Тема 7. Національні особливості протокольних традицій європейської та американської дипломатії

План

1. Дипломатичні традиції європейського спілкування (Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія)

2. Протокольні особливості американської (США) та латиноамериканської дипломатії.

1

Європейський стиль спілкування в цілому нам, українцям, відомий і зрозумілий, оскільки ми самі є частиною Європи. Однак і європейські країни в діловому спілкуванні мають свої відмінності, свої традиції. Німці відрізняються високою працездатністю, чіткістю, педантичністю, скептичністю. Ці та інші необхідні в комерційній діяльності якості сприяють довгостроковим діловим зв'язкам. Німецькі підприємці винятково пунктуальні, і якщо ви виявите такі ж риси, то заслужите повагу своїх партнерів. Німці, як правило, дуже ретельно готуються до переговорів і приступають до них тільки тоді, коли є шанси прийти до взаємовигідної угоди. Під час переговорів вони прагнуть обговорювати питання послідовно, одне за одним, педантично розглядаючи усі деталі.

Німці дуже акуратні, пунктуально виконують свої зобов'язання і вимагають від своїх партнерів такого ж ставлення до справи. Підписуючи угоду, вони наполягають, щоб на випадок невиконання умов були передбачені високі штрафи, вимагають тривалого гарантійного періоду на поставлений товар, а також застави на випадок поставки неякісного товару. Такі вимоги дисциплінують обидві сторони.

В процесі обговорення німці прагнуть до чіткості і ясності. Хочуть, щоб зауваження робились по суті обговорюваних питань.

Великого значення німці надають офіційності, зокрема вживанню титулів та звань, одягу на переговорах. У телефонній бесіді з німецьким партнером слід бути коротким і конкретним. Телефонна розмова коштує дуже дорого. У німецьких ділових колах не заведено обмінюватися подарунками. Якщо вас запросили до ресторану, будьте готові до того, що вам доведеться за себе заплатити. Якщо німець стукає себе долонею по чолу, значить, якесь висловлювання він вважає недоречним.

Французи зробили чи не найбільший внесок у формування дипломатичного протоколу та етикету. Англійський дипломат Г.Нікольсон тонко підмітив: "Французи поєднують тонкість спостереження з особливим даром ясної переконливості".

Для листування і під час ділових зустрічей з французькими підприємцями, які, як правило, є ревними патріотами всього французького, настійно рекомендується використовувати французьку мову як офіційну. Дуже шанують людей з чистою французькою вимовою. Практично усі освічені французи знають англійську мову, але вживати її намагаються дуже рідко.

Представники еліти французького суспільства добре знають філософію, історію культури, тому бажано підтримувати розмови на ці теми.

Французи розмовляють енергійно і невимушено, часто перебивають співрозмовника, висловлюють критичні зауваження. Під час встановлення ділових контактів для французів значну роль відіграють особисті зв'язки та знайомства. Їхні підприємці шукають нових партнерів через посередників, зв'язаних дружніми, сімейними або фінансовими стосунками. Для французьких бізнесменів велике значення має рівень ведення переговорів. Французи дуже галантні на переговорах, але свої позиції відстоюють рішуче. Вони, як правило, не мають запасних варіантів, не йдуть на пошуки вигідного для обох сторін рішення.

Представники французької дипломатії не виявляють самостійності на переговорах, прагнуть дотримуватись розпоряджень та вказівок свого керівництва. Тому не люблять, коли партнери несподівано змінюють свою позицію. Французи все детально аналізують, зважують, тому переговори з ними, як правило, тривають довго. Прагнуть, щоб угоди, які вони підписують, були точно сформульовані і не мали різного тлумачення.

У французькій діловій практиці переговори заведено призначати на 11 годину ранку. У перерві може бути запропонований сніданок. Французи дуже захоплюються своєю кухнею, тому рекомендується хвалити страви і напої. Не слід додавати сіль або перець, а також залишати страву на тарілці.

Французи не відзначаються пунктуальністю. Вважають, що чим вище становище людини в суспільстві, тим пізніше вона приходить. В одязі переважає класичний стиль. З напоїв віддають перевагу вину.

Італійці у ділових стосунках дотримуються норм, які є в більшості європейських країн. Великого значення надають рівневі ведення переговорів.

Щоб встановити ділові стосунки, достатньо обмінятись офіційними листами з пропозиціями.

