3.3. Вплив факторів підстеляючої поверхні

До факторів підстеляючої поверхні відносять рельєф, ґрунтовий покрив, геологічну будову басейну ріки, наявність рослинності, боліт і озер.

Рельєф річних басейнів річок визначається формою земної поверхні, висотним розташуванням, ступенем розчленування і зрізування, крутизною і ступенем експозицією схилів, нахилом водяних потоків. Плаский рівнинний рельєф сприяє збільшенню водоутримуючих властивостей басейну. Значний вплив створює рельєф на опади, інфільтрацію вологи в ґрунт, випаровування. Вертикальна зональність кліматичних факторів сприяє випаданню твердих опадів.

На рівнинних територіях вітер зносить сніг у балки та яри. Танення акумульованих снігових запасів призводить до збільшення поверхневого стоку в період весняного водопілля.

Опади, що випадають на рівнини посушливих територій, повністю витрачаються на випаровування та живлення підземних вод.

Вплив ґрунтового покриву річкового басейну на стік залежить від водопропускних і водоутримуючих властивостей ґрунтів, які визначають процеси фільтрації і випаровування води, що поступає на водозбір у вигляді опадів. Водозбори з великою площею мають неоднорідні ґрунти, ось чому їх вплив на величину стоку незначний. Особливості ґрунтів мають визначальне значення, інколи помітніше ніж кліматичні фактори, при формуванні стоку тимчасових водотоків і малих річкових басейнів.

Геологічна будова річкового басейну створює значний вплив на величину поверхневого стоку. Чинниками формування стоку є літологічний склад порід, характер їх залягання і глибина водотривів. Водопроникні або тріщинуваті породи добре акумулюють воду, обумовлюють рівномірний стік і збільшують ґрунтове живлення, особливо в межень.

Вплив рослинності на стік порівняно невеликий. Рослинний покрив збільшує шорсткість земної поверхні, створює умови для кращої фільтрації води в ґрунт. Рослинність, особливо ліс, впливає на кліматичні фактори стоку: затримує частину атмосферних опадів і збільшує тим втрати на випаровування, призводить до поглинання води із ґрунту і витрати її у більших кількостях на випаровування, затінення ґрунту і зменшення його нагрівання, а тим самим зменшення випаровування із ґрунту, збільшення в лісі норми опадів тощо.

Для малих водозборів за однакових розмірів басейнів, кліматичних і геологічних умов збільшення лісистості призводить до зменшення стоку. Пояснюється це тим, що в лісних басейнах волога потрапляє в річкову мережу майже виключно підземним шляхом. Ліс стримує донну ерозію малих річок, ось чому глибина врізання русла у них незначна і підземні води не надходять. Вплив боліт на стік може бути позитивним або негативним, оскільки болота можуть акумулювати значну кількість води, але внаслідок малої водовіддачі торфу та низького розташування боліт вода витрачається переважно на випаровування.

Озера виступають як потужний регулятор стоку, сприяють розтягненню водопілля і зменшенню максимальних витрат води у цей період та збільшенню стоку у посушливі сезони. Так, при озерності до 10 % річний стік зменшується на 10 %, а при озерності 30…50 % – дна величину понад 50 %.