2. Врахування норм міжнародного гуманітарного права у ході підготовки та ведення воєнних дій

2.1. Загальні положення

2. 1. 1. Генеральний штаб Збройних Сил України під час стратегічного планування відсічі збройної агресії та ліквідації збройного конфлікту дотримується норм міжнародного гуманітарного права* (стаття 2 Закону України «Про оборону України»).

2. 1. 2. Командувач, командир і штаб об’єднання, з’єднання, військової частини, начальники родів військ, спеціальних військ і служб та командири підрозділів, виконуючи поставлені завдання, повинні забезпечити до­ тримання норм права війни, передбачивши всі можливі запобіжні заходи з метою уникнення, а якщо це немож­ливо - зведення до мінімуму втрат серед цивільного на­селення та збитків цивільним об'єктам.

2.1.3. Міжнародне гуманітарне право не змінює вста­новленого порядку підготовки та ведення воєнних дій, во­но лише змушує командувачів, командирів (начальників) всіх рівнів у процесі управлінської діяльності враховува­ти певні обмеження і заборони на застосування сили.

2. 1. 4. Діяльність командувачів, командирів (начальників) щодо підготовки об’єднань, з’єднань, військових частин і підрозділів до виконання визначених їм завдань та управління ними в ході воєнних дій повинна здійснюватись із урахуванням принципів права війни: закон­ності, обмеження, розрізнення, сумірності, гуманності та воєнної необхідності.

2. 1. 5. Принцип законності полягає в суворому і точно­му дотриманні усіма органами військового командуван­ня, військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України норм міжнародного гуманітарного права.

2. 1. 6. Принцип обмеження полягає у тому, що право сторін, які знаходяться у збройному конфлікті, щодо вибору методів і способів ведення війни не є необмеженим (пункт 1.1.2 Керівництва).

2. 1. 7. Принцип розрізнення полягає у здійсненні в ході підготовки та ведення воєнних дій чіткого розмежування між цивільними особами і комбатантами, між цивільними та воєнними об’єктами, з метою забезпечення захисту цивільного населення і цивільних об’єктів від наслідків воєнних дій та зосередження дій військ (сил) лише проти воєнних об’єктів противника.

2. 1. 8. Принцип сумірності полягає в тому, що сторони, які воюють, у ході ведення воєнних дій не повинні завда­вати шкоди цивільним об'єктам та спричиняти втрати серед цивільного населення, які будуть надмірними, для до­сягнення достатньої чисельної переваги над противником.

Принцип сумірності не може бути виправданням зруйнувань у необмежених масштабах або нападів на цивільні особи та об’єкти(Глава IV Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 року про захист жертв війни від 8 червня 1977 року).

Підлеглим повинні віддаватись відповідні вказівки щодо правил поведінки в бою (загальні, які викладені в Кодексі поведінки учасників бойових дій (додаток 6 до Керівництва), або спеціальні).

2. 1. 9. Принцип гуманності полягає у виявленні пова­ги та забезпеченні захисту щодо людей, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, включаючи осіб зі складу збройних сил противника, які склали зброю чи припинили брати участь у воєнних діях внаслідок пора­нення, хвороби або за будь-якої іншої причини.

2.1.10. Принцип воєнної необхідності полягає у встанов­ленні особливих випадків, де допускається відступ від принципів захисту певних категорій осіб і об’єктів для забезпе­чення виконання поставленого завдання. У таких випадках захист може бути обмежений, призупинений або знятий.

Вказаний принцип виправдовує лише ті дії, які не за­боронені правом війни та є єдино можливими для вико­нання поставленого завдання.

Використовуючи принцип воєнної необхідності, ко­мандувач, командир (начальник) повинен вжити всіх за­ходів, щоб звести до мінімуму випадкові втрати та безцільні руйнування.

З метою недопущення розширеного тлумачення принципу воєнної необхідності визначаються особливі випадки відступу від вимог захисту:

• зруйнування або захоплення об’єктів, які знахо­дяться під захистом міжнародного гуманітарного права (пункт 1.2.51 Керівництва);

• використання захоплених стаціонарних санітарних закладів;

• зруйнування на окупованій території;

позбавлення імунітету культурних цінностей, які знаходяться під загальним захистом («Позбавлення імунітету» означає позбавлення захисту, встановле­ного нормами міжнародного гуманітарного права);

• позбавлення імунітету культурних цінностей, які знаходяться під спеціальним захистом (використо­вується лише як надзвичайний захід) (стаття 11 Конвенції про захист культурних цінностей на випадок збройного конфлікту від 14 травня 1954 року);

• зруйнування об’єктів, які необхідні для виживання цивільного населення (лише на своїй території і як обо­ронний захід для відбиття вторгнення противника);

• заборона організаціям цивільної оборони виконувати покладені на них завдання.

Для командувача (командира, начальника) викорис­тання принципу воєнної необхідності є винятковим захо­дом, оскільки надто часті випадки його застосування ав­томатично знищують цінність захисту, який надає міжнародне гуманітарне право, та негативно відбивають­ся на стані військової дисципліни підпорядкованого осо­бового складу.

2.1.11. Під час підготовки та у ході ведення воєнних дій варто чітко розрізняти віроломство (пункт 1.2.44 Керівництва) і воєнні хитрощі.

Під воєнними хитрощами мають на увазі дії, які спрямо­вані на те, щоб ввести противника в оману щодо стану, положення і характеру дій об’єднання, з’єднання, військової частини (підрозділу) та спонукати його діяти

необачливо. До таких дій відносяться:

• маскування (із використанням умов місцевості, ка­муфляжних фарб, маскувальних сіток та димів);

• проведення заходів з активного маскування (ство­рення хибних цілей, відволікаючі удари);

• демонстративні дії;

• дезінформація;

• імітація військових об’єктів з використанням технічних засобів (електронних приборів, засобів зв’язку тощо);

• застосування кодів, паролів і сигналів противника;

• влаштування засад;

• інші дії, які не є віроломством.