Італійські дипломати великого значення надають неформальним стосункам з партнерами. Вважають, що в неформальній обстановці легше виробити взаємовигідне рішення. Кращий спосіб викликати прихильність італійців - виявити інтерес до їхньої історії та культури. Італійці віддають перевагу винам місцевого виробництва. Прагнуть дотримуватися основних правил ділової етики і чекають цього від своїх партнерів.

Англійці віддають перевагу у веденні справ тим партнерам, з якими їм уже доводилось контактувати. І чим довша історія взаємовідносин, тим більша ймовірність значних поступок англійського бізнесмена. Тому особливо важливо не розчарувати їх під час першої зустрічі. Англійці приймають рішення повільно, зате дотримують слова. На переговорах виявляють гнучкість і підтримують ініціативу протилежної сторони.

Англійські дипломати вміло уникають конфліктних ситуацій, схильні до компромісу, уникають категоричних суджень і заперечень.Улюблені теми розмов - погода, спорт, садівництво, домашні тварини.

Англійці поважають пунктуальність. Розмова має починатися і закінчуватися вчасно. Обмін рукостисканнями відбувається тільки під час першої зустрічі. Англійські дипломати шанують такі знаки уваги, як листівки до свят, привітання.

Дарувати можна тільки дрібні речі - запальнички, календарі, авторучки. Більш дорогі речі вважаються хабарями, розцінюються як підкуп партнера.

Іспанці - відкриті, галантні, з почуттям гумору, але серйозні. Схильні до спізнень. Переговори починають із загальних розмов про погоду, визначні місцеві пам'ятки.

Дипломати вважають, що переговори мають вестись особами, рівними за своїм становищем у діловому світі або суспільстві. Знайомство відбувається за загальновизнаними правилами: рукостискання і обмін візитними картками. Дорогі подарунки розцінюються як хабар.

2.

Протокольні традиції американського спілкування

Нові континенти - американський, австралійський - спочатку заселялись людьми енергійними, сміливими, діловими. Вони були слабо пов'язані із своїми національними традиціями, звичаями, часто були з ними у конфлікті. Все це наклало відбиток і на спосіб життя людей в майбутньому, на специфіку спілкування у повсякденному житті, у діловому світі.

В Америці з кінця 70-х років дуже активно вели роботу по безпосередніх зв'язках з громадськістю, створений багато хто органів і постів. Пропаганда, завдяки новим технологіям (телебачення, радіо), перетворилася на ключовий засіб ВП. Сприйняття політики однієї держави громадською думкою інших країн грає все велику роль. Сфера діяльності публічної дипломатії припускає все більш активне підключення громадської думки, неурядових інститутів і окремих громадян до дискусії по проблемах міжнародної політики. Багато в чому успіх на світовій арені політики і зовнішньоекономічних проектів держави забезпечується рівнем інформаційних систем.

Публічна дипломатія — дії, направлені на будівництво довгострокових відносин, захист цілей національної зовнішньої політики і кращого розуміння цінностей і інститутів власної держави за кордоном. Публічна дипломатія просуває національні інтереси і забезпечує національну безпеку шляхом вивчення настроїв іноземної громадської думки, інформування його і дії на тих, хто ця думка формує. Публічна дипломатія в основному націлена на масову аудиторію. Вона виходить з того припущення, що громадська думка може зробити значний вплив на свої уряди і на політичні системи. Будь-який вид публічної дипломатії направлений на певну аудиторію, використовує відповідний цій аудиторії мова і образи. Саме це дозволяє їй досягти намічених політичних цілей.

Публічна дипломатія переслідує мету розширення діалогу між громадянами своєї країни і зарубіжними партнерами. Це припускає активний міжнародний обмін, створення інформаційних програм, пропаганду своєї культури.

Американці відрізняються індивідуалізмом і енергійністю, умінням ставити мету і її домагатися. Вони енергійно відстоюють свої інтереси та інтереси фірми. Переговори ведуть інтенсивно, не витрачають часу на формальності. Американські бізнесмени цілеспрямовані, напористі. У діловій бесіді схоплюють справу в цілому і не упускають деталей. До переговорів готуються сумлінно. Професіоналізм - основна риса американських бізнесменів. У їхніх делегаціях немає некомпетентних людей.

