- •Передмова
- •1. Загальні положення організації педагогічної практики
- •1.1 Мета й значення педагогічної практики в становленні професійної компетентності вчителя початкових класів
- •1.2 Функції педагогічної практики, принципи її організації
- •1.3. Види педагогічної практики
- •1.4 Організація та керівництво практикою, порядок її проходження
- •2. Формування професійно-лінгводидактичної компетенції на різних етапах педагогічної практики
- •2.1. Пропедевтичний етап практики
- •2.2 Основний етап практики
- •2.2.1 Зміст виробничої практики бакалаврів
- •2.2.2 Зміст виробничої практики спеціалістів
- •2.3 Завершальний етап практики
- •3. Шкала та критерії оцінювання педагогічної практики студентів факультету пвпк за вимогами кредитно-модульної системи
- •4. Оформлення звітної документації зі спеціальності
- •Алгоритм заповнення відомості-характеристики
- •Структура щоденника педагогічних спостережень
- •Щоденник педагогічних спостережень
- •Технічні вимоги до оформлення планів-конспектів контрольних уроків
- •Питання до захисту педагогічної практики
- •Перелік рекомендованих джерел для підвищення лінгводидактичної компетентності майбутніх учителів
- •Додатки
- •Оцінка за практику ________________
- •Індивідуальний календарний план виконання завдань педагогічної практики
- •Загальний опис школи та характеристика її початкової ланки
- •Міністерство освіти і науки україни
- •План-конспект контрольного уроку
- •Методичні поради щодо підготовки до пробного чи тренувального уроку мовно-літературного циклу
- •Рекомендації щодо використання інноваційних технологій на уроках мовно-літературного циклу
- •Для нотаток
1.2 Функції педагогічної практики, принципи її організації
До основних функцій педагогічної практики належать:
1. Адаптаційна – у ході практики студент (магістрант) глибше ознайомлюється майбутнім робочим місцем, поширює знання щодо різних видів навчально-виховних заходів, звикає до ритму педагогічного процесу, роботи з дітьми тощо, тобто адаптується до шкільного життя в якості вчителя початкових класів.
2. Навчальна – під час практики актуалізуються, поглиблюються та знаходять своє комплексне застосування теоретичні знання, набуті в процесі навчання у ВНЗ, формуються педагогічні уміння та навички.
3. Виховна – проходження педагогічної практики є підвалиною для формування ставлення до педагогічної професії, професійно значущих якостей особистості вчителя, розуміння необхідності самоосвіти та самовиховання, становлення професійно-педагогічного інтересу.
4. Розвивальна – правильно організована практика відпрацьовує педагогічні здібності студентів, їхнє педагогічне мислення, мотиваційну сферу щодо педагогічної діяльності.
5. Діагностична – саме на практиці студенти мають змогу перевірити рівень власних особистісних та професійних якостей, професійну придатність та підготовленість до педагогічної діяльності.
У сучасних умовах гуманізації навчально-виховного процесу основні вимоги до організації педагогічної практики обумовлено також певними принципами, якими повинен керуватися студент чи магістрант під час проходження практики:
-
Єдність навчання, виховання й розвитку особистості в освітніх процесах і соціумі.
-
Особистісно-орієнтований підхід у вихованні (визнання унікальності й своєрідності особистості кожної дитини, її вищої соціальної цінності).
-
Вивчення й формування індивідуально-особистісних якостей учнів, урахування вікових особливостей.
-
Відповідність виховання природним задаткам дитини і закономірностям її розвитку.
-
Етнічна своєрідність виховання в єдності із загальнолюдськими цінностями (опора на національні цінності, принципи, звичаї, традиції, культуру).
-
Гуманізація міжособистісних стосунків (шанобливе ставлення до педагогів та учнів, врахування думки інших, доброта та увага).
-
Принципи співпраці (створення психологічного комфорту, ситуацій успіху, довіри, суперництва, діалогічність спілкування).
-
Гуманізація освіти й виховання (залучення особистості до світової культури, наукових, філософських і релігійних картин Всесвіту тощо; формування особистості, її свободи; уміння виражати й обстоювати свою позицію).
-
Диференціація й індивідуалізація навчально-виховного процесу (відбір змісту, форм і методів виховання з урахуванням своєрідності учнів, їхніх схильностей, інтересів, здібностей, особистісних і професійних якостей вчителів, батьків, умов сім’ї, соціуму; створення оптимальних умов для реалізації потенційних можливостей кожного учня в процесі соціалізації).
-
Естетизація середовища (комфорт, краса, затишок, чистота приміщень; естетизація зовнішнього вигляду, культура взаємин і спілкування).