологічна структура діяльності виглядає так:

П →М→ Ц →Д та О →Р

Мотиваційний компонент діяльності

Мотиваційний компонент діяльності складають актуальні потреби особистості та зумовлені ними мотиви.

Поняття потреби

Потреба – усвідомлена або неусвідомлена, відчутна або невідчутна необхідність у житті та розвитку на певному тимчасовому етапі життя.

Людина характеризується наявністю цілого комплексу потреб, які у певних обставинах загострюються та відчуваються, через що вимагають відповідних дій з метою їх задоволення. Таким чином, процес задоволення потреби виступає як цілеспрямована діяльність, і тому потреба є джерелом активності особистості, тобто спонукає цю активність. Усвідомлюючи мету суб’єктивно як потребу, людина впевнюється в тому, що задоволення останньої можливо лише за умови досягнення мети. Це дає людині можливість співвідносити свої власні суб’єктивні уявлення про потребу з її об’єктивним змістом, знаходячи засоби оволодіння метою як об’єктом.

Очевидно, що відчуття загостреної потреби та її усвідомлення залежить і визначається зовнішніми умовами, в яких знаходиться людина. Інакше кажучи, потреба відображає залежність людини від оточуючої дійсності.

Потреби конкретної людини зумовлені процесом виховання в широкому смислі, тобто процесом та результатом залучення конкретної людини до світу людської культури, представленої як предметно, так і функціонально. Відмінність цих форм культури, а відповідно і матеріальних і духовних потреб (див. таблицю «Види потреб»), визначається змістом розвитку суспільства.

Отже, потреба є суттєвою динамічною психічною силою, яка виявляється як стан внутрішньої напруги, що спонукає людину до цілеспрямованої діяльності з метою задоволення життєво важливих функцій самозбереження, біологічного та особистісного саморозвитку.