Американці сповідують принцип: "час - це гроші". На ділові зустрічі приходять вчасно. На переговорах займають жорстку позицію. Для європейців їхній стиль здається грубим, але американці так не вважають. Американцям властива демократичність у спілкуванні і в манері одягатися. Схильні нехтувати правилами протоколу. Значно вільніші за європейців і азіатів у прийнятті остаточного рішення. Американці часто ставлять багато запитань, іноді, на думку європейця, нетактовних. Але це - лише бажання глибше розпізнати свого партнера. Ділові переговори і прийоми недовготривалі. Розмовляють американці голосно.

Австралійці віддають перевагу спокійним, неквапливим співрозмовникам. У спілкуванні з діловими партнерами рекомендується уникати як надмірної метушливості, так і педантичності.

В Австралії дуже популярні червоні вина місцевого виробництва. Вважається, що вони не гірші за французькі. Розмовляючи з партнером, похваліть смакові якості австралійських вин. Це допоможе вам завоювати прихильність вашого співрозмовника. Австралійські ділові люди не надають великого значення одягові.

Лекція 8. Протокольні особливості дипломатії країн Азії, Близького Сходу та арабських країн

ПЛАН

1. Національна особливості ділового спілкування країн Азії і Близького Сходу.

2. Особливості і традиції ділового спілкування арабських країн.

1. Особливості спілкування в Азії

На азіатському континенті українські ділові відносини поширюються на багато країн. Ці відносини інтенсивно розвиваються, стають багатогранними.

У відносинах із азіатськими країнами є чимало особливостей, які стосуються як окремих народів, так і континенту в цілом. Китайські бізнесмени дуже старанно готуються до переговорів, включають до складу делегації значну кількість експертів.

Китайці чітко розмежовують окремі етапи ведення переговорів: уточнення позицій, їх обговорення, заключний етап. На початковому етапі переговорів китайці придивляються до партнерів і особливостей їх поведінки. Прагнуть виявити людину, яка їм симпатизує.

Китайці вважають за краще вести переговори на своїй території. Пропонують іноземному партнерові першим висловитися з усіх питань і внести свої пропозиції. Самі ж утримуються давати конкретну інформацію.

Китайські підприємці на переговорах прагнуть встановити добрі особисті стосунки з партнерами. Якщо переговори заходять у глухий кут, китайська сторона несподівано вносить нові пропозиції, що містять поступки. Прагнуть скористатися прорахунками партнерів.

Китайці рідко приймають остаточне рішення за столом переговорів. Вони посилаються на те, що досягнуті домовленості мають бути схвалені вищим керівництвом. При цьому вони намагаються внести в остаточний варіант угоди вигідні для себе поправки.

Під час переговорів слід звертатися із запитаннями тільки до керівника делегації. Листування з китайськими партнерами треба вести якомога оперативніше. Подарунки вручаються для всієї делегації.

Китайці - гостинні господарі. Полюбляють спільні бенкети, фотографування на пам'ять. Запрошують додому або в ресторан на обід. Гість в Китаї повинен вставати з-за столу першим. В Китаї популярні і горілка, і вино.

Корейці в ділових стосунках дають перевагу особистому спілкуванню. Під час співробітництва навіть незначні чисто технічні питання корейці прагнуть вирішувати в особистій бесіді, не задовольняючись ні телефоном, ні іншими засобами зв'язку.

Під час першої зустрічі, обмінявшись візитними картками, варто уточнити прізвище корейського бізнесмена. Традиційно прізвище корейців пишеться першим, останнім часом - після імені. Обмін візитками обов'язковий. Відсутність візитної картки в іноземного партнера корейці розцінюють як неповагу. Корейці на переговорах доброзичливі. Але це не означає, що з ними легко домовитися. Вони - жорсткі партнери. Переговори починають із другорядних питань, але швидко переходять до головного.

Корейці не люблять туманних висловлювань і двозначності. Будь-яке відкладання (проконсультуватись, вивчити) сприймають як відмову від вирішення питання. Їх цікавлять безпосередні результати переговорів.

На переговорах корейські партнери висловлюються ясно і чітко. Однак відкрито позицію партнера не критикують. Вони не йдуть на конфронтацію з партнером, не приймають прямої незгоди.

Корейці строго дотримуються вимог до одягу для ділових людей. Чоловіки одягають строгий костюм, жінки - строгу сукню. Службовці дуже дисципліновані, не відступають від вказівок своїх начальників.

Японці - народ з особливими, усталеними традиціями. До переговорів ставляться як до відповідального, зобов'язуючого кроку. Не зважуються на них, якщо не мають достатньої інформації про потенційні можливості партнера. Для зав'язування ділових стосунків з японською компанією краще за все звернутися до посередника-підприємця, добре відомого обом сторонам. Людина, яка офіційно рекомендує вас японському бізнесменові, повинна займати не менш високе становище, ніж особа, з якою ви хочете вступити в контакт.

