1.Поняття, принципи юридичної деонтології

Деонтологія, як наука виникла недавно. Існують різні види деонтології. Нині в Укр. Найбільш розроблена медична деонтологія.

Деонтологія – розділ етики, що вивчає проблеми обов’язку, сферу обов’язкового, всі форми моральних вимог та співвідношення їх.

Дослідження юридичної деонтології розпочато в колишньому радянському союзі. Багато уваги приділяли її розвиткові. Професори львівського університету Рябінович, Сокуренко, які запровадили таку дисципліну, як вступ до спеціальності. А в другій половині 80-х рр. у Харківському юридичному інституті біла запроваджена юридична деонтологія.

Юридична деонтологія – це філософсько – правова наука, про пізнання юристом сутність службового обов’язку, який створив передумови для формування норм його професійної поведінки, і мотиви їхнього вибору з метою формування внутрішнього переконання, встановлення об’єктивної істини та прийняття справедливого правового рішення..

1.Принципи – основні начала на яких базуються вивчення юридичної дисципліни.

Принцип самостійності – полягає в тому. Що теоретичні юр. Деонт. причетні до кожної особи зокрема. Юрист самостійно формує свою поведінку, яка спрямована на підвищення ефективності і право – охороної діяльності, що до громадян і суспільства в цілому.

2.Нормативність – професійна дія юриста підпорядкована певним правовим нормам.

3.Індивідуальність – означає,що кожна деонтологічна норма для кожного юриста – це його особиста норма, ї її не може використати ін.. юрист. Якщо така спроба матиме місце, то настануть зміни в самій нормі.

4.Неповторність – один із основних принципів. Практика показує,що в житті різні люди,навіть в подібних ситуаціях чинять по різному. На 1-й погляд дії 2-х людей видаються едентичними, але пев ні відмінності все ж таки існують

5.Нестандартні – деонтологічні норми розраховані не на ідеальні, а на несподівані нестандартні ситуації. Деонтологічні норми мають найбільшу цінність в нестандартних умовах, коли не можливо застосувати традиційний підхід

6.Миттєвості – характеризує високій ступінь кмітливості юриста,його здатність швидко і безпомилково приймати обґрунтоване правильне рішення

7.Непередбачесті - це в багатьох випадках дії юриста не запрограмовані, виникають ситуації до яких юрист не завжди готовий. І головне в професії юриста – вчасно прийняти оптимальне рішення.

8.Практичність – саме на практиці, а не під час набуття теоретичних знань, юрист формує норми своєї поведінки.

9.Конкретності – загальні рішення юриста не характеризують його особу,як професіонала. Саме характеристику професійних якостей можуть дати конкретних рішень юриста.

Кожен із названих принципів дії окремо,але також і і взаємозв’язку, підсилюючи при цьому один-одного.

У деяких правових ситуаціях спрацьовують практично всі принципи.

2.Функції юридичної деонтології

Ф-ції юридичної деонтології групувати у 3 підсистеми.

1.Ф-ції,які стосуються особи правника:

- формування у юриста усвідомлення службового обов’язку.

- конкретизація правосвідомості та правомірності дій у юриста.

- підвищення рівня правового почуття у суб’єктів права.

- виховання у юристів поваги до права.

- вироблення у правника внутрішнього переконання.

- встановлення юристом об’єктивної правової дійсності.

- сприяння вибору юристом справедливого рішення.

- виховання у правників духовної,моральної і юридичної відповідальності.

- дотримання безпеки життєдіяльності.

2.Ф-ції які відображають процес формування національного права в Укр.:

- утвердження національного духу укр.. прва.

- забезпечення панування права.

- створення необхідних передумов формування укр.. національної правової теорії.

3.Ф-ції які сприяють регулюванню суспільних відносин у державі:

- уміння визначити цінність права та держави.

- сприяння формуванню цивілізованого право рядку в Укр.

- сприяння виробленню індивідуальних норм професійної думки юриста.