До ділових листів, адресованих новому партнеру, треба додати офіційні річні звіти фірми, брошури та інші матеріали, з яких можна отримати інформацію про діяльність фірми. Усі матеріали мають бути офіційно перекладені японською мовою.

Японська сторона хоче бути впевнена, що має справу з надійним і солідним партнером. У матеріалах, якими обмінюються при першій зустрічі, японці хочуть знайти інформацію про асортимент продукції, яка виробляється і продається, про історію фірми. Вони хочуть знати прізвища і посади провідних працівників і біографію керівника фірми.

Знайомство особисте з японськими бізнесменами починається з обміну візитними картками. Це обов'язкова процедура. Вручаючи і одержуючи візитну картку, треба тримати її двома руками. Бажано на знак поваги до партнера уважно прочитати одержану від нього візитку. Для японця головна інформація візитки - це запис про належність людини до певної фірми, міністерства, навчального закладу. Професія людини, її особисті заслуги для японця мають другорядне значення.

Японська мораль віддає перевагу колективізмові, на противагу європейському індивідуалізмові з його культом свободи особи. Коли кілька японців збираються за столом, всі вони точно знають, хто де має сидіти: хто на почесному місці, хто біля входу.

Без чіткої субординації японець не мислить собі гармонії суспільних відносин. На роботі, як і в сім'ї, панує чітка ієрархія. Навіть люди, які займають, на думку європейця, рівне або приблизно рівне становище, прагнуть розмежувати ранги, і молодший беззаперечно виконує вказівки старшого і виявляє йому належні знаки поваги.

На ділову зустріч японці приходять вчасно, хвилина в хвилину. Переговори починають з обговорення тем, які не мають жодного відношення до предмета зустрічі. Робиться це для того, щоб налагодити контакт між членами делегацій, підготувати грунт для вирішення більш складних питань.

Для важливих переговорів з японцями треба набратись терпіння. До речі, терпіння в Японії вважається однією з головних чеснот.

Традиційна японська мораль не дозволяє відповісти "ні". Замість слова "ні" японські підприємці дають ухильні відповіді, найбільш розповсюджена з яких - "це важко". Іноді вони проголошують довгу промову, насичену туманними фразами і надзвичайно ввічливими зворотами, поясненнями, вибаченнями, суть якої зводиться до того ж вислову "це важко", що означає відмову.

Європейців, які мають справу з японськими компаніями, часто дратує повільний темп переговорів. Але форсувати процес обговорення не рекомендується. У розмові з японцем не слід намагатися заповнити паузи. Популярна в Японії приказка каже: "Мовчання красномовніше за слова". Будьте по можливості більш стримані і незворушні. Відкритий прояв роздратування може шокувати японського партнера.

У відповідності з нормами японської ділової етики вища чеснота підприємця - готовність до компромісу. Чимало японських бізнесменів люблять вирішувати складні питання за випивкою.

Постарайтесь вивчити кілька фраз по-японськи. Японці високо цінують спроби європейців оволодіти японською мовою. Але демонструйте свої знання в неофіційній обстановці. Серйозні переговори з японцями треба вести з допомогою висококваліфікованого перекладача. В Японії з великим упередженням ставляться до жінки-бізнесмена.

Використовуйте будь-який зручний привід, щоб нагадати японському партнеру про себе і про те, що ви пам'ятаєте про нього. Після проведення переговорів бажано надіслати йому короткого вдячного листа. Посилайте йому брошури з інформацією про вашу фірму, до свят поздоровчі листівки. Під час спілкування з японцями не практикують рукостискання.

2.

Арабські бізнесмени під час знайомства активно висловлюють радість і прихильність. Розпитують про здоров'я, стан справ. Це повторюється кілька разів, тому не слід на це звертати особливу увагу, детально відповідати. Арабські чоловіки під час зустрічі обіймаються, але для європейців обійми з арабами не обов'язкові.

У арабського партнера не слід запитувати про здоров'я дружини. Європеєць не повинен звертатись із запитаннями до арабських жінок, це порушення місцевих традицій. Арабський етикет не дозволяє бути категоричним, тому від араба не слід чекати відповіді "так" або "ні". Замість прямих відповідей араби відбуваються туманними фразами: "Якщо буде воля Аллаха". Відмова робиться завуальовано, з похвалою відхиленій пропозиції.

Тут не люблять метушні. Надається велике значення рівню переговорів. Араби дуже дотримуються своїх національних традицій. Зокрема, тут дуже високий престиж торговця. Тому в переговорах вони віддають перевагу своєму традиційному довгому торгу.

Бізнесменам-арабам властиве загострене почуття національної гордості. Вони ревно оберігають незалежність своїх країн і відхиляють будь-які пропозиції, в яких вбачають втручання у їхні справи.

Діловим жінкам, які хочуть вести переговори з арабами, рекомендується внести у свою зовнішність елементи романтичності, загадковості. Цього можна, зокрема, досягти з допомогою ефектної ювелірної прикраси.

У арабських країнах велике значення надається ісламським традиціям. На мусульманському світі іноземець не може поводитися з питаннями або проханнями до жінки — це вважається непристойним, — всі контакти, обговорення ведуться з чоловіками. При зустрічі в арабських країнах чоловіка обнімаються, злегка торкаються один до одного щокою, поплескували по спині і плечам, але такі знаки уваги можливі тільки між своїми і не розповсюджуються на чужоземців.

Якщо європейське вітання коротке і сухе, то арабське перетворюється на цілу процедуру — воно супроводжується розпитуваннями про здоров'я, справи. Впродовж бесіди ці питання можуть повторюватися. Навіть якщо ви поспішаєте, то необхідно вислухати арабського співрозмовника, його численні побажання благополуччя. Приводи для побажань і поздоровлень можуть бути найрізноманітніші: зустріч, приїзд, від'їзд, купівля. Мова арабського співрозмовника супроводжується частими зверненнями до аллаха, покладанням надії на Його допомогу в завершеннені майбутніх справ. У арабському середовищі це звичайна формула ввічливості.

Етикет вітання в арабських країнах досить різноманітний. Якщо зовні удома господар і його гість можуть обмежитися рукостисканнями, то при зустрічі поза будинком, наприклад, в Саудівській Аравії спочатку говорять «Салям алейкум», потім обмінюються рукостисканням, після чого одночасно вимовляють «кейф халак», потім господар кладе гостю ліву руку на праве плече і цілує в обидві щоки.

Пунктуальність є обов'язковою для гостей|, але самі господарі далеко не завжди слідують їй, тому не нервуйте, якщо ваш партнер спізнюється. Про ділові зустрічі зазвичай домовляються заздалегідь. Під час рамадана (дев'ятий місяць за місячним календарем) робота припиняється опівдні.

«Культурна дистанція» між розмовляючими арабами зазвичай коротше, ніж вона прийнята у європейців. Ті, що розмовляють майже дотикаються один одного, що свідчить про взаємну довіру.

При першому знайомстві ваш арабський співбесідник виражає вам привітність і люб'язність. Це дань традиції: серед арабів панує думка, що тільки така поведінка гідна мусульманина. Подальша бесіда може проходити менш гладко.

Арабські співбесідники всіляко уникають визначеності, чітких відповідей «та чи ні». Взамен слідують туманні обороти типу «Іншал-ла» («Якщо аллаху буде бажане»).

Арабське розуміння етикету забороняє удаватися до прямолінійних відповідей, бути категоричним. Араби під час бесіди уникають метушливості, поспішності і завжди прагнуть зберегти гідність і своє, і співбесідника. Вважається за необхідне залишити можливість для подальших контактів. Відмова від операції супроводжується обмовками, похвалами на користь обговорюваної пропозиції. Арабські підприємці виражають відмову в максимально пом'якшеному, завуальованому вигляді.

Ісламська мораль відносить торгівлю до престижного, шанобливого заняття. Середньовічні мислителі розглядали торгівлю як рід мистецтва, успіх в торгових починах вважався ознакою глибокого розуму.

Будучи в гостях і оглядаючи будинок, в який вас запросили, будьте обережні, висловлюючи своє захоплення картинами, килимами, запонками або іншими речами господаря будинку. Їх вам можуть піднести в подарунок і чекатимуть від вас у відповідь жесту (не меншій вартості). Проте ніколи не надумайтеся дарувати мусульманинові пляшку спиртного (навіть дуже дорогого), виріб зі свинячої шкіри або картини із зображеннями чоловіків, жінок, голих або одягнених. Мусульмани взагалі і араби зокрема не тільки не їдять свинини, але і вважають таким, що поганить будь-який дотик до цієї тварини.

3

Міжнародні конфлікти та війни, дипломатичні методи їх припинення.

Конфлікт - це багатогранне поняття та явище, яке є незаперечним та невід`ємним від людського соціуму, адже вся його історія пов`язана із динамікою наростання та спадання конфліктної напруги на протязі розвитку людства.

Що ж до міжнародного конфлікту, то тут інтереси стикаються вже на міждержавному рівні і суб`єктами конфлікту стають уже декілька держав, за умов протидії декількох міжнародних сил чи акторів виникає зіткнення їхніх інтересів, що призводить до гострої протидії або протиборства. Наслідки вин.на міжнародному рівні і бувають різними - конфлікт може вилитись у міжнародну кризу. Однією з особливостей міжнародного конфлікту є те, що він може виникнути зсередини державиви,тобто він може бути внутрішнім конфліктом, а вже потім перерости у міжнародний і призвести до міжнародних наслідків. Причинами конфлікту або його об’єктами можуть бути ресурси, влада, цінності, території і їхнє коло може розширюватись. Не завжди боротьба за об’єкти може перерости безпосередньо у конфлікт. Часто конфлікт є останнім «аргументом» його учасника. Ототожнюється з наявністю насильства, яке часто має військову форму, але воно не завжди є атрибутом конфлікту.

Виділяють:

- міждержавні конфлікти

- національно-визвольні війни (одна зі сторін–держава), антиколоніальні, війни народів, проти расизму,проти урядів;

- внутрішні інтернаціональні конфлікти (держава - помічник одна зі сторін на території іншої держави)

Види міждержавних конфліктів:

- конфлікт ідеологій

- конфлікт через політичне панування

- територіальний конфлікт

- релігійний конфлікт

Міждержавний конфлікт часто реалізується у формі війни. Потрібно проводити чітку границю між війною й міждержавним конфліктом:

- військові конфлікти менш масштабні. Цілі - обмежені. Причини - спірні питання. Причина війни - глибинні економічні й ідеологічні протиріччя меду державами. Війни – є більш масштабними.

- війна - стан усього суспільства, що беруть участь у ній, а військовий конфлікт - стан соціальної групи

- війна частково міняє подальший розвиток держави, а військовий конфлікт може привести лише до незначних змін.

Типологія міжнародних конфліктів: критерії та підходи.

• типи конфліктів:

• традиційні міжнародні конфлікти- це більшість конфліктів на протязі 20 років.

• внутрішні конфлікти (внутрішньогрупові та міжгрупові) - суперечки всередині єдиної етнічно-релігійної спільноти, а міжгрупові конфлікти- це суперечки між клановими або релігійно-етнічними групами.

Для виникнення цього конфлікту має бути наявність таких чинників:

• рівень національної сідомості, коли він вищий або нижчий, то це може спровокувати зростання етноцентризму;

• наявність проблемних питань, які досягли свого критичного апогею між етносами або в етносі;

• наявність тих сил, які здатні використовувати попередні чинники;

Такий тип конфлікту також може виникати коли етнос «відчуває» певну загрозу у продовженні свого існування, чи існування його цінностей, або окремих факторів, таких як релігія або культура, мова, а також, якщо існує соціально-економічна нерівність.

• асиметричні конфлікти - це конфлікти, в яких додатковим засобом впливу є наявність третіх сторін або взаємозалежність учасників;

• міжнародно-терористичні акти.

Абсолютний конфлікт – повне знищення супротивника.

Інституціональний конфлікт – конфлікт, який можна регулювати.

Позиційний конфлікт – боротьба за лідерство.

Конструктивний конфлікт – конфлікт, що не виходить за рамки ділових аргументів і відносин, норм. Має позитивні функції - облік негативного досвіду кожної особистості.

Неконструктивний конфлікт – конфлікт, при якому один з опонентів використовує аморальні методи боротьби.

Стабілізуючий конфлікт – спрямований на усунення відхилень від норми.

Деструктивний конфлікт – руйнування устояних норм і поглиблення протиріч.

Міжнародний тероризм: поняття та основні тенденції розвитку.

Тероризм у будь-яких формах свого прояву перетворився в одну з небезпечних по своїх масштабах, непередбачуваності й наслідкам суспільно-політичних і моральних проблем, з якими людство входить в XXI сторіччя. Тероризм і екстремізм у будь-яких їхніх проявах усе більше загрожують безпеки багатьох країн і їхніх громадян, спричиняють величезні політичні, економічні й моральні втрати, роблять сильний психологічний тиск на більші маси людей, чим далі, тим більше несуть життів ні в чому не винних людей.

Конфликтогенний потенціал тероризму особливо виріс з 60-х років ХХ століття, коли цілі регіони світу були покриті зонами й вогнищами активності різних по своїй орієнтації терористичних організацій і груп. Сьогодні у світі налічується близько 500 нелегальних терористичних організацій. У сучасних умовах спостерігається ескалація терористичної діяльності экстремально настроєних осіб, груп і організацій, ускладнюється її характер, зростають витонченість і антилюдяність терористичних актів. Тероризм має міжнародний, глобальний характер. Цей феномен обумовлений розширенням і глобалізацією міжнародних зв'язків і взаємодії в різних областях. Поряд з більшим числом терористчних організацій і груп є не менше число підтримуючих їх різних структур, аж до цілих держав-спонсорів тероризму. Сьогодні основна матеріальна підтримка терористичних організацій надходить із арабських нафтовидобувних і розвинених західних держав. Так формується фінансова база міжнародного тероризму. Численість жертв тероризму і величезний матеріальний збиток від тероризму, завдяки розвитку новітніх технологій, що мають подвійне призначення, діяльності змі й глоб. комп. мереж, крайньої комерціалізації в сфері так званої масової культури, де культивуються насильство й жорстокість, у все більшого числа людей з'являється можливість одержати, а потім і використовувати інформацію про створення самих витончених коштів знищення й способах їхнього застосування. Не застраховані від спалахів тероризму і високорозвинені держави, що ні відстають в економічному й соціальному розвитку країни з різними політичними режимами й державним устроєм.

Епіцентр терористичної активності протягом ряду років зміщався від країн Латинської Америки до Японії, ФРН, Туреччини, Іспанії, Італії. Одночасно з різним ступенем інтенсивності здійснювалися терористичні акції таких організацій, як ИРА в Англії й Північній Ірландії, ЕТА в Іспанії. Активізували діяльність палестинські й ізраїльські терористи, терористичні організації в ряді країн Африки й Австралії, а також у США. В останні роки на Близькому Сході більшу активність розвили ісламські воєнізовані терористичні групи орієнтації "Хамас" і "Хезболлах" використовуючи терористичны методи наркомафія, відвойовуючи в офіційної влади все нові позиції.

Стратегії врегулювання внутрішніх конфліктів.

Урегулювання конфлікту – зняття гостроти протиріч конфлікту. Дозвіл конфлікту – вичерпання предмета конфлікту; формування безконфліктних відносин, дозвіл конфлікту закінчується переговорами, зняттям образа ворога, орієнтацією на співробітництво. Керування конфліктом – урегулювання, придушення конфлікту в інтересах суспільства в цілому, або в інтересах його окремих індивідів.

Способи керування конфліктом: - нормативно-правовий (у рамках закону); - примусово-переговірний (через переговори).Тактика (стратегія) може бути й силовий, і компромісної.

Етапи керування конфліктом:

• институционализация (установлення юридичних норм і правил дозволу конфлікту);

• легітимність (легітимація) - добровільна готовність до дотримання норм);

• структурування конфліктуючих груп;

• редукція (переклад конфлікту з одного рівня на іншій і ослаблення за рахунок цього).Способи подолання конфлікту:угода в результаті збігу думок;угода відповідно до законодавчої або моральної волі; керування конфліктом, мобілізація груп.

Етапи, процедури при керуванні конфліктом:

• юридичні процедури: - парламентські процедури; - правосуддя (судові процедури) ; - судочинство; - арбітраж.

• не юридичні процедури: доброзичлива комунікація та наявність зворотного зв'язка; - медіація (посередництво);

• фасилитація (як краще все організувати).

Рефлексивне керування конфліктом – спроба впровадити у свідомість іншої людини інформацію, що змусить його діяти так, як вигідно тому, хто передав цю інформацію.

Вплив глобалізації на міжнародні конфлікти.

Глобалізація несе із собою не тільки переваги, вона чревата негативними наслідками або потенційними проблемами, у яких деякі її критики вбачають більшу небезпеку.

Одна з основних проблем пов'язана з питанням, хто виявляється у виграші від глобалізації. Фактично основну частину переваг одержують багаті країни або індивіди. Несправедливий розподіл благ від глобалізації породжує погрозу конфліктів на регіональному, національному й інтернаціональному рівнях. Деякі опоненти говорять про можливість глобальної конвергенції доходів, аргументуючи це тим, що економіка бідних держав розвивається більше високими темпами, чим багаті. У результаті відбувається не конвергенція або вирівнювання доходів, а скоріше їхня поляризація. У процесі її быстроразв. країни входять у коло багатих держав, а бідні країни усе більше відстають від них. Зростаючий розрив у доходах викликає невдоволення з їх боку, наслідок: міжнародний конфлікт, оскільки держави прагнуть приєднатися до клубу багатих країн і готові боротися з ними за свою частку у світовому виробництві.

Проблема пов'язана з потенційною регіональною або глобальною нестабільністю через взаємозалежність національних економік на світовому рівні. Локальні економічні коливання або кризи в одній країні можуть мати регіональні або глобальні наслідки, і це свідчить про велику уразливість взаємозалежних економік. Результатом може стати економічний конфлікт із погрозою перетворення в економічну війну або навіть військове зіткнення.

Коло породжуваних глобальних проблем викликаний побоюванням, що контроль над економікою окремих країн може перейти від суверенних урядів в інші руки, а деякі вбачають у глобалізації спробу підриву національного суверенітету. З даної причини глобалізація може викликати в національних лідерів почуття безпорадності перед її чинностями, а в електорату - антипатію до неї. Такі настрої можуть легко перейти в крайній націоналізм і ксенофобію із закликами до протекціонізму, спричинити ріст екстремістських політичних рухів, що потенційно чревате серйозними конфліктами.

Миротворча діяльність України.

З 1992 р. Україна має досвід участі у врегулюванні збройних етнополітичних конфліктів (Ангола, Боснія і Герцеговина, Абхазія і Південна Осетія, Демократична Республіка Конго, Македонія, Таджикистан, Косово, Нагірний Карабах, Хорватія, Східна Славонія, Східний Тімор, Південний Ліван, Афганістан та ін.), що включає посередництво; направлення до зони конфлікту миротворчих контингентів збройних чинностей для підтримання миру та спостерігачів у межах міжнародних місій за роззброєнням, дотриманням режиму припинення вогню і забезпечення прав людини; надання матеріально - технічних ресурсів та послуг. Миротворча діяльність України відбувається під егідою таких структур безпеки, як ООН, НАТО, ОБСЄ. Взаємодія України з НАТО та країнами ЄС у сфері врегулювання конфлікту є вагомим кроком до реалізації українських євроінтеграційних прагнень і залучення України до спільної європейської політики безпеки і оборони. Спільна з країнами НАТО миротворча діяльність - вагомий чинник поєднання, адаптації й удосконалення систем управління і зв'язку, тилового забезпечення, взаємодії в проведенні розвідувальних та інших бойових операцій. Важливим для України є досвід інших країн у сфері планування та реформування збройних сил, вдосконалення і запровадження нових видів зброї і бойової техніки, способів їх застосування. У процесі інтеграції до євроатлантичної системи колективної безпеки необхідно врахувати досвід примусу до миру (гуманітарна інтервенція в косовський конфлікт). Загалом миротворча діяльність України сприяє підвищенню її міжнародного авторитету, проте деякі правопорушення з боку військовослужбовців українських миротворчих контингентів негативно позначаються на міжнародних позиціях державиви. Отже, миротворча діяльність українських збройних сил сил у конфліктогенних зонах потребує удосконалення процесу відбору миротворців, посилення контролю за їх морально-психологічним станом, вжиття заходів з їх безпеки та запобігання правопорушень.

За весь період участі України в миротворчій діяльності понад 15.000 військовослужбовців. Збройні Сили України бруть участь в 10 миротворчих місіях на чотирьох континентах світу.

ООН: Місія ООН у Лівані, Сьєрра-Леоне, Ефіопії та Еритреї, у Грузії, у Косово, Хорватії, в Придністровському регіоні Республіки Молдова, Анголі (січень 1996 р. - лютий 1999 р.), Таджикистані.

Міністерство освіти і науки України

Донбаський державний технічний університет

Факультет економіки і фінансів

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін

С Л О В Н И К

ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ

«МІЖНАРОДНИЙ ПРОТОКОЛ ТА ЕТИКЕТ»

Галузь знань: 0306 «Менеджмент і адміністрування»

напрям: 6.030601 «Менеджмент»

Алчевськ